Організація передачі синхронних та асинхронних даних в мережі FDDI.

Мережа має два режими передачі даних: синхронний та асинхронний. У син­хронному режимі станція при кожному надходженні маркера може передавати дані упродовж певного часу, незалежно від часу появи маркера. Цей режим звичайно використовується для додатків, чутливих до часових затримок, наприклад у системах опе­ративного керування та ін.

В асинхронному режимі тривалість передачі інформації пов'язана з приходом маркера і не може продовжуватися довше визначеного часу. Якщо до зазначеного моменту часу мар­кер не з'явився, передача асинхронних даних взагалі не провадиться. В асинхронному ре­жимі додатково встановлюється декілька (до семи) рівнів пріоритету, для кожного з яких установлюється свій граничний час передачі інформації.

Для керування доступом до мережі визначається ряд часових параметрів, основним з яких є час обернення маркера — TRT, тобто час, за який маркер робить повний оберт у кільці. У процесі функціонування використовується також параметр TTRT (Target Token Rotation Time) – бажаний час обернення маркера. По суті, це час обернення маркера, який задовольняє вимогам станції з передачі синхронних повідомлень. Інтервал часу, впродовж якого станція одержує право на передачу інформації, називається часом утримання маркера — ТНТ. Початкове (ТНТ₀) значення цієї величини є частиною значення TTRT, наданого станції для передачі інформації.

На рис. 4.9 показано основні часові співвідношення, які пояснюють механізм доступу до середовище передачі. У верхній частині рисунка зображено режим нормального приходу маркера, за якого TRT збігається зі значенням TTRT. У такому разі час утримання маркера дорівнює своєму початковому значенню, забезпечуючи найоптимальніше завантаження мережі (рис. 4.9, а).

У разі раннього звільнення маркера (рис. 4.9, б) маркер з’являється раніше TTRT. Це є ознакою того, що якась станція не використала повністю свій ТНТ. Під час режиму пізнього звільнення маркера (рис. 4.9, в) час передачі асинхронних кадрів обмежується. Цей час цілком виключається за умови некоректного режиму роботи. (рис. 4.9, г).

Початкове значення TTRT встановлюється при створенні мережі і може змінюватись у процесі її роботи. Чим меншим є час TTRT, тим швидше обертається маркер кільцем і тим частіше станції можуть передавати дані. Проте, якщо значення TTRT є малим, то станція не зможе передати необхідну кількість асинхронних кадрів.

Рис. 4.9. Часові параметри керування кільцем, де: TRT – час обертання маркера; TTRT – бажаний час обертання маркера; THT0 – час утримання маркера;
tc – передача синхронних даних; ta – передача асинхронних даних.

 

Більше того, при неправильному виборі TTRT маркер надходитиме пізніше допустимого моменту часу, внаслідок чого дані одного або кількох класів пріоритету взагалі не зможуть передаватися. Отже, для коректної роботи мережі потрібно, щоб бажаний час обернення маркера був не менший від часу передачі синхронних даних усіма станціями. Інакше реальний час обернення маркера буде більшим за бажаний, що виключить передачу асинхронних даних.

Загальне керування мережею передачі даних здійснюється відповідно до спеціального протоколу диспетчера станції — SMT (Station Мanagement), розробленого для спрощення керування мережею FDDI. SMT є у кожній станції — він підтримує комунікаційні можливості з відстежування і керування роботою як локальних станцій, так і віддалених. Зокрема, SMT відповідає за керування, контроль і зміну конфігурацій станцій. Диспетчер станції будується за ієрархічним принципом. На найнижчому рівні контролюються можливості обходу, виконується ініціалізація станцій, координується підключення станцій до кільця і процес їх вилучення з кільця. Ці функції виконує диспетчер з’єднань – CMT, який також відповідає за сумісність зв’язку і тестування помилок. CMT остаточно узгоджує сусідні вузли мережі.

На верхньому рівні диспетчер станції відповідає за визначення дубльованих адрес. Ця функція в SMT називається керуванням кільцем – RMT (Ring Management). SMT також визначає інформаційну базу управління мережею FDDI, яка містить багато керованих об’єктів і визначає атрибути для кожного з цих об’єктів. Рівень CMT (Connection Management) підтримує транспортні служби, які створюють умови для обміну інформацією з подібними рівнями інших вузлів мережі.

Функціонування диспетчера станції є можливим завдяки спеціальним пакетам керування мережею, які передаються і приймаються службами підрівня MAC. На цьому підрівні виконуються такі операції:

· збирання статистичних даних і даних про стан станцій;

· побудова карт логічної узгодженості;

· визначення мережевого статусу станції у кільці;

· зчитування і зміна параметрів конфігурації станції;

· синхронний і асинхронний трафіки.

1.1.30.Шифратори, їх призначення і класифікація. Приоритетні шифратори

Шифратор (кодер) призначений для перетворення напруги високого рівня на одному з m входів в паралельний двійковий код, що формується на n виходах. Кількість входів і виходів пов'язані між собою співвідношенням m=2n.

Двоичный шифратор выполняет логическую функцию преобразования унитарного n-ичного однозначного кода в двоичный. При подаче сигнала на один из n входов (обязательно на один, не более) на выходе появляется двоичный код номера активного входа.

Если количество входов настолько велико, что в шифраторе используются все возможные комбинации сигналов на выходе, то такой шифратор называется полным, если не все, то неполным. Число входов и выходов в полном шифраторе связано соотношением:

Где — число входов, — число выходных двоичных разрядов.

Приоритетный шифратор отличается от шифратора наличием дополнительной логической схемы выделения активного уровня старшего входа для обеспечения условия работоспособности шифратора (только один уровень на входе активный). Уровни сигналов на остальных входах схемой игнорируются.

Примеры

· К555ИВ1 — ТТЛ микросхема приоритетного шифратора (n = 8, m = 3). Зарубежный аналог 74148.

· К555ИВ3 — ТТЛ микросхема неполного декадного шифратора (n = 9, m = 4). Зарубежный аналог 74147.

Шифратор (Ш) может быть неприоритетным, если допускается подача только одного активного сигнала и может быть приоритетным, если допускается подача одновременно нескольких активных сигналов на входы. Неприоритетный Ш осуществляет преобразование десятичного номера активного входа в двоичный эквивалент этого номера. Для неприоритетного шифратора "4 в 2" таблица истинности имеет вид (рис.20):