Прововой режим перебування іноземців і осіб без громадянства на території України

Цей Порядок визначає процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в разі в’їзду з держав з візовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 16 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” звільняються від реєстрації або паспортні документи яких реєструються у МЗС та його представництвах, здійснюється в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Держприкордонслужби.

Іноземці та особи без громадянства з метою транзитного проїзду територією України переміщуються в межах визначеного у проїзному квитку строку, а в разі відсутності квитка - строку, необхідного для транзитного проїзду на відповідному виді транспорту. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули:

1) за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в’їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в’їзду в Україну. До короткострокових віз прирівнюються візи типу С-2, С-3, Б, Л, М, Н, Р, Г, К, Т, П-1, ОП і П-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії);

2) за транзитною візою в разі вимушеної зупинки на території України у зв’язку з надзвичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба, ремонт транспортного засобу тощо) за наявності документа, що підтверджує причину та тривалість вимушеної зупинки, - на період, необхідний для усунення таких обставин. До транзитних віз прирівнюються візи типу ТР-1 і ТР-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії);

3) за довгостроковою візою, якщо протягом строку дії візи з поважних причин не оформлено посвідки на постійне чи тимчасове проживання, за умови подання підтверджувальних документів - на період не більш як один місяць. До довгострокових віз прирівнюються візи типу О, ІМ-1, ІМ-2, ІМ-3 і Ф, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії).

Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи:

1) у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності);

- переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку;

- паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред’явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними, копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства), що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України.

Документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред’явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) такого житла. Якщо житло перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається видана організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, довідка про всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано у такому житлі, та їх письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства;

- чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати;

2) у разі, коли приймаючою стороною є юридична особа:

-паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності);

- переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку;

- паспортний документ керівника юридичної особи, що є приймаючою стороною, та/або уповноваженої ним особи (після пред’явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними;

- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію розпорядчого документа (наказу, витягу з протоколу, доручення тощо) про призначення працівників, які відповідають за оформлення документів іноземцям та особам без громадянства, засвідчену в установленому законодавством порядку. Документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України. Документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності юридичної особи на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред’явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) житла чи уповноваженої ним особи;

 

- чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну;

6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження;

7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони.

Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду. Іноземець та особа без громадянства у разі втрати на території України паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, повинні про це негайно письмово повідомити територіальний орган або підрозділ ДМС, який зобов’язаний видати довідку та надіслати відповідне повідомлення до Адміністрації Держприкордонслужби. У такому разі питання про продовження строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України чи їх виїзду з України вирішується після отримання ними в дипломатичному представництві чи консульській установі країни громадянської належності або походження чи попереднього постійного проживання паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, на підставі особистої заяви, копії довідки, виданої територіальним органом або підрозділом ДМС, про втрату такого документа та довідки, виданої Адміністрацією Держприкордонслужби, про перетинання державного кордону (в разі, коли строк перебування під час останнього в’їзду не продовжувався).

Строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.

Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником або керівником органу СБУ в разі відсутності підстав для тимчасового перебування, а також заяви приймаючої сторони, органу внутрішніх справ чи органу охорони державного кордону.

У рішенні про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України зазначається строк, протягом якого особа зобов’язана виїхати з України. Такий строк не може бути більш як десять діб з дня прийняття рішення. Копія зазначеного рішення видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку. У паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, ставиться відмітка “Строк тимчасового перебування скорочено до ____ ___________ 20__ року”. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України може бути оскаржене протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття до ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним органом або підрозділом ДМС), СБУ (у разі, коли рішення прийняте органом СБУ) або суду.

 

 

2. Територіальна основа, системи і принципи місцевого самоврядування в Україні

Система місцевого самоврядування в Україні будується, перш за все, відповідно до адміністративно-територіального поділу, яке належить до компетенції центральної влади. Як відомо, в Україні конституційно закріплено триланкову систему поділу. Адміністративно-територіальні одиниці є просторовою основою самоврядування і створюються державою для поліпшення управління на місцях.

Отже, територіальною основою місцевого самоврядування в Україні є село, селище, місто. Області та райони представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

На території сіл, селищ, міст будується власна система місцевого самоврядування, яка згідно зі ст. 141 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" включає: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи згаданих рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

У місті з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" можуть утворюватися районні в місті ради. Останні утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який водночас є головою її виконавчого комітету.

Первинним об'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень згідно зі ст. 6 цього Закону є територіальна громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Формою вирішення територіальною громадою питань місцевого самоуправління шляхом прямого волевиявлення є місцевий референдум, предметом якого може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, і рішення якого є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Іншою формою участі громади у вирішенні питань місцевого значення є загальні збори громадян за місцем проживання, рішення яких можуть враховуватися органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Нарешті, члени територіальної громади мають право місцевої ініціативи, тобто право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Важливою ланкою системи місцевого самоврядування в Україні є ради — представницькі органи місцевого самоврядування. До них належать сільські, селищні, міські ради.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а також повноваження делеговані їм сільськими, селищними, міськими радами (ст. 10 Закону).

Відповідно до ст. 45 Закону сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні і обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території.

Правовий статус депутатів представницьких органів місцевого самоврядування визначено у Законі "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 р. В ньому визначаються: строк повноважень депутата; підстави дострокового припинення його повноважень; несумісність його статусу з деякими посадами та видами діяльності; діяльність депутата у виборчому окрузі; його права і обов'язки; звіти депутата перед виборцями; повноваження депутата у раді та її органах; інститути депутатського звернення і запиту; порядок утворення депутатських груп і фракцій; основні гарантії депутатської діяльності; підстави і процедура відкликання депутата місцевої ради1.

Загальний склад рад визначається радою відповідно до Закону про вибори.

Див. Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 р. // Голос України. — 2002. — 7 серпня.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як двох третин від загального складу ради.

Строк повноважень рад — чотири роки.

Ради проводять свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань комісій ради і скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Відкриває і веде сесію сільської, селищної і міської ради сільський, селищний, міський голова; сесію районної, обласної, районної у місті ради — голова відповідної ради.

Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Не пізніше як на другій сесії затверджується регламент відповідної ради, в якому визначаються порядок скликання сесії, підготовка і розгляд нею питань, прийняття рішення ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії. На другій сесії також затверджується положення про постійні комісії ради.

Елементом системи місцевого самоврядування в Україні є виконавчі органи рад, тобто виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. 12 Закону).

Складовою місцевого самоврядування є сільський, селищний, міський голова — головна посадова особа цих територіальних одиниць. Він обирається громадою, здійснює свої повноваження на постійній основі, а також головує на засіданнях ради і очолює виконавчий комітет цих рад (ст. 12 Закону).

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної громади або сільської ради функції виконавчого органу ради

1 Докладніше див.: Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування* від червня 2001 р. / / Голос України. — 2001. — №119 (2619). — 19 липня. (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює голова одноособове (ст. 11 Закону).

Голова районної та обласної ради обирається відповідною радою і очолює її виконавчий комітет. Згідно зі ст. 141 Конституції України депутати до сільської, селищної, міської, районної і обласної рад, а також голова сільської, селищної і міської рад обираються строком на чотири роки.

Нарешті, до системи місцевого самоврядування належать органи самоорганізації населення, будинкові, квартальні та інші органи самоорганізації населення1.

Створювати їх за ініціативою жителів можуть сільські, селищні, міські, районні у місті ради, причому їм надано право наділяти органи самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів і майна (ст. 14 Закону).

Місцеве самоврядування здійснюється його системою на підставі таких основних принципів: народне волевиявлення, законність, гласність, колегіальність, поєднання місцевого і державних інтересів; виборність; правова, організаційна та територіально-фінансова самостійність у межах повноважень, визначених законами; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування (ст. 4 Закону).

 

 

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996. Одіссей 2006г.

2. Закон України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» від 04.02.1994/ВВРУ-1994 №23 ст.161.

3. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування

4. В.В.Кравченко. Конституційне право України.

5. Іванов Т.В.Організація місцевого самоврядування в Україні.

6. Категорія: Конституційне право України

7. «Конституційне право України»