Модуль ІІ
| Питання 1. Що означає термін „верифікація”? | |
| здійснення перевірки та осмисленості висловлювань | |
| Право людини на свободу | |
| Відображення у свідомості людини певних сторін | |
| Відділення церковного знання від світського | |
| Метод дослідження явищ |
| Питання 2.Процес створення і використання нововведень називається...? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 3.Співвіднесіть представників та відповідні напрями: | |||
| Б.Рассел | А | Неопозитивізм | |
| О.Конт | Б | Аналітична філософія | |
| М.Шлік | В | Еволюційна епістемологія | |
| Г.Спенсер | Г | Позитивізм | |
| Питання 4 Які групи методів складають методологію сучасного наукового пізнання? | |
| класичні | |
| специфічно наукові методи | |
| загальнонаукові методи | |
| філософські методи |
| Питання 5З яких елементів складаються процес пізнання? | |
| суб’єкт | |
| метод | |
| обєкт | |
| проблема | |
| знання |
| Питання 6. Який філософський напрямок започаткував Ф.Бекон? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 7Яке з тверджень не належить до правил раціонального методу Декарта? | |
| дотримуватись чіткого й прозорого мислення | |
| пріоритет дослідного пізнання | |
| розкладати кожну проблему на складові елементи | |
| методично переходити від доведеного до недоведеного | |
| не залишати прогалин у логічному ланцюзі дослідження |
| Питання 8. Основним чинником пізнання у раціоналізмі є: | |
| досвід | |
| чуття | |
| розум | |
| інтуїція |
| Питання 9Напрямки, які характеризують філософську думку Середньовіччя – це патристика і …? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 10. Конвенціалізм — це... | |
| Це вчення про інтегроване поєднання нових якостей людини | |
| Напрямок, який проголошує, що в основі наукових теорій лежать угоди (конвенції) між ученими | |
| Це вчення про сукупність ознак, що вирізняють річ серед інших | |
| Це науковий метод | |
| розуміння людини як осердя постійної боротьби „внутрішнього” і „зовнішнього” |
| Питання 11 Фальсифікація – це...? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 12Кому належать вислови? | |||
| Кун Т. | А | Соціологія – наука про суспільство | |
| Конт О. | Б | Наукові революції приводять до зміни парадигми | |
| Лакатос І. | В | Знання - це сила | |
| Бекон Ф. | Г | Конкурентність науково-дослідних програм приводиь до розвитку знання | |
| Декарт Р. | Д | Я мислю, отже існую |
| Питання 13.Виберіть хто з перерахованих науковців вводить поняття «нормальна наука» | |
| М.Шлік | |
| Й.Пригожин | |
| Т.Кун | |
| К.Поппер | |
| Р.Декарт |
| Питання 14Встановіть відповідність між філософськими течіями та досліджуваними проблемами | |||
| Неопозитивізм | А | Проголошення класової боротьби рушійною силою історії | |
| Синергетика | Б | Аналіз мови науки | |
| Марксизм | В | Важливість процесів самоорганізації | |
| Емпіризм | Г | Первинність розуму у пізнанні | |
| Раціоналізм | Д | Первинність чуттєвого досвіду у пізнанні |
| Питання 15Чиї погляди виражають представлені позиції? | |||
| А.Пуанкаре | А | Філософія – служанка науки | |
| І.Лакатос | Б | Наукова революція приводить до зміни парадигми | |
| Т.Кун | В | Нове знання зявляється в результаті конкуренції НДП | |
| О. Конт | Г | В основі наукових теорій лежать угоди |
| Питання 16Упорядкуйте умовні концепції розвитку наукового знання: | |||
| Історичний розвиток | А. | І.Лакатос | |
| Науково-дослідні програми | Б. | К.Поппер | |
| Еволюційно-епістемологічний підхід | В. | Т.Кун | |
| Генетична епістемологія | Г. | С.Тулмін | |
| Зміна парадигми | Д. | Ж.Піаже |
| Питання 17 Визначіть основні рівні проблеми демаркації? | |
| холістичний | |
| дисциплінарний | |
| антропологічний | |
| Соціологічний | |
| науковий |
| Питання 18. Визнана всім науковим співтовариством у певний період часу модель постановки та вирішення проблем, яка забезпечує існування наукової традиції називається? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей) | |
| Питання 19 Дайте правильну назву поняттю, яке означає - перевірка через спростування? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 20 Кого вважають родоначальником німецької класичної філософії? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 21. Підберіть відповідне визначення формам теоретичного знання | |||
| Гіпотеза | А | Форма теоретичного знання, змістом якої є те, що потрібно пізнати | |
| Проблема | Б | Теоретичного знання, яка містить припущення | |
| Теорія | В | Ключовий елемент теорії, який виражає об’єктивні взаємозвязкиміж явищами | |
| Закон | Г | Форма наукового знання, яка дає цілісне відображення сутнісних характеристик певних подій | |
| Питання 22Центральною проблемою світогляду є: | |
| проблема відношення людини до світу | |
| пізнання світу | |
| перетворення світу | |
| спостереження за світом | |
| світ існує, постійно прагнучи до ідеалу |
| Питання 23Упорядкуйте мислителів по періодам, коли вони працювали | |||
| Античність | А | Т.Аквінський | |
| Середньовіччя | Б | Аристотель | |
| Новий час | В | Р.Декарт | |
| Просвітництво | Г | Б. Паскаль | |
| Сучасна філософія | Д | К.Поппер |
| Питання 24 Визначіть відповідність між вченими та вченнями | ||||
| Вчення про наукові революції | А) | В.Вернадський | ||
| Вчення про ноосферу | Б) | Т.Кун | ||
| Синергетичне вчення | В) | Ф.Бекон | ||
| Вчення про ідоли | Г) | Г.Хакен | ||
| Принцип фальсифікації | Д) | К.Поппер | ||
| Питання 25 В чому полягає особливість раціоналізму? | ||||
| відображає загальний історико-філософський процес | ||||
| відтворює життя та творчість окремих філософів | ||||
| Розум визначається основою пізнання | ||||
| простежує історичний процес формування філософських ідей | ||||
| Досвід визначається основою пізнання |
| Питання 26 Що означає поняття „синергетика”? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 27 Вчення про критичний раціоналізм заснував (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 28 Кому належить поняття „нормальна наука”? | |
| Т.Гоббсу | |
| Т.Куну | |
| Б.Расселу | |
| Л.Вітгенштейну | |
| І.Лакатосу |
| Питання 29Кому належить ідея, що першоосновою світу є число? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
| Питання 30Хто є автором вчення про „ноосферу ”? (Відповідь впишіть у бланк для відповідей одним словом) | |
Питання до екзамену з курсу
«Філософія науки та інноваційного розвитку»
1. Визначить співвідношення філософії і науки.
