Географічні карти і їх класифікація

План лекції

 

1. Горизонт. Поняття про сторони світу. Горизонт. Лінія горизонту. Закритий та відкритий горизонт.

2. Орієнтування на місцевості. Орієнтування за Сонцем, Північній зорі, місцевим ознакам. Компас, орієнтування по компасу. Поняття про азимут.

3. План місцевості. Поняття, що таке план. Головні особливості плану місцевості. Зображення об'єктів на плані. Вимірювання відстаней на місцевості і зображення їх на папері. Масштаб. Види масштабу: числовий, лінійний, графічний. Значення масштабу.

4. Поняття, що таке карта. Географічні карти і їх класифікація. Види географічних карт за змістом, призначенням, масштабом, охопленням території.

5. Топографічні карти. Зміст топографічних карт. Орієнтування на місцевості за топографічною картою. Застосування топографічних карт.

6. Легенда карти. Умовні знаки географічних карт. Відмінність карти від плану. Значення карти і плану для науки і практичної діяльності людини. Контурні карти.

7. Географічні атласи.

8. Зображення Землі на глобусі. Глобус - модель Землі.

9. Градусна сітка на глобусі і карті: меридіани й паралелі. Початковий меридіан.

10. Географічні координати: географічна довгота і географічна широта, визначення їх на карті. Карта півкуль.

ТЕМА: ГОРИЗОНТ. ЛИНИЯ ГОРИЗОНТА.

 

1. Горизонт. Поняття про сторони світу. Горизонт. Лінія горизонту. Закритий та відкритий горизонт.

Відгадайте загадку, і ви зрозумієте, про що піде мова: «Виднокрай, а не дійдеш».

Так що ж таке горизонт?

Горизонт — це все те, що може охопити наше око на землі, чи, говорячи по-стародавньому, усі те, що "ємле око". Звідси і походження слова "окоєм".

Горизонт – це місцевість, простір, що можна охопити поглядом. (Це шар ґрунту, а також видима границя, що розділяє небо і землю.

Якщо летіти в літаку на висоті 10 км, то можна побачити 113 км горизонту, а з космічного корабля, з висоти 30 000 км, видно всю нашу планету.

Про що це говорить? У перекладі з грецької мови горизонт означає обмежуючий.

— Що «обмежує» горизонт?

 

— Яку форму має видимий простір (горизонт)?

Одним з доводів на користь опуклості Землі є кругова форма видимого горизонту.

Така форма горизонту має місце тому, що око спостерігача завжди виявляється піднятим над земною поверхнею. Якщо око спостерігача буде врівень із Землею, то горизонт стає нескінченно малим, відстань до лінії горизонту наблизиться до нуля, тобто ніякого горизонту не буде. Тому у всіх випадках, коли ми говоримо про кругову форму горизонту, ми повинні мати на увазі, що око спостерігача підняте над поверхнею Землі. Щоб побачити лінію горизонту у виді окружності, місцевість повинна бути рівною і відкритою. Тому точне коло видне тільки на морі.

Хоча горизонт, що представляється у виді кола, приходиться часто спостерігати, цьому доказу на сторінках навчальної літератури приділено дуже мало уваги.

Однак обґрунтовувати кулястість Землі кругової форми горизонту слідує обережно, оскільки і при плоскій Землі обрій представлявся б у виді кола.

Для наочності кругову форму горизонту доцільно зобразити на дошці у виді окружності з крапкою посередині, що зображує людину (мал.). Природно, варто вказати, що це креслення являє собою вид зверху. Викладач пояснює, що усе, що ми бачимо навколо себе аж до лінії горизонту, називається горизонтом (на кресленні робляться відповідні написи: "людина", "горизонт", "лінія горизонту", "дальність горизонту").

Застосування зорової труби набагато розширило би горизонт спостерігача, якби Земля була плоскою, тоді як унаслідок кулястої її конфігурації від застосування оптичних інструментів лінія горизонту не віддаляється.

Спостерігаючи за формою горизонту не завжди можна бачити ціле коло, тому що місцевість може бать покрита лісом, застрочена будинками, у поле зору когут бути пагорби.

— На якій місцевості добре видно горизонт: на морі, у полі, на луках, у лісі, у горах, місті, парку?

З підняттям спостерігача нагору обрій розширюється.

На дальність видимості істотний вплив оказує наявність чи відсутність механічних перешкод на шляху променю зору, що має прямолінійний напрямок. Такою перешкодою для променя зору служить сама куляста Земля. Саме завдяки такій формі Землі досить віддалений об'єкт розташовується нижче кута зору і тому виявляється невидимим. З підняттям спостерігача нагору промінь зору, що постійно є дотичною до поверхні Землі, піднімається й у межах видимості уже виявляється об'єкт, що раніше був невидимим.

