Зміст валютно-фінансової конвергенції

В основу стабільності ЄВС закладено рамкові умови правово­го та інституційного характеру. Головною передумовою вступу до ЄВС є виконання країнами певних стабілізаційних вимог. Ці ви­моги відповідають філософії Маастрихтського договору і передба­чають дотримання так званих макроекономічних критеріїв валют­но-фінансової конвергенції. Країни, які передають компетенцію з проведення грошової політики Європейському центральному банкові, передусім повинні бути здатними забезпечити тривалу економічну стабільність у спільному грошово-валютному про­сторі.

Конвергенція — це зменшення розриву (зближення) в показни­ках економічного розвитку між національними державами.

Розрізняють поняття реальної і номінальної конвергенції. Під номінальною конвергенцією слід розуміти зближення таких номіна­льних змінних, як ціни, виробничі витрати та валютні курси. Реальна конвергенція характеризує зниження різниці в таких ре­альних змінних, як продуктивність праці, доходи та рівень життя. Створення європейського спільного ринку сприяло посилен­ню як реальної, так і номінальної конвергенції країн ЄС. Проте неможливо гарантувати стабільність номінальної та реальної конвергенції доти, доки вони не супроводжуватимуться інституційною конвергенцією, тобто гармонізацією діяльності еконо­мічних інституцій та практики, а також установленням рамкових умов, які служать орієнтиром для поведінки окремих суб'єкти ринку. Заснування Європейської системи центральних банків і важливим компонентом інституційної конвергенції у сфері гро­шової політики. Проте компетенція в таких сферах, як-от фінан­сова або регулювання ринку робочої сили, залишається т національному рівні. Для підвищення ефективності економічної політики в межах інтегрованого союзу ці елементи на подальших етапах інтеграції мають також бути гармонізовані й перенесені на наднаціональний рівень.

Маастрихтський договір передбачає певну про­цедуру вступу країн у ЄВС, яка складається з таких етапів:

• Європейська комісія разом з Європейським центральна банком (для перших членів ЄВС — Європейський валютний інститут) у своїх звітах дають оцінку стану економічної ті інституційно-правової конвергенції кандидатів;

• на підставі оцінок Європейської комісії та Європейського цен­трального банку Рада міністрів економіки та фінансів ЄС (ЕСОFIN) разом з Європейським парламентом рекомендував кандидатів до участі в ЄВС Європейській Раді глав держав ті урядів;

• на підставі рекомендацій Ради міністрів економіки та фінансів ЄС і Європейського парламенту Європейська Рада глав держав та урядів кваліфікованою більшістю голосів (кваліфіковані більшість голосів Європейської Ради дорівнює 62 голосам разом Рада має 87 голосів) ухвалює рішення про те, які країні дотрималися умов для введення спільної валюти. Зазначимо що із розширенням ЄС на Схід кількість голосів Ради ЄС знач­но збільшиться. У цьому зв'язку можуть бути переглянуті пра­вила щодо визначення кваліфікованої більшості голосів оскільки країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) є переважно невеликими як за кількістю населення, так і ВВП.

Маастрихтський договір визначає такі критерії валютно-фінансової конвергенції:

• досягнення належного рівня цінової стабільності. Рівень інфляції в країні — потенційній учасниці ЄВС за рік, що передував року перевірки, має не більше ніж на 1,5 % перевищувати середній показник інфляції в трьох країнах ЄС з найнижчим показниками інфляції;

• забезпечення належного стану фінансових показників у довготривалому періоді з метою запобігання надмірному бюджетному; дефіциту та надмірній державній заборгованості. Дефіцит бюджету країни має становити не більше 3 % ВВП (референт­но, тобто максимально допустима, величина). Згідно зі ст. 104с Маастрихтського договору ця вимога може вважатися викона­ною тоді, коли рівень дефіциту перевищує референтну величи­ну, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 3%-ї позначки. Під надмірною державною заборгованістю мається на увазі відношення фактичних державних боргів до ВВП, яке не перевищує вста­новлену референтну величину заборгованості (60% ВВП). Ця умова, згідно з Маастрихтським договором, також може вважа­тися виконаною тоді, коли рівень заборгованості перевищує референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї і на час перевірки майже досяг 60%-ї позначки;

• дотримання протягом останніх двох років діапазону коливань ва­лютних курсів у межах механізму валютних курсів Європейської валютної системи без девальвації валют щодо валют інших членів (згаданий діапазон дорівнює ±15 %. Між Німеччиною та Нідерландами до вступу в ЄВС існувала двостороння домо­вленість підтримувати діапазон ±2,25 %);

• уніфікація довгострокових процентних ставок. За рік до перевірки рівень номінальних довгострокових процентних ставок (наприклад, за 10-річними державними цінними папе­рами) потенційного члена ЄВС має не більш ніж на 2,0 % перевищувати середній рівень довгострокових процентних ставок у трьох країнах ЄС, у яких ці ставки є найнижчими. Незважаючи на недотримання фінансових критеріїв переважною більшістю кандидатів, за рекомендацією Європейської комісії всі країни-штрафники, крім Греції, отримали «зелене світло» для членства у ЄВС. Це є відвертим порушенням умов фінансової конвергенції, яка допускає перевищення рівнем заборгованості встановленої референтної величини лише за умови, якщо квота заборгованості швидко знижається та невпинно наближається до референтної величини.