2. Охарактеризуйте специфіку філософії науки та інноваційного розвитку як галузі філософії.
3. Визначить особливості наукового факту та наукової гіпотези.
4. Охарактеризуйте поняття «емпіризм» та «раціоналізм».
5. Визначить природу наукових революцій Т. Куна.
6. Визначить та охарактеризуйте концепцію науково-дослідних програм І.Лакатоса.
7. Визначить та проаналізуйте вчення про критичний раціоналізм К Поппера.
8. Охарактеризуйте філософські погляди В.Вернадського.
9. Визначить особливості розвитку науки ХХІ століття.
10. Наукова картина світу та наукова парадигма: визначення та сутність.
11. Класична, некласична та постнекласична наука: визначіть умови становлення та основні характеристики.
12. Основні риси та умови формування глобальних проблем людства: охарактеризуйте.
13. Становлення та розвиток філософії науки: охарактеризуйте.
14. Історія розвитку та становлення науки.
15. Демаркація наукового і ненаукового знання.
16. Наука як соціальний інститут.
17. Інноваційна діяльність як рушійна сила соціально-економічного розвитку.
18. Традиції та новації в розвитку науки.
19. Науково-технічний прогрес та особливості сучасної науки.
20. Роль філософії науки та інноваційного розвитку у сучасному науковому пізнанні.
21. В чому сутність поняття «традиція».
22. Які чинники зумовлюють складність класифікації інновацій.
23. Що таке синергетика та хто є її засновником.
24. Коли і чому виникла філософія техніки.
25. Охарактеризуйте якими соціальними рисами визначається соціальна професія
26. Що таке наукові етоси? Які імперативи наукового етосу формулює Р.Мертон?
27. Розкрийте зміст загальнонаукових методів пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання)
28. Що таке знання? Хто в історії філософії поставив проблему знання?
29. проаналізуйте співвідношення понять «знання» та «наукове знання».
30. Проаналізуйте основні підходи щодо аналізу наукових картин світу.
Тестові завдання з курсу
«Філософія науки та інноваційного розвитку»
1. Яка з функцій філософії науки не притаманна самій науці (в її класичному розумінні)?
А) світоглядна;
Б) методологічна;
В) ціннісна;
Г) прогностична;
Д) пізнавальна.
2. Упродовж якого історичного періоду розвитку філософії перетворилася на самостійну галузь теоретичного знання філософія науки?
3. Співвіднесіть інтерпретації поняття «філософія науки» та їх авторів:
А) це філософія, котра спирається на результати науки 1. Ф. Франк і М. Вартовський
Б) це посередник між наукою й гуманітарним знанням 2.Р. Карнап, М. Бунге
В) це методологічний аналіз науки 3.П. Фейерабенда
Г) це ідеологічна спекуляція на науці, шкідлива для науки 4. І. Лакатос, Л. Лаудан
4.Із яким розділом філософії найтісніше взаємодіє філософія науки в процесі розробки теоретичної основи оптимізації взаємодії наукового співтовариства з індустріальною, аграрною, політичною та іншими сферами суспільства?
А) онтологія;
Б) гносеологія та методологія;
В) аксіологія;
Г) соціальна філософія;
Д) історія філософії
5. Виберіть найбільш відповідне визначення науки:
А) це форма мислення, завдяки якій здобуваються знання про світ
Б) це сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й систематизація знань про дійсність.
В) це цілісний образ предмета, який заснований на знаннях
Г) це філософський термін, який позначає всю буттєву реальність
6. Який вищий орган в організації науки України існує?
7. Хто з представників філософії Стародавнього Світу вперше сформулював атомістичну теорію будови Всесвіту?
А) Лао Цзи;
Б) Конфуцій;
В) Геракліт;
Г) Демокріт;
Д) Платон.
