До зборів, рівнозначних митним платежам

Тема 3. Базові принципи функціонування єдиного ринку ЄС

План

1. Умови реалізації вільного руху товарів та послуг в ЄС.

2. Вільний рух осіб та свобода підприємницької діяльності.

3. Основні засади вільного руху капіталу.

 

2 1. Умови реалізації вільного руху товарів

Та послуг в ЄС

Внутрішній (єдиний) ринок ЄС (ст. 14) –простір без внутрішніх кордонів, на якому забезпечується вільний рух товарів, послуг, осіб та капіталів.

Питання формування внутрішнього ринку ЄС в цілому та забезпечення базових свобод – компетенція Генерального директорату з питань внутрішнього ринку та послуг.

Завдання Генерального директорату з питань внутрішнього ринку та послуг:

Ø розробляти законопроекти, що усувають перешкоди для поглиблення єдиного ринку;

Ø забезпечити повне використання переваг єди­ного ринку шляхом контролю за дотри­манням норм права внутрішнього ринку ЄС;

Ø інформувати громадян та бізнес-структури про права, які вони набувають в умовах функціонування єдиного ринку.

Товар – продукт, який можна оцінити у грошо­вому вимірі та який може бути предметом комер­ційних трансакцій (зокрема твори мистецтва, відходи, об’єкти колекціонування тощо). До това­рів не відносяться грошові засоби та товари, супутні наданню послуг.

Положення щодо вільного руху товарів застосовуються до:

1) руху товарів, які переміщуються для продажу з однієї країни-члена в іншу, незалежно від країни їх походження;

2) руху товарів, які переміщуються транзитом через одну державу-член в іншу або за межі Співтовариства;

3) реімпорту товарів;

4) паралельного імпорту;

5) переміщення товарів особами.

Ключові умови вільного руху товарів:

· ліквідація митних і рівнозначних їм зборів між державами-членами;

· усунення кількісних і рівнозначних їм обмежень у взаємній торгівлі держав-членів;

· прийняття певних заходів у сфері непрямого оподаткування, що впливає на товарообіг усередині Співтовариства.

Збір рівнозначний митним платежам –

будь-який грошовий збір, яким би малим він не був та якими б не були його призначення та способи стягнення, що накладений в однобічному порядку на вітчизняні та імпортні товари при пере­тині ними кордону і який не є митом (в юри­дичному сенсі).

До зборів, рівнозначних митним платежам

не належать:

1) збори, які є елементом внутрішньодержавної податкової системи;

2) збори, що являють собою плату за послуги при перетині кордону.

Критерії допустимості введення заходів, що можуть обмежити вільний рух товарів:

· відсутність регулювання на рівні ЄС;

· не створення ускладнень у торгівлі;

· доступність для всіх приватних осіб ЄС;

· «тест розумності» – відповідність імперативним вимогам, які слугують суспільству та виправдо­вують розумність торговельних правил держав-членів.

Усунення перешкод для руху товарів, пов’я­заних з існуванням різних технічних норм і стан­дартів у державах-членах, забезпечується у Спів­товаристві двома способами:

1) шляхомгармонізації національних стандартів через прийняття та імплементацію єдиних норм комунітарного права у цій сфері;

2) шляхом впровадженняпринципу взаємного визнання.

Принцип взаємного визнання – товари, що законно виготовляються на території однієї дер­жави-члена, не можуть бути заборонені для про­дажу на території іншої держави-члена, навіть якщо вони виготовляються за технічними чи якіс­ними характеристиками, що відрізняються від тих, які застосовуються до своїх власних товарів. Діючі системи оцінки відповідності виробів та їх якості складаються з двох підсистем: обов’язкової та добровільної. Підсистема обов’язкової оцінки стосується усіх товарів, що постачаються на спіль­ний ринок виробниками країн-членів чи третіх країн.

Підґрунтя для введення кількісних обмежень вільного руху товарів:

· суспільна мораль;

· захист промислової та комерційної власності

· захист здоров’я та життя людей, тварин та рослин;

· захист національних скарбів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

· суспільний порядок та безпека.

 

 

Загальний режим транскордонного надання послуг на внутрішньому ринку ЄС передбачає:

¨ адміністративне спрощення доступу на ринок послуг постачальників послу на основі системи «єдиного вікна»;

¨ реалізацію свободи установ для постачальників послуг шляхом створення уніфікованої системи отримання ліцензій;

¨ визначення загальних принципів, на основі яких можуть встановлюватися обмеження тор­гівлі послугами з боку держав-членів (неди­скримінація, необхідність, пропор­ційність);

¨ забезпечення прав одержувачів послуг та комплексу заходів щодо підвищення якості послуг.