Закони України та підзаконні акти як джерела адміністративного права

Особливістю адміністративного права є різноманітність і значна кількість його джерел. Це обумовлено тим, що нормамизазначеної галузі регламентується широке коло суспільних відносин.

Разом з тим, джерела адміністративного права складають систему логічно й послідовно розміщених актів, оскільки всі вони спів опорядковані.

Джерело адміністративного права - це зовнішня форма вираження адміністративно-правових норм. Такими є нормативні акти державних органів, що містять норми адміністративного права (нормативний акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює або скасовує норми права).

Джерела адміністративного права, що базуються на нормах Конституції України та законах, мають вищу юридичну силу щодо інших підзаконних актів, прийнятих нижчестоящими органами виконавчої влади.

По юридичній силі джерела адміністративного права можна розділити на дві групи: 1) закони; 2) підзаконні акти.

Співпорядкування джерел виражається в наступному:

всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають вищу юридичну силу;

нормативні акти органів виконавчої влади усіх ланок, що видаються на підставі і на виконання законів, слугують юридичною базою для нормативних актів, які приймають нижчі органи виконавчої влади;

Виходячи зі змісту ст. 92 Конституції, виключно законами можуть визначатися права й обов'язки громадян, гарантії зазначених прав, засади утворення об'єднань громадян, організація та діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, засади місцевого самоврядування тощо.

Таким чином, у системі джерел адміністративного права Конституція та закони України відіграють провідну роль, оскільки, маючи вищу юридичну силу, вони є базою для появи нових джерел зазначеної галузі права.

Закони - є найістотнішим джерелом адміністративного права в міру того, наскільки вони містять норми, що стосуються цієї галузі, закріплюють механізм реалізації державної виконавчої влади, інших органів держави. До таких законів можна віднести Закон України "Про державну службу,5(1993 р.), "Про міліцію", "Про звернення громадянці996 р.), "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (2000 р.) і т.д. Окремо серед джерел, які мають силу закону, можна виділити кодекси: Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс.

 

Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

· нормативні акти Президента України (ст. 106 КУ).

· нормативні акти Кабінету Міністрів України (ст. 127 КУ).

· нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135 КУ).

· нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом.

· нормативні акти місцевих державних адміністрацій (ст. 118 КУ).

· нормативні акти органів місцевого самоврядування (статті 143, 144).

· нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях.

· нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях

· інші підзаконні нормативні акти.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль.

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Адміністративне право належить до найменш систематизованих галузей правової системи України. Тому зараз однією з актуальних є проблема прискорення роботи з систематизації та кодифікації наявних адміністративно-правових матеріалів.

Кодифікація є одним із важливих напрямків систематизації адміністративного права. В Україні було проведено копітку роботу з кодифікації адміністративно-правових актів; наслідком її стало прийняття 7 грудня 1984 р. Кодексу України про адміністративні правопорушення (набрав чинності з 1 червня 1985 р.). Він складається з 5 розділів (33 глави).

По характеру компетенції органа, що видав підзаконний акт, а також сфері його дії, звичайно розрізняють акти:

§ загальні (діють у межах країни) напр.:укази Президента України, постанови Кабміну

§ місцеві(видаються місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, діють у межах відповідної території,наприклад, області, району);

§ відомчі (видаються органами спеціальної компетенції – відомствами і мають внутрішньовідомче значення):напр.: акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

§ локальні (корпоративні) - видаються органами керування корпорації і діють у межах даного підприємства, установи, організації.