Ііі. Історія косметології

Слово косметологія має грецьке коріння - kosmetike - і в буквальному сенсі означає мистецтво у справі прикрас. Колискою косметології вважається Древній Єгипет, де косметичні засоби були відомі понад 4000 років тому. У гробницях стародавніх поховань виявлений посуд з мазями і різними пахощами, що містять ладан, мірру і лавандову олію. Секретом виготовлення косметичних засобів у той час володіли жерці - для цього вони використовували численні рослини. Уже тоді косметичні засоби застосовувалися як у лікувальних, так і в суто декоративних цілях.

Так, наприклад, жерці Стародавнього Єгипту білили щоки, обводили очі зеленим (вуглекислої міддю) і натирали тіло запашними маслами, фарбували сиве волосся в чорний колір, використовуючи для цього кров чорних тварин. Що стосується використання лікувальних властивостей косметики, то у Стародавньому Єгипті існував обряд очищення повернувшихся з бою полководців за допомогою різноманітних косметичних засобів. Кілька днів і ночей в усамітненні жерці храму відновлювали фізичне і психічне здоров'я воєначальників за допомогою грязей, глини, рослинних бальзамів, масажних масел, фруктово-овочевих сумішей, кислого молока, молодого пива і водяних ванн, чергуючи контрастні стани активності і розслаблення.

Перший письмовий документ, що містить перелік свого роду косметичних правил, знайдений в одній з єгипетських гробниць. Це був рецепт-гігант, написаний 1500 років до н. е. жерцями на папірусі завдовжки приблизно у 21 м. Німецький єгиптолог Георг Еберс придбав його в 1875 р. і потім опублікував. Згодом цей перелік отримав назву «Папірус Еберса». Він містив ряд косметичних рецептів: як розгладити зморшки, пофарбувати волосся, посилити їх зростання, видалити бородавки та ін. Деякі з рецептів, наведених у цьому папірусі, не втратили свого значення і у даний час. В Єгипті був знайдений також перший довідник по косметиці, складений царицею Клеопатрою (I в. до н. е.). Його рецепти використовувалися і у пізніші часи.

Перший письмовий документ, що містить перелік свого роду косметичних правил, знайдений в одній з єгипетських гробниць. Це був рецепт-гігант, написаний 1500 років до н. е. жерцями на папірусі завдовжки приблизно у 21 м. Німецький єгиптолог Георг Еберс придбав його в 1875 р. і потім опублікував. Згодом цей перелік отримав назву «Папірус Еберса». Він містив ряд косметичних рецептів: як розгладити зморшки, пофарбувати волосся, посилити їх зростання, видалити бородавки та ін. Деякі з рецептів, наведених у цьому папірусі, не втратили свого значення і у даний час. В Єгипті був знайдений також перший довідник по косметиці, складений царицею Клеопатрою (I cт. до н. е.). Його рецепти використовувалися і у пізніші часи.

Єгипет був, очевидно, першою, але аж ніяк не єдиною країною, де люди навчилися виготовляти і застосовувати косметичні засоби. Широке застосування косметика також отримала у країнах Стародавнього Сходу. Збереглися відомості, що майже за 500 років до н. е. жінки Ассирії натирали тіло пахощами, а чоловіки окропляли своє волосся запашними настоями трав. У стародавній Персії, використовуючи рослини, виготовляли запашні масла, мазі, фарби. Такі загальновідомі рослинні косметичні засоби, як хна і басма, - вихідці з давньої Персії. Досвід єгиптян перейняли також стародавні греки. Саме вони ввели слово «косметика».

У Стародавній Греції і Римі рабині, які займалися прикрасою тіла і обличчя жінок, називалися косметами. Однак повторимося, що косметика - це не тільки декоративні, але і лікувальні засоби. Батько медицини Гіппократ (V-IV ст. до н. е.) повідомляв про відновлення жіночої краси рослинами-цілителями. Його учень і послідовник Диокл рекомендував всілякі маски і мазі для пом'якшення шкіри. Ним був написаний трактат з косметики у чотирьох томах, де давалися поради по догляду за шкірою обличчя, очима, зубами, нігтями, волоссям за допомогою косметичних засобів, отриманих головним чином на основі рослинної сировини. Однак найбільший розквіт косметика отримала в Стародавньому Римі. Римляни зайнялися косметичними засобами всерйоз у I столітті н. е.

Пліній Старший докладно описував косметичні засоби, якими римляни користувалися кожен день: очищающий і зволожуючий лосьйон з мигдального масла з молоком, свинцеві білила, спеціальне мило для волосся, а також зубний порошок, приготований з пемзи і подрібненого рога. Зокрема, він писав: «Маленькі равлики, висушені на сонці на черепиці, потім стовчені у порошок і розведені відваром з бобів, являють собою чудовий косметичний засіб, який робить шкіру білою і ніжною». Про косметичні таємниці римських жінок писали римські поети Овідій і Горацій.

Овідій склав цілу поему, присвячену косметиці, від неї зберігся тільки фрагмент приблизно у 100 віршів. Ось взятий звідти рецепт одного зілля для поліпшення кольору обличчя: «чищеного ячменю 2 фунта, сочевичного борошна 2 фунта, оленячого рога 1/6 фунта, камеді 2 унції, тосканської полби 2 унції, меду 18 унцій, 10 яєць, 12 товчених цибулин нарциса». Він наводить ще два інших дуже складних рецепта - один для виведення пігментних плям, інший для фарбування обличчя.

Римлянки широко користувалися мазями, притираннями, масками. У стародавніх римлянок було модним біляве волосся. Зберігся рецепт перефарбовування чорного волосся у світле: волосся протирається губкою, змоченою сумішшю козячого молока і золи букового дерева, а потім знебарвлюється сонячними променями.

У знаменитих римських лазнях вживалися найрізноманітніші есенції і масла. Друга дружина Нерона Поппея Сабіна, прагнучи зберегти красу тіла, щодня приймала ванну з ослиного молока. Вона ж перша в історії жінка - автор косметичних рецептів, які збереглися до наших днів.

Відомий римський лікар Гален (близько 130-200 роки н. е.) залишив нащадкам наукові праці, присвячені косметиці. Він автор першого систематизованого підручника з косметики. У своїх роботах Гален виділяв косметику з метою маскування косметичних недоліків і косметику для збереження природної краси, підкреслюючи зв’язок між косметикою і медициною. Галеном була запропонована рецептура охолоджуючої мазі. Численні косметичні рецепти наводяться у праці «Канон лікарської науки», написаної знаменитим лікарем і вченим давнини Авіценною. Він не тільки розробив діагностику і методику лікування косметичних захворювань шкіри, але і запропонував профілактичні заходи щодо їх попередження.

Авіценна вважав, що більшість косметичних недоліків шкіри пов'язані із загальним станом організму. У середні віки розвиток косметики загальмувався, так як церква переслідувала тих, хто намагався доглядати за своїм «грішним тілом».

Але в епоху Відродження до XVI століття вона знову набула широкого поширення в Європі, хоча мала скоріше декоративний, ніж лікувальний характер - люди почали рум'янити щоки, фарбувати губи, брови, вії і густо посипати свої перуки пудрою. Вчений чернець того часу Фіренцуола склав трактат про жіночу красу, в якому вперше задокументував канон в цій області. Згідно трактату Фіренцуола, лоб жінки повинен бути в ширину не більше, ніж його подвійна висота. Шкіра обличчя повинна бути світлою і гладкою, скроні - не надто вузькими. Брови - темними і густими, білки очей - синюватими, повіки - з ледь помітними жилками, вії - світлими. Губи не надто тонкі, рівно лежать одна над іншою, зуби кольору слонової кістки, не надто гострі, і так далі. Геніальні полотна да Вінчі, Рафаеля і Тиціана - закарбовані на століття установки монаха. До XVII століття особливо популярною стала пудра. Її змішували з яєчним білком і наносили на обличчя дуже густим шаром - чим товще, тим краще. Королева Англії Єлизавета I промальовувала на шарі пудри судини обличчя, щоб підкреслити (зімітувати, звичайно) прозорість шкіри.

Трохи пізніше з'явилися мушки - шматочки чорного і червоного пластиру, якими прикривали оспинки на обличчі. У XVIII столітті в моду ввійшли накладні брови зі шматочків мишачих шкурок. За щоки закладали пробкові кульки, щоб підкреслити округлість обличчя. Білилами і рум'янами користувалися навіть зовсім юні особи, які не потребували таких прикрас. Звідси й «ляльковий» вид портретів того часу: не каприз художника, а суворі реалії. Схильність до зловживання косметикою приводила до курйозів. Сенат Франкфурта-на-Майні навіть видав спеціальний указ, який вважав обманом залучення до шлюбу жінкою чоловіка, якщо вона приховувала косметикою свої недоліки. Причому жінку судили за чаклунство, а шлюб розривався. З часом косметика стала грати важливу роль у великій політиці - у найпрямішому сенсі слова. В епоху правління Катерини Медичі в ходу були мазі, пудри, парфуми, що містять смертельну отруту. Історія зберегла для нас ім'я майстра смертельних прикрас. Це Рене Флорентієць, парфумер і отруйник.

З середини XVIII століття косметика стала розвиватися як сучасна наука - розпочалася ера наукових досліджень в косметичній області. Саме тоді король Франції доручив Академії наук з'ясувати, наскільки безпечні для здоров'я рум'яна та інша косметика. Зайнятися цим доручили відомому хіміку того часу Антуану Лавуазьє. Пізніше ряди косметичних засобів поповнив шампунь - близько століття тому в Німеччині ХансШварцкопф запропонував спочатку порошкоподібний варіант миючого засобу, і нарешті в 1933 році був створений прототип сучасного шампуню - нелужний засіб для миття волосся.

У Києвській Русі гігієні та догляду за шкірою також приділяли велику увагу. Особливо поширені були російські бані зі своєрідним масажем віниками. Для омолодження тіла робили масажі з мазями, приготованими на травах, застосовували так званий «холодець» - настій з м'яти.

Відомості про використання косметичних засобів на Русі ми черпаємо з письмових джерел. Одним із таких свідчень є написане в 30-х роках XII сторіччя онучкою Володимира Мономаха Зоєю (Євпраксією) твір під назвою «Мазі». У ньому, поряд з відомостями про різні хвороби та способи лікування, наведено поради із догляду за тілом, рецепти від «паршивості голови», описані полоскання від поганого запаху з рота та для чистки зубів. Рослини, відомі нашим далеким пращурам, з успіхом застосовувалися і пізніше. У популярному журналі «Економічний магазин», який видавався у Росії з 1780 році, друкувалися численні поради з догляду за зовнішністю, рекомендувалися всілякі косметичні засоби, наприклад, відвар з сорочинського пшона, яким треба щовечора перед сном мити обличчя, засоби від пігментних плям - камфора, мирра і т. д. Із середини XIX століття стала активно розвиватися вітчизняна косметична промисловість.