8. Упорядкуйте науково-філософські течії за приналежністю до різних типів культури.
1. Антична західна філософія А) Натурфілософія
2. Філософія ХІХ ст. Б) Історична школа філософії науки
3. Новоєвропейська філософія В) Номіналізм
4. Середньовічна філософія Г) Позитивізм
5.Сучасна філософія ХХ ст. Д) Емпіризм
9. Упорядкуйте перелічених мислителів на послідовників емпіризму та раціоналізму
2. Емпірики А) Д.Юм
Б) Г.Лейбніц
1. Раціоналісти
В) Р.Декарт
Г) Ф.Бекон
Д) Б.Спіноза
10. Кому з філософів належить твердження „Мислю, отже існую»?
11. Співвіднесіть представників та відповідні напрями:
1. Неопозитивізм А) Б. Рассел
2. Аналітична філософія Б) М. Шлік
3. Еволюційна епістемологія В) Г. Спенсер
4. Позитивізм Г) О. Конт
12. У якому столітті виникла некласична наука?
13. Визначіть які відкриття належать визначеним вченим:
1. І. Ньютон А) Теорію відносності
2. Н. Бор Б) Закон всесвітнього тяжіння
3. М. Планк В) Модель атома
4. А. Ейнштейн Г) Відкрив радіоактивність
14. У якому столітті відбулася перша наукова революція?
15. Кому з наведених мислителів належать ідеї з правої колонки? Упорядкуйте відповіді.
1. Т. Пікашова А) Основою пізнання є чуттєвий досвід
2. Ф. Бекон Б) Свідомість новонародженої людини є чиста дошка
3. Дж. Локк В) Знання – це передумова та складова історії науки
4. Е. Жак Г) Про філософію як служанку науки
5. О. Конт Д) Техніка є викликом століття
16.Яким терміном у філософії науки називають розумоосяжність стандартів і методологічних норм наукового пізнання, сукупність правил і навичок інтелектуальної діяльності в сфері науки?
17. Визначіть відповідність вимірів класичної раціональності:
А) Онтологічний вимір 1. Абсолютизує істину в ієрархії цінностей людини.
Б) Гносеологічний вимір 2. Описує пасивну матерію
В) Аксіологічний вимір 3. Формує модель неупередженого пізнання об’єкта
18. Підберіть відповідне визначення формам теоретичного знання:
А) Гіпотеза 1. Форма теоретичного знання, змістом якої є те, що ще не пізнане людиною, однак, потрібно пізнати
Б) Проблема 2. Форма теоретичного знання, яка містить припущення, що сформоване на основі ряду фактів
В) Теорія 3. Ключовий елемент теорії, що виражає загальні об’єктивні відношення та взаємозв’язки між явищами, процесами
Г) Закон 4. Форма наукового знання, що дає цілісне відображення закономірностей та сутнісних характеристик певних подій чи явищ
19. Ким з перерахованих філософів були сформовані наприкінці XIX – початку XX ст. найбільш цікаві і продуктивні ідеї щодо класифікації наук?
А) В. Дільтей;
Б) П. Фейєрабенд;
В) В. Віндельбанд;
Г) Г. Ріккерт.
20.Хто з методологів науки вперше вводить термін «постнекласична наука»?
А) М. Мамардашвілі
Б) В. Стьопін
В) Р. Декарт
Г) Т. Кун
Д) І. Пригожин
21.Виберіть правильне визначення наукової картини світу:
А) динамічна система методологічних принципів і норм
Б) сформований стиль наукового мислення
В) це вища форма систематизації наукового знання
Г) це модель нової форми суспільного розвитку
22. Ким був заснований позитивізм як новий філософський напрямок?
А) М. Мамардашвілі
Б) В. Стьопіним
В) О. Контом
Г) Т. Куном
Д) І. Пригожиним
23. Виберіть правильне визначення поняття «фальсифікаціонізм»:
А) це напрям у некласичній філософії
Б) це філософське знання про сутнісні засади науки
В) це це інтегроване поєднання нових якостей, які не властиві окремим частинам
Г) це принцип демаркації науки від метафізики
24.Знайдіть відповідність між ідеями та тими, хто їх висловлював:
А) О. Конт 1. Філософія – служниця наук
Б).Е. Мах 2. Еволюція – це універсальне явище, якому підлягають всесвіт, біологічний світ та соціум.
В) Г. Спенсер 3. Філософія – це методологія наукового пізнання
Г) А. Пуанкаре 4. Предметом філософії є не пошук істини, а «дослідження значень».
Д) М. Шлік 5. Вчені вважають наукові твердження істинними після укладення конвенції щодо їх істинності.
25. Які методи пізнання належать до емпіричних?
А) Спостереження
Б) Експеримент
В) Формалізація
Г) Аналіз
Д) Дедукція
26. Який метод пізнання запропонував як правильний Ф.Бекон?
Підберіть відповідне тлумачення методів:
А) аксіоматичний 1. Закріплює та передає результати спостереження за
Б) спостереження 2. Рух думки від одиничного до загального
В) індукція 3. Спосіб побудови теорії, коли за основу беруться аксіоми
Г) аналіз 4. Рух думки від загального до одиничного
27. Співвіднесіть поняття та його визначення:
А) Методологія 1. Послідовність операцій, завдяки яким здійснюється пізнання
Б) Метод 2. Сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання
В) Методологічний принцип 3. Певна форма пізнавальної діяльності в науці
Г) Метод науковий 4. Це відносно стійка система правил і принципів діяльності досягнення ефективного результату у науці.
