Поиск:

Після сплати необхідно пред'явити квитанцію в ДАІ

У самому бланку постанови про адміністративне правопорушення прописані терміни оплати штрафу, порядок оскарження постанови і інформація з рекомендацією надати квитанції про сплату штрафу в підрозділ ДАІ за місцем проживання. У разі неможливості надання квитанції в підрозділ ДАІ її можна відправити рекомендованим листом.

У зв'язку з тим, що одержувачем штрафів є Державне казначейство України, а єдиної системи обміну даними немає (вона не передбачена законодавством), то в органи ДАІ інформація про сплату штрафу надходить тільки після надання громадянами квитанцій. За відсутності такої інформації служба ДАІ змушена проводити дії з примусового стягнення штрафів. Ось чому так важливо відразу після оплати штрафу будь-яким зручним способом пред'явити квитанцію в ДАІ за місцем проживання.

NETREGA.ORG - Нет регистрации скутеров http://netrega.org/forum/

Иск в суд об отмене штрафа мопедисту http://netrega.org/forum/viewtopic.php?f=15&t=167	Страница 1 из 1

Автор:	Motor50 [ 03 ноя 2012, 01:41 ]
Заголовок сообщения:	Иск в суд об отмене штрафа мопедисту
Будьоннівський районний суд м. Донецька, м. Донецьк, вул. Арктики, 20 83058. Позивач: П.І.Б, адреса, поштовий індекс, тел. моб. ****; Відповідач1: Фесюк Віктор Васильович, Інспектор роти ДПС Державної автомобільної інспекції Донецького міського управління,вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086; тел. (062) 301-88-94 Відповідач2: Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС у Донецькій області, вул. Ходаковського,10,м. Донецьк, 83023, тел.: (062) 345-23-30 Адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія АН1, № *** від 12.10.12 р. (у порядку ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України). Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 12.10. 2012 р. посадовою (службовою) особою відповідача ІДПС роти ДПС Донецького МУ прапорщиком міліції Фесюк Віктором Васильовичем складено протокол АА2 №*** про адміністративне правопорушення п.2.1 «а» та 30.1 ПДР України, та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення АН1 № ** передбачене ч.1,6 ст.126, 121 у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, щодо мене. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав. 12.10.2012 року, близько 17.15 години, я рухався на мопеді «Хонда» (49,9 см.куб.),що належить мені на підставі приватної власності, по вул. Майська в напрямку пл. Будьонного у м. Донецьк. На перехресті із вул. Світлого Путі мене безпідставно зупинили співробітники ДПС. На моє прохання представитись та пред’явити службове посвідчення, згідно із вимогами ч.2 ст.5 ЗУ «Про міліцію», інспектор, що мене зупинив, пробуркав щось незрозуміле собі під ніс, та сказав, що посвідчення пред’являти немає потреби, натомість став вимагати від мене пред’явити документи. На питання про причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення він відповів: - Перевірка документів!У Вас немає номерного знака! Я пояснив інспектору, що в даний момент я не керую механічним транспортним засобом,не експлуатую свій мопед на дорогах державного значення, та з оглядом на це не зобов’язан мати реєстраційні документи, права та номерний знак на свій мопед, до того ж я не був впевнен, що спілкуюсь із справжнім співробітником МВС, оскільки моя законна вимога щодо пред’явлення службового посвідчення досі не виконана, а безпідставна зупинка мого транспортного засоба та незаконні вимоги з боку інспектора тільки посилюють мої сумніви. Із патрульного автомобіля вийшли ще декілька чоловіків у формі інспекторів ДАІ та почали оказувати на мене психологічний тиск, залякуючи заходами фізичного впливу, штрафмайданчиком та штрафами з конфіскацією мого мопеда. Я не став їм заперечувати, оскільки вже почала згущатись темрява і у цей момент я не був впевнен у своїй безпеці, побоюючись подальших протиправних дій та посягань на мою особисту безпеку та власне майно з боку цих людей. Інспектор ДПС прапорщик Фесюк В.В (як я потім дізнався із копії протокола) склав у моєму відношенні протокол АА2 №***, який мені навіть не було надано для ознайомлення, при складанні даного протокола мені не було роз’яснено моїх прав,згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, під моральним тиском декількох інспекторів я підписав протокол, а в графу «пояснення» був вимушен під диктовку пр-ка Фесюк В.В. написати, що права забув дома, що не відповідає дійсності та обставинам справи. Я пояснив співробітникам ДАІ, що керую мопедами вже більш ніж 10 років, а саме цим мопедом з 2004 року, тобто я мав право це робити до введення змін у ПДР України у відношенні до мопедів і ніхто не може в мене забрати чи обмежити це право. Також я пояснив інспектору, що згідно із Міжнародною Віденською Конвенцією, мій мопед (та мопеди взагалі) не буде вважатись механічним транспортним засобом, доки його (мопед) офіційно не прирівняють до мотоцикла, а ця процедура наразі не здійснена. Моє усне клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи у відношенні штрафа щодо мене не менш,ніж на п’ять діб з метою забезпечення юридичного захисту, вищевказаний інспектор проігнорував та виніс постанову про адміністративне правопорушення АН1 №*** прямо на місті, чим порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка регламентується Наказом МВС №77. Інспектор ДПС пр-к Фесюк В.