Розрахунок основного обладнання ремонтної майстерні

Число одиниць основного ремонтно-технологічного обладнання в тому числі і верстатного обладнання (крім настольносвердлильних, заточних і обдирочно-шліфувальних верстатів) визначається за виразом:

 

(2.7)

 

де N_в – загальна кількість верстатів;

Т_в – річна трудомісткість верстатних робіт, люд.-год.;

к_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження майстерні
(к_н = 1,0…1,3);

Ф_д.о. – дійсний фонд часу використання верстатного обладнання, год. (див додаток 4);

h_в – коефіцієнт застосування обладнання (h_в = 0,85…0,9).

Загальна кількість верстатів орієнтовно розподіляється по групам слідуючим чином: токарно-гвинторізні – 65…70 %, фрезерні і строгальні – 15…17 %, свердлильні – 8…10 %, шліфувальні –10…12 %.

Групу токарно-гвинторізних верстатів, в свою чергу розділяють на легкі (з висотою центрів до 200 мм) – 40%, середні (з висотою центрів більше 300 мм) – 55 %.

Кількість настільно-свердлильних, заточних і обдирочно-шліфувальних верстатів приймається в розмірі 70…80 % від парку основних металоріжучих верстатів.

Аналогічно визначається кількість зварювального та наплавлювального обладнання.

Кількість мийних машин періодичної дії визначається за формулою:

 

, (2.8)

де N_м – кількість мийних машин, шт;

Q_д – загальна маса деталей (вузлів) машин, що підлягають миттю на протязі року, кг;

t – тривалість процесу миття, год.;

q – маса деталей одного завантаження (приймається по технічній характеристиці машини), кг;

h_з – коефіцієнт, враховуючий одночасне завантаження мийної машини по масі (h_з = 0,6…0,8) залежить від конфігурації і габаритних розмірів деталі);

h_в – коефіцієнт використання машини за часом (h_в = 0,8…0,9).

Масу деталей (вузлів) машини, які підлягають очищенню при поточному ремонті, можна прийняти рівною 30 % від маси відповідної машини.

Маса деяких машин та їх складових одиниць представлена в таблиці 2.4.

 

Точніше загальну масу деталей та складальних одиниць, підлягаючих миттю, можна визначити за формулою:

 

Q = b₁×Q_p ×N_p + b₂×Q_d×N_d, (2.9)

 

де b₁ та b₂ – коефіцієнти, що враховують долю маси деталей (складальних одиниць), підлягаючих миттю, відповідно від загальної маси трактора і двигуна, (b₁=0,4…0,6; b₂ = 0,6…0,8);

Q_p, Q_d – відповідно маса трактора і двигуна (табл.2.4);

 

 

Таблиця 2.4.

Маса машин та їх вузлів

Машина та її марка	Маса машини, т	Маса двигуна, т
Трактори: Т-25 Т-40А Т-70 ДТ-75 МТЗ-52, МТЗ-80, МТЗ-82 Т-150К Т-100М К-700, К-701 Зернозбиральний комбайн Автомобілі: ГАЗ ЗІЛ Сільськогосподарські машини: Плуг Культиватор Сівалки Жатка	1,50 2,50 3,42 5,50 3,00 7,75 11,4 12,0 5,92   2,90 4,30     1,26 1,00 1,20 1,76	0,21 0,38 0,35 0,65 0,40 0,90 2,1 1,17 0,55   0,38 0,45   - - - - -

 

Кількість випробувальних стендів для двигунів визначається за виразом:

 

, (2.10)

 

де N_д – кількість двигунів, що ремонтується на протязі року, шт.;

t_в – тривалість випробовування двигуна год.;

N_дп – кількість повторних випробувань двигунів (приймається 5…6% від кількості ремонтуємих двигунів);

t_пв – тривалість повторних випробувань, год.;

Ф_до – річний дійсний фонд часу обладнання, год.;

h_о – коефіцієнт застосування обладнання за часом, (h_о = 0,85…0,9).

Для ковальських робіт кількість горнів приймається по кількості робочих місць.