Таким чином, митні режими по низці вищезазначених ознак можна згрупувати у різні групи. Наприклад В Науменко, розподіляє митні режими на три групи:
o І група - митні режими які застосовуються до основної маси об'єктів зовнішньоекономічних операцій - імпорт, експорт, реімпорт, реекспорт, спеціальна митна зона;
o ІІ група - митні режими, які використовуються в межах надання цілої низки послуг за ЗЕД та дозволяючи використовувати товари лише для певних цілей при дотриманні обмежень, встановлених законодавством - митний склад, магазин безмитної торгівлі, транзит, тимчасове ввезення (вивезення). Також до цієї групи можна віднести митні режими, що застосовуються до товарів які переміщуються через митний кордон України рамках операцій по представленню таких послуг, як переробка, монтаж, збір, наладження, ремонт та ін. - переробка на митній території України, переробка за межами митної території України;
o ІІІ група - митні режими, які застосовуються при перепиненні зовнішньоекономічних операцій у зв' язку з неможливістю або неефективністю проведення подальших дій з товарами на внутрішньому ринку - знищення або руйнування, відмова на користь держави, реімпорт.
В залежності від виду зовнішньоекономічної операції митні режими можливо поділити на п' ять груп:
o І група - експортні операції - експорт, переробка за межами митної території України, тимчасове вивезення;
o ІІ група - імпортні операції - імпорт; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; тимчасове ввезення; спеціальна митна зона; знищення або руйнування; відмова на користь держави.
o ІІІ група - реекспортні операції - реекспорт;
o ІУ група - реімпортні операції - реімпорт;
o У група - транзитні операції - транзит.
В світової практиці використовується ще одна класифікація митних режимів, в основу якої покладено ознаки завершеності дій, які пов'язані з певним митним режимом:
o І група - завершені - імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, спеціальна митна зона, знищення або руйнування, відмова на користь держави.
o ІІ група - незавершені - тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, транзит Але, на нашу думку більш вдалою класифікація для розуміння є наступна
класифікація митних режимів, в якій вони теж розподіляються на п'ять груп.
До І групи відносяться режими, які використовуються при здійсненні зовнішньоторговельних операцій пов' язаних з продажем організаціям товарів в інші держави та придбанням товарів для українських споживачів - імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, тимчасове ввезення (вивезення), а також митний режим спеціальна митна зона.
До II групи відносять режими, у яких при переміщенні товарів через кордон, митні органи здійснюють деякі операції для осіб, які перевозять товари або чинять їм послуги - митний склад та магазин безмитної торгівлі.
III група об'єднує режими у яких перевезення товарів через кордон пов' язано з їх переробкою в іншій державі - переробка на митній території, переробка поза митною територією.
IV група - це режими які використовуються у зв'язку з припиненням зовнішньоекономічних операцій, пов' язаних з неможливістю чи неефективністю реалізації товарів на ринку - знищення або руйнування, відмова на користь держави.
V група - це режим, в якому товари не купуються і не реалізуються українськими організаціями, а перетинають митний кордон України з метою доставки з однієї іноземної держави в другу - транзит.
Митні режими
Як вже згадувалося, українське законодавство (згідно зі ст. 1 МКУ) характеризує митний режим як сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон в Україні, згідно зі ст. 185 МКУ, запроваджуються 13 видів митних режимів.
Охарактеризуймо існуючі митні режими більш детально.
Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МКУ).
Умовою розміщення товарів у даному режимі є:
o по-перше, подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
o по-друге, сплата податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
o по-третє, дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень (ст. 189 МКУ).
В залежності від виду товарів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорт вони повинні мати ліцензії, сертифікати якості, сертифікати відповідності та інші документи. У разі ввозу підакцизних товарів у митному режимі імпорт до них застосовуються спеціальні міри контролю: сплата підакцизних митних платежів, маркування маркою акцизного збору та ввіз через певні митниці.
Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території (ст. 190 МКУ).
Товари, які розміщують у режимі реімпорт повинні (ст. 191 МКУ):
1) походять з митної території України;
2) ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;
3) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;
4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе
лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.
У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.
Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України (ст. 194 МКУ).
Умовою розміщення товарів у митному режимі експорт, згідно зі ст. 195 МКУ, є:
o по-перше, подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;
o по-друге, сплата податків і зборів, встановлених на експорт товарів;
o по-третє, дотримання експортером вимог, передбачених законом. Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту (ст. 196 МКУ).
Умовами переміщення товарів у режимі реекспорту є наступні (згідно зі ст. 197 МКУ):
o по-перше, подання митному органу дозволу уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;
o по-друге, товари, що реекспортуються, повинні перебувати у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;
o по-третє, товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;
o по-четверте, товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України. Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до
якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МКУ).
Умовами переміщення товарів у режимі тимчасове ввезення (вивезення) є наступні (згідно зі ст. 205 МКУ):
o по-перше, подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);
o по-друге, надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов' язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених МКУ;
o по-третє, подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного
компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом. Законодавством передбачено умовно повне звільнення від сплати митних платежів до наступних товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України (тимчасово вивозяться за межі митної території України) під зобов' язання про зворотне вивезення:
o товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;
o професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;
o контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв' язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;
o зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;
o товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;
o особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;
o матеріалів для реклами та туризму;
o транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.
До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов' язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна або вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов' язанням, наданим митному органу або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МКУ).
Умовами переміщення товарів у режимі транзит є (ст. 201 МКУ):
o по-перше, перебування у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;
o по-друге, не використання на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;
o по-третє, переміщення за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами - у випадках, визначених законодавством України;
o по-четверте, у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщування встановленими маршрутами та шляхами;
o по-п' яте, доставлення до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
Через митну територію України пропускаються товари лише за умови представлення митному органу законних підстав для їх транзиту та сплати всіх необхідних митних платежів. При транзиті застосовуються засоби митного забезпечення, а також можливо застосування послуг митного супроводження, митного перевізника і т. д. Митний режим транзит може здійснюватися тими маршрутами, які обирає перевізник товарів, якщо не має інших постанов ДМСУ стосовно переміщення деяких товарів.
Товари, які переміщуються транзитом через митну територію України повинні бути доставлені у митні органи в строк, який був встановлений митницею відправлення та при цьому бути у тому ж стані, в якому вони були відправлені за винятком природного зносу. При загублені або недо-ставлені товару у митний орган призначення перевізник повинен сплатити митні платежі, які нараховуються при режимах імпорт чи експорт.
Товари, які переміщуються транзитом, на протязі усього часу перевезення знаходяться під митним контролем, який здійснюється в процесі митного оформлення товару при розташуванні його у митний режим транзит до завершення дії цього режиму.
Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МКУ).
Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну (ст. 237 МКУ).
Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" регулює види зовнішньоекономічної діяльності, пов'язані з переробкою товарів на території іншої держави. Це відповідає таким митним режимам, як: переробка на митній території та переробка поза митною територією. Характерним для таких видів діяльності є те, що товари ввозяться/вивозяться з метою їх переробки; після переробки вони експортуються, після експорту товарів в обумовлений термін повертаються сплачені мита та митні збори. Переробка товарів відбувається під митним контролем і встановлюються певні строки вивозу перероблених товарів. Регламентація режимів переробки в багатьох випадках співпадає, але є і відмінність.
Загальними операціями для цих режимів є наступне:
o власне переробка товарів;
o обробка товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;
o ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;
o використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються. Використання митних режимів переробки можливе тільки після отримання ліцензії за встановленою формою в митних органах. Ліцензія може бути анульована або відкликана митними органами у разі порушення власником вимог законодавства стосовно цих режимів. У разі якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України.