В. при цьому припустив істотні процесуальні порушення, а саме: при винесенні постанови не врахував доказів відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,6 ст.126, 121 КУпАП. Окрім цього, згідно з положенням ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю; інспектор вписав при цьому декілька правопорушень,що кваліфікуються різними статтями КУпАП, в один бланк постанови. Згідно із ст.2.7 Наказу МВС №77 та ст.36 КУпАП, по кожному із встановлених правопорушень повинна бути виписана окрема постанова; окрім цього, згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 4.1 Інструкції, затвердженої Приказом МВС України от 26.02.2009 р. № 77, тільки працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до своїх функціональних обов'язків. Згідно із п. 11.3. Інструкції затвердженої Приказом МВС України № 77, інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення. Згідно із п.15.6. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС,затвердженої Наказом №111, протоколи про адміністративні правопорушення після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Отже, на підставі того, що постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності було виписано інспектором ДПС, який склав протокол, а не інспектором адмінпрактики, тобто одна й та ж посадова особа склала протокол та притягнула мене до адміністративної відповідальності, незважаючи на мої заперечення та наявні докази моєї невинності, такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим, оскільки інспектор ДПС прямо зацікавлений у тому, щоб оштрафувати водія за любих обставин. Відразу після винесення постанови щодо штрафу у моєму відношенні, інспектор викликав евакуатор та, всупереч моєї волі та незважаючи на мої протести, відібралв в мене мій мопед, дав вказівку завантажити на евакуатор.Після цього мопед відвезли в невідомому мені напрямку. Це все при тому, що мій мопед міг рухатись своїм ходом, суттєво не заважав руху інших транспортних засобів, отже, згідно із вимогами ст.265-2 КУпАП та ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух», не повинен був евакуйовуватись на штрафмайданчик. Такі дії співробітників МВС порушують моє конституційне право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, згідно ч.4 ст.41 Конституції України: Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. До того ж саме власник транспортного засобу має пріоритетне право вибору куди доставляти його транспортний засіб у разі заборони експлуатації: до себе у гараж, на будь-яку стоянку, тощо. Цього права мене також було позбавлено. Таким чином, інспектор ДПС пр-к Фесюк В.В., вчинив наступні незаконні дії у моєму відношенні: безпідставно зупинив, пред’явив незаконні вимоги, відібрав в мене моє власне майно (мопед) та незаконно притягнув мене до адміністративної відповідальності за правопорушення,яких я не вчиняв. До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності супроводжувалась, як означено вище, цілою низкою процедурних порушень з боку цього інспектора. Такі дії співробітників міліції мають ознаки кримінального злочину та можуть класифікуватись як перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів, таких як протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адмінпорушення. Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті пред’явлених інспектором Фесюк В.В. мені обвинувачень, мушу заперечити, наводячи наступні доводи. 1) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; { Абзац двадцять другий пункту 1.10 в редакції Постанови КМ N 1029 від 26.09.2011 } Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:), порушення якого мені інкримінувалося, ніяким чином не можуть відноситись до мене, оскільки, по-перше,формально я не є водієм через відсутність у мене водійського посвідчення, а по-друге – не керую механічним транспортним засобом (мопед – не є таким). 2) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ. При цьому,вул. Майська та Світлого Путі м. Донецька в цьому переліку не значаться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», Державній реєстрації та обліку підлягають,зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення позивачем вимог п.30.1 ПДР. 3) Згідно із ст.9 Конституції України: Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) говорить наступне: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди». Теж саме говориться і в п.1, п.2 Статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Саме таким Міжнародним Договором є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа. Згідно ст. 1 п. l),m),n),o) Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда. Згідно