Особливості економічної ситуації для науки в період 2014-2015 років

Тема 8. Економічний стан і фінансування науки

План лекції:

8.1. Економічна ситуація в галузі науки

8.2. Особливості економічної ситуації для науки в період 2014-2015 років

Типові схеми фінансування науки

8.4. Фінансування науки у 2015 році

8.5. Фактори і напрями удосконалення фінансування науки у ринкових умовах

 

 

Економічна ситуація в галузі науки

 

З початком ринкових перетворень в економіці різко скоротилося державне фінансування науки, спав попит на її результати.

Для оцінки ситуації важливий не стільки абсолютний обсяг засобів, що виділяються на науку, скільки їхня частка в загальному обсязі ресурсів країни - у внутрішньому валовому продукті (ВВП). Цей показник відображає об'єктивно складний баланс національного господарства. Такі показники змінюються повільно, якщо не виникає форс-мажорних обставин, таких, як війна або велике стихійне лихо. Кожна десята або сота частка відсотка тут є вагомою через величину самого ВВП.

За часткою витрат на дослідження й розробки Україна відставала від більшості країн «сімки» уже в 1991 р. Надалі розрив збільшився, що красномовно свідчило про серйозне неблагополуччя в суспільстві, розбалансуванні його ресурсів.

У 1997 р. витрати на фінансування української науки склали 0,8% ВВП, у 1998 р. - 0,6%. В 1998 р. на державний сектор науки припадало 67,5% усіх витрат на дослідження й розробки, на підприємницький - 27,0, на наукові підрозділи ВНЗ - 5,4, на приватний безприбутковий науковий сектор - 0,06%. Стратегічним інтересам України відповідало б фінансування на рівні 2-3 % ВВП, що характерний для більшості країн, що стабільно розвиваються. Чим більше країна витрачає на дослідження й розробки, тим вищий рівень її економічного розвитку й життєвих стандартів населення. Слабкий науково-технічний сектор, що поглинає менше 2% ВВП, характерний для країн із сировинною орієнтацією експорту.

 

Особливості економічної ситуації для науки в період 2014-2015 років

Нині у державному бюджеті України передбачається скорочення витрат на науку на 20%. Планується скорочення асигнувань на проведення наукових досліджень, на утримання наукових установ, що безпосередньо стосується інститутів Національної академії наук України. Слід зазначити, ще у 90-х роках практично були ліквідовані галузеві науково-дослідні установи, що проводили прикладні дослідження. Така ліквідація відбулася разом з ліквідацією галузевих міністерств і в процесі приватизації промислових підприємств. Нові власники не бачили перспектив в утриманні підрозділів, які безпосередньо не виробляли продукцію для подальшої реалізації. Натомість займатися розроблянням і реалізацією наукомісткої продукції, якою могли би бути патенти, ліцензії для багатьох інвесторів не стільки не цікаво, скільки незрозуміло.

Така ситуація з науковим сектором економіки не могла не позначитися на освітній сфері, зокрема на вищих навчальних закладах. Поки існувала можливість заробляти на освітніх послугах, підприємці від освіти займались відкриттям ВНЗ недержавної форми власності, ліцензуванням та акредитацією спеціальностей. Щоправда, розглядалися лише престижні спеціальності, на яких можна було заробити. Нині ситуація змінилася, а тому недержавні ВНЗ потрохи зникають. Щодо державних ВНЗ, то вони розширилися за багатьма спеціальностями (в тому числі й непрофільними для у минулому), збільшили штат і в умовах скорочення бюджетного фінансування опинилися у скрутному становищі.

Скорочення бюджетного фінансування ВНЗ, або інакше – скорочення державного замовлення на підготовку фахівців викликано низкою факторів. По-перше, підготовка й випуск фахівців низки спеціальностей йде неконтрольовано і в Україні спостерігається перевиробництво таких фахівців. В результаті перевиробництва випускники ВНЗ не можуть знайти роботу. По-друге, економічна ситуація з відомих причин є вкрай складною і в бюджеті просто бракує коштів на фінансування вищої освіти.

Уряд пропонує низку заходів для скорочення дефіциту бюджету, серед яких є: (а) скорочення числа університетів, інститутів, академій, (б) скорочення державного замовлення на одні спеціальності і відмова від державного замовлення на спеціальності, за якими вже є надлишок фахівців на ринку праці, а також скорочення державного замовлення для докторантури і аспірантури (в) скорочення стипендіального фонду тощо.

Як зазначені заходи мають позначитися на проведенні наукових досліджень? Безперечно – негативно. Залишається сподіватися на тимчасовість зазначених процесів і заходів щодо їхній протидії.