Теоретичні основи соціальної роботи 85

поширити його (впровадити в іншому місці, з іншими клієнтами тощо). Це завдання може стосуватися проекту в цілому або окремих видів діяль­ності, методик, що були застосовані в ході цього проекту. Оскільки поширення (продовження застосування) отриманого досвіду потребує нових ресурсів, слід підтвердити доцільність та ефективність напрацьо­ваного. У практиці роботи соціальних служб для молоді подібні завдан­ня можуть висуватися, якщо виникає потреба довести ефективність яко­гось соціального проекту або окремої методики (наприклад, оцінка для поширення проекту може бути ініційована Державним центром соціаль­них служб для молоді, якщо виникає потреба поширити у межах всієї країни інноваційний досвід одного з обласних центрів).

2. Оцінка для фундаторів (спонсорів, донорів тощо). Потреба в такій оцінці виникає найчастіше, коли йдеться про отримання грантів різних організацій, особливо міжнародних, які передбачають обов'язко­ве врахування даних оцінки або навіть моніторингу проекту. У цьому разі оцінка зосереджується на зборі та аналізі даних для звітності перед засновниками. Дехто із спеціалістів вважає, що на сьогодні така форма оцінки найбільш поширена в Україні.

3. Оцінка для пошуку шляхів поліпшення проекту. Таке завдання зазвичай висувається самими організаторами і виконавцями проекту, аби критично оцінити свою діяльність, оптимізувати її і підвищити ефек­тивність. Наприклад, після першого року існування в Києві дружньої клініки для молоді, працівники міського центру соціальних служб для молоді відчули потребу удосконалити роботу і з цією метою здійснили відповідну оцінку.

4. Порівняльна оцінка різних проектів. Завдання щодо порівняння кількох соціальних проектів для визначення найкращого, як правило, висувається для оцінки, коли проводиться тендер на фінансування. Тоді замовники (фундатори, донори тощо) прагнуть мати об'єктивні підстави для вибору проекту з найбільшою очікуваною ефективністю з кількох проектів, поданих на розгляд різними організаціями.

5. Оцінка економічної ефективності. Це завдання потребує ретель­ного збору інформації на різних етапах реалізації проекту щодо витрат ресурсів та їх зіставлення з отриманими результатами. Аналіз доціль­ності витрат дозволяє шукати оптимальні шляхи підвищення економічної ефективності проекту, орієнтовані на досягнення запланованих резуль­татів. Така оцінка, яка поєднує економічний аналіз та аналіз результатів проекту, поки що не набула значного поширення в України.

86 Соціальна робота

На практиці, оцінка соціальних проектів у більшості випадків вклю­чає виконання кількох завдань одночасно, тобто є комплексною. На­приклад, досить часто виникає потреба визначити ефективність окремих видів діяльності для їх поширення на інші проекти, одночасно визначити ефективність проекту в цілому з метою його пролонгації та оцінити економічну ефективність для демонстрації доцільності здійснених витрат і використаних ресурсів.

Алгоритм оцінки. Процедури оцінки здійснюються в певній послідов­ності, яка має бути передбачена ще на етапі розробки проекту, коли відбувається обґрунтування і планування роботи, аби забезпечити сис­темність, комплексність, достовірність і об'єктивність оцінки. Ця по­слідовність є, фактично, технологічною схемою оцінки, що складається із п'яти кроків, кожен наступний з яких логічно випливає із попередньо­го, хоча усі кроки різні за змістом:

1. Перший крок — передбачення взаємозв'язку планування і оцінки. Оцінка є невід'ємною складовою реалізації проекту і здійснюється протя­гом усіх його етанів, тому всі види оцінки (вхідна, поточна, підсумкова, внутрішня, зовнішня, процесів, результатів) обов'язково мають бути пе­редбачені планом реалізації проекту, включаючи терміни і критерії оцінки.

2. Другий крок — розробка програми оцінки. Програма оцінки соц­іального проекту — це, значною мірою, програма комплексного соціоло­гічного дослідження. Відповідно вона має містити всі компоненти, при­таманні науковому дослідженню (визначені цілі, завдання, методи, плани і терміни реалізації, кількісні та якісні методи збору і аналізу даних тощо). При розробці програми передбачається, що в процесі оцінки мо­жуть бути отримані непередбачені результати (але вони можуть стати орієнтирами подальшого впровадження); що визначені завдання оцінки мають бути спрямовані па розробку конкретних рекомендацій щодо удос­коналення проекту, уточнення чи розширення його; що рекомендації па кожному з етапів оцінки мають бути розраховані на конкретних лю­дей — організаторів проекту (для удосконалення механізму реалізації), соціальних працівників або волонтерів, які безпосередньо надають по­слуги; клієнтів; тих, хто приймає рішення стосовно фінансування проек­ту, необхідності його розширення чи змін.

3. Третій крок — розробка інструментарію оцінки. Інструментарій оцінки (плани інтерв'ю, завдання для спостереження, анкети, сценарії фокус-груп, методичні рекомендації та інструкції стосовно збору інфор­мації, вибору представників цільової групи для опитування тощо) має