28. Співвіднесіть напрям у філософії науки та представників, які належать до цього напряму:
А) Аналітична філософія 1. К. Леві-Строс, Ж. Лакан
Б) Структуралізм і постструктуралізм 2.Б. Рассел, Л. Вітгенштейн
В) Герменевтика 3. Ж. Піаже
Г) Генетична епістемологія 4. Х. -Г. Гадамер, Ю. Хабермас
29. Хто з перерахованих філософів вважав інтуїцію єдино правильним методом пізнання?
А) К. Поппер;
Б) А. Бергсон;
В) П. Фейєрабенд;
Г) О. Конт;
Д) Г. Спенсер.
30. Співвіднесіть теорії істинності з їх авторами:
А) когерентна 1. А. Пуанкаре
Б) конвенціональна 2. Аристотель
В) кореспондентська 3. У. Джеймс
Г) прагматична 4. Г. Коген
31. Ким з перерахованих науковців було започатковано поняття «антинаука»:
А) К. Поппером;
Б) А. Бергсоном;
В) П. Фейєрабендом;
Г) Д. Холтоном;
Д) Г. Спенсером.
32.Співвіднесіть авторів та їх наукові праці:
А) Д. Холтон 1. «Новий Органон»
Б) Ф. Бекон 2. «Тематичний аналіз науки»
В) В. Степин 3. «Епоха перемен и сценарии будущого»
Г) Б. Рассел 4. «Піднесення науки»
33. Співвіднесіть визначення з поняттями:
А) Псевдонаука 1. Концепції, принципово не сумісні з наукою, що суперечать основним вимогам наукового методу
Б) Паранаука 2. Різноманітні супутні до науки ідейно-теоретичні вчення й течії, що існують за межами науки, але пов’язані з нею певною спільністю проблематики або методології.
В) Алхімія 3. вчення про зв’язок психічних якостей людини з формою будови її черепа.
Г) Френологія 4. феноменом середньовічної культури, у якому своєрідно перепліталися початкові природничо-наукові (насамперед хімічні) уявлення про світ і характерні для даної культури уявлення про людину й суспільство.
34. Який з основних варіантів вирішення протиріч у взаємодії суспільства і природи, наявних у сучасній науково-філософській думці, є найближчим до теоретичних уявлень В.І.Вернадського?
А) екологічнийрадикалізм
Б) консерватизм
В) технократизм
Г) сцієнтизм
Д) елітаризм
35. Сутність якого з напрямків сучасної філософії найбільш точно характеризує наступне висловлювання: «Оскільки внаслідок руйнівного впливу людської діяльності біосфера Землі може бути виведена з рівноваги, слід створити штучні системи підтримання життєдіяльності людини та необхідних для її існування живих організмів»?
А) екологічний радикалізм
Б) консерватизм
В) технократизм
Г) сцієнтизм
Д) елітаризм
36. Хто був засновником напрямку «філософії глобальних проблем» і головою першої міжнародної неурядової науково-екологічної організації «Римський клуб»
А) М. Ганді
Б) А. Печчеї
В) К. Лоренц
Г) М. Реймерс
Д) Б. Гаврилишин
37. Яке з наведених нижче визначень, розповсюджених у сучасній літературі, найточніше характеризує розуміння В.І.Вернадським змісту терміну «ноосфера»?
А) Сфера дії Всесвітнього розуму;
Б) Сфера дії людського розуму;
В) Особлива оболонка Землі, що концентрує у собі всі досягнення людського розуму, створені упродовж історичного розвитку людства;
Г) Особлива оболонка Землі, що є джерелом нових ідей, уявлень, образів;
Д) Особлива оболонка Землі, яка формується людською працею і насамперед наукою.
38. В чому філософія вбачає проблемність співіснування людини та техніки й технологій?
А) в нівелюванні гуманістичних цінностей;
Б) в перетворенні людини на технологічну функцію;
В) в однобічній раціоналізації життя;
Г) в невиправданій експлуатації природних ресурсів;
Д) всі перелічені проблеми входять у коло філософських роздумів.
39. Що являє собою інноваційна діяльність?
А) це ідеологічна основа нового типу світогляду сучасної людини
Б) це сфера духовного життя людини, що відтворює її ціннісну орієнтацію, закріплену у зразках і нормах поведінки, та забезпечує прийнятність їх новим ідеям,
В) це процес, спрямований на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок, новий або вдосконалений продукт, що використовується у практичній діяльності
Г) вищий ступінь пізнання, усвідомлення протиріч, які виникають у суспільних відносинах, їх творчого вирішення на основі усвідомлення відповідності чи невідповідності нового потребам та інтересам людини.
40.Здійсніть відповідність між поняттями та їх тлумаченням:
А) Інновація 1. Короткочасне нововведення
Б) Новація 2.В основі нововведень лежить концептуальний підхід, результатом якого є перетворення
В) Інноваційна діяльність 3.Розробка та розповсюдження і застосування нововведень.
Г) Традиція 4. Сукупність уявлень, звичаїв та традицій, що передаються з покоління в покоління.
