Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі поділяються на відповідні класи:
клас А - горіння твердих речовин;
клас В - горіння рідких речовин;
клас С - горіння газів;
клас Д - горіння металів;
клас Е - горіння електроустановок під напругою.
Нині широко використовуються такі вогнегасильні речовини:
Вода – рідина за температури від 0 до 100°С. Основний спосіб впливу на горіння – охолодження. Має вторинний ефект – під час перетворення у пару ізолює вогнище пожежі й знижує вміст кисню у зоні горіння. Способи подання – компактний або розпилений струмінь.
Вода з домішками. З метою покращення якості та підвищення ефективності гасіння у воду додають різноманітні речовини. Для зниження поверхневого натягу вживають поверхнево-активні речовини(ПАР), (піноутворювачі, сульфазоли тощо). Для підвищення в’язкості застосовують згущувальні домішки, наприклад, натрій – карбоксиметилцелюлоза (КМЦ).
Піна – дисперсна система, що складається з комірок – міхурців газу, розділених плівками рідини. Основний спосіб впливу на горіння – ізоляція вогнища горіння. Додатковий – охолодження за рахунок наявної води. За способом видобутку піни розподіляються на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна утворюється в результаті хімічної реакції між лужною та кислотною частинами заряду. Повітряно-механічна піна утворюється в результаті механічного розпилювання розчину піноутворювача та його змішування з повітрям у піно генераторах. Піни поділяються за кратністю (відношення об’єму піни до об’єму розчину, з якого вона вилучена) на піни низької кратності (до 10), середньої (10-200), високої (більше 200).
Вогнегасні порошки – дрібно подроблені мінеральні солі з різноманітними домішками. Основний спосіб впливу на горіння – інгібірування. Додаткові ефекти: розбавлення пари горючого палива, утворення умов вогнеперешкоди, охолодження.
41. Засоби пожежогасіння
До первинних засобів пожежогасіння належать:
- вогнегасники;
- пожежні крани-комплекти, ручні насоси
- лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;
- ящики з піском, бочки з водою;
- азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2.
Покривало повинне мати розмір не менш як 1×1 м. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2×1,5 м, 2×2 м. Покривало слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, D, (Е).
Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м захищуваної площі. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0,2 м3 і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0.008 м3.
Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою.
42. Вимоги до шляхів евакуації, плану евакуації
Шлях евакуації — це безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.
Евакуаційний вихід — це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, який веде назовні, до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.
Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.
У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.
Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель.
Допускається улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).
При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.
На сходових маршах і площадках мають бути справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.
Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, мають постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).
План евакуації — попередньо підготовлена план-схема для швидкого відходу людей із зони надзвичайної ситуації по підготовлених шляхах та маршрутах евакуації, при дотриманні встановлених правил поведінки і порядку дій при НС.
План евакуації складається з двох частин: графічної та текстової.
У графічній частині зображуються схематичні плани будівлі, на яких позначаються шляхи евакуації людей: так зеленими стрілками вказують основні рекомендовані маршрути евакуації, а пунктирними стрілочками зображують другорядні, додаткові шляхи евакуації. На всіх схемах евакуації умовними позначками повинно бути зображено місця розміщення елементів систем пожежогасіння: вогнегасників, пожежних кранів, сигналізації, пожежного щитка та ін.
Текстова частина виконується у вигляді таблиці або оформляється у формі інструкцій та пам’яток про дії під час пожежі.
43. Види вогнегасників та вимоги до них. Порядок приведення в дію
Дивись практичну роботу № 3 (№2 – для студентів заочного відділення)
44. Пожежна сигналізація
Автоматична пожежна сигналізація — це сукупність технічних засобів, установлених на об’єкті, для виявлення пожежі, обробки, подавання у вигляді повідомлення про пожежу на цьому об’єкті спеціальної інформації та (чи) подавання команд для ввімкнення автоматичних установок пожежогасіння та технічного обладнання.
Система автоматичної пожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів, які входять до сигнальної лінії контрольно-приймального приладу, ліній зв’язку. Пожежні сповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло, полум’я, дим) в електричний сигнал, який лініями зв’язку надходить до контрольно-приймального приладу. Цей прилад приймає інформацію від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал на інші пристрої (наприклад, вмикає автоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).
У теперішній час використовуються такі автоматичні сповіщувачі:
- теплові, що реагують на певну температуру та (чи) швидкість її наростання;
- димові, що реагують на аерозольні продукти горіння;
- полум’я, що реагують на електромагнітне випромінювання полум’я
45. Дія струму на організм людини
Електричний струм, проходячи через організм людини, надає біологічну, електролітичну, теплову та механічну дію.
Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні тканин і органів, порушуючи роботу серця, нервової системи, скорочення м'язів.
Електролітична дія струму проявляється в електролізі (розкладанні) рідин, у тому числі і крові, а також істотно змінює функціональний стан клітин.
Термічна дія електричного струму призводить до опіків шкірного покрову, а також загибелі підшкірних тканин, аж до обвуглювання.
Механічна дія струму проявляється в розшаруванні тканин і навіть відривах частин тіла.
