Середні віки (II-XIV ст.) – тривалий період в історії Європи.
Його специфіка пов’язана із зародженням та розвитком феодальних
відносин у сфері матеріальної культури та із виникненням та розпов-
Сюдженням християнської релігії у сфері духовного життя. Все це
Наклало відбиток на зміст традиційних філософських проблем, зокрема
На розуміння буття, пізнання, сутності людини.
Основне літературне джерело, на яке спирається середньовічний
Світогляд – це Біблія. На основі Біблії виникає теологія – сукупність
Релігійних теорій щодо сутності Бога та його діяльності.
Загальні риси філософської думки доби середньовіччя:
• теоцентризм, що передбачає креаціонізм (від лат. – ство-
Рення) як основу онтології та одкровення як фундамент теорії
пізнання;
• подвійна природа людини (людина створена «за образом та
подобою» і водночас здійснила первородний гріх);
• перенесення центру ваги з розуму на віру;
Переорієнтація уваги з вивчення природи на пізнання Бога та
Людської душі.
Християнство прагнуло знайти філософське обґрунтування своїх
основних ідей. Першою спробою такого обґрунтування була патрис-
Тика (III-VIII ст.) (від лат. – батько).
2. Спочатку патристика відстоювала догмати християнської релігії
В боротьбі проти міфології та язичництва. Але пізніше отці церкви
намагалися пристосувати філософські ідеї платонізму для обґрун-
Тування принципів пізнання Бога. Серед грецькомовних мислителів
Найвідомішими були Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій
Ниський. Серед латиномовних – Амвросій, Ієронім, Аврелій Августин.
Історія зарубіжної філософії
Найяскравішим представником західної церкви був Аврелій
Августин (354-430 рр.). Основні твори: «Про Трійцю», «Сповідь»,
Про град Божий».
Розкрийте зміст його вчення, звернувши увагу на такі
проблеми:
1) Бог і людина;
2) людина як особистість;
3) розуміння часу;
4) рух і спрямованість історії.
3. Схоластика (від лат. – школа) – IX-XIV ст. – це і назва одного з
Періодів доби середньовіччя, і певний тип релігійної філософії, що
визнає теологію в якості вищої форми знання. Видатними мисли-
телями періоду схоластики були Іоанн Скот Еріугена, Ансельм Кен-
Терберійський, Роджер Бекон, Йоганн Дунс Скотт, Вільям Оккам.
Найяскравішим представником середньовічної схоластики був
Фома Аквінський (1225-1274). Основні твори: «Сума теології»,
«Сума проти язичників». Фома Аквінський намагався обґрунтувати
Основні принципи свого теологічного вчення, спираючись на ідеї
Арістотеля.
Розкрийте зміст таких проблем, що їх розглядав Фома
Аквінський:
– ієрархія рівнів буття;
– раціональне доведення буття Бога;
– проблема співвідношення віри та розуму в пізнанні;
піраміда знань (наука, філософія, теологія).
Особливе значення для подальшого розвитку філософської думки
мала схоластична дискусія між номіналістами та реалістами щодо
універсалій (загальних понять).
Опрацюйте літературу і розкрийте теологічну і суто
філософську сторони цієї дискусії. Зробіть загальні висновки
щодо філософської думки доби європейського середньовіччя.
Чому філософія перебувала у ролі «служниці богослов’я»? Які
«вічні» проблеми намагався вирішити Августин Блаженний? У
чому полягає значення творчості Фоми Аквінського для філо-
софії та філософської доктрини католицької церкви? Яку роль
відіграла схоластика у становленні європейської освіти?
В.Л. Гавеля, Л.В. Броннікова
Про розвиток філософської думки європейського середньо-
віччя ви можете дізнатись за допомогою книги Б. Рассела
«Історія західної філософії» (книга 2).
4. Невід’ємною частиною релігійного світогляду середньовіччя є
філософія Арабського Сходу. Арабською називають філософію, яку
створили араби, а також представники інших народів Близького та
Середнього Сходу, що перебували під культурним впливом арабів.
Виділяють два періоди у розвитку арабської середньовічної філософії:
VII-IX ст. – період її зародження, IX-XV ст. – період засвоєння араб-
ською філософією давньогрецької філософії.
Найвідомішими мислителями другого періоду є Аль-Кінді (800-
879), Аль-Фарабі (870-950), Ібн-Сіна (980-1037), Ібн- Рушд (1126-
1198).
Опрацюйте літературу і розгляньте основні ідеї кожного з
цих мислителів: у Аль-Кінді – вчення про прасубстанції, теорію
пізнання, в Аль-Фарабі – розвиток окремих положень арісто-
телізму, призначення філософії, в Ібн-Сіни (Авіценни) – новий
статус філософії, зв’язок філософії та природознавства, у Ібн-
Рушда (Аверроеса) – заперечення ідеї творення, нове розуміння
ролі Бога, заперечення безсмертя душі та інші. Відповіді на ці
запитання вам допоможе знайти підручник «Історія філо-
софії» В.Г. Кременя, В.С. Афанасенка та ін. (розділ 1, глава 6).
Які нові онтологічні та гносеологічні ідеї запропонували
арабські філософи порівняно з давньогрецькими? Чому саме
аверроїзм суттєво вплинув на подальший розвиток європейської
філософії?
Додаткова література
1. Коплстон Ф. Історія середньовічної філософії. – К., 1997.
2. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до
наших дней. Средневековье. Спб., 1995.
3. Пащук А.І. Нариси з історії філософії середніх віків. – К.,
2007.
4. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. – М.,
1979.
5. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992..