Термінологічний словник
Абстрагування — загальнологічний прийом (метод) наукового дослідження об'єкта, який поєднує в собі відокремлення від безкінечного числа властивостей, які найбільш важливі для рішення поставленої задачі.
Аксіома — твердження, яке при побудові теорії приймається за очевидну істину, на як й ґрунтуються інші твердження.
Аксіоматичний метод — один із розповсюджених теоретичних методів наукового пізнання (див. метод науковий ), а також побудови і організації теоретичного знання. Аксіоматичний метод полягає у виділенні двох частин (шарів) знання - 1) який не виводиться (в рамках даної системи) і 2) виводиться з (1) за допомогою логічних і математичних засобів. В шар (1) входять аксіоми, постулати, принципи і означення. Одним з перших прикладів побудови знання на основі аксіоматичного методу є перша в математиці система геометрії (фактично перша математична теорія) – „Начала” Евкліда. Аксіоматичний метод застосовується і в інших науках. За допомогою цього методу будувалась механіка Ньютона, термодинаміка та інші фізичні теорії.
Аналіз — загальнологічний метод наукового пізнання, який полягає в поділі деякого цілого ( об'єкта)на окремі частини, як правило, більш доступні для дослідження. Додатковим методом по відношенню до аналізу є синтез.
Антиномія — суперечність між двома твердженнями, в основі якої лежать не логічні помилки, а обмеженість системи тверджень, з якої вони виводяться. Антиномії зустрічаються у філософії (Кант) і математиці. Поняття антиномії ішизьке до апорії.
Аналогія — загальнологічний метод (в тому числі і як науковий метод),суть якого є пошук загального в різних по природі об'єктів.Аналогія є підґрунтям методу моделювання.
Гіпотеза (наукова) — форма наукового знання; частіше відноситься до теоретичного рівня наукового пізнання.Гіпотеза є висловлюванням (чи системою висловлювань), істиннісна оцінка якої не є достовірною, а ймовірною, і тому гіпотеза потребує обгрунтування і підкріплення, щоб стати справжньою науковою теорією.
Герменевтика — один з філософських методів, який широко застосовується в гуманітарних науках. Суть герменевтики полягає в тлумаченні, розумінні феноменів культури, здійснення інтерпретації.
Гіпотетико-дедуктивний метод — різновидність аксіоматичного методу, який використовується в фактуальних науках (зокрема, в природознавстві), причому в ролі аксіом виступають фундаментальні закони природи (як принципи), або природничо-наукові гіпотези. Як вважають деякі історики науки, гіпотетико-дедуктивний метод застосовував вже Г.Галілей при дослідженні вільного падіння тіл і формулюванні відповідного закону.
Дедукція — загальнологічний метод, суть якого полягає в логічному висновку з деяких загальних суджень (аксіом, принципів, законівтощо) окремих, більш конкретних суджень. В певному смислі (наприклад, з точки зору "направленості" думки), дедукція протилежна індукції.
Експеримент (науковий) — емпіричний метод, в рамках якого досліджується будь-яке явище завдяки активному впливу на нього за допомогою створення нових умов, які відповідають меті дослідження, або ж способом зміни тривалості процесу в потрібному напрямку. Науковий експеримент тісно пов'язаний з іншими емпіричними, методами — спостереженням і вимірюванням; його матеріальними засобами є інструменти, прилади тощо.
Емпіричний рівень наукового пізнання — рівень, який характеризується діяльністю суб'єкта з наочними об'єктами, нерідко такими, що чуттєво сприймаються. Через це методи наукового пізнання, що діють при цьому рівні, і форми наукового пізнання, що функціонують на цьому рівні, називають емпіричними (наприклад такі форми, як науковий факт, емпіричний закон тощо).
Емпіризм — 1) течія в гносеології, яка вважає чуттєвий досвід головним джерелом знання і критерієм істини. Емпірики применшують роль розуму в пізнанні; 2) напрям у філософії Нового часу (Бекон, Локк, Юм), прибічники якого орієнтувались на чуттєвий досвід.
Закон науковий — форма наукового знання, яка виражає об'єктивний зв'язок явищ. Проте не будь-який зв'язок є законом, тим більше - законом науковим, а лише такий, який крім об'єктивності характеризується також регулярністю, відтворенням (перевіркою і підтвердженням), суттєвістю. В мові науки закон науковий виражається в формі умовного речення (імплікативного висловлювання з квантором всезагальності). Закони наукові діляться на теоретичні і емпіричні. Теоретичний закон - один із найважливіших елементів наукової теорії. Закон науковий потрібно відрізняти від юридичних законів, законів (норм) моралі, а також від законів в сфері релігії. Закон науковий - одна із найважливіших категорій наукового детермінізму.
Знання наукове — одне з трьох складових науки. Знання наукове – це такий вид знання, який має такі властивості: 1) системність; 2) об'єктивність змісту (об'єктивну істинність); 3) предметну визначеність; 4) прогресивність (необхідність росту знання). В (1) входять такі форми наукового знання (в якості елементів чи підсистем), як теорії, гіпотези, закони, факти. З (2) пов'язані такі властивості наукового знання, як перевірність, підтверджуваність, доказовість, обгрунтованість.
