Виробнича функція забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів.
Платіжно-розрахункова функція оборотних активів передусім впливає на стан тієї частини коштів, яка вилучена до сфери обігу, впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг.
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
· залежно від участі їх у кругообігу коштів;
· за методами планування, принципами організації та регулювання;
· за джерелами формування.
1)Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
2)Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.
Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:
1. готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;
2. гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді готівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунковому рахунку в банківській установі. Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговування сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу.
До основних принципів організації оборотних коштів належать:
- нормування;
- використання їх суворо за цільовим призначенням;
- забезпечення збереження, раціонального використання та прискорення оборотності.
3) За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:
· власні та прирівняні до власних;
· позикові;
Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.
Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви
Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.
Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.
По-друге, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
По-третє, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
Згідно класифікації оборотних активів за джерелами формування обігові кошти поділяються на
------- власні, залучені та інші.
До власних джерел формування обігових коштів належить статутний капітал, відрахування від прибутку в спеціальні фонди, цільове фінансування та цільове надходження коштів, приріст сталих активів. Статутний капітал новоствореного підприємства формується за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, надходження від емісії цінних паперів. На вже діючих підприємствах власним джерелом формування оборотних активів є прибуток, що залишаються в розпорядженні суб’єкта господарювання після сплати всіх належних податків та інших обов’язкових платежів.
До залучених коштів інших кредиторів належать кошти, які надаються підприємствам у позику під обумовлений відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання. Вексель є найпростішою та найпоширенішою формою кредитних грошей. Також поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником.
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:
· ----умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
· ----організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
----умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.
Значення нормування оборотних коштів. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, такі як коефіцієнт оборотності обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот,, коефіцієнт завантаження,коефіцієнт ефективності оборотних коштів -Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються. -, тривалість одного обороту, рентабельність —відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів..
Способи підвищення ефективності оборотних коштів: оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва; скорочення тривалості виробничого циклу, поліпшення організації МТЗ, прискорення реалізації товарної продукції.
Аналіз забезпеченості оборотних коштів полягає у розрахунку Власних оборотних коштів та їх достатності,ліквідності і платоспроможності
Аналіз ефективності використання оборотних коштів полягає у показниках ефективності діяльності,показників абсолютної фінансової стійкості і просто фінансової стійкості.
