Економічне та соціальне становище Української РСР у другій половині 1980-х рр.
Політика “прискорення” в економіці та її наслідки в Україні. Рівень життя населення.
Політичний курс на “перебудову” в економіці отримав назву “прискорення”. Проте, поставивши амбітні плани високого рівня виробництва, КПРС і її філія в Україні не змінили методів управління економікою. Навіть дозволена з 1987 р. кооперація не рятувала ситуації, тому що фактично не зачіпала виробничу сферу. Країна користувалася застарілою технікою. Центр (Москва) поглинав і розподіляв на свою користь більшість видобутих у республіках благ.
Рівень життя населення істотно не зростав, а в деяких випадках – і знижувався. Точніше сказати, люди заробляти стали більше. Але купити на ці кошти не було чого. Країною мандрував дефіцит. У магазинах стали традиційними черги за цукром, макаронами і власне за будь-яким товаром. Тільки в Україні у 1988 р. розрив між грошовою масою і товарною збільшився до 10 млрд. рублів. Це означало, що рубель знецінювався. Підприємства і люди стали вимагати за свою роботу натуральної оплати, адже рублі інакше як “дерев’яними” вже не називали. Криза призвела до того. Що в 1990 р. національний дохід України вперше після Другої світової війни знизився на 1,5% (для СРСР цей показник становив аж 4%).
Громадсько-політичне життя Української РСР у другій половині 1980-х рр.
Розгортання страйкового руху. Гласність та лібералізація. Зрушення у політичному житті України. Пожвавлення громадської активності.
Улітку 1989 р. Україну охопив страйковий рух. Робітники багатьох підприємств відмовлялися працювати і страйкували передусім із-за невирішеності їхніх економічних та соціальних проблем. Особливо гостро стояло питання із шахтарями Донбасу, 53% праці яких була ручна праця, а всі шахти були просто небезпечними для життя. Робочий день шахтаря подеколи сягав 11 годин. Поряд із вимогою поліпшити техніку безпеки, підвищити зарплату подекуди страйкарі висували також політичні вимоги, як-то, націоналізація майна КПРС, відставка уряду тощо.
Михайло Горбачов, як прихильник лібералізації та реформ в усіх сферах суспільного життя, увів новий термін до політичного лексикону того часу – “гласність”. Вона полягала у прозорості влади, а також – у свободі слова, як такій. Інакомислячі елементи радянського суспільства таким чином отримували можливість відкрито висловлюватися без небезпеки бути запротореними до в’язниці спеціальними органами. Унаслідок гласності в Україні прокотилася величезна хвиля мітингів різного масштабу, ініційованих різними організаціями та товариствами. У 1989 р. виник Народний рух України за перебудову (НРУ), який об’єднав націонал-демократичні сили всієї України. Фактично з НРУ розпочався процес руйнації в Україні монополії однієї парті.
Формування багатопартійної системи в Україні на рубежі 1980-1990-х років
Дивися д/з наприкінці файлу
Культурно-національний, релігійний та політичний рух в Україні у 1985-1991 рр.
Активізація національного руху у другій половині 1980-х років. Формування національних громадських організацій і об’єднань.
Криза радянської системи призвела до активізації національних рухів усередині республік. У Москві заговорили про проект нового союзного договору і про “нову федерацію”. Але вже навесні 1990 р. У Прибалтійських республіках розгорнувся безповоротний процес із відновлення їхньої незалежності.
В Україні національний рух мав два магістральні шляхи:
1) діяльність українських дисидентів, які об’єднували навколо себе різноманітні культурно-національні та громадсько-політичні товариства, організації, до яких увійшло чимало представників інтелігенції, робітничого класу та селянства;
2) діяльність окремих представників компартії України, які еволюціонували до націонал-комунізму й усвідомлювали потребу у здобутті Україною суверенітету.
Серед організацій того часу варто виділити “Товариство Лева” (Львів), “Громада” (Київ), “Спілка незалежної української молоді” (Харків), всеукраїнське товариство “Меморіал” та багато інших.
Початок та проблеми релігійного відродження.
З одного боку, релігійне відродження в Україні було складовою національно-визвольного руху українців в УРСР. А з іншого, між різними конфесіями розпочалася релігійна боротьба.
Відродили свою діяльність Українська греко-католицька церква (УГКЦ) та Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Але відродженню цих церков перешкоджала Українська православна церква Московського патріархату. Взагалі найгостріше в сучасній Україні відтоді відчувається між церковна боротьба Київського та Московського патріархатів.
Водночас в Україні з’явилося наново багато інших релігійних громад: римо-католики, євангельські християни-баптисти, свідки Єгови, адвентисти сьомого дня та багато інших.
Результати виборів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першій половині 1991 року.
У березні 1990 р., коли політична обстановка в Україні була дуже напружена, пройшли вибори до ВР УРСР та місцевих рад. Конкуренцію правлячій партії створили українські культурно-національні товариства, які об’єдналися в Демократичний блок. І хоча перемогу отримали комуністи, національно-демократичним силам вдалося відвоювати в ході виборів одну третину місць у Парламенті та на місцях. Опозиційні сили у ВР Української РСР очолив академік Ігор Юхновський. 15 травня 1990 р. ВР УРСР почала працювати на постійній основі.
16 липня 1990 р. Поіменним голосуванням український парламент ухвалив історичної ваги документ – Декларацію про державний суверенітет України. У ній було проголошено “верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”. Централізовану систему СРСР таким чином було зламано. Унаслідок Декларації більшістю парламентарів було ухвалено вищість законів республіки над законами СРСР. ВР УРСР обрала нового голову – ним став Леонід Кравчук. У жовтні 1990 р. у Києві розпочалися маніфестації студентів. Політична напруга наростала.
Спроба державного перевороту в СРСР. Проголошення, незалежності України. Розпад СРСР.
Основні пристрасті у 1991 р. розгорталися навколо підписання нового союзного договору. 17 березня 1991 р. відбувся всесоюзний референдум, в якому запитувалося, чи згодні громадяни республік на новий союзний договір. Питання бюлетенів були складені таким чином, що відповісти негативно не було можливості. Однак понад 70% громадян Української РСР таки висловилися за збереження Союзу в оновленому форматі. Підписання нового союзного договору було призначено на кінець літа 1991 р.
Консервативні комуністичні сили, намагаючись зірвати його підписання, 19-23 серпня 1991 р. влаштували в країні державний переворот. Не зволікаючи довго, 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 р. це рішення підтримало і більшість українських громадян на референдумі.
Д/з
1) Створити табл. “Формування багатопартійної системи в Україні наприкінці 1980-х – у 1990-х роках”
2) Підготовка до: а) перевірки зошитів б) Самостійної роботи за темами:
Тема 4. УКРАЇНА У ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (середина 1960-х – сер. 1980-х рр.)
Тема 5. РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ І ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1985 – 1991 рр.)