Строк переробки товарів у цих режимах встановлюється митними органами, а їх тривалість повинна базуватися на економічно виправданому строку їх переробки та розпорядженні продуктами переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів. Строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться або вивозяться для переробки.
Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-ре-зидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.
Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.
У випадку неповернення або невивезення товарів чи продуктів їх переробки в встановлені строки особа, яка отримала ліцензію на переробку, повинна сплатити митні платежі, від яких вона була звільнена, та може бути притягнена до відповідальності відповідно вимогам митного законодавства.
Для наступної групи митних режимів характерним є те, що товари та транспортні засоби, як правило, вважаються такими, що знаходяться за межами митної території України та звільняються від сплати митних платежів. До таких режимів відносяться: спеціальна митна зона, митний склад, магазин безмитної торгівлі.
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (ст. 217 МКУ).
Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов' язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.
Згідно з конвенцією Кіото від 18 травня 1973 р. вільна економічна (митна) зона визначається як частина території однієї держави, на якій ввезені товари розглядаються як товари, що знаходяться за межами митної території по відношенню до права імпорту та відповідних податків, та такі, що не підлягають звичайному митному контролю.
З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:
o здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;
o вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;
o проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених МКУ операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;
o здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;
o здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.
У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень МКУ. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон. При подальшому ввозі чи вивозі товарів з території спеціальних митних зон митні платежі сплачуються, а міри нетарифного регулювання застосовуються в залежності від походження товарів. Відповідальність за сплату митних платежів несе особа, яка завезла товари на спеціальну митну зону. У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов' язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов' язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.
Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України (ст. 212 МКУ).
На подібних складах товари знаходяться під митним контролем та встановлюється плата за надання послуг по зберіганню цих товарів. Власником митного складу можуть бути будь-які суб' єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на право відкриття та експлуатації митного складу. Відповідальність за зберігання товарів, які знаходяться на митному складі несе власник складу. Також він за власний рахунок забезпечує матеріально-технічне обладнання складу, його охорону та пропускний режим та веде облік товарів і подає звіти митним органам.
Декларування товарів при їх розміщенні на митному складі може здійснюватися посадовою особою митниці або власником складу, якщо він має свідоцтво про його визначення як декларанта. А при випуску товарів зі складу їх декларування може здійснювати ще і власник товару.
З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися такі операції:
1) операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;
2) підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.
Всі операції, які проводяться з товарами на митному складі не повинні змінювати характеристик цих товарів пов' язаних зі зміною їх класифікації за УКТ ЗЕД та повинні проводитись тільки з дозволу митного органу.
Строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. А строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених із-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України. Заборонено зберігати на митному складі вантажі гуманітарної допомоги.
Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів (МЛС), здійснюється відповідно до Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ліцензійних умов.
МЛС може бути двох типів:
o відкритого - це МЛС, який використовується для зберігання товарів будь-якої особи;
o закритого - це МЛС для зберігання товарів, що належать власнику складу.
Ліцензія на право відкриття та експлуатацію МЛС може бути анульована або її дія може бути призупинена на термін до трьох місяців.
Призупинення дії ліцензії до 3х місяців або її анулювання може виникати у наступних випадках:
o не функціонування МЛС протягом чотирьох місяців;
o неодноразове прийняття (як і не прийняття) рішень (дій) власником складу, щодо діяльності МЛС, які можуть привести до порушення митного законодавства;
o якщо за повідомленням від державних служб та уповноважених органів власником МЛС допущення порушення чинного законодавства щодо ЗЕД.
Анулювання ліцензії може бути у наступних випадках:
o невиконання вимог начальника митного органу, в зоні діяльності якого відкрито МЛС, щодо призупинення дії ліцензії;
o повторне скоєння порушень, за які проводилось припинення дії ліцензії (не функціонування МЛС протягом 3х місяців, порушення митних правил, порушення діючого законодавство у сфері ЗЕД та інше);
o заведення кримінальної справи за злочини у сфері ЗЕД;
o виявлення порушень чинного законодавства в ході перевірки діяльності МЛС ДМСУ.
