Голодомор 1932-1933 років: погляд із сьогодення

«Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна -

Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...

Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,

І розгублене небо ковтало задушений плач.»

Ігор Яворницький

Цього року, вже традиційно, в останню суботу листопада Україна і світ відзначатиме 79-ті роковини ГОЛОДОМОРУ-ГЕНОЦИДУ 1932-1933 років, який безсумнівно став одним із найстрашніших злочинів проти Української Нації і людяності в цілому. Жертвами даного злочину, нелюдської комуністично-більшовицької сталінської системи стали мільйони українців, мільйони наших рідних, які не пережили ті страшні роки.

Не можна не відмітити, що останніми роками вшанування цієї трагічної для нас події, завдяки громадськості, вийшло на новий рівень. Світові держави визнали Голодомор 1932-1933 актом геноциду проти українського народу. За часів помаранчевої влади і горе-президента Ющенка, нарешті було встановлено «Меморіал жертвам голодоморів в Україні». Одразу ж в інформаційному полі пронеслася бурхлива хвиля невдоволення, мовляв те, що «на пам’ятник було витрачено величезні кошти»…Слухати це без огиди неможливо, невже у наш час духовність і історичну пам’ять в кінці кінців просту людяність витіснив лише культ шлунку і наповненості гаманця?

З приходом нової влади одним із перших її кроків було те, що на сайті глави держави зник розділ про Голодомор, хоча і згодом, під тиском громадських активістів, його було відновлено. Почали з’являтися численні прямі і завуальовані заяви можновладців, суть яких зводиться до того що Голодомор геноцидом проти українців не був, що на Поволжі теж був голод, що це все роздуто і перебільшено… Ганьба і тільки.

Офіційна ж Москва, яка нібито відмежувалася від комуністичної спадщини, чомусь активно продовжує протидіяти на світовій арені спробам українства, щодо визнання світовими державами ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 років - «геноцидом проти українського народу». В принципі з її сторони все правильно, кращий захист - це напад, що ще раз підтверджує, що в білокам’яній лише знамена інші, а ідеї ті ж. На місце ідей злочинного російського комунізму прийшла нова концепція «русского мира», який не уявляється її натхненникам без України і українства. Тільки українства без пам’яті, історії, мови, культури і самоназви «українці» як такої.

Сумно констатувати, але нині наше покоління XXI століття продовжують катувати геноцидом духовним. Нам нав’язують чужі ідеї, в нас плекають культи байдужості і неповноцінності, з нас хочуть вибити нашу історичну пам’ять і нав’язати інші цінності, цінності універсальних споживачів, безвольних і безмовних рабів. Хтось скаже перебільшення? Але не треба далеко ходити за прикладом – просто озирніться навколо і подивіться який відсоток молоді переймається тим, що відбувається в країні? Який відсоток молоді, переїжджаючи до міста, намагається одразу ж говорити «по-руськи» (російською) при чому робить це безграмотно і зазвичай просто смішно? Скільки молодих українців запалює свічу пам’яті на своєму підвіконні в останню суботу листопада, щоб вшанувати своїх бабусів і дідусів невинно замучених голодом нелюдською комуністичною системою? Скільки?

Поставивши всіх нас на межу виживання, в нас хочуть до кінця загасити запал боротьби з існуючим станом речей, викликати відразу до патріотів, які ще хочуть і можуть щось робити незважаючи на обставини, остаточно зневірити і стерти нашу національну пам'ять, а в кінці кінців і нас самих як повноцінну Націю.

Останню суботу листопада Україна і світ вшановуватиме пам'ять жертв Голодомору. Нехай кожен українець запале свічу пам’яті у своєму вікні і в своєму серці, помолиться за свої батьків, дідів та рідних невинно убитих в 1932-1933 роках…

Пам’ятаймо, бо не маємо права забути!

Дмитро Жмайло. МНК