Тема. 3. Музейна експозиція у практиці музейної справи (на базі Рівненського обласного краєзнавчого музею) (2 год.).

 

1. Методи побудови експозиції.

2. Експозиційні матеріали.

3. Організація роботи над музейною експозицією.

 

 

Рекомендована література

1.Белова Л. Н. Экспозиция: наука и искусство // Музей и современность: Сб. научн. трудов. – М., 1986. – С. 13–16.

2.Велика Л. П. Музейне експозиційне мистецтво. – Х., 2000.

3.Закс А. Б. Экспозиционная работа // Российская музейная энциклопедия в двух томах. – М., 2001. – Т. 2. – С. 352 – 354.

4.Рождественский К. И. Музейная экспозиция //Музейное дело в СССР. Актуальные проблемы архитектурно-художественного проетирования экспозиций исторических и краеведческих музеев: Сб. науч. трудов. – М., 1983. – С. 17 – 22.

5.Шевченко В. В. Музеєзнавство: Навч. посібник для дистанційного навчання. – К., 2007.

Методичні рекомендації для підготовки практичного заняття № 3:

Зазначимо, що в рамках лекційного матеріалу, ми вже з’ясовували, як групують та організовують розміщення експозиційних матеріалів, і від яких чинників це залежить. Нагадаємо, що основу музейної експозиції складають музейні предмети. Однак в якості експозиційних матеріалів можуть виступати і предмети, спеціально створені для експонування замість музейних предметів (дивись методичні рекомендації до лекційної теми № 6).

Практичне заняття має на меті насамперед познайомити студентів із головними етапами наукового проектування експозиції. Воно проводиться на базі РОКМ, в якому на сьогодні функціонує майже два десятки стаціонарних, або тимчасових експозицій.

Створення музейної експозиції – достатньо складний дослідницький, творчий і виробничо-технічний процес, котрий потребує спільних зусиль насамперед наукових працівників, художників. Музейна експозиція – основна форма музейної комунікації, освітні та виховні цілі якої здійснюються шляхом демонстрації музейних предметів, організованих, пояснених і розташованих відповідно до наукової концепції музею та сучасних принципів архітектурно-художніх рішень. Наголосимо, що музейна експозиція – це частина музейного зібрання, виставлена для огляду. Її довершеність – це:

· це результат наукової розробки конкретної експозиційної теми з урахуванням доступних музейних матеріалів;

· це специфічний результат творчої роботи, в якому засобами архітектури та мистецтва створюється експозиційний образ, який виражає тему.

Засвоюючи дану тему, потрібно ознайомитися з існуючими у сучасному музеєзнавстві принципами побудови музейних експозицій. Так, для музеїв історичного профілю характерні такі принципи:

· експозиція будується на основі певної наукової концепції;

· експозиція має бути предметною, що визначається специфічною особливістю даної експозиції;

· експозиції має бути притаманна комунікативність, тобто врахування особливостей сприйняття інформації різними групами відвідувачів.

Підкреслимо, що багатогранній експозиційній роботі передує попередня розробка наукового змісту експозиції, її архітектурно-художнього вирішення і технічного оснащення. З повним на те правом цей процес можна назвати проектуванням.

Головними складовими частинами проектування експозиції є:

· наукове проектування, в ході якого розробляються основні ідеї експозиції та їх конкретний зміст;

· художнє проектування, яке дозволяє реалізувати образне втілення теми.

 

Перед студентами ставиться завдання (кожному індивідуально) оглянути ту чи іншу діючу експозицію РОКМ, і спробувати проникнути у творчий замисел її авторів.

Насамперед варто з’ясувати, якій історичній тематиці присвячена конкретна виставка (чи постійно діюча експозиція). Бажано до моменту огляду вже бути підготовленими до сприйняття історичного матеріалу, переглянувши відповідну навчальну та наукову літературу.

Перш, ніж розпочати знайомство з експозицією, варто з’ясувати маршрут (послідовність) огляду. Найчастіше експозиційні матеріали розміщуються по периметру зали зліва направо. Та все ж бувають і винятки з правил (розміщення музейних предметів в експозиції по периметру зали справа наліво). В таких випадках, якщо немає орієнтирів огляду (графічних покажчиків) не завадить звернутися до наглядачів музейної зали – музейних працівників, які здійснюють нагляд за збереженням експозиції.

Уважно оглянувши всю експозицію, потрібно спробувати “проникнути” у її авторський замисел. Для цього потрібно поставити самому собі ряд запитань і відповісти на них:

· Які, на вашу думку, цілі і завдання оглянутої експозиції?;

· Яку мету переслідували її автори?

· Яка основна проблематика виставки, чи постійно діючої експозиції?

· Яка її тематична структура (послідовність розташування музейних комплексів)?

Лише після проведення такої скрупульозної підготовчої роботи студент може приступати до письмового викладення тематичної структури. Відразу застережемо виконавців даного письмового завдання, що оскільки подібне завдання студенти виконують вперше, у їхньому тлумаченні тематичної структури можливі розходження з авторськими ідеями. Такі моменти ми будемо виносити на загальне обговорення в процесі захисту письмового завдання. Тут насамперед важливо, щоб студент при допомозі музейних засобів навчився проникати “вглиб століть”, фіксуючи його окремі віхи, виділяючи певну тематику.

Для перевірки виконаного завдання студент має представити у письмовому вигляді так званий розширений тематичний структурний план експозиції. Нагадаємо, що самі експозиціонери його складають на другому етапі проектування експозиції після розробки наукової концепції.

Розширена тематична структура повинна мати вигляд документа, в якому фіксується поділ експозиції на взаємопов’язані частини – розділи, теми, експозиційні комплекси. У ньому перераховується, якими експонатами чи групами експонатів (музейними комплексами) дані теми розкриті.

Завдання має бути виконаним на папері формату А 4. Об’єм текстової частини завдання буде залежати від того, яка за площею оглянута експозиція.