Таким чином, дальність видимості залежить від висоти ока спостерігача над земною поверхнею.

Якщо спостерігати за горизонтом з 1, 2, 3, 4 - 16 поверху (з гір, природних височин) і порівняти зі спостереженням на рівній поверхні, то який висновок можна зробити?

Висновок: Під час руху і підняття спостерігача горизонт розширюється.

Простір, видимий до визначеної границі, називається лінією обрію. Лінія обрію має форму окружності.

— Чи можна побачити лінію горизонту?

 

Після того як учні зрозуміють, що таке горизонт, перед ними ставиться більш складне питання: "Що відбувається з лінією горизонту, якщо рухатися в одному напрямку?" Це питання найкраще роз'ясняти на малюнку, заздалегідь виконаному на дошці (мал.).

Наприклад: учитель креслить дорогу й уздовж її ліс, хатинку, озеро, березовий гай, річку з мостом, за якої знаходиться село. Відстань між кожним з цих об'єктів повинна складати декілька менше радіусу горизонту. Розповідь виглядає приблизно так: "Хлопчик живе в хатинці. Йому обов'язково потрібно потрапити в село. До села веде пряме асфальтоване шосе. Хлопчик оглянувся по сторонах. Позаду він побачив ліс, а попереду озеро. Через годину він прийшов до озера і побачив, що вдалині через лінію горизонту показалася самотня береза. Оглянувшись назад, він побачив у лінії горизонту свою хатинку, а ліс кудись зник. Далі пішов хлопчик. Через годину він знову оглянувся, але хатинка зникла, у лінії горизонту з’явилося озеро, а попереду він побачив сріблисту..." Учні відповідають: "Ріку".

Тим самим школярі одержать правильне уявлення про горизонт, лінію горизонту, дальність горизонту. Цю відстань (дальність горизонту) спочатку потрібно виразити часом у дорозі, а потім уже вказати, що у відкритій місцевості людина бачить цю лінію, де небо начебто зливається з землею на відстані близько 5 км. Вираження відстані в часі створить в учня правильне уявлення про цю величину.

 

Горизонт видно як на суші так і на морі.

Відкрита місцевість, закрита місцевість.

Закритий горизонт

Відкритий горизонт

Сторони горизонту.

Демонстрація на дошці схеми основних і проміжних сторін горизонту.

 

Виділяють чотири основні сторони горизонту (сторони світу) і проміжні.

Основні: Північ, Південь, Захід, Схід.

Проміжні: північний схід (СВ), північний захід (СЗ), південний схід (ЮВ), південний захід (ЮЗ)

Як визначити сторони горизонту на місцевості?

Уміння визначати сторони горизонту на місцевості, місцезнаходження предметів щодо сторін горизонту, установлювати, у якому напрямку знаходиться спостерігач від предметів, називається орієнтуванням.

 

—Що означає слово орієнтування? Не знаєте?

—Знайдіть у цьому слові корінь, підкресліть його. (Один з учнів підходить до дошки і підкреслює.) Корінь орієнт у перекладі з латинської мови — схід.

Чи можете ви тепер сказати, що ж означає слово орієнтування?

 

2. Орієнтування на місцевості. Орієнтування за Сонцем, Північній зорі, місцевим ознакам. Компас, орієнтування по компасу. Поняття про азимут.

 

На місцевості можна орієнтуватися різними способами: по Сонцю, зіркам, гно'мону, за допомогою компаса, за місцевими ознаками (ними можуть бути видимі з різних точок місцевості труби заводів, дзвіниці, окремі дерева, а також спеціальні вишки).

На малюнку показано, як по годиннику визначають напрямок на північ і на південь. Годинник тримають так, щоб годинна стрілка була спрямована на сонце. Відстань між годинною стрілкою і цифрою 1 поділяється навпіл. Ця лінія одним кінцем покаже південь, іншим - північ.

Малюнки показують, як можна орієнтуватися за місцевими прикметами: на північній стороні дерева менше гілок і листя; на південній стороні сосни - натеки смоли; положистий схил мурашиної купи звернений до півдня; на пеньку видні річні кільця, стовщені до півдня; північна сторона каменю покрита мохом.

Орієнтування за Сонцем.

1. Як називається сторона горизонту, де Сонце "сходить"?

2. Як називається сторона горизонту, де Сонце "заходить"?

