Процес прогнозування та методи, що застосовуються для цього

Лекція 2. Структура, характеристика та класифікація екологічно значимих процесів в інженерних екосистемах

Склад інженерних екосистем, особливості процесів взаємодії між їх складовими.

Взаємодії між складовими інженерної екосистеми

До складу інженерної екосистеми (ІЕС) входять:

ІС – інженерна система (виробничі, комунально-побутові та інші штучні, створені людиною об’єкти);

- компоненти природного середовища:

А – атмосфера (в ІЕС зазнають змін склад і стан цієї компоненти);

Г – гідросфера (в ІЕС зазнають змін поверхневі та підземні води);

Л – літосфера (в ІЕС зазнають найбільших змін родючий шар грунту внаслідок забруднення та стан рельєфу поверхні під впливом екзогенних геологічних процесів: ерозія, підтоплення, зсуви, просідання тощо):

Б – біосфера (рослини та тварини);

- компоненти техногенного та соціального середовища:

ТС – техногенне середовище (сусідні інженерні системи);

СІ – соціальне середовище (окремий індивід);

СС - соціальне середовище (група, соціум);

- природні екосистеми (території):

ЗТ - заповідні території

 

 

Можливість контролю та управління процесами обміну речовиною і енергією між навколишнім природним середовищем і промисловим виробництвом є основою для підвищення ефективності користування та охорони природних ресурсів при будівництві і експлуатації промислових підприємств і для забезпечення прийнятного рівня якості природного середовища в зоні дії, i є основою для створення й експлуатації високопродуктивних і екологічно безпечних інженерних екосистем.

Процес прогнозування та методи, що застосовуються для цього

Прогнозування — це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку можна застосовувати як основу для управління.

Виділяються три основні методи прогнозування:

- методи екстраполяції;

- моделювання;

- експертних оцінок.

Прогноз може вважатися науково обгрунтованим тоді, коли використано формалізовані методи і коли є можливість повторити його іншим.

Принципи прогнозування:

- системності (використання системного піддходу до прогнозу);

- варіативність (розглядається кілька альтернатив);

- верифікація (перевірка прогнозу або його основних характеристик);

- постійне коригування (прогнози мають переглядатися та коригуватися при здійсненні чи нездійсненні передбачуваних подій);

- ефективності (на процес прогнозування можу використовуватися обмежені кошти).

За ступенем формалізації виділяються методи малоформалізовані та формалізовані.

У межах формалізованих методів виділяються статистичні методи прогнозування динаміки розвитку тих чи інших процесів і методи математичного моделювання, в основі яких є фізичні, хімічні або соціально-економічні закономірності протікання прогнозованих процесів і явищ.

Екологічне прогнозування

Це окремий вид діяльності як функція управління, який полягає в отриманні науково обґрунтованих варіантів розвитку стану навколишнього середовища та здоров'я населення, природно-ресурсного потенціалу, ризиків виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, індикаторів збалансованого розвитку.

Значення прогнозів процесів взаємодії інженерних і екологічних систем полягає в тому, що вони є обов’язковими при затвердженні проектів та отриманні дозволів на початок роботи виробничих об’єктів, що можуть систематично впливати на навколишнє середовище або є ймовірність аварій на таких об’єктах. Крім того прогнозування має застосовуватися при плануванні заходів і засобів з нормалізації екологічної обстановки на об’єктовому, регіональному та державному рівнях.