Етапи виконання кваліфікаційної роботи

Як правило, дослідження в рамках написання дипломної або магістерської роботи складається з шести етапів.

Перший етап включає обґрунтування теми та усвідомлення актуальності [1] її дослідження, вибір об’єкта, предмета та визначення мети дослідження. Їх виокремлення і формулювання відштовхується від виділення конкретної проблемної ситуації, обраної для розв’язання в даній роботі. Проблемна ситуація відображає критичну неузгодженість, суперечність між наявним станом об’єкта дослідження в реальній практиці і вимогами до його ефективнішого функціонування. Зазвичай для виділення проблемної ситуації необхідною є оцінка стану опрацювання обраної теми із зазначенням прізвищ науковців, що її вивчали і виокремленням тих її аспектів, що не отримали достатнього висвітлення в літературі.

Чітко виділена проблемна ситуація допомагає обрати об’єкт і предмет дослідження, сформулювати його мету і завдання.

Об’єктом дослідження є частина реальності, на яку спрямована пізнавальна активність дослідника; вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики, яка є джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – це тільки ті істотні зв’язки та відношення, якості об’єкта, які досліджуються з визначеною метою в даних умовах. Вони є головними, визначальними для даного дослідження. Предмет дослідження є вужчим за його об’єкт. Відповідно об’єкт дослідження виокремлюється таким чином, щоб у його межах містились відповіді на всі можливі запитання з приводу обраного предмета дослідження.

Мета дослідження – конкретний усвідомлений образ очікуваного результату, на досягнення якого направлена діяльність дослідника. Мета спрямовує дослідницьку діяльність та визначає можливі засоби її досягнення через формування завдань дослідження.

Другий етап дозволяє визначити завдання кваліфікаційної роботи на основі проведеного літературного огляду стану проблеми під кутом зору мети роботи.

Основною методологічною вимогою до виконання огляду є наявність чітко поставленої мети і конкретного об’єкта дослідження.

Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи:

1) вирішення необхідних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (зокрема, уточнення сутності ключових понять, огляд спеціально-наукових поглядів на проблему, аналіз становлення проблеми в ретроспективному плані);

2) виокремлення методологічних підходів, принципів і методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в цій роботі, включаючи як методи загальнонаукові так і методи емпіричного дослідження;

3) всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, типових рис передового досвіду з вирішення досліджуваної проблеми. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опублі­ковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх з рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку);

4) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого – на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження). Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

5) емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності й ефективності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

6) розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

Звичайно, коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попередньо­го досвіду наукової роботи, наявності часу та матеріально-технічного забезпечення. Але всі поставлені завдання повинні бути логічно взаємопов’язані таким чином, щоб кожне попереднє з необхідністю диктувало потребу в наступному, а кожне наступне завдання – у свою чергу – мало необхідне підґрунтя в результатах виконання попереднього. Поставлені на цьому етапі завдання, зрештою, визначають структуру кваліфікаційної роботи: адже при складанні плану останньої кожному поставленому завданню логічно має відповідати окремий підрозділ.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження. Гіпотеза є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом теорії. Вона має формуватись як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формуватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту. Гіпотеза по праву вважається головним методологічним стрижнем будь-якого дослідження.

Гіпотези, які висуваються у кваліфікаційних роботах можуть бути:

– описові, що передбачають існування якого-небудь явища, описують його причини і можливі наслідки;

– пояснювальні – в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають;

– описово-пояснювальні – як комбінація гіпотез першого і другого типу.

Описовий тип гіпотез у меншій мірі дає можливість передбачення, а пояснювальний – не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому пояснювальний тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення існування певних зв’язків між явищами, чинниками та умовами.

Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення явищ. Крім того, будь-яка гіпотеза має бути конкретною – вона повинна відповідати конкретній меті і описувати конкретний об’єкт дослідження.

Кваліфікаційна робота повинна містити одну основну і 2-5 допоміжних гіпотез. При цьому основна гіпотеза найчастіше висувається в масштабі поставленої мети роботи, а допоміжні – в рамках поставлених дослідницьких завдань.

Четвертий етап включає розробку структури роботи, яка в готовому вигляді буде відображена в її змісті. Оскільки структура кваліфікаційної роботи формується у відповідності до поставлених завдань дослідження, то в ній найчастіше виокремлюється три розділи.