ст.1, п. о) Конвенції: Термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів. Згідно Конвенції, процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції): якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання, зокрема можливості приведеня їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю, вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…, також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції (повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів). Ні однієї із перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів, Україною офіційно виконано не було, отже,з оглядом на норми Конвенції, мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом. Згідно із додатком 6 Віденської Конвенції («НАЦИОНАЛЬНОЕ ВОДИТЕЛЬСКОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ»): п.9. На основании национального законодательства в рамках категорий А, В, С, СЕ, D и DE могут вводиться следующие подкатегории транспортных средств, на управление которыми может выдаваться водительское удостоверение: А1 мотоциклы с рабочим объемом двигателя, не превышающим 125 см3, и максимальной мощностью, не превышающей 11 кВт (легкие мотоциклы); П.10. Помимо перечисленных выше категорий и подкатегорий, национальным законодательством могут предусматриваться и другие категории и подкатегории транспортных средств. Обозначения таких категорий и подкатегорий транспортных средств должны отличаться от используемых в Конвенции обозначений категорий и подкатегорий транспортных средств, при этом должен применяться другой шрифт. Тобто позначення «А1» в українському законодавстві повинно означати «мотоцикли до 125 см3…»,а не «мопеди». 4) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах. Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні. 5) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги,яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав у 2009 році), бо в іншому випадку це є порушення конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України. Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти,точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться. На момент придбання мопеда я, як покупець, мав знати, що купую механічний ТЗ, та повинен отримати водійське посвідчення категорії «А1» для керування мопедом, але це неможливо з оглядом на вищесказане, до того ж суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили. 6) Вимоги щодо реєстрації мопедів та наявності водійського посвідчення для керування ними, які внесені у ПДР, відповідними пунктами постанови КМУ №1029 від 26.09. 2011 року суперечать ст. 22 Конституції України: Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З оглядом на це, ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах (наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Саме таким нормативно-правовим актом є ПДР України,затверджені ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., саме в цьому нормативно-правовому акті (ПДР),згідно із ЗУ «Про дорожній рух» було задеклароване право громадян та людей керувати мопедом, маючи водійське посвідчення будь-якої категорії, або не маючи його взагалі. 7) Право користування власним майном (мопедом),згідно ст.41 Конституції України, зі вступом в дію змін до ПДР,внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання водійського посвідчення та реєстраційних документів, тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене. Згідно статті 8. Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно із Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Згідно із ст. 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене вважаю, що дії працівників відповідачів були незаконними, штраф на мене накладено неправомірно. До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. Згідно ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 55 Конституції України, 2, 9, 71, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.288 КУпАП, ПРОШУ: 1) Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі. 2) Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АН1 № **** від 12.10.2012 року за відсутністю складу правопорушення. 3) Визнати дії інспектора роти ДПС ВДАІ Донецького МУ прапорщика міліції Фесюка В.В., такі як: безпідставна зупинка мого транспортного засобу, затримання мене приблизно на годину, безпідставна перевірка документів, психологічний тиск, складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення,а також винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.1,6 ст. 126,121 КУпАП, – протиправними. 4) Стягнути з державного бюджету, на користь позивача,судові витрати в розмірі 32.19грн.. Додатки: 1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № ** від 12.10.2012р. (1 арк.); 2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення АН1 № *** від 12.10.2012 р. (1 арк.); 3. Копія позовної заяви для відповідачів з додатками (3 примірника, 8 арк.); 4. Квитанція про сплату судового збору у розмірі 32.19грн. Дата 18.10.2012 р. Підпис ___________.

