піраміда знань (наука, філософія, теологія).

Середні віки (II-XIV ст.) – тривалий період в історії Європи.

Його специфіка пов’язана із зародженням та розвитком феодальних

відносин у сфері матеріальної культури та із виникненням та розпов-

Сюдженням християнської релігії у сфері духовного життя. Все це

Наклало відбиток на зміст традиційних філософських проблем, зокрема

На розуміння буття, пізнання, сутності людини.

Основне літературне джерело, на яке спирається середньовічний

Світогляд – це Біблія. На основі Біблії виникає теологія – сукупність

Релігійних теорій щодо сутності Бога та його діяльності.

Загальні риси філософської думки доби середньовіччя:

• теоцентризм, що передбачає креаціонізм (від лат. – ство-

Рення) як основу онтології та одкровення як фундамент теорії

пізнання;

• подвійна природа людини (людина створена «за образом та

подобою» і водночас здійснила первородний гріх);

• перенесення центру ваги з розуму на віру;

Переорієнтація уваги з вивчення природи на пізнання Бога та

Людської душі.

Християнство прагнуло знайти філософське обґрунтування своїх

основних ідей. Першою спробою такого обґрунтування була патрис-

Тика (III-VIII ст.) (від лат. – батько).

2. Спочатку патристика відстоювала догмати християнської релігії

В боротьбі проти міфології та язичництва. Але пізніше отці церкви

намагалися пристосувати філософські ідеї платонізму для обґрун-

Тування принципів пізнання Бога. Серед грецькомовних мислителів

Найвідомішими були Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій

Ниський. Серед латиномовних – Амвросій, Ієронім, Аврелій Августин.

Історія зарубіжної філософії

Найяскравішим представником західної церкви був Аврелій

Августин (354-430 рр.). Основні твори: «Про Трійцю», «Сповідь»,

Про град Божий».

Розкрийте зміст його вчення, звернувши увагу на такі

проблеми:

1) Бог і людина;

2) людина як особистість;

3) розуміння часу;

4) рух і спрямованість історії.

3. Схоластика (від лат. – школа) – IX-XIV ст. – це і назва одного з

Періодів доби середньовіччя, і певний тип релігійної філософії, що

визнає теологію в якості вищої форми знання. Видатними мисли-

телями періоду схоластики були Іоанн Скот Еріугена, Ансельм Кен-

Терберійський, Роджер Бекон, Йоганн Дунс Скотт, Вільям Оккам.

Найяскравішим представником середньовічної схоластики був

Фома Аквінський (1225-1274). Основні твори: «Сума теології»,

«Сума проти язичників». Фома Аквінський намагався обґрунтувати

Основні принципи свого теологічного вчення, спираючись на ідеї

Арістотеля.

Розкрийте зміст таких проблем, що їх розглядав Фома

Аквінський:

– ієрархія рівнів буття;

– раціональне доведення буття Бога;

– проблема співвідношення віри та розуму в пізнанні;

піраміда знань (наука, філософія, теологія).

Особливе значення для подальшого розвитку філософської думки

мала схоластична дискусія між номіналістами та реалістами щодо

універсалій (загальних понять).

Опрацюйте літературу і розкрийте теологічну і суто

філософську сторони цієї дискусії. Зробіть загальні висновки

щодо філософської думки доби європейського середньовіччя.

Чому філософія перебувала у ролі «служниці богослов’я»? Які

«вічні» проблеми намагався вирішити Августин Блаженний? У

чому полягає значення творчості Фоми Аквінського для філо-

софії та філософської доктрини католицької церкви? Яку роль

відіграла схоластика у становленні європейської освіти?

В.Л. Гавеля, Л.В. Броннікова

Про розвиток філософської думки європейського середньо-

віччя ви можете дізнатись за допомогою книги Б. Рассела

«Історія західної філософії» (книга 2).

4. Невід’ємною частиною релігійного світогляду середньовіччя є

філософія Арабського Сходу. Арабською називають філософію, яку

створили араби, а також представники інших народів Близького та

Середнього Сходу, що перебували під культурним впливом арабів.

Виділяють два періоди у розвитку арабської середньовічної філософії:

VII-IX ст. – період її зародження, IX-XV ст. – період засвоєння араб-

ською філософією давньогрецької філософії.

Найвідомішими мислителями другого періоду є Аль-Кінді (800-

879), Аль-Фарабі (870-950), Ібн-Сіна (980-1037), Ібн- Рушд (1126-

1198).

Опрацюйте літературу і розгляньте основні ідеї кожного з

цих мислителів: у Аль-Кінді – вчення про прасубстанції, теорію

пізнання, в Аль-Фарабі – розвиток окремих положень арісто-

телізму, призначення філософії, в Ібн-Сіни (Авіценни) – новий

статус філософії, зв’язок філософії та природознавства, у Ібн-

Рушда (Аверроеса) – заперечення ідеї творення, нове розуміння

ролі Бога, заперечення безсмертя душі та інші. Відповіді на ці

запитання вам допоможе знайти підручник «Історія філо-

софії» В.Г. Кременя, В.С. Афанасенка та ін. (розділ 1, глава 6).

Які нові онтологічні та гносеологічні ідеї запропонували

арабські філософи порівняно з давньогрецькими? Чому саме

аверроїзм суттєво вплинув на подальший розвиток європейської

філософії?

Додаткова література

1. Коплстон Ф. Історія середньовічної філософії. – К., 1997.

2. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до

наших дней. Средневековье. Спб., 1995.

3. Пащук А.І. Нариси з історії філософії середніх віків. – К.,

2007.

4. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. – М.,

1979.

5. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992..