Ідеалізація — теоретичний метод наукового пізнання, який поєднує в собі абстрагування та граничний перехід мислення до об'єкта чи ситуації, яких в принципі не існує в природі. Термін „ідеалізація” використовують як для позначення процесу реалізації відповідного теоретичного методу, так і для позначення ідеалізованого об'єкта як результату (методу) його застосування. Ідеалізація - необхідна складова частина теоретичної діяльності в науці.
Індукція — загальнологічний метод (див.також: метод науковий), це вид міркувань (розсудів) від множини одиничних фактів чи даних до загального судження (в ідеалі - емпіричного закону). В науці використовуються як дедуктивні (див.: дедукція), достовірні, так і правдоподібні міркування, серед яких часто зустрічаються і індуктивні висновки.
Істина — адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знання дійсному стану речей (див. також конвенціоналізм і прагматизм).Гегель вважав, що істина — це система знання, яка постійно перебуває в розвитку. Звідси поняття абсолютної (повної) і відносної (неповної) істини. Інші філософи не сприймають цієї концепції істини. Див. також критерій істини.
Метод — відносно стійка система правил і принципів діяльності досягнення деякого результату. Метод, який пов'язаний з виробництвом і використанням наукового знання і який має ознаки науковості, відносять до наукових методів (див.: метод науковий).
Метод науковий — це метод, який характеризується основними ознаками науковості знання і науковості діяльності. Метод науковий - це відносно стійка система правил і принципів діяльності досягнення істинного і/чиефективного результату у науці, наприклад, у вигляді наукового знання, яке є істинне і яке може застосовуватись. За тим, на якому рівні наукового знання розглядаються методи наукові, вони ділятгься на емпіричні, теоретичні і загальнологічні. Емпіричні - це ті наукові методи, які діють на емпіричному рівні наукового пізнання (спостереження, вимірювання, експеримент), теоретичні - діють на теоретичному рівні наукового пізнання (ідеалізація, аксіоматичний метод, метод математичного моделювання, уявний експеримент, гіпотетико-дедуктивний метод). Загальнологічними методами називають ті наукові методи, які діють на обох рівнях наукового пізнання і навіть поза сферою науки (абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, індукція і дедукція моделювання).
Методологічний принцип — певна форма пізнавальної діяльності в науці, причому більш експліцитна, ніж звичайні регулятивні принципи наукового пізнання. Більша частина ефективно працюючих в науці методологічних принципів сформувались в фізиці і математиці.
Методологія — вчення про методи. В загальнофілософському плані говорять про загальну методологію. В вузькому смислі, по відношенню до конкретної наукової дисципліни говорять про методологію фізики, методологію математики тощо.
Механіцизм — філософсько-методологічна концепція, суть якої полягає в абсолютизації місця і ролі законів і принципів механіки. Згідно з механіцизмом, будь-яке складне і/чи незнайоме явище можна пояснити на основі механічних моделей і законів механіки.
Моделювання — загальнологічний метод наукового пізнання, який полягає в побудові моделей і їх використанні.
Натурфілософія — філософія природи; 1) перший етап у розвитку старогрецької філософії (від Фалеса до софістів); 2) філософське вчення про природу (Шеллінг); 3) філософська претензія на останнє слово в розумінні і поясненні природи.
Наука — певна цілісність як єдність трьох складових "частин": 1)знання (див.: знання наукове); 2) певної діяльності (див.: метод науковий); 3) соціальних форм її організації (див.: наукове товариство).
Наукова дисципліна — галузь наукового знання, яка має досить визначену предметну область і досить розвинені наукові методидослідження.
Наукова картина світу — форма наукового знання, що являє собою історично конкретну теоретичну модель реальності, яку створює домінуюча в духовній культурі суспільства на даному етапі його історичного розвитку наукова дисципліна.Наукова картина світу XVIII ст. - першої половини XIX ст. носила механістичний характер, в ній домінував механіцизм.
Наукова теорія — одна із найдосконаліших в логічному і концептуальному відношенні форм науковою знання на теоретичному рівні його розвитку. В логіко-лінгвістичному плані, наукова теорія - це система висловлювань про об'єкти з її предметної області, які (об'єкти) в свою чергу відображають, репрезентують певні фрагменти дійсності. Основні функції наукової теорії - опис, пояснення. Основні структурні елементи наукової теорії - це концептуальний базис (аксіоми, принципи), теоретичні моделі, теоретичні закони (див.: закон науковий), визначення, операційні засоби та ін. Основні функції наукової теорії — опис, пояснення, передбачення.
Науковий факт — форма емпіричного знання, особливого роду речення з стійкою істиннісною оцінкою і таке, що фіксує емпіричне знання. Емпіричне знання, науковий факт, протиставляються науковій теорії чи науковій гіпотезі.
Об'єкт (науки) — фрагмент дійсності, який вступає в активну взаємодію з суб'єктом в процесі репрезентації і наукової діяльності, з використанням різних засобів, прийомів, методів.В реальній науковій практиці, наприклад, вчений фізик має справу не з об'єктивно існуючими елементарними частинками, а з експериментально "приготовленими" частинками, або з відповідними теоретичними об'єктами, які репрезентують об'єктивно існуючі частинки. В цьому плані корисно відрізняти, з однієї сторони, об'єкт експерименту чи об'єкт фізичної теорії, і з іншої - фізичний об'єкт.
