Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній пра-вочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов´язки безпосередньо для довірителя.
Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель його наділяє. А ось здійснення повноважень цілком залежить від волі представника. За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей: разова - на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок); спеціальна - на виконання яких-небудь однорідних дій (наприклад, довіреність на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або загальна) - на загальне управління майном довірителя.
Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі. Довіреності, що видаються громадянам, мають бути посвідчені уповноваженими на це особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Так, щодо правочинів, які вимагають нотаріальної форми, довіреність має бути посвідчена державним або приватним нотаріусом. Згідно ч. З ст. 245 ЦК до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: 1) довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-медичному закладі, може бути посвідчена - посвідчені начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; 2) довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з´єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріусу, чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім´ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частин, з´єднання, установи або закладу; 3) довіреність осіб, які перебувають у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання, місцем стаціонарного лікування або місцем проживання довірителя.
Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім´я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за необхідності - посаду, яку вони обіймають, коло повноважень. Строк довіреності встановлюється у довіреності (ст. 247 ЦК). Строк дії довіреності зазначається літерами. Встановлення строку чинності довіреності є правом, а не обов´язком довірителя. Тому якщо вказівка на строк дії довіреності відсутня, така довіреність зберігає свою чинність до моменту її скасування або припинення за іншими передбаченими законом підставами (ст. 248 ЦК). Довіреність без дати її посвідчення є нікчемною.
Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин через фізичну ваду, хворобу або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус. Видати довіреність без будь-яких обмежень можуть тільки повністю дієздатні особи. Якщо громадянин відповідно до чинного законодавства уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право видавати будь-яку довіреність. Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 14-ти до 18-ти років, а також від імені осіб, які в судовому порядку визнані обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчиняються за згодою батьків, усиновителів, піклувальників. Неповнолітні у віці від 14-ти до 18-ти років самостійно вправі видавати довіреності лише на розпорядження їх заробітною платою або стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві самостійно розпоряджатися ними, та на здійснення авторських або винахідницьких прав.
Довіреність від імені управителя майна, що передане за договором управління, посвідчується нотаріусом, якщо видача такої довіреності передбачена умовами договору управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або виго-донабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління.
Дія довіреності може бути припинена і до закінчення вказаного у ній строку у випадках:
1) скасування довіреності особою, яка її видала; 2) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 3) припинення юридичної особи, яка видала довіреність або якій видана довіреність; 4) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 5) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може в будь-який час скасувати її.
Скасовуючи довіреність, довіритель зобов´язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та обов´язки, що передбачені довіреністю, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається (або повинна була дізнатися) про припинення дії довіреності. У разі припинення дії довіреності представник або його правонаступник зобов´язаний негайно повернути довіреність.
Відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, може і представник. Проте, реалізуючи своє право на відмову від вчинення правочинів, визначених довіреністю, представник зобов´язаний:
а) негайно повідомити про це довірителя; б) завершити вчинення дій, передбачених довіреністю, якщо ці дії є невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.
Представник зобов´язаний виконувати покладені на нього обов´язки особисто. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме: якщо передоручення передбачене в довіреності; якщо передоручення необхідне для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При цьому довірена особа не має змоги сповістити довірителя й отримати його згоду на передоручення (ст. 1005 ЦК)´.
Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережене право на передоручення або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю вимушений робити це для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.
У довіреності, виданій в порядку передоручення, мають бути вказані час і місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім´я та по батькові і місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках і їх службове становище.
Представник, який передав свої повноваження іншій особі, зобов´язаний при першій нагоді сповістити про це довірителя і надати йому відомості щодо нової довіреної особи. Невиконання цього обов´язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії нової довіреної особи як за свої власні. Передоручення може мати місце лише в межах строку дії, який вказаний в основній довіреності. Звичайно, довірена особа не може надати новому довіреному більше прав, ніж їй було надано довірителем. Передоручення може бути скасоване у будь-який час як довірителем, так і довіреною особою, яка його видала. Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути передані телеграфом. У цих випадках телеграма-доручення складається безпосередньо з тексту доручення та посвідчувального напису з розшифруванням
