Причини Першої світової війни

ПРИЧИНИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

· Загострення суперечностей між провідними державами світу внаслідок нерівномірності їх економічного та соціально-політичного розвитку.

· Наявність двох ворогуючих блоків – Троїстого Союзу та Антанти.

· Загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та джерелами сировини.

· Гонка озброєнь.

· Бажання урядів воюючих країн відвернути увагу народів від внутрішніх проблем.

 

 

СТРАТЕГІЧНІ ПЛАНИ ПРОТИВНИКІВ В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Німеччина	Загарбання нових колоній за рахунок Англії та Франції. Послаблення Франції та Росії.
Велика Британія	Збереження своїх колоній та панування на морі. Послаблення Німеччини. Загарбання в Туреччини Месопотамії та частини Аравійського півострова.
Франція	Послаблення Німеччини. Повернення Ельзасу та Лотарингії. Приєднання Саарського вугільного басейну та лівого берега Рейну.
Австро-Угорщина	Розширення сфери впливу на Балканах. Підкорення незалежних слов’янських держав Сербії, Болгарії та Чорногорії. Панування на Чорному, Адріатичному та Егейському морях.
Росія	Послаблення німецького та австрійського впливу в Туреччині та на Балканах. Оволодіння чорноморськими протоками Босфором та Дарданеллами. Прагнення приєднати Східну Галичину, Північну Буковину та Закарпаття.
США	Розширення впливу на весь американський континент. Проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія.

Причини Першої світової війни

1. Причини війни.

Попри те, що по війні держави-переможниці найголовнішим її винуватцем визнають Німеччину, ця війна виникла через цілком певні історичні причини та безпосередні приводи.

Причини війни полягали в протистоянні між провідними європейськими країнами. Поява на політичній карті світу внаслідок франко-прусської війни об'єднаної Німецької імперії, порушення рівноваги сил на континенті поставили на чільне місце у Європі Німеччину. Через боротьбу за ринки збуту загострилися її відносини, насамперед економічні, з Англією, Росією та Францією. При цьому найглибша прірва у взаєминах пролягла саме між Британією та Німеччиною.

Взаємні претензії європейських держав спонукали їх до утворення ворогуючих військово-політичних об'єднань держав: Троїстого союзу у складі Німеччини й Австро-Угорщини (1879), а також Італії (1882, розірвала договір у 1915). У серпні 1914 р. було підписано німецько-турецький договір, а у 1915 р. до угоди приєдналася Болгарія, після чого об'єднання стали називати Четверним, союзом, або Центральними державами.

Натомість Англія, Франція та Росія 1907 р. завершили утворення союзу Антанти. Союз існував на підставі окремих англо-французької (1904) та англо-російської (1907) угод. Єдиного договору між трьома державами не існувало до початку Першої світової війни.

Взаємні претензії.

Велика Британія

· Не могла вибачити Німеччині підтримку бурів у англо-бурській війні 1899-1902 рр.

· Не мала наміру відсторонено споглядати за проникненням Німеччини в райони, які вважала «своїми»: Східну та Південно-Західну Африку

· Вела проти Німеччини неоголошену економічну та торговельну війну

· Вела активні військово-морські приготування у разі агресивних дій з боку Німеччини

· Через потенційну німецьку загрозу відмовилася від традиційної для країни політики «блискучої ізоляції» і перейшла до політики утворення антинімецького блоку держав

Франція

· Прагла реваншу за поразку від Німеччини в 1870 р.

· Мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, відокремлені від неї Німеччиною після франко-прусської війни 1870 р.

· Зазнавала збитків на своїх традиційних ринках збуту в конкуренції з німецькими товарами

· Остерігалася нової німецької агресії

· За будь-яку ціну прагла зберегти свої колонії, особливо Північну Африку

 

Росія

· Претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземне море, а відтак наполягала на послабленні чи перегляді на свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли

· Розцінювала будівництво залізниці Берлін - Баґдад (1898) як недружній з боку Німеччини крок, посилаючись на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 р. про розподіл сфер впливу в цьому регіоні

· Протидіяла австрійському й німецькому проникненню на Балкани

· Наполягала на своєму винятковому праві протекторату над усіма слов'янськими народами; підтримувала на Балканах антиавстрійськи і антитурецьки налаштованих сербів і болгар

Сербія

· Новоутворена (1878) держава прагла утвердитися на Балканах як лідер слов'янських народів півострова

· Планувала утворити Югославію, включивши до неї усіх слов'ян, які жили на півдні Австро-Угорської імперії

· Неофіційно підтримувала націоналістичні організації, що боролися проти Австро-Угорщини

Німеччина

· Як нова динамічна імперія в Європі прагла стати військовим, економічним і політичним лідером на континенті

· Включившись у боротьбу за колонії лише після 1871 р., претендувала на рівні права у колоніальних володіннях Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Португалії та виявляла особливу активність у здобутті ринків

· Розцінювала російсько-французький союз як угоду, що мала на меті підірвати могутність Німеччини

Австро-Угорщина

· Як багатонаціональна імперія, через міжнаціональне протистояння країна була постійним вогнищем нестабільності в Європі

· Прагла утримати захоплені нею в 1908 р. Боснію та Герцеговину

· Протидіяла Росії, що перебрала на себе роль захисника усіх слов'ян на Балканах, та Сербії, яка зі свого боку претендувала на роль об'єднавчого центру південних слов'ян імперії.

3. Привід до війни.

У червні 1914 р. центром світової уваги стало боснійське місто Сараєво. Боснія була на той час частиною Австро-Угорщини, але її сербське населення виступало за приєднання до сусідньої Сербії.

28 червня 1914 р. член сербсько-хорватської націоналістичної групи Гаврило Принцип застрелив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда та його дружину. Вбивства відомих людей були в історії звичним явищем, але жодне з них не спричинило такої гострої міжнародної кризи, як убивство ерцгерцога.

Австро-Угорщина поклала відповідальність за трагедію на Сербію, 23 липня пред'явила їй ультиматум і стала готуватися до війни.

У конфлікт між двома державами відразу були втягнуті інші країни, пов'язані з ними союзницькими договорами:

- Австро-Угорщину підтримувала Німеччина

- а Сербія була тісно пов'язана з Росією.

Росіяни розраховували на допомогу Франції та Англії.

Із самого початку було очевидним, що у разі війни вона не обмежиться сербсько-австро-угорським фронтом.

Проте впродовж трьох тижнів після Сараєва ніхто ще не усвідомлював, що насувається страшна війна, і заможні європейці звично виїздили на літні канікули. Навіть командувач сербської армії поїхав приймати ванни на австрійський курорт. У Берліні вважали, що навіть якщо Росія й виступить на боці Сербії, то неодмінно програє. Проте німці не могли бути певними, чи воюватиме Британія.