Тема 2.5. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми

їх співробітництва з Україною – 4/2 години

Мета заняття: формування у студентів комплексу знань стосовно механізму функціонування міжнародних валютно-кредитних установ.

Завдання заняття:

– закріпити теоретичні знання студентів шляхом опитування пройденого лекційного матеріалу за темою: «Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною».

– розглянути питання, винесені на самостійне вивчення студентами, з’ясувати не зрозумілі студентам моменти.

План

1. Валютні відносини та валютні системи.

2. Валютний курс. Курсова політика та конвертованість валют.

3. Валютне регулювання та валютний контроль.

4. Платіжний баланс, його регулювання та балансування.

5. Міжнародні розрахунки, їх умови та форми.

6. Міжнародний кредит та його класифікація.

7. Міжнародні кредитно-фінансові установи.

Методичні рекомендації

При підготовці до цього практичного заняття необхідно з’ясувати для себе, що таке валютна політика НБУ, як вона пов’язана з валютним регулюванням у державі; розглянути питання міжнародного валютного взаємозв’язку України та її участь у міжнародних фінансових організаціях. Необхідно розглянути питання, які пов’язані з участю України в міжнародних фінансових організаціях. Потім зупинитися на питанні про те, що таке міжнародний валютний облік: його цілі, історія утворення, членські квоти, конвертованість валют, права його членів, його кредити, їх види; після цього розглянути детальніше основні ознаки і функції міжнародного і європейського банків реконструкції і розвитку, їх кредити та їх склад, установців і коло розширення впливу.

І. Пройдіть тестування з теми 2.5

1. Короткостроковий ринок, на якому фінансові посеред ники (банки) зво-

дять між собою кредиторів і позичальників, — це ринок:

а) міжнародний;

б) фінансовий;

в) міжнародний грошовий;

г) грошовий.

2. Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з органі зації та управління грошовими відносинами, що виникають під час формування та використання відповідних коштів, — це операції:

а) фінансові;

б) економічні;

в) грошові;

г) кредитні.

3. Яка функція міжнародних фінансів ґрунтується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продук ту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі (це дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошо-

вій формі):

а) інформаційна;

б) організаційна;

в) контрольна;

г) аналітична?

4. Міжнародна фінансова політика держави має ґрунтуватися на:

а) аналітичних даних фахівців у цій галузі;

б) вимогах поточного і стратегічного соціально-економічно го роз витку країни;

в) наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;

г) наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимогах

поточного і стратегічного соціально-економічного розвит ку як окремої країни, так і всього світу.

5. Сукупність заходів і рекомендацій держави в галузі міжнародних фінансів — це:

а) фінансова функція держави;

б) державна політика;

в) міжнародна фінансова політика;

г) функція держави.

6. Зворотне котирування — це:

а) вартість одиниці національної валюти, що виражається в іноземній валюті;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валю ту за національну;

в) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується у валютних операціях.

7. Повне котирування — це:

а) курс продавця та покупця, згідно з яким банк купує або продає іноземну валюту за національну;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;

в) курс, згідно з яким банк продає валюту.

8. Курс «спот» — це:

а) обмінний курс продажу чи купівлі, який використовуєть ся для валютних операцій без будь-якої угоди про здійснення майбутньої купівлі чи продажу;

б) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валю ту за національну;

в) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти.

9. Крос-курс — це:

а) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти;

б) різниця між курсами продавця та покупця;

в) курс, згідно з яким банк продає валюту.