3. У якій стороні горизонту Сонце буває опівдні, о 7 годин ранку, о 7 годин вечора? (о 13 годині Сонце знаходиться на півдні, о 7 годині ранку - на сході, о 19 годині - на заході).

 

Звичайно напрямок на місцевості визначають за компасі.

 

З ІСТОРІЇ КОМПАСУ

Компас міг з'явитися тільки тоді, коли люди навчилися на­магнічувати залізо.

Перший магнітний компас був створений у Китаї 4000 років тому. В одній з давніх китайських книг розповідається про білий глиняний горщик у дерев'яній різній клітці, який висить між горбами білого верблюда. Караванники бережуть його «більше всіх своїх вантажів». У ньому «на дерев'яному поплавку лежить коричневий камінь, який любить залізо. Він, повертаючись, весь час показує мандрівникам сторону півдня, а це, коли закрите Сонце і не видно зірок, рятує їх від багатьох бід, виводить до колодязів і спрямовує на правильний шлях».

Пізніше китайські вчені почали створювати штучні магніти, намагнічуючи залізну голку.

В Європі компас з'явився лише у XII—XIII ст.

Наприклад, у 1195 році англійський учений Олександр Неккем дав опис морехідної голки. Але це не означає, що компас не ви­користовувався раніше. Просто люди боялися, що їх звинуватять у чаклунстві, і використання компаса тримали у таємниці.

 

Що таке компас?

Компас – це пристрій (прилад) з магнітною стрілкою, що вказує на північний полюс, використовується для визначення руху.

Як улаштований компас?

Головна частина компаса - намагнічена темна стрілка, що вказує на Північ.

Компас має запобіжник, шкалу.

Правила користування компасом:

1. Зняти компас із запобіжника.

2. Покласти на горизонтальну поверхню, біля якої відсутні залізні предмети.

3. Почекати поки стрілка "заспокоїться", тобто припиняться коливальні рухи. Після зупинки один її кінець указує напрямок на Північ, іншої на Південь.

4. Щоб сполучити букву Пд на шкалі з показанням синьої стрілки потрібно повільно обертати корпус компаса в одному напрямку.

Пам’ятай! Компас правильно показує, якщо лежить на горизонтальній поверхні.

Залізні предмети, що лежать поруч з компасом спотворюють показання.

 

Як визначити основні і проміжні сторони обрію за ком­пасом?

 

Завдання. Зробити найпростіший компас.

Проткнути корок від пляшки намагніченою голкою і покласти на воду в блюдці (для намаг­нічування потерти гострий кінець голки об шматочок магніту)

 

Завдання. За допомогою компасу визнач, де в класі південь, північ, схід, захід; з якої сторони класу двері, а з якої вікна; у якому напрямку від школи знаходиться твій дім; у якому напрямку ти йдеш зі школи додому і з дому до школи.

 

Ви вже знаєте основні і проміжні сторони горизонту. Нагадаємо: основні сторони - це північ, південь, схід, захід; проміжні - північний схід, північний захід, південний схід, південний захід. Отже, основних і проміжних сторін горизонту всього 8, а напрямків набагато більше.

Адже часто напрямок на потрібний предмет буває не точно на північ, а, наприклад, небагато зміщено до сходу. Як же в цьому випадку визначити напрямок? Тут на допомогу приходить азимут.

За допомогою компаса можна визначити в точці стояння азимут напрямку на будь-який предмет.

Отже, що ж таке азимут?

АЗИМУТ - кут між напрямом на північ і напрямом на будь-який предмет. Відлік азимута здійснюється за годинниковою стрілкою в градусах.

Він виміряється по ходу годинної стрілки і може дорівнювати від 0° до 360°. Отже, азимут - це кут на місцевості, утворений двома променями. Один з них завжди спрямований на північ, іншої на той предмет, на який вам треба визначити азимут.

Наприклад, азимут точного напрямку на північ дорівнює 0°, на схід - 90°, на південь - 180° і на захід - 270°.

Як же визначають азимут? Відпустивши гальмо стрілки, повертайте компас у руці доти, доки її північний кінець не сполучиться з позначкою Пн чи з 0° на лімбі (колі, розділеному на градусні розподіли). Для контролю подивитеся на південний кінець стрілки - він повинний збігатися з буквою Пд.

Не збиваючи компас, поверніть ободок і направте мушку на предмет, дивлячись на неї через проріз. Перевіривши положення північного кінця стрілки, прочитайте відлік у мушки. Це і буде азимут. Якщо на компасі немає рухливого ободка, то на скло кладуть сірник так, щоб вона, проходячи через центр кола, була спрямована на предмет, і роблять відлік.

Знаючи азимут напрямку, можна уночі чи вдень пройти через густий ліс і вийти в задане місце. Установивши на компасі мушку по даному азимуту, потрібно вибрати на місцевості проміжний орієнтир, що попадає під цей напрямок, і йти на нього без компаса. Дійшовши до нього, вибрати за азимутом новий орієнтир і знову йти на нього. У такий спосіб можна добратися до заданого місця. Рух за азимутом через ліс, особливо вночі, часто застосовується в бойовій обстановці.

На малюнку показані приклади визначення азимутів на різні орієнтири. На окремо розташоване листяне дерево він буде дорівнює 36°, на ялину - 135°, на покажчик доріг - 228° і на заводську трубу - 336°. Якщо потрібно йти назад, то обчислюють зворотний азимут, установлюють мушку на новий розподіл і роблять рух. Зворотний азимут відрізняється від прямого на 180°. Якщо прямий менше 180°, то до нього потрібно додати 180°. У нашому випадку він буде 36°+180°=216°. Якщо ж він більше 180°, то від нього віднімають 180°. Наприклад, прямий азимут 228°. Зворотний буде 48°.

 

3. План місцевості. Поняття, що таке план. Головні особливості плану місцевості. Зображення об'єктів на плані. Вимірювання відстаней на місцевості і зображення їх на папері. Масштаб. Види масштабу: числовий, лінійний, графічний. Значення масштабу.

1) Візьміть аркуш паперу, покладіть на нього предмет, який ле­жить на столі (кубики різних розмірів, сірникові коробки, гумки різних розмірів і форми), і обведіть предмет олівцем. Розгляньте, що у вас вийшло.

2) Порівняйте вигляд свого предмета зверху і те, що зобразили на аркуші. Зробіть висновок (що називається планом?).

Після того як місцевість буде вивчена за картами, дослідники виїздіть в район дослідження і там уточнюють, доповнюють карту і план місцевості.

План місцевості - це креслення, що зображує невелику ділянка земної поверхні зверху в зменшеному виді, тобто зроблений у визначеному масштабі.

В даний час плани місцевості складають за допомогою аерофотознімків, тобто фотографій місцевості, зроблених зверху з літака чи вертольота.

Аерофотознімання робиться в теплий час року, коли земна поверхня не покрита снігом. Щоб мати зображення великого району, робиться серія знімків. Потім вони монтуються разом. Знімки робляться з перекриттям, щоб та сама ділянка місцевості потрапила на сусідні кадри.

Малюнок місцевості від плану місцевості відрізняється тим, що на малюнку показаний вид місцевості збоку, а на плані - вид місцевості зверху.

Отже, аерофотознімки дозволяють швидко і вірно скласти точний план місцевості. Як бачите на плані всі місцеві предмети зображуються не такими, якими вони видні зверху, а умовними знаками.

З 60-х рр. на додаток до аерофотознімання стали робити зйомку земної поверхні з космосу. По космічних знімках створюються й уточнюються карти великих територій. Крім того, за допомогою цих знімків учені вирішують багато проблем, зв'язані з охороною природи, з розумним використанням природних багатств.

Розглянете план місцевості, аерофотознімок за атласом і дайте відповідь на питання:

а) де предмети більш схожі на їхній дійсний вид на місцевості?

б) чи зображені на плані предмети місцевості, що не видні на аерофотознімку? Які це предмети?

в) по якому з цих зображень можна довідатися назву села, ріки, у лісі породи дерев?

г) яке з зображень дає більше інформації і зручніше для вивчення і використання місцевості?

 

Для того щоб за планом місцевості можна було визначати відстані, у нижній його частині вказується масштаб.

 

Масштаб – це дріб, у якого чисельник одиниця, а знаменник - число, що указує у скільки разів зменшені на плані всі відстані. Чим більше число в знаменнику дробу, тим більше масштаб.

Види масштабу: чисельний, лінійний, іменований.

 

Зручніше за все користатися масштабом, зображеним у виді прямої лінії, розділеної на рівні частини. Такий масштаб називається лінійним. При кресленні лінійного масштабу нуль ставлять, відступивши на 1 см від лівого кінця відрізка, а перший сантиметр поділяють на 10 частин (визначите, чому буде відповідати одна така частина).

Масштаб можна виразити словами (у 1 см -100 м) - такий масштаб називається іменованим.

Масштаб можна виразити числом (1:10000) - такий масштаб називається чисельний масштаб.

Користаючись масштабом визначаємо, наприклад, що відстань від станції до залізничного моста - 200 м.

1. Чисельний масштаб

2. Іменований масштаб

3. Лінійний масштаб.

 

Задача. Яку довжину має сад у шкільному дворі, якщо на плані довжина саду 4см, а величина масштабу 10 м? (4Х10=40 м)

 

Крім масштабу на карті для зображення об'єктів використовують умовні знаки.

Умовні знаки - це рисунки, схожі на самі предмети. Умовними знаками показують, чим зайняті ділянки місцевості, які на них розміщені об'єкти.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ головні ознаки малюнка і плану місцевості, укажіть риси їхньої відмінності.

Чим відрізняється малюнок місцевості від плану місцевості?

Головні особливості малюнка місцевості: - показаний вид місцевості збоку, - художнє зображення ландшафту місцевості, на якому передається настрій художника, тому воно суб'єктивне

Головні особливості плану місцевості: - показаний вид місцевості зверху, - план, аерофотознімок, карта - зображення об'єктивне - верхній край плану завжди північний, нижній - південний, правий - східний, лівий - західний - масштаб: чисельний (1:1000), іменований (у 1 см - 10 м), лінійний (при кресленні лінійного масштабу нуль ставлять, відступивши на 1 див від лівого кінця відрізка, а перший сантиметр поділяють на 10 частин) - вимірюють відстань кроками, за допомогою лінійного масштабу і циркуля-вимірника, відкладають його на планшеті - використовуються умовні знаки - підписують заголовок плану, назви об'єктів, малюють рамку, підписують прізвища наймачів, ставлять дату виконання.

Географічні карти і їх класифікація.

Усяке географічне дослідження території починається з ретельного вивчення її по картах. Карта не може бути замінена ні описами цієї території, ні фотографіями, ні цифрами. Після того як місцевість буде вивчена по картах, дослідники виїжджають у район дослідження і там уточнюють, доповнюють карту чи план місцевості.

Але не тільки географ-дослідник повинен уміти розуміти і читати карту і план місцевості. Цією навичкою повинний опанувати кожний, хто закінчить школу. Адже в повсякденному житті дуже часто приходиться мати справа з планом і картою, наприклад під час туристських походів, подорожей.

Карта - це зменшене зображення поверхні Землі чи зоряного неба.

Карта - це друга мова географії, це книга-довідник.

Карта - це результат багаторічної праці тисяч відважних "землепрохідців", учених і картографів. Чималий внесок у створення карт Землі зробили морехідники, які першими позначили контури берегових ліній материків. Коли з'явився магнітний компас, вони пливли всі далі від рідного краю і продовжували "землеопис". Слово географія в перекладі означає: Гея - земля, графо - пишу.

Читати план місцевості чи карту - не значить уміти прочитати на ній назви населених пунктів, рік, озер, морів і інших географічних об'єктів, це значить уміти бачити зображену на ній місцевість такою, яка вона є насправді.

 

5. Географічні карти і їх класифікація. Легенда карти. Умовні знаки географічних карт. Відмінність карти від плану. Значення карти і плану для науки і практичної діяльності людини. Контурні карти. Географічні атласи.

Географічна карта - зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площини, географічні об'єкти якої зображені умовними знаками.

 

Класифікація карт (типи карт)

Різні географічні карти можуть повідати про те, де знаходять­ся країни світу і чим багаті їх надра; куди ведуть шосейні дороги і залізниці; який клімат і яка погода в кожному куточку Землі, де живуть різні тварини, які природні зони є на нашій планеті; яка форма поверхні Землі у різних місцях; які річки, моря, океани, озера є на Землі.

Найбільш відома — фізична карта, на якій різними кольорами зображується поверхня Землі. Обов'язково є масштаб і кольорові шкали височин і глибин, по яких можна приблизно визначити ви­соту гір, глибину озер, морів.

	Класифікація географічних карт
за охопленням території - світові і півкуль - материків, океанів і їхніх частин - держав і їхніх частин	за масштабом - велико-масштабні (1:200000) - середньо-масштабні (1:200000 -1млн) - дрібно-масштабні (1: більш 1 млн.) по масштабу	за змістом	за призначенням
Загальногеографічні: - комплексна (природні умови+господарська діяльність людини), - фізична (загальні природні умови, без клімату і ґрунтів), контурна - особливий вид географічної карти - топографічна.	Тематичні карти: - кліматичні, - геологічні, - ґрунтів, - океанів, - рослинності, - тваринного світу, - природних комплексів, - політичні, - політико-адміністративні, - щільності населення, - розміщення промисловості - глобальних ек. проблем.	- навчальні, - туристські, - наукові, - навігаційні, - автодоріг, - залізниць, - військові.