ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
ПЛАН
Законодавство України про охорону праці. Закон України про охорону праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП): визначення, основні вимоги та ознаки. Структура, реєстр НПАОП. Стандарти в галузі охорони праці.
Фінансування охорони праці. Заходи і засоби з охорони праці, витрати на здійснення і придбання яких включаються до валових витрат.
Література:
Положення про службу охорони праці в системі міністерства с/г та продовольства. Наказ №255 від 15.11.2004.
Збірник законодавчих та нормативних актів з охорони праці. Том 1,2. Полтава: Інтерграфіка, 2004. –с. 11-14.
Москальова В.М.. Основи охорони праці. -К.: Професіонал, 2005. –с. 102-117
Трахтенберг І.М. Гігієна праці та виробнича санітарія. -Київ, 1998. – с. 40-52, 60-63.
І. Законодавство України про охорону праці.
Закон України про охорону праці
Основними законами та підзаконними актами, які регулюють правові відносини у сфері охорони праці в умовах виробництва і загалом в суспільстві,є:
Конституція України.
Кодекс законів про працю (КЗпП).
3. Закони:
a. «Про охорону праці»,
b. «Про охорону здоров’я»,
c. «Про пожежну безпеку»,
d. «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист»,
E. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
У конституційній державі всі закони і підзаконні акти повинні базуватися і відповідати основному закону держави - Конституції.
Конституція України прийнята Верховною Радою 26 червня 1996 року.
В ній декларуються права і свобода всіх громадян України.
Для сфери трудової діяльності ці права і свобода конкретизовані в
- деяких законах України
- Державних нормативних актах про охорону праці (ДНАОП),
- Державних стандартах
- та постановах Кабінету Міністрів України, що стосуються охорони праці.
Основною законодавчою базою охорони праці є
- Закон України “Про охорону праці”
- "Кодекс законів про працю України",
Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це
- стандарти,
- правила,
- норми,
- положення,
- статути,
- інструкції та інші документи,
Яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.
Закон "Про охорону праці" був затверджений Верховною Радою 14 жовтня 1992 р., а 21.11.2002 року Закон України “Про охорону праці” переглянутий та прийнятий у новій редакції.
Закон "Про охорону праці" складається з преамбули та 9 розділів.
Підкреслимо деякі важливі моменти, занотовані у законі.
- В розділі 1 "Загальні положення" ст. 4 мовиться, що основними принципами державної політики в галузі охорони праці
- пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;
- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;
- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;
- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;
- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.
- У розділі 2 "Гарантії прав громадян на охорону праці" передбачено
- інформувати працівника про умови праці;
- компенсувати за шкідливі умови праці;
- зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт при загрозливому стані для його здоров'я та життя;
- забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань (оплата з фонду соціального страхування);
- відшкодовувати власником шкоду, заподіяну працівникові на виробництві.