Розділ 1 присвячений формуванню методологічного фундаменту дослідження. В його рамках мають бути виконані такі завдання:

– уточнення змісту основних понять дослідження;

– оцінка сучасного стану розробки обраної проблематики – або за посередництвом вивчення історії її розвитку, або шляхом визначення специфіки спеціально-наукових підходів до її тлумачення;

– обґрунтування методологічних підходів, принципів і методів, за посередництвом яких буде здійснено дослідження.

При аналізі основних понять дослідження необхідно уникати простого їх перерахування, як у підручниках – слід дотримуватись стилю наукової роботи, що передбачає критичний аналіз різних дефініцій, їх групування, виділення недоліків тих чи інших визначень – що дозволяє автору, в кінцевому рахунку, обґрунтувати власну дефініцію.

Можливі два основні варіанти побудови першого розділу – залежно від того, чи передбачає робота впровадження якогось нового неприйнятого в науці терміна або формування нового інтегрованого концепту дослідження. Якщо так, тоді структура першого розділу має вигляд, зображений на рисунку 2.1.

 

 

Якщо ж дослідник оперує прийнятими в науці поняттями, доцільно розпочати перший розділ одразу з аналізу стану опрацювання проблеми (див. рис. 2.2.).

 

 

Розділ 1 також часто називають “Історико-методологічні засади дослідження …”, або “Світоглядно-методологічні основи …” тощо.

Розділ 2 присвячений теоретичному аналізу предмета дослідження. Головні вимоги до нього – спрямованість на всебічне вивчення предмета і тісний взаємозв’язок підрозділів, підпорядкований чіткій логіці. Ця логіка взаємозв’язку може забезпечуватись кількома варіантами.

Варіант А передбачає дослідження предмета від загального до часткового з обов’язковим виділенням особливого (приклад див. на рис. 2.3.). Найчастіше це означає послідовне звуження масштабу розгляду обраної проблемної ситуації від об’єкта до предмета дослідження.

 

 

 

Варіант Б ґрунтується на тому, що будь-яке явище дійсності детермінується, з одного боку, внутрішніми чинниками (за Г.В.Ф.Гегелем, – підставою), з іншого, – зовнішніми (тобто умовами). Відповідно до цього варіанту підстава та умови спочатку аналізуються окремо, а потім формується механізм їх взаємодії, який забезпечує саморегуляцію або ефективність функціонування досліджуваного явища (приклад див. на рис. 2.4.).

 

 

Варіант В структурування другого розділу кваліфікаційної роботи доцільно обрати, якщо в предметі дослідження чітко можна виділити дві складові, взаємодія між якими впливає на ефективність виконання управлінських функцій. Тоді варто послідовно окремо проаналізувати кожну з цих складових і виділити критерії ефективності їх взаємодії (приклад див. на рис. 2.5.).

 

Варіант Г оперує категоріями діалектики як універсальної методології наукового пізнання. Вони і дозволяють структурувати матеріал розділ певним чином (див. рис. 2.6.).

 

 

 

Загалом, розділ 2 репрезентує всебічний теоретичний аналіз предмета дослідження, що дає можливість подальшого виходу на практику. Результатом другого розділу може бути створена теоретична модель, евристичність якої повинна бути перевірена на практиці, або виділення критеріїв ефективності, за допомогою яких можна перевірити ефективність функціонування конкретної організації тощо.

Відповідно розділ 3 (праксеологічний) присвячений практичному аналізу предмета дослідження в конкретних емпіричних умовах. В ньому мають бути відображені щонайменше дві складові. Перша – це безпосередньо результати емпіричного дослідження із застосуванням обраного методу (наприклад, анкетного опитування, соціометрії, спостереження, контент-аналізу тощо). За посередництвом критичного мислення в цій частині розділу дослідником обов’язково виділяються конкретні проблеми чи ускладнення в цій сфері. Тому необхідним стає друга складова – рекомендації з вирішення цих проблем, або з оптимізації досліджуваного процесу. Ці дві складові відповідно відображаються у підрозділах 3.1. та 3.2. Іноді доцільним є вставка між ними ще одного підрозділу – присвяченого висвітленню передового досвіду вирішення цих проблем в інших організаціях чи в інших країнах.

Необхідно детальніше зупинитись на праксеологічному розділі кваліфікаційної роботи, адже здебільшого в ньому відображаються ступеневі відмінності між роботами бакалавра, спеціаліста і магістра. Ці відмінності в найзагальнішому розумінні пов’язані з тим, що ступінь бакалавра означає достатні професійні здібності в обраній галузі, спеціаліста – високу практичну кваліфікацію, а магістр – це ще й науковець, теоретик, здатний до концептуального вирішення проблем у галузі.

Отже, в третьому розділі кваліфікаційної роботи на основі результатів емпіричного дослідження формулюються рекомендації з оптимізації. У бакалаврській роботі ці рекомендації можуть обмежуватись однокритерійною оптимізацією. Тобто серед окреслених критеріїв оцінки ефективності обирається один основний і за ним прописується оптимізація. Найчастіше в управлінні комерційною фірмою спираються на критерій її прибутковості; відповідно, обравши розмір прибутку компанії як критерій оцінки ефективності її функціонування, дипломник повинен сформулювати принципи і заходи, реалізація яких дозволить підвищити прибуток. Критерієм ефективності загальноорганізаційного менеджменту може бути обрана кількість ланок управління, критерієм ефективності роботи з персоналом – кількість працюючих робітників і плинність кадрів тощо.

На відміну від бакалаврської, робота спеціаліста передбачає багатокритерійну оптимізацію. Можливо, за бажанням студента, замінити багатокритерійну оптимізацію комплексною діагностикою або проектуванням.

Практична частина магістерської роботи ще більш ґрунтовна і евристична. Вона обов’язково передбачає діагностику предмета дослідження в конкретних емпіричних умовах з наступним проектуванням або модернізацією, або конструюванням його кращого стану. (Конструювання може зводитись до простого переструктурування предмета дослідження. Проектування передбачає створення чогось нового: нової організаційної структури, нового інструментарію, нової технології тощо. Якщо ж це створюване “нове” має інноваційний характер, відповідний передовим розробкам і прогресивному досвіду, можна говорити про модернізацію). Замість них також може здійснюватись прогнозування з експертною оцінкою наслідків. Оптимізація в цьому випадку теж використовується, але виступає не як самоціль, а як засіб, за посередництвом якого обґрунтовується новий проект тощо.

Сформована таким чином структура кваліфікаційної роботи визначає подальші етапи дослідження.

Відповідно п’ятим етапом має бути розробка методологічного фундаменту роботи і написання першого розділу.

Шостий етап – здійснення теоретичного аналізу предмета дослідження і написання другого розділу.

Після цього можна перейти до практичного аналізу. Сьомий етап дослідження включає розробку програми та методики емпіричного дослідження. Програма являє собою план, в якому вказані послідовність і зміст етапів дослідження. Методика емпіричного дослідження містить опис методів, які будуть використані для дослідження.

Методи дослідження підбираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник, а не просто перераховуються всі відомі методи тієї чи іншої галузі науки. Метод значною мірою визначає і результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Метод можна розглядати як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовує дослідник для досягнення мети і завдань дослідження.

Восьмий етап включає обробку та аналіз результатів емпіричного дослідження, яке проводилося згідно розробленої програми і методик, а також формулювання висновків і рекомендацій за результатами дослідження.

Дев’ятий етап – остаточне літературне оформлення роботи і підготовка до захисту.

ІІІ. НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

3.1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою (5-12 слів), відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової проблеми, вказувати на мету дослідження і його завершеність.

2. Кваліфікаційна робота виконується державною мовою.

3. При написанні роботи обов’язкові посилатися на авторів і літературу, з якої запозичені матеріали або окремі результати. Використання у роботі запозиченого матеріалу без посилання на автора та літературу враховуються при допущенні роботи до захисту та визначенні її оцінки.

4. У роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

5. Роботу на захист подають у вигляді спеціально підготовленого переплетеного рукопису.

6. Обсяг основного тексту кваліфікаційної роботи бакалавра (тобто обсяг всієї роботи без списку використаних джерел і додатків) складає 60-80 сторінок, кваліфікаційної роботи спеціаліста і магістра – 80-110 сторінок.

3.2. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ РОБОТИ

Кваліфікаційна робота бакалавра, спеціаліста і магістра повинна містити такі основні структурні елементи в наступній послідовності:

– титульний аркуш;

– бланк завдання;

– реферат;

– зміст;

– перелік умовних позначень (при необхідності);

– вступ;

– розділи і підрозділи основної частини;

– висновки;

– список використаних джерел;

– додатки.

Титульний аркуш має єдиний стандарт і містить такі дані:

а) назва міністерства та навчального закладу;

б) затвердження завідуючим кафедрою;

в) назва кваліфікаційної роботи згідно наказу вищого навчального закладу;

г) номер групи, прізвище, ініціали студента, його власний підпис та дата, коли робота була здана;

д) посада, прізвище та ініціали наукового керівника, його підпис і дату;

є) посада, прізвище та ініціали нормоконтролера, його підпис і дату нормоконтролю;

ж) місто і рік виконання кваліфікаційної роботи.

Зразок оформлення титульної сторінки наведено в додатку А.

Завдання на кваліфікаційну роботу оформлюється на двох сторінках одного аркуша формату А4, розміщується після титульного листа, фіксується підписами завідуючого кафедрою, наукового керівника та студента-дипломника. Зразок оформлення завдання на роботу наведено в додатку Б.

Реферат призначений для ознайомлення з роботою. Він має бути стислим, інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. Реферат має бути розміщений безпосередньо за завданням на кваліфікаційну роботу, починаючи з нової сторінки. Реферат повинен містити:

1) відомості про обсяг роботи. Наприклад: Бакалаврська (дипломна, магістерська) робота складається з... сторінок (з них основного тексту – … стор.), містить … рисунків, … таблиць, … додатків, … позицій у списку літератури (на … сторінках) тощо;

2) текст реферату, який повинен відбивати подану в роботі інформацію в такій послідовності: мета роботи, об’єкт дослідження, предмет дослідження, методи дослідження, новизна дослідження, головні висновки, до яких прийшов автор (3-4 висновки в короткій формі);

3) термінологію, що найбільш часто зустрічається в роботі: від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок, через коми.

Реферат належить виконувати таким чином, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4. Зразок реферату наведено в додатку В.

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів та підрозділів; висновки; список використаних джерел; додатки і навпроти них – номери сторінок, які містять початок вище вказаних складових роботи. Зразок оформлення змісту наведено в додатку Г.

У вступі коротко викладають:

- актуальність даної роботи;

- оцінку сучасного стану проблеми;

- наукову проблему (проблемну ситуацію), на вирішення якої спрямоване дослідження;

- об’єкт і предмет дослідження;

- мету роботи;

- завдання роботи;

- гіпотези дослідження.

Вступ включає 3-4 аркуші друкованого тексту.

Основну частину роботи подають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи повинні поділятися на підрозділи. Кількість підрозділів різних розділів роботи повинні бути порівняно однаковою. Кожен підрозділ повинен завершуватися лаконічним підсумком. Кожний розділ повинен закінчуватись висновками до нього (до 1 сторінки друкованого тексту). Схему оформлення розділів і висновків до розділів наведено в додатку Д. Виділяти окремим підзаголовком “Висновки до першого (другого, третього) розділу” необов’язково – можна просто виділити ці слова в тексті за допомогою напівжирного шрифту, курсиву тощо.

Висновки, які завершують кожний розділ, але в більш ґрунтовній інтерпретації, є основою заключної частини роботи.

Якщо у роботі необхідно навести подробиці дослідження, їх вміщують в додатках.

У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи (негативних також) або її окремого стану з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленого завдання, можливі галузі використання результатів роботи – наукову (теоретичну), соціальну (практичну) значущість роботи. Важлива вимога до висновків – їх стислість (3-4 сторінки) і ґрунтовність.

Список використаних джерел, на які є посилання в основній частині кваліфікаційної роботи, наводять у кінці тексту в алфавітному порядку. У відповідних місцях тексту мають бути посилання. Посилання на літературу в тексті подаються за таким зразком: [5, 87], де 5 – номер джерела за списком літератури, 87 – сторінка. Посилання на декілька джерел одночасно подаються таким чином: [3; 5; 7] або [3, 145; 5, 25; 7, 348].

Зразки оформлення списку використаних джерел наведено у додатку Е. Приклад алфавітного оформлення списку використаних джерел (фрагмент) наведено в додатку Ж.

У додатки можуть бути включені:

– додаткові ілюстрації або таблиці;

– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, тести, використані анкети та тестів, матеріали розроблені в процесі виконання роботи та ін.).

3.3. ДЕТАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ

Кваліфікаційна робота друкується за допомогою комп’ютерного набору з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), можливо також використання паперу для подання таблиць та ілюстрацій на аркушах формату АЗ. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Переніс слів у тексті кваліфікаційної роботи не допускається. Текст роботи повинен бути вичитаний як студентом, так і науковим керівником. Не вичитаний текст з лексичними та орфографічними помилками є неприпустимим.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Основні вимоги до комп’ютерного набору тексту дипломної роботи:

- текстовий редактор – WORD;

- гарнітура шрифту – Times New Roman, вирівнювання – по ширині;

- кегель шрифту (розмір) – 14;

- кількість символів у рядку – не менше 60;

- абзац – 1,2-1,27 см;

- міжрядковий інтервал – полуторний;

- кількість рядків на сторінці – до 30;

- інтервал між назвою структурних частин роботи (розділів, змісту, вступу, висновків, списку використаних джерел, додатків) і текстом – два полуторних інтервали;

- відстань між назвою підрозділу і текстом повинна дорівнювати полуторному інтервалу;

- назви структурних частин роботи: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами (шрифт – 14 напівжирний), вирівнюючи по центру;

- усі названі структурні частини роботи слід починати з нової сторінки;

- новий підрозділ друкується з тієї ж сторінки, на якій закінчився попередній, відступ між підрозділами – два полуторних інтервали;

- заголовки підрозділів друкують маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу, шрифт 14 – напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком розділу та заголовком підрозділу – два полуторних інтервали. Підзаголовок “Висновки до … розділу” (якщо його роблять) відокремлюється і від попереднього, і від подальшого тексту одним полуторним інтервалом (див. додаток Д);

- використовувані в роботі списки повинні бути виконані в одному стилі по всьому тексту (наприклад, всі списки з нумерацією “1), 2) …”, або всі списки з маркуванням “–”). При використанні багаторівневого списку рекомендується вживати в першому рівні нумерацію, а в другому і далі – маркування;

- в роботі дозволяється виділяти важливий текст таким чином: напівжирний, курсив, напівжирний курсив або підкреслений – але виділення по всьому тексту повинні бути виконані переважно в одному стилі. Не допускається робити виділення за допомогою інших шрифтів, крім Times New Roman, іншого розміру, крім 14, іншого інтервалу тощо;

- використовувані в роботі лапки повинні бути одного стилю: “” або «», або "", або,,”. Аналогічною є вимога і до стилю апострофів: ’ або ‘ або ′ – однаково по всьому тексту;

- зазначаючи в тексті роботи прізвища та ініціали дослідників, необхідно дотримуватись одного стилю: В.П. Бех, О.С. Віханський або В. Бех, О. Віханський, або Бех В.П., Віханський О.С. (Бех В., Віханський О.). Між прізвищем та ініціалами (слідкуючи, щоб вони лишились в одному рядку) необхідно використовувати нерозривний пробіл (стандартне сполучення клавіш “Shift – Ctrl – Пробіл”);

- не допускається розташування заголовку підрозділу внизу сторінки, якщо під ним не вміщується щонайменше два рядки – у такому разі назва підрозділу разом із тестом переноситься на наступну сторінку;

- не можна починати абзац внизу сторінки, якщо на ній поміститься тільки один рядок з нього – в такому разі слід переносити весь абзац на наступну сторінку. Аналогічно не можна переносити один рядок з абзацу на наступну сторінку.

Вимоги до нумерації

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті. Крапка після номеру сторінки не ставиться. У нумерації враховуються всі аркуші, включаючи додатки і завдання на роботу. На титульній сторінці, сторінках із завданнями, рефератом і змістом номера не ставляться, але вони рахуються – таким чином нумерація починається з першої сторінки вступу, яка позначається “6” і так далі.

Нумерація розділів подається арабськими цифрами без знаку № і без крапки після цифри. Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкових номерів. В тексті кваліфікаційної роботи номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. – третій підрозділ другого розділу. Потім у тому ж рядку друкують заголовок підрозділу.