Автор:	Motor50 [ 17 мар 2013, 02:01 ]
Заголовок сообщения:	Re: Иск в суд об отмене штрафа мопедисту
Пролетарський районний суд м. Донецька, м. Донецьк, вул. Літке, 10, 83044, Позивач: ***** *** Відповідач1: Бугай Олександр Миколайович, Інспектор роти ДПС Державної автомобільної інспекції Донецького міського управління,вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086; тел. (062) 301-88-94 Відповідач 2: п-пк Сінчугов Вадим Володимирович,Начальник ВДАІ ДМУ м.Донецька, Донецк, пр-т. П. Коммунарів, 75, 83023 тел.: (062) 312-72-85, (062) 297-60-69,(062) 295-75-88 Відповідач 3: Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС у Донецькій області, вул. Ходаковського,10,м. Донецьк, 83023, тел.: (062) 345-23-30 Адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія АН1, № 232125 від 06.11.2012 р. (у порядку ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України). Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 05.11. 2012 р. посадовою (службовою) особою відповідача ІДПС роти ДПС Донецького МУ сержантом міліції Бугай Олександром Миколайовичем складено протокол *** про адміністративне правопорушення п.2.1 «а» та 2.9 «в» ПДР України. 06.11.2012 р. Начальником ВДАІ ДМУ п-пком міліції Сінчуговим Вадимом Володимировичем винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення ** передбачене ч.2 ст.126, та ч.7 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, щодо мене. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав. 05.11.2012 року, близько 12.50 години, я знаходився біля свого мопеда «Хонда Діо» (49,9 см.куб.), що належить мені на підставі приватної власності, на узбіччі вулиці Пролетарська (напроти будинку №13) у м. Донецьк та намагався полагодити мопед. До мене підійшли співробітники ДПС та почали вимагати документи. На моє прохання представитись та пред’явити службове посвідчення, згідно із вимогами ч.2 ст.5 ЗУ «Про міліцію», інспектор, який до мене звернувся, пробуркав щось незрозуміле собі під ніс, та сказав, що посвідчення пред’являти немає потреби, натомість повторив свої вимоги щодо пред’явлення мною документів. На питання про причину звернення, суть скоєного мною правопорушення або підозру у вчиненні мною злочинів він відповів: - Перевірка документів! У Вас на мопеді немає номерного знака! Я пояснив інспектору, що на даний момент я не керую механічним транспортним засобом, фактично не є водієм, не експлуатую свій мопед на дорогах державного значення, та з оглядом на це не зобов’язан мати реєстраційні документи, права та номерний знак на свій мопед, до того ж я не був впевнен, що спілкуюсь із справжнім співробітником МВС, оскільки моя законна вимога щодо пред’явлення службового посвідчення досі не виконана, а безпідставне звернення та незаконні вимоги з боку інспектора тільки посилюють мої сумніви. Ці люди у формі інспекторів ДАІ почали оказувати на мене психологічний тиск, залякуючи заходами фізичного впливу, штрафмайданчиком та штрафами з конфіскацією мого мопеда. Я не став їм заперечувати, побоюючись подальших протиправних дій та посягань на мою особисту безпеку та власне майно з боку цих людей. Інспектор ДПС с-нт Бугай.О.М. (як я потім дізнався із копії протокола) склав у моєму відношенні протокол АА2 №792507, в який вже були вписані дані двох свідків, яких я взагалі не бачив. При складанні даного протокола мені не було роз’яснено моїх прав,згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, під моральним тиском декількох інспекторів я підписав протокол, а в графу «пояснення» був вимушен під диктовку с-нта Бугай О.М. написати, що претензій до інспекторів не маю та права мені роз’яснено, що не відповідає дійсності та обставинам справи. Я пояснив співробітникам ДАІ, що керую мопедами вже з 2005 року, тобто я мав право це робити до введення змін у ПДР України у відношенні щодо мопедів і ніхто та ніщо не може в мене забрати чи обмежити це право. Також я пояснив інспектору, що згідно із вимогами Міжнародної Віденської Конвенції, мій мопед (та мопеди взагалі) не буде вважатись механічним транспортним засобом, доки його (мопед) офіційно не прирівняють до мотоцикла, а ця процедура наразі не здійснена. Моє усне клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи у відношенні штрафа щодо мене не менш, ніж на п’ять діб з метою забезпечення юридичного захисту, вищевказаний інспектор не задовольнив та розгляд справи призначив на наступний день. Відразу після винесення постанови щодо штрафу у моєму відношенні, інспектор Бугай О.М. викликав евакуатор та, незважаючи на мої протести, та всупереч моєї волі, незаконно заволодів моїм мопедом та дав вказівку завантажити його на евакуатор. Після цього мопед відвезли в невідомому мені напрямку. Це все при тому, що мій мопед взагалі не находився на проїзній частині, суттєво не заважав руху інших транспортних засобів, тобто, згідно із вимогами ст.265-2 КУпАП та ст.52-1 ЗУ «Про дорожній рух», не повинен був евакуйовуватись на штрафмайданчик. Згідно із вимогами цих же вищеозначених НПА, за повернення особі його транспортного засоба не може стягуватись плата. Такі дії співробітників МВС порушують моє конституційне право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, згідно ч.4 ст.41 Конституції України: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. До того ж саме власник транспортного засобу має пріоритетне право вибору куди доставляти його транспортний засіб у разі заборони експлуатації: до себе у гараж або на будь-яку стоянку, тощо. Цього права мене також було позбавлено. За безоплатним поверненням мого транспортного засоба 09.11.2012 р. я звертався до УГАІ, але в цьому мені фактично було відмовлено, оскільки на штрафмайдані мені було видано дві квитанції по 500 грн. кожна за послуги, яких я не ініціював. Без оплати повернути мені мій транспортний засіб таким чином було незаконно відмовлено. 