Основна мета виконання роботи.

СИСТЕМНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

для спеціальності

5.091504 „Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж”

Підготував викладач Кадира В.М.

 

 

Нововолинськ

1. Організація і проведення курсового проектування.

 

Прискорення науково-технічного прогресу, розвиток нових технологій, темпів та масштабів виробництва, поява нових методів керування ставлять підвищені вимоги до випускників технічних вузів. Тому важливим завданням вищої школи слід вважати підготовку спеціалістів, що вміло поєднують знання спеціальності з широким використанням методів математичного моделювання, а також технічних і програмних засобів ЕОМ.

Cьогодні без комп’ютера немислиме ефективне розв’язання інженерних, наукових, економічних, виробничих і управлінських задач. Персональні ЕОМ привели до якісних змін в опрацюванні різного роду інформації. Ось чому студентам необхідно не тільки знати етапи підготовки та розв’язання задач на ЕОМ, а й впроваджувати роботу на ЕОМ у повсякденну практику.

Студент, вивчивши предмет “ Системне програмування”, повинен вміти:

· коректно сформулювати задачу для розв’язання її на ЕОМ;

· виконати декомпозицію задач на підзадачі;

· звести постановку задачі до алгоритму;

· визначити технологію програмування, придатну для конкретного типу задач;

· визначити структури даних, які дозволяють перейти від абстрактного формулювання алгоритму до конструювання його блок-схеми;

· виконати декомпозицію програми на фрагменти відповідно з принципами структурного або модульного програмування;

· розробити текст програми-проекту;

· налагодити проект на ЕОМ, одержати результати;

· оформити програму з використанням стандартів;

· використовувати в програмах засоби певної системи програмування або сумісні з нею бібліотеки програм.

Вивчаючи предмет “ Системне програмування “ cтуденти виконують курсову роботу.

Основна мета виконання роботи.

· вивчення процесу підготовки та проходження завдань при їх розв’язанні на ЕОМ;

· більш глибоке оволодіння мовами програмування високого рівня та сучасними технологіями програмування;

· ознайомлення з різними середовищами програмування;

· вивчення і засвоєння основних методів і прийомів програмування;

· одержання практичних навиків роботи на ПК по введенню, налагоджуванню та тестуванню програм на ЕОМ.

 

1.2. Тематика робіт.

 

Теми курсових робіт повинні бути актуальними, відображати профіль і потреби ведучих лабораторій і кабінетів спеціальності, забезпечувати елементи навчально–дослідницької роботи і проблемного навчання.

Студент, виконуючи роботу, повинен розробити та відлагодити програму на ЕОМ по виданому індивідуальному завданню. Необхідно намагатися до того, щоб курсова робота мала практичний характер і могла б використовуватися на виробництві або в навчальному процесі.

Теми курсових робіт (в подальшому КР) вибираються з врахуванням таких критеріїв:

1. Програма повинна бути середньої складності, щоб її розробка вимагала від студента окремих творчих зусиль.

2. Програма повина бути функціонально закінченою і по можливості мати самостійне експлуатаційне призначення.

 

1.3. Завдання на курсове проектуванн я.

 

Курсова робота виконується студентом згідно виданого керівником індивідуального завдання. Індивідуальне завдання включає в себе тему роботи та постановку задачі, яку необхідно програмно реалізувати на ЕОМ.

 

1.4. Порядок виконання і захисту роботи.

 

Над роботою студенти працюють під керівництвом викладача в часи консультацій і самостійно у вільий від занять час. Звичайно, основна роль при цьому відводиться самостійній роботі студентів. На консультаціях керівник роботи надає допомогу студенту в складанні календарного графіка роботи на весь період проектування, рекомендує необхідну літературу, перевіряє виконання етапів КР, допомагає вирішувати питання, які виникли у студентів в процесі роботи над певною книгою. Для їх вирішення необхідно цю книгу принести з собою або виписати їз неї незрозумілі місця дослівно.

На консультації керівник роботи не забов’язаний виконувати рішення того чи іншого питання. Він забов’язаний вислухати пояснення студента і вказати, що в них правильно, а що неправильно, необгрунтовано і в якому напрямку або в яких матеріалах необхідно шукати правильне рішення.

Для контролю виконання роботи керівник доводить до відома студентів графік виконання етапів та повністю всієї роботи і захисту.

Готову роботу студент здає на перевірку керівнику не менше ніж за 5 днів до захисту. Попередня перевірка роботи є обов’язковою. Керівник вправі не допустити роботу до захисту, якщо вона не подана у встановлений термін на перевірку. Керівник на протязі 1..2 днів перевіряє роботу і повертає її студенту із зауваженнями у відповідності з якими студент повинен зробити виправлення в роботі, або підписаною, якщо робота допущена до захисту.

Захист КР відбувається перед комісією, яка складається з трьох викладачів.

Студент повинен зробити коротку (5..7хв.) доповідь по суті роботи, а потім відповісти на запитання. Рішення про оцінку приймається з урахуванням об’єму і якості роботи, ступеня самостійності при виконанні роботи і рівня її захисту.

Студент, який не подав роботу в назначений термін подає її у термін, що встановлюється для ліквідації заборгованості.

 

Колективне проектування.

Існує цікава, проте і малорозповсюджена форма організації курсового проектування – колективне проектування. При колективному проектуванні один проект розробляє група із двох – п’яти студентів. Звичайно, колективне проектування не виключає традиційного індивідуального проектування.

Колективне проектування потребує чіткої його організації. Кожен студент отримує конкретне індивідуальне завдання, яке вказує, наприклад, який модуль він буде розробляти. В групі призначається ведучий програміст із числа найбільш підготовлених студентів, при чому його кандидатуру можуть висувати самі студенти.

До основних позитивних сторін колективного навчального проектування можна віднести:

отримання студентами більш глибших знань, так як при колективному проектуванні розробляються складніші програмні засоби;

можливість обміну думками, дискусії, які створюють атмосферу творчості;

існування потоку інформації від більш підготовлених студентів до менш підготовлених і підвищення на цій основі рівня підготовки останніх;

виховання у студентів духу колективізму і підвищення їх навчальної дисципліни.

 

Структура роботи.

2.1. Склад курсової роботи.

Курсова робота складається із текстових (розрахунково-пояснювальна записка) аркушів.

Об’єм розрахунково-пояснювальної записки складає 20...40 аркушів формату А4.

 

2.2. Вимоги до обсягу, структури і змісту пояснюючої записки (ПЗ).

 

Обсяг ПЗ повинен складати 20..40 сторінок надрукованого через півтора інтервали тексту на аркушах формату А4. У дану кількість сторінок не включають сторінки, на яких розміщені рисунки, таблиці, список літератури і додатки.

ПЗ повинна у короткій і чіткій формі розкривати творчий задум роботи, включати методи дослідження, використані методи програмування, описи складених програм, їх аналіз і висновки.

Перелік, розглянутих у кожному конкретному проекті, питань і рівень їх розробки повинні бути визначені у завдані на курсове проектування, виходячи з умов повного розкритя теми і доведення розробки до практичних рішень. Склад ПЗ визначається завданням на курсове проектування.

Курсова робота оформляється за зразком (додаток 1).

 

3.Правила оформлення пояснювальної записки.

 

Курсова робота оформляється у відповідності з вимогами до оформлення текстових документів.

3.1. Загальні положення.

Текстові документи поділяють на документи, які складаються з суцільного тексту (технічні умови, паспорти, розрахунки, пояснювальні записки, інструкції і т.д.) і документи, які складаються з тексту, розбитого на графи (специфікації, відомості, таблиці і т.п.).

Текстові документи виконують на форматах встановлених ГОСТ 2.301-68 ЄСКД.

Текстові документи виконують одним із способів:

- машинописним, при цьому слід виконувати вимоги ГОСТ 13.1 002.-80;

- рукописним-креслярським шрифтом по ГОСТ 2.304-81 з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм;

- з застосуванням ЕОМ;

- на магнітних носіях даних (ГОСТ 28388-89).

Вписувати в текстові документи, виготовлені машинописним способом, окремі слова, формули, умовні знаки (рукописним способом), а також виконувати ілюстрації слід чорним чорнилом або тушю.

Відстань від рамки до границь тексту на початку і в кінці - не менше 3 мм.

Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повина бути не менша 10 мм.

Абзаци в тексті починають відступом, який дорівнює 15-17 мм.

 

3 .2. Побудова документів.

 

Текст документу при необхідності ділять на розділи та підрозділи.

При великому об’ємі документу допускається ділити його на частини, а частини, при необхідності, на книги.

Листи документу нумерують в межах кожної частини, кожну частину починають на листках з основним надписом по формі ГОСТ 2.104-68.

Розділи повинні мати порядкові номери у межах всього локументу (частини, книги), позначені арабськими цифрами без крапки і записані з нового абзацу. Підрозділи повині мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. В

кінці підрозділу крапка не ставиться. Розділи, як і підроздвли, можуть складатись з одного або кількох пунктів.

Якщо в документі не має підрозділів, то нумерація пунктів в ньому повина бути в межах кожного розділу, і номер пункту повинен складатися з номерів розділу та пункту, розділених крапкою.

В кінці номеру пункту крапка не ставиться.

Наприклад:

I Типи і основні розміри

Нумерація пунктів першого розділу

Заголовки потрібно друкувати з великої букви без крапки в кінці, не підкреслювати. Переноси слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом повина бути 4 інтервала (15 мм). Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервала (8 мм).

Кожний розділ текстового документу рекомендується починати з нового листа.

В документі, який має великий об’єм, включають зміст, який складається з номеру і найменування розділів та підрозділів, де вказують номери сторінок. Зміст включають в загальну кількість листів даного документу.

Слово ’зміст’ записують як заголовок (симетрично тексту) з великої букви. Найменування, які включають в зміст, записують маленькими буквами, починаючи з великої букви.

В кінці текстового документу допускається включати список літератури, яка була використана при його складанні. Виконання списку та посилання на нього в тексті - за ГОСТ 7.32. Список літератури включають в зміст документу.

Нумерація сторінок документу та додатків, які входять в склад цього документу, повинна бути наскрізною. Допускається приміняти нумерацію сторінок у межах кожного розділу документу.