Онтологія — вчення про першооснови буття. Онтологія досліджує проблеми субстанції, простору і часу, причинності. Кант заперечив можливість онтології. В XX ст. онтологія поновлена в працях Н.Гартмана та екзистенціалістів.
Пізнання — процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пізнання пов'язане з практичною діяльністю і зумовлене суспільним буттям людини.
Плюралізм — 1) філософські вчення, які визнають множинність субстанцій (Демокріт, Ляйбніц); 2) вчення, які визнають множинність істин. Особливо характерний для соціологічних течій Заходу.
Постмодерністська тенденція в філософії науки — тенденція, яка відображає, з однієї сторони, нову ситуацію в науціXX ст. ("розмиття" кордонів між науковими дисциплінами,антиредукціонізм, підвищення ролі і значущості міждисциплінарних досліджень тощо), а з іншої - нові процеси в самій філософії (криза довіри до традиції і минулих абсолютів, нові пріоритети антисцієнтизму тощо).
Прагматизм — філософська течія, яка ставить істинність і цінність людського мислення (понять, ідей, вірувань) в залежність від їх практичної ефективності. Виник і поширився у США. Представники Пірс, Джеймс, Дьюї.
Праксеологія — наукова дисципліна, що вивчає умови і методи ефективної практичної діяльності. Основоположник — Котарбінський.
Революція наукова — якісні перетворення в науці, пов'язані зі зміною наукової картини світу, фундаментальної наукової теорії або найбільш характерних для даної епохи способів пояснення і засобів опису реальності. Багато хто вважає однією з певних наукових революцій утвердження геліоцентричної системи Н. Коперника і формування першої справді наукової теорії - механіки Галілея - Ньютона, яка пізніше набула парадигмального статуту, ставши ядром механістичної картини світу.
Рефлексія - акт пізнання, предметом якого є пізнавальна діяльність свідомості, Я. Пізнання можна досліджувати через результати — зміну наукових ідей, теорій — це об'єктивний метод, а можна через аналіз суб'єктивної діяльності пізнання — це рефлексія. В цьому розумінні використовується Декартом, Локком, Гуссерлем.
Сенсуалізм — напрям у гносеології, згідно з яким відчуття є єдиним джерелом пізнання. Представники – Локк, Берклі, Мах та ін.
Поняття близьке за змістом емпіризму.
Синтез — загальнологічний метод наукового пізнання, що полягає в поєднанні, інтеграції елементів-частин у якусь цілісність. Взаємно додатковим методом по відношенню до синтезу є аналіз.
Скептицизм — 1) філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів і т. ін.; 2) давньогрецька філософська школа ІV-Ш ст. до н. е., яка сповідувала ці ідеї (Піррон, Секст Емпірик).
Структура — закономірний зв'язок, усталене відношення між елементами системи (наприклад, відношення між словами в реченні).
Структуралізм — напрям у сучасній (переважно французькій) філософії, який вважає структурно-функціональний метод головним методом філософії. Він розглядає структуру як щось вічне і незмінне, ігноруючи її розвиток. Структуралізм мав значний вплив у соціології, етнографії, мовознавстві та інших науках. Представники К.Леві-Стросс, М.Фуко та ін.
Сцієнтизм — абсолютизація науки (наукових методів і цінностей) у філософії, соціології і суспільній свідомості взагалі. Сцієнтизм знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності і, по суті, розглядає людину як біоробота. Поняття сцієнтизму близьке за змістом до натуралізму.
Теоретичний рівень наукового пізнання — рівень, який характеризується діяльністю суб'єкта з абстрактними та ідеалізованими об'єктами. Через це методи наукового пізнання, що діють на цьому рівні, і форми наукового пізнання, що функціонують на цьому рівні, називають теоретичними.
Теорія (в логіко-лінгвістичному плані) — це система висловлень, упорядкована за допомогою відношення випливання. В широкому смислі (наприклад, теорія в аспекті діяльності) теорія протилежна практиці, емпірії, експерименту.
Техніка — сукупність артефактів, що створюються і використовуються людиною головним чином методами інженерної діяльності. Під артефактами розуміють засоби предметної діяльності та/або опредмечені її результати. Одними з первинних в історії людства артефактів були знаряддя праці та зброя. В дещо більш широкому розумінні техніка виступає як особливий, технічний підхід до будь-якої сфери людської діяльності. Технічний підхід знаходиться у взаємодоповнювальному відношенні з природничо-науковим підходом і науковими методами.Відносно самостійним предметом філософського аналізу техніка стала в XX ст. в межах особливої галузі філософії – філософії техніки, тісно пов'язаної з філософією науки.
Форми наукового пізнання — відносно стійкі результати наукової діяльності, які виражаються, як правило, на емпіричному або теоретичному рівні наукового пізнання.Відповідно до цього виділяють такі емпіричні форми наукового пізнання, як науковий факт, емпіричний закон, і теоретичні форми наукового пізнання, такі як ідеалізація, гіпотеза, теоретична модель, наукова теорія та інші.
Цикл наукового дослідження — розроблене головним чином К.Поппером уявлення про хід наукового дослідження як приріст знання. Цей цикл складається по меншій мірі з таких стадій (етапів): 1) постановка проблеми; 2) її аналіз і висунення гіпотез; 3) обгрунтування й селекція гіпотез і формування наукової теорії; 4) виникнення нової проблеми тощо.