При скасування ліцензії власник МЛС зобов' язан не пізніше 7 днів після наказа про її скасування передати ліцензія в митний орган. Власник МЛС, після скасування ліцензії зобов'язан забезпечити зберігання товарів під митним контролем до кінцевого терміну їх випуску зі складу.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МКУ).
Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємст-во-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов' язаний:
o по-перше, своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;
o по-друге, виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;
o по-третє, дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;
o по-четверте, вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них
товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.
Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе: торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування; допоміжні приміщення; склад магазину. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.
В магазині безмитної торгівлі можуть реалізовуватися будь-які товари крім заборонених до ввозу на Україну, вивозу з держави або реалізації на території України. Продаж товарів здійснюється за готівкою. Забороняється:
o оптова торгівля;
o продаж товарів за зразками;
o торгівля за попереднім замовленням;
o торгівля з доставкою до дому;
o торгівля з розстроченням сплати;
o продаж товарів з допомогою приміщень та складів.
Товари, які реалізуються у магазині безмитної торгівлі повинні мати спеціальне маркування (яке узгоджене з митним органом) та бути упаковані для роздрібної торгівлі. При купівлі товарів працівники магазину роблять відмітку у декларації особи, яка виїжджає за межі митної території України. Якщо товар не вивозиться за межі України, він обкладається митом (за винятком українських товарів).
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:
o для вільного обігу на митній території України;
o для вільного обігу за межами митної території України;
o для поміщення в режим митного складу;
o для знищення під митним контролем.
Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія дозволу на відкриття "Магазину безмитної торгівлі" може бути призупинена на певний строк або може бути анульована, що визначено відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Рішення про призупинення дії дозволу може прийматися ДМСУ за поданням начальника митниці, командира загону прикордонного контролю або керівника державної податкової адміністрації, в зоні діяльності яких відкрито "Магазин безмитної торгівлі", у разі:
o неодноразового порушення нормативно-правових актів щодо режиму "Магазин безмитної торгівлі";
o порушення митних правил або податкового законодавства;
o порушення режиму в пункті пропуску на Державному кордоні України.
Анулювання дозволу може застосовуватися у разі:
o невиконання вимог, зазначених у рішенні про призупинення дії дозволу;
o будь-якого порушення, якщо раніше вже застосовувалося призупинення дії дозволу;
o зміни організації режиму зони митного контролю;
o якщо подовження дії дозволу не відповідає економічній політиці України.
Повторна заява про видачу дозволу на право відкриття магазину безмитної торгівлі може бути розглянута в строки, визначені постановою КМУ. Ліквідація "Магазину безмитної торгівлі" здійснюється у порядку, встановленому ДМСУ, та у разі:
o заяви власника про ліквідацію "Магазину безмитної торгівлі",
o анулювання дозволу, за рішенням спільної робочої групи ДМСУ та Держкомкордону.
За збереження на складі магазина товару під митним контролем, ліквідованого "Магазину безмитної торгівлі", його власником сплачуються митні збори, починаючи з дати набрання чинності рішення про ліквідацію. Товари у цьому випадку підлягають декларуванню власником до іншого митного режиму, передбаченого ст. 226 МКУ. При цьому товари вітчизняного виробництва підлягають декларуванню за спрощеною схемою, що визначається ДМСУ. Рішення Держкомкордону та ДМСУ про відмову у видачі дозволу, призупинення його дії чи анулювання може бути оскаржено відповідно до чинного законодавства.
Існують ще два специфічних митних режиму, такі як знищення або руйнування та відмова на користь держави. Товари, ввезені на митну територію України, розміщуються під такі режими в тих випадках, коли з причин економічного або іншого характеру продовження зовнішньоекономічної діяльності є недоцільним, наприклад, при збитковості або неможливості реалізації таких товарів на внутрішньому ринку. В таких випадках стягнення мита та митних зборів не відбувається, а витрати щодо знищення або передачі товарів несе їх власник.
Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються (ст. 243 МКУ).
Знищенню або руйнуванню підлягають тільки фактично ввезені в Україну товари, які знаходяться під митним контролем та заявлені у відповідний митний режим незалежно від мети їх переміщення через митний кордон України. Товари, щодо яких прийнято рішення про їх знищення або руйнування, можуть передаватись на тимчасове зберігання під митним контролем за погодженням з митним органом у належно обладнанні для опечатування та пломбування місця схову. Відповідальність за збереження до вирішення питання про знищення або руйнування, несе власник даного товару або уповноважена особа (декларант, митний брокер) на умовах угоди (договору). Знищення або руйнування здійснюється підприємством, яке пройшло атестацію на виконання цих робіт.
Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи.
Знищенню або руйнуванню під митним контролем підлягають товари:
o які не відповідають вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів, нормативних документів стосовно відповідних видів товарів щодо їх споживчих властивостей, безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;
o на які строк придатності до споживання або використання закінчився;
o яким з метою збуту виробником (продавцем) навмисно надано зовнішнього вигляду, або окремих властивостей певного вигляду, і неможливо ідентифікувати їх як товар, за який він видається;
o на які немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують їх якість та безпеку;
o у інших випадках, передбачених законодавством України.
Митний орган вправі відмовити у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим знищення або руйнування у випадках, коли знищення або руйнування неякісних та небезпечних товарів може:
o заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;
o негативно вплинути на здоров' я населення або створити небезпеку життя людям, тваринному та рослинному світу;
o спричинити витрати для держави;
o коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним його знищенням або руйнуванням;
o в інших випадках, визначених законодавством України. Проведення операцій по знищенню або руйнуванню товарів під митним контролем вважається правомірним, якщо на це є рішення (погодження) спеціальних органів виконавчої влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України згідно зі ст. 227 МКУ. Знищення може проводитися шляхом хімічної, механічної або іншої дії (спалювання, руйнування), в результаті якої товари цілково знищуються, а їх відновлення неможливе.
Не підлягають розміщенню у митний режим знищення або руйнування товари:
o заборонені до ввезення в Україну;
o заборонені до транзиту через митну територію України;
o на ввезення яких не надано дозволи уповноваженими органами державної влади, що виконують відповідні контрольні функції;
o розміщені в режимах імпорту, експорту, тимчасового вивезення і транзиту;
o вилучені або затримані митними органами як предмети порушення митних правил на підставі статей МКУ, якими передбачена конфіскація таких предметів;
o електроенергія;
o ядерні матеріали, спеціальні розщеплювальні матеріали;
o радіоактивні відходи;
o особливо небезпечних хімічних речовин;
o отруйні речовини;
o небезпечні відходи;
o в результаті знищення або руйнування яких утворюються особливо небезпечні хімічні та отруйні речовини, небезпечні і радіоактивні відходи;
o неякісні або непридатні до споживання товари гуманітарної допомоги;
o неякісна та небезпечна продукція, яка класифікується у 1-24 групах згідно з УКТ ЗЕД;
o культурні цінності;
o представники тваринного та рослинного світу, які відповідно до законів України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, охороняються державою.
Знищення або руйнування проводиться в присутності власника товару або особи, уповноваженої ним (брокер, декларант). Після чого складається акт про знищення або руйнування, який підписується всіма членами комісії, власником товару або особою, уповноваженою ним (брокером, декларантом) та завіряється печатками. Акт про знищення або руйнування складається у довільній формі (за виключенням акта на знищення, утилізацію неякісних лікарських засобів). Обов' язково в акті зазначається:
o дата та місце складення;
o назва товару, особливі його ознаки;
o кількість (вага, місце, об' єм тощо);
o кількість залишків (відходів);
o спосіб, дата і місце знищення або руйнування;
o перелік осіб, присутніх при знищенні;
o інша інформація, необхідна для загальної характеристики.
Акти, ВМД та інші підтверджуючі документи передаються на зберігання в архів митниці.
Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ст. 246 МКУ).
Таким чином відмова від товару - добровільна заява власника (декларанта) про передачу товару, який перебуває під митним контролем, на користь держави без будь-яких умов на свою користь.
На перший погляд, назва митного режиму дає зрозуміти, що не вигідно суб' єкту ЗЕД, який затратив кошти на ввезення товару на митну територію України, просто так відмовитись від нього на користь держави. Але в митній практиці такий митний режим застосовується достатньо часто, і як правило, в даний митний режим попаде виставочне майно, рекламна продукція та інші товари, зокрема, тимчасово ввезені на митну територію України. Власника (декларанта) спонукає відмовитись від свого товару насамперед таке:
o неможливість або невигідність розміщення товару в митний режим імпорт, так як виникає ряд видатків та додаткових зусиль для вирішення питань, пов' язаних з тарифним та нетарифним регулюванням;
o транспортування, перевезення, завантаження, розвантаження та виконання інших робіт;
o зменшення матеріальних збитків до мінімуму і звільнення від митних процедур;
o збереження іміджу та ділової репутації на ринку.
Для того щоб отримати дозвіл на розміщення товару в митний режим відмова на користь держави, власник (декларант) має звернутись до митного органу (за місцем акредитації, в пункті пропуску, або за місцем знаходження товару) з письмовою заявою для отримання дозволу на подання ВМД та оформлення товару у відповідному митному режимі.
До заяви, крім ВМД, долучаються всі товаросупровідні документи, в яких зазначено кількість, вага, характер товару, його назва, інші характеристики, документи, які засвідчують право власника розпоряджатись товарами відповідно до Закону України, дозволи, надані іншими органами державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, згідно ст. 27 МКУ та обов'язково зазначається причина відмови. Митний орган має право не надати дозволу на розміщення товару, який знаходиться під митним контролем у митний режим відмова на користь держави з огляду на наявність достатніх підстав вважати про недоцільність розміщення його у такий режим.
Не можуть бути заявленими (розміщені) в митний режим відмови на користь держави відповідно:
o товари (предмети), які заборонені до ввезення в Україну;
o товари, які не знаходяться на митний території України;
o товари, які не можуть бути пред' явлені та фактично передані митним органам при декларуванні;
o товари, які не є власністю особи, яка відмовляється від товарів на користь держави та якщо немає згоди власника;
o товари, щодо яких не проведено встановлених законодавством України видів контролю;
o товари, які потребують особливих умов зберігання, у випадках, коли митний орган не має можливості їх забезпечити;
o товари (предмети), які перебувають під митним контролем у режимі: а) знищення або руйнування; б) реімпорт; в) випущені у вільний обіг; г) тимчасово ввезені на митну територію України.
o відходи та залишки після знищення або руйнування;
o товари неліквідні або неякісні щодо яких закінчився термін використання (споживання);
o радіоактивні та іонізуючі матеріали;
o збиткові товари, які можуть завдати державі витрати;
o товари, які можуть спричинити шкоду здоров' ю людей, загрожувати їх життю, а також тваринному та рослинному світу;
o інші товари, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Підставою для розміщення товарів на склад митного органу є дозвіл митного органу, із складанням акта прийняття-передавання. Власник має забезпечити доставку товарів на склад митного органу до здійснення митного оформлення. Оцінка товарів провадиться комісією, яка утворюється митним органом, у складі його посадовців та представників державних податкових інспекцій й організацій, які здійснюватимуть розпорядження цим майном та спеціалістів-експертів. За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі товарів. Митне оформлення товарів відповідно до режиму відмови на користь держави здійснюється із застосуванням вантажної митної декларації у встановленому порядку.