06.11.2012 р. начальник ВДАІ ДМУ п-пк міліції Сінчугов В.В. виніс постанову про адміністративне правопорушення серія №***, при цьому було припущено істотні процесуальні порушення, а саме: при винесенні постанови не враховано доказів відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,7 ст.126, 121 КУпАП, не визначено,яким саме типом транспортних засобів еа момент складання протокола,на думку інспектора, керував позивач; окрім цього, згідно з положенням ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю; Сінчугов В.В. вписав при цьому декілька правопорушень, що кваліфікуються різними статтями КУпАП, в один бланк постанови. Згідно із ст.2.7 Наказу МВС №77 та ст.36 КУпАП, по кожному із встановлених правопорушень повинна бути виписана окрема постанова; Таким чином, посадові особи: інспектор ДПС с-нт Бугай О.М., вчинив наступні протиправні дії у моєму відношенні: безпідставно пред’явив незаконні вимоги, незаконно заволодів моїм власним майном (мопедом), направив його евакуатором на арендований комерційною структурою штрафмайданчик, що по документах належить ДП МВС «Донбасс-Інформ-Ресурси» та безпідставно склав у моєму відношенні протокол про адміністративне порушення, а начальник ВДАІ Сінчугов В.В. притягнув мене до адміністративної відповідальності за правопорушення, яких я не вчиняв. До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності супроводжувалась, як означено вище, цілою низкою процедурних порушень з боку означених вище посадових осіб. Мушу заявити, що з вищеозначеним підприємством ДП МВС «Донбасс-Інформ-Ресурси» договорів про відповідальне зберігання мого майна не складав та не підписував, своє майно цьому підприємству на зберігання не надавав, доставку свого мопеда на територію, орендовану цим підприємством,не ініціював. Вищеозначені дії співробітників міліції мають ознаки кримінального злочину та можуть класифікуватись як незаконне заволодіння транспортним засобом, перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів, таких як протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адмінпорушення. Слід також зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті пред’явлених Сінчуговим В.В. мені обвинувачень, мушу надати заперечення, наводячи наступні доводи. 1) Протоколом не встановлено тип мого транспортного засобу,його обумовлено як «мото Хонда», але у ПДР України такого визначення не існує. Постанова,складена Сінчуговим В.В. на підставі також не містить конкретики в питанні визначення типу транспортного засобу,водій якого безпідставно притягується до адміністративної відповідальності. 2) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; { Абзац двадцять другий пункту 1.10 в редакції Постанови КМ N 1029 від 26.09.2011 } Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:), порушення якого мені інкримінувалося, ніяким чином не можуть відноситись до мене, оскільки, по-перше, фактично,на момент звернення до мене інспектора Бугай.О.М. я не був водієм через відсутність факта керування та відсутність в мене водійського посвідчення, а по-друге – не керую механічним транспортним засобом (мопед – не є таким за визнеченням). 3) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ. При цьому,вул. Пролетарська м. Донецька в цьому переліку не значиться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», державній реєстрації та обліку підлягають, зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення мною вимог п.2.9 «в» ПДР. 4) Згідно із ст.9 Конституції України: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) говорить наступне: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди». Теж саме говориться і в п.1, п.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Саме таким міжнародним договором є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа. Згідно ст. 1 п. l),m),n),o) Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда. Згідно ст.1, п. о) Конвенції: Термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів. Згідно Конвенції, (текст російською мовою розміщено за посиланням http://www.unece.org/trans/conventn/Con... fic_RU.pdf), процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції): якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання, зокрема можливості приведеня їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю, вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…, також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції,тобто повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів. Ні однієї із перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів, Україною офіційно виконано не було, отже, враховуючи норми Конвенції, мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом, а з оглядом на це, на власників мопедів не поширюються вимоги п.2 ПДР України. Згідно із додатком 6 Віденської Конвенції («НАЦИОНАЛЬНОЕ ВОДИТЕЛЬСКОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ»): п.9. На основании национального законодательства в рамках категорий А, В, С, СЕ, D и DE могут вводиться следующие подкатегории транспортных средств, на управление которыми может выдаваться водительское удостоверение: А1- мотоциклы с рабочим объемом двигателя, не превышающим 125 см3, и максимальной мощностью, не превышающей 11 кВт (легкие мотоциклы); п.10. Помимо перечисленных выше категорий и подкатегорий, национальным законодательством могут предусматриваться и другие категории и подкатегории транспортных средств. Обозначения таких категорий и подкатегорий транспортных средств должны отличаться от используемых в Конвенции обозначений категорий и подкатегорий транспортных средств, при этом должен применяться другой шрифт.(рос.) Тобто позначення «А1» в українському законодавстві повинно означати «мотоцикли до 125 см3…», а не «мопеди». 5) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах. Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні. 6) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги,яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав до 2010 року), бо в іншому випадку це є порушення конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України. Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти,точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться. На момент придбання мопеда я, як покупець, мав знати, що купую механічний ТЗ, та повинен отримати водійське посвідчення категорії «А1» для керування мопедом, але це неможливо з оглядом на вищесказане, до того ж суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили, яким є вищевказана Конвенція. 7) Вимоги щодо реєстрації мопедів та наявності водійського посвідчення для керування ними, які внесені у ПДР, відповідними пунктами постанови КМУ №1029 від 26.09. 2011 року суперечать ст. 22 Конституції України: Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З оглядом на це, ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах (наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Саме таким нормативно-правовим актом є ПДР України, затверджені ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., саме в цьому нормативно-правовому акті (ПДР), згідно із ЗУ «Про дорожній рух» було задеклароване право громадян та людей керувати мопедом, маючи водійське посвідчення будь-якої категорії, або не маючи його взагалі. 8) Право користування власним майном (мопедом),згідно ст.41 Конституції України, зі вступом в дію змін до ПДР,внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання водійського посвідчення та реєстраційних документів, тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене. Згідно статті 8. Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно із Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Згідно із ст. 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене вважаю, що дії посадових осіб- відповідачів були незаконними, штраф на мене накладено неправомірно. До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. Згідно ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст.ст. 55 Конституції України, 2, 9, 71, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.288 КУпАП, ПРОШУ: 1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі. 2. Прийняти до розгляду та винести ухвалу по клопотанню щодо виклику до суду свідків: 1)Черкашин Ігор Володимирович; 2)Прядко Анатолій Юрійович; 3. Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія № ** від **.2012 року за відсутністю складу правопорушення. 4. Визнати дії посадових осіб: інспектора роти ДПС ВДАІ Донецького МУ с-нта міліції Бугай О.М., такі як: затримання мене приблизно на годину, безпідставна перевірка документів, психологічний тиск, складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення, незаконне заволодіння моїм транспортним засобом, направлення мого транспортного засобу евакуатором на штафмайданчик, відмову у безоплатному поверненні мені мого мопеда, а також винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.1, 7 ст. 126,121 КУпАП п-пком Сінчуговим В.В., – протиправними. 5. Стягнути з державного бюджету, на користь позивача,судові витрати в розмірі 32.19грн.. Додатки: 1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № від .2012р. (1 арк.); 2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення АН1 № * від .2012 р. (1 арк.); 3. Копія позовної заяви для відповідачів з додатками (4 примірника, 11 арк.); 4. Копіі квитанцій, підтверджуючих вимагання плати за поверненя мопеда власнику; 5. Квитанція про сплату судового збору у розмірі _грн. Дата 14.11.2012 р. Підпис ___________ Пролетарський районний суд м. Донецька, м. Донецьк, вул. Літке, 10, 83044, Позивач: ***** Відповідач1: Бугай Олександр Миколайович, Інспектор роти ДПС Державної автомобільної інспекції Донецького міського управління,вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086; тел. (062) 301-88-94 Відповідач 2: п-пк Сінчугов Вадим Володимирович,Начальник ВДАІ ДМУ м. Донецька, Донецк, пр-т. П. Коммунарів, 75, 83023 тел.: (062) 312-72-85, (062) 297-60-69,(062) 295-75-88 Відповідач 3: Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС у Донецькій області, вул. Ходаковського,10,м. Донецьк, 83023, тел.: (062) 345-23-30 Заява про уточнення позовних вимог. 14.11.2012 р. мною було подано адміністративний позов до відповідача-2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення Серія , № *** від 06.11.2012 р. та визнання дій відповідачів протиправними. Прошу Суд вважати відповідно п.6 та п.7 моїх позовних вимог таки вимоги: 6. Прийняти до розгляду та винести ухвалу по клопотанню щодо врахування судової практики у вирішенні аналогічних справ та залучення до матеріалів справи мого клопотання та копій судових рішень із подібних справ; 7. Поновити мої майнові права на мій транспортний засіб, яких мене незаконно було позбавлено відповідачем-1, вилучити у відповідача мій транспортний засіб безоплатно, як це передбачено ст. 265-2 КУпАП. Дата: 19.11.2012 р. Підпис: ______

Автор:

Motor50 [ 22 апр 2013, 23:52 ]

Заголовок сообщения:

Re: Иск в суд об отмене штрафа мопедисту

ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУоАП (управление незарегистрированным мопедом, без прав) Куйбишевський районний суд м. Донецька, 83012, м. Донецьк, вул. Соколінна, 1 Позивач: ***** ***** *****, адреса: м. *******, вул. *****, буд.**,кв. ** п.і.: *****, тел. моб. (****); Відповідач: Ликов Вячеслав Олегович, мл. сержант міліції, інспектор ДПС РДПС Донецького МУ ВДАІ України, вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086,тел. (062) 340-01-03 Адміністративний позов (про визнання протиправною, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія СЕ1, № 134669 від 13.02.2013 р. та визнання дій відповідача протиправними.) Звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки позивач є інвалідом ІІ групи. Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст.288 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із ч.1 ст.6 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 13.02. 2013 р. посадовою (службовою) особою відповідача, мл. сержантом міліції, інспектором ДПС РДПС Донецького МУ ВДАІ України Ликовим Вячеславом Олеговичем, (далі-інспектор) складено протокол АА2 №631177 про адміністративне правопорушення п.30.1, п.2.1«а», п.2.9«в» ПДР України, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія СЕ1, № 134669, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.126 та ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень, щодо мене. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав. Обставини справи. 13.02.2013 р. я на своєму мопеді «Джилі» (49,9 см.куб.) рухався по вул. Челюскінців.Приблизно о 15.30 год. мене безпідставно зупинили співробітники ДПС (патрульний авто 2465) для перевірки документів. Інспектор ДПС мл. с-нт Ликов В.О. на моє питання про причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення ніяких об’єктивних пояснень не надав, натомість звинуватив мене у скоєнні правопорушень, яких я не вчиняв. На моє прохання пред’явити службове посвідчення та показати службовий жетон, відповів відмовою, мотивуючи тим, що достатньо того, що він мені назвав своє прізвище та посаду. На вимогу інспектора, я пред’явив своє пенсійне посвідчення. Інспектор заявив, що забирає в мене мій мопед на штрафмайданчик, з якого я його зможу отримати тільки після сплати штрафу, послуг евакуатора та зберігання на цьому спецмайданчику. Він викликав евакуатор, зателефонувавши зі свого мобільного телефону. Я заявив йому, що жодних підстав для доставки мого мопеда на штрафмайданчик немає (відсутні фактичні докази порушення ПДР та мопед суттєво не заважає руху інших транспортних засобів) та послуги евакуатора мені не потрібні. Інспектор проігнорував мій протест, склав у моєму відношенні вищевказані протокол та постанову (в справі про адміністративне правопорушення), залучивши у якості свідків водія евакуатора та ще одного незнайомого мені громадянина. Інспектор не надав мені можливості ознайомитись із змістом протоколу,не пояснив суть мого правопорушення, не ознайомив мене з правами особи, що притягається до відповідальності, згідно із вимогами ст.63 Конституції, при цьому зажадав від мене підпису у протоколі. Я повторно попросив його надати мені можливість для ознайомлення із змістом протоколу та підпису, роз’яснити мені мої права, згідно із законодавством, чого зроблено не було. Копій протоколу та постанови мені також надано не було. Я заявив цьому інспектору, що у такому разі, усі його дії та вимоги, особливо спроба незаконного заволодіння моїм транспортним засобом носять протиправний характер і з оглядом на це, виконувати їх я не зобов’язаний. Уникнути незаконного заволодіння моїм мопедом вдалося тільки завдяки прибуттю на місце інциденту представників громадського об’єднання. На усі мої вимоги щодо надання мені копій вищевказаних протоколу та постанови інспектор відповів відмовою, тому, наступного дня (14.02.2013р.) я письмово звернувся до ВДАІ (П.Комунарів 75) із заявою (копія в додатках) про видачу мені копій протоколу та перенесення дати розгляду адміністративної справи на десять днів, задля реалізації права на юридичну допомогу, оскільки, чи було складено у моєму відношенні постанову, мені достеменно відомо не було. Листа із зазначеними копіями було мною отримано поштою лише 28.02.2013р. З’ясувалося, що інспектором все ж таки було виписано постанову на місці, в порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, здійснити конституційне право звернення до суду з приводу оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, я отримав саме 28 лютого 2013 р. У зв’язку з цим, прошу суд поновити строки оскарження вищеозначених постанови та дій відповідача. Підстави для скасування постанови. Постанову про адміністративне правопорушення СЕ1 № 134669 у моєму відношенні було складено безпідставно, при цьому припущено істотні процесуальні порушення, а саме: 1. при винесенні постанови не враховано доказів відсутності складу адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.126 та ч.6 ст. 121 КУпАП, не визначено, яким саме типом транспортного засобу на момент складання протокола, на думку інспектора, керував позивач, з оглядом на те, що визначення «мото», як тип ТЗ, у ПДР України взагалі не існує; 2. згідно з положенням ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) повинен оцінювати докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, чого зроблено не було; 3. мл. с-нт Ликов В.О. вписав при цьому декілька правопорушень, що кваліфікуються різними статтями КУпАП, в один бланк протоколу та постанови. Згідно із ст.2.7 Інструкції, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 р. №77 (далі-Наказ№77) та ст.36 КУпАП, по кожному із встановлених правопорушень повинна бути виписана окрема постанова; 4. відповідно до п.2.8 Наказу МВС №77, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Як зазначено мною вище, інспектор склав постанову у себе в патрульному автомобілі, без моєї присутності, навіть не повідомивши мене про цей факт, не надав можливість ознайомитись з її змістом та не надав мені її копію; 5. відповідно до п.2.9 Наказу МВС №77,особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, тощо. Цих можливостей та законних прав мене було позбавлено при здійсненні відповідачем процедури притягнення до відповідальності; 6. згідно із п.2.9 Наказу МВС №77 та ст.279 КУпАП,розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок. Мушу констатувати, що взагалі нічого з цих вимог,інспектором виконано не було, мені ніхто нічого не роз’яснював та моїх пояснень не заслуховував. 7. відповідно до п.2.14. Наказу МВС №77,стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. Згідно із ч.1 ст.126,ч.6.ст.121КУпАП,передбачається накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно. При цьому, мова про суму у національній валюті у КУпАП не йде, а у постанові відповідача сума штрафу зазначена саме у гривнях. Цей факт також вважається процесуальним порушенням з боку відповідача. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (стаття 33 КУпАП). Відповідач проігнорував мої пояснення щодо відсутності вини та складу правопорушення у моїх діях, пом’якшуючі обставини а саме той факт, що я є інвалідом ІІ групи, що підтверджено посвідченням (копія у додатках); 8. відповідно до ч.1 п. 4.1 Наказу МВС №77, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток 5), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП. Ініспектор допустив грубе порушення вищевказаних вимог, не надавши мені копій протоколу та постанови, та не роз’яснивши мені моїх прав та обов’язків (зазначені копії я отримав поштою, за моїм письмовим зверненням до ВДАІ лише 28.02.2013 р.); 9. згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП та п. 4.1 Наказу МВС № 77, тільки працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до своїх функціональних обов'язків; 10. згідно із п. 11.3. Інструкції затвердженої Наказом МВС України № 77, інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення; 11. згідно із п.15.5. 11.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС,затвердженої Наказом №111, працівники підрозділів ДПС, які заступають у наряд ДПС, повинні мати,зокрема, бланки протоколів, а мова про бланки постанов не йде взагалі, згідно із п.15.6 цього ж НПА, протоколи про адміністративні правопорушення після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби; отже, на підставі того, що постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності було виписано інспектором ДПС, який склав протокол, а не інспектором адмінпрактики, тобто одна й та ж посадова особа склала протокол та притягнула мене до адміністративної відповідальності, незважаючи на мої заперечення та наявні докази моєї невинності, такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим, оскільки інспектор ДПС прямо зацікавлений у тому, щоб оштрафувати водія за любих обставин; 12. копія протоколу АА2№631177, що була надіслана мені поштою, заповнена корявим, нерозбірливим почерком(в наслідку чого, встановити дані свідків практично неможливо),з явними порушеннями: данні не співпадають із відповідними строками у бланку, не встановлено конкретну юридичну адресу місця скоєння нібито правопорушення, не правильно вказано статті КУпАП, за якими передбачено відповідальність: «ч.(1)6 ст.12(6)1» замість: ч.1 ст.126 та ч.6 ст.121 Окрім цього, посадова особа-відповідач, інспектор ДПС мл. с-нт Ликов В.О., вчинив наступні протиправні дії у моєму відношенні: безпідставно зупинив, пред’явив незаконні вимоги,щодо перевірки документів, не пояснивши об’єктивними підставами причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення (п.2.14«в» ПДР, ст.21-1 ЗУ «Про міліцію») намагався незаконно (всупереч ст.265-2 КУпАП) заволодіти моїм власним майном (мопедом) та направити його евакуатором на арендований комерційною структурою штрафмайданчик (склад кримінального злочину за ст.289 УК України), нав’язував мені послуги евакуатора (всупереч вимогам ст.21 ЗУ «Про захист прав споживача»), безпідставно склав у моєму відношенні протокол про адміністративне порушення, притягнув мене до адміністративної відповідальності за правопорушення, яких я не вчиняв, затримав мене без оформлення протоколу затримання більш, ніж на 2 години, оказував на мене заходи психологічного тиску (залякування), відмовився пред’явити на мою вимогу службове посвідчення (ст.5 ЗУ «Про міліцію», п.27.2 Наказу МВС №111). До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності супроводжувалась, як зазначено вище, цілою низкою процесуальних порушень з його боку. Вищеозначені дії співробітника міліції мл.с-нта Ликова В.О. мають ознаки кримінальних злочинів та повинні класифікуватись як спроба незаконного заволодіння транспортним засобом, перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів, таких як протокол про адміністративне правопорушення та постанова в справі про адміністративне порушення. Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті пред’явлених відповідачем мені обвинувачень, вважаю необхідним надати наступні заперечення: 1) Як зазначено вище, протоколом не встановлено тип мого транспортного засобу, його обумовлено як «мото GEELY», але у ПДР України такого визначення, як «мото», не існує. Постанова,складена на підставі протоколу, також не містить конкретики в питанні визначення типу транспортного засобу,водій якого безпідставно притягується до адміністративної відповідальності. 2) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР: «водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі»; Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:), порушення якого мені інкримінувалося, ніяким чином не можуть відноситись до мене, оскільки, по-перше, фактично,на момент звернення до мене інспектора, я не був водієм через відсутність в мене водійського посвідчення, а по-друге – взагалі не керував механічним транспортним засобом,оскілки мопед,на відміну від мотоцикла, не є таким за визначенням у п.1.10 ПДР: «мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт»; Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення мною вимог п.2.1 «а»,2.9.«в»,п.30.1 ПДР України, та складу інкримінованого мені правопорушення. 3) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ. При цьому,вул. Челюскінців м. Донецьку в цьому переліку не значиться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», державній реєстрації та обліку підлягають, зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Тобто Законом не встановлено обов’язковість реєстрації мопеда, який використовується на вул.Челюскінців, де було складено протокол у моєму відношенні. 4) Згідно із ст.9 Конституції України: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) кореспондує ст.9 Конституції України: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди».Теж саме говориться і в п.1, п.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Саме таким міжнародним договором у сфері дорожнього р

⇐ Предыдущая 12

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 303 | Нарушение авторских прав

Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Логика может привести Вас от пункта А к пункту Б, а воображение — куда угодно © Альберт Эйнштейн
==> читать все изречения...

1833 -

| 1816 -

Ген: 0.011 с.