Формалізація — метод пізнання, який полягає в передачі змісту формальними (знаковими) способами — графіками, формулами, мовою математики, діаграмами і т. ін. Формалізація забезпечує зручне і ефективне використання знання. Протилежним до формалізації виступає інтерпретація (див. зміст і форма).
Список рекомендованої літератури
Основна:
1.Білецький І.П., Кузь О.М., Чешко В.Ф. Філософія науки [ Навч. посіб.] / Ігор Павлович Білецький, Олег Миколайович Кузь, Валентин Федорович Чешко; (Харківський національний економічний ун-т.) — Х.: ХНЕУ, 2005. — 128с.
2.Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки [підручник для студ. філос. ф-тів ун-тів і аспірантів] / Ірина Серафимівна Добронравова, Тетяна Миколаївна Білоус, Олена Вікторівна Комар. — К.: Логос, 2009. — 244с.
3.Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки [Учеб. пособие для магистрантов и аспирантов, а также для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. "Философия"] / Виктор Андреевич Канке. — М.: Логос, 2004. — 327с.
4.Лебедев С. А. Современная философия науки: основные направления, концепции, категории / С.А. Лебедев. – М.: Академический проект, 2007. – 720 с.
5.Лешкевич Т.Г. Философия науки: учеб. пособие для аспирантов и соискателей ученой степени / Татьяна Геннадьевна Лешкевич. — М.: ИНФРА-М, 2008. — 271с. — (Серия "Высшее образование").
6.Лукашевич В.К. Философия и методология науки [Учебное пособие] / Владимир Константинович Лукашевич. — Минск: Современная школа, 2006. — 320с.
7.Максюта М.Є. Філософія науки [Навч. посіб. для підгот. магістрів в агр. вищих навч. закл. III-IV рівнів акредитації за усіма напрямами підгот.] / Микола Єгорович Максюта (Національний аграрний ун-т). — К.: Урожай, 2004. — 418с.
8.Пікашова Т.Д., Шашкова Л.О. Основи історії науки і техніки [Навч. посібник] / Тетяна Дмитрівна Пікашова, Людмила Олексіївна Шашкова (Інститут змісту і методів навчання; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка). — К., 1997. — 397с.
9.Степин В.С. Философия науки. Общие проблемы [Учебник для системы послевуз. проф. образования] / Вячеслав Семенович Степин — М.: Гардарики, 2008. — 382с. — (Серия "История и философия науки").
10. Фірсова Л.В., Черних І.П., Білик Я.М., Білик О.М. Філософія науки [ Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.] / Людмила Володимирівна Фірсова (ред.). — Х.: ППВ "Нове слово", 2003.
Додаткова:
1. Бородай Т.Ю., Визгин В.П., Гайденко В.П. та ін. Философия природы в античности и в средние века / Татьяна Юрьевна Бородай, Виктор Павлович Визгин, Виолетта Павловна Гайденко та ін., (РАН; Институт философии {Москва}); [сост.,введ.:Гайденко П.П. Гайденко (общ.ред.,сост.,введ.), В.В. Петров (общ.ред.,сост.,введ.)]. — М.: Прогресс-Традиция, 2000. — 608с.
2. Вернадський В.И. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский – М.: Наука, 1988. – 520 с.
3. Гадамер Г.Г. Істина і метод / Ганс- Георг Гадамер; Олександр Мокровольський (пер.). — К.: Юніверс, 2000. — (Філософська думка). Т. 1-2: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. — К.: Юніверс, 2000.
4. Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века [Общие принципы и учение о движении] / Виолетта Павловна Гайденко, Георгий Александрович Смирнов (АН СССР; Институт истории естествознания и техники); И.Д. Рожанский (отв.ред.), А.В. Ахутин (отв.ред.). — М.: Наука, 1989. — 352с.
5. Гайденко П. История греческой философии в ее связи с наукой [Учеб. пособие для вузов] / Пиама Гайденко. — М.: ПЕР СЭ, 2000. — 319с.
6. Грязнов А.Ф. Аналитическая философия / Александр Феодосиевич Грязнов; [А.А. Лаврова (сост.и ред.)Ї. — М.: Высшая школа, 2006. — 375с. — (Классика философской мысли).
7. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку / [В.С. Крисаченко, М.І. Хилько] / Національний ін-т стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К.: Знання України, 2001. — 598с.
8. Кун Томас. Структура наукових революцій / Томас Кун [О. Васильєв (пер.)]. — К.: Port-Royal, 2001. — 226с.
9. Лакатос И. Бесконечный регресс и обоснование математики // Современная философия науки: Знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада [Учеб. Хрестоматія] / Имре Лакатос (Институт "Открытое общество"); [А.А. Печенкин (сост.,пер.,вступ.ст.,ввод.замечания и коммент.)]. — 2.изд., перераб. и доп. — М.: Логос, 1996. — 400с.
10. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / Имре Лакатос. - М.: Медиум, 1995.
11. Поппер К.. Логика научного исследования / Карл Поппер [Пер. с англ.]. — М.: Республика, 2004. — 447 с. — (Мыслители ХХ века).
12. Рассел Б. Логический атомизм // Аналитическая философия: становление и развитие. Антