Пріоритети наукових досліджень

Тема 5. Класифікація наук, пріоритети та етапи наукових досліджень

План лекції:

5.1. Класифікація наук

5.2. Пріоритети наукових досліджень

5.3. Наукове дослідження та його різновиди

5.4. Характеристика рівнів наукового дослідження

5.5. Етапи наукового дослідження

 

 

Класифікація наук

Наукові дисципліни, що утворюють у своїй сукупності систему наук у цілому, досить умовно можна розділити на 3 великі групи (підсистеми) - природн ичі, суспільні й технічні, що розрізняються за своїми предметами і методами. Різкої грані між цими підсистемами немає - ряд наукових дисциплін займає проміжне положення. Так, наприклад, на стику технічних і суспільних наук перебуває технічна естетика, між природни чим и й технічними наука - біоніка, між природни чим и й суспільними науками - економічна географія.

За своєю спрямованістю, за безпосереднім відношенням до практики окремі науки розділяють на фундаментальні і прикладні. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що керують поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства й мислення. Безпосередня мета прикладних наук - застосування результатів фундаментальних наук для вирішення не тільки пізнавальних, але й соціально-практичних проблем. Тому тут критерієм успіху служить не тільки досягнення істини, але й міра задоволення соціального замовлення. На стику прикладних наук і практики розвивається особлива область досліджень - розробки, що переводять результати прикладних наук у форму технологічних процесів, конструкцій, промислових матеріалів, генномодифікованих об’єктів (ГМО) і т.п.

Прикладні науки можуть розвиватися з перевагою як теоретичної, так і практичної проблематики. Наприклад, у сучасній фізиці фундаментальну роль відіграють електродинаміка і квантова механіка, додаток яких до пізнання конкретних предметних областей утворює різні галузі теоретичної прикладної фізики - фізику металів, фізику напівпровідників і т.п. Подальший додаток їхніх результатів до практики породжує різноманітні практичні прикладні науки - металознавство, напівпровідникову технологію й т.п., прямий зв'язок яких із виробництвом забезпечують відповідні конкретні розробки. Усі технічні науки є прикладними.

Як правило, фундаментальні науки випереджають у своєму розвитку прикладні, створюючи для них теоретичний заділ. У сучасній науці на частку прикладних припадає до 80-90% усіх досліджень і асигнувань. Одна з нагальних проблем сучасної організації науки — встановлення міцних, планомірних взаємозв'язків і скорочення строків руху в рамках циклу "фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - розробки - впровадження".

(Це тільки у тексті викладача. Щоправда, поспіх не завжди гарантує позитивний результат. Особливо за умов економічного змагання – виникають техногенні катастрофи, екологічні проблеми, або змагання у космосі – гинуть люди, або військового протистояння – Гітлер вимагав негайного результату, а поспіхом фундаментальні досягнення не переводилися у прикладні і далі у затребувані розробки військової техніки).

 

Пріоритети наукових досліджень

Головний фінансовий інструмент державної науково-технічної політики - засоби державного бюджету. Частка наукових витрат у загальній сумі державного бюджету США становить 6-7%, Франції, Німеччини, Великобританії й Італії - 4-5%, Японії - 3%. Частка витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) до внутрішнього валового продукту (ВВП) (наукоємність ВВП) у Японії становить 2,9%, США - 2,8, Німеччині -2,7, Франції - 2,4, Великобританії - 2,3, Італії - 1,7, Канаді - 1,6%.

У провідних, з точки зору розвитку науки і технологій, державах бюджетним фінансуванням забезпечується від однієї третини до половини національних наукових витрат. При цьому для фундаментальних досліджень цей показник складає від двох третин до половини.

В основу науково-технічного розвитку покладають фундаментальну науку та фундаментальні знання. Фундаментальні знання є складовою людської культури. Вони значною мірою формують світогляд людини, його моральність і духовність. Без них неможливе відтворення засадничих елементів нашого суспільства. Тому найважливішими пріоритетами держави є фундаментальні дослідження у галузі природничих, гуманітарних і суспільних наук.

Встановлення пріоритетів державної науково-технічної політики відбувається в процесі розподілу бюджетних асигнувань, що відбивається на розвитку окремих наукових напрямків, загальній динаміці й структурі науки. Пріоритетами державної науково-технічної політики, як правило, є: формування освітнього і наукового потенціалу, розвиток наукової інфраструктури, сприяння взаємодії підприємств та підприємців з науковими установами з метою розвитку наукоємних видів економічної діяльності.

Зазначене дозволяє визначити конкретні цілі й заходи державних програм стимулювання розвитку науки:

- формування освітнього потенціалу, тобто організацію навчальних закладів і різного спрямування навчальних програм, що забезпечують підготовку й перепідготовку кваліфікованих фахівців середньої ланки, підвищення якості навчання у школах, введення у шкільні програми спеціальних курсів професійного навчання, що передбачається, зокрема, проектом реформування шкільної освіти на найближчі роки;

- формування наукового потенціалу в сучасних умовах означає трансформацію існуючої системи вищих навчальних закладів та інших дослідницьких центрів, розвиток наукових центрів в регіонах з урахуванням децентралізації державного управління, фінансування пріоритетних для регіону видів економічної діяльності та відповідних їм наукових досліджень;

- розвиток наукової інфраструктури, що має забезпечувати отримання таких наукових результатів, які б сприяли підвищенню конкурентоспроможності підприємств у сферах виробництва, інформації та комунікацій, будівництва, при дотриманні вимог екологічної безпеки, з кінцевою метою гарантувати високу якість життя;

- сприяння взаємодії підприємств та підприємців з науковими установами з метою розвитку наукоємних видів економічної діяльності, для чого заохочувати суб’єктів підприємницької діяльності до створення нових фірм, до співпраці з підприємствами з інших областей країни і з-за кордону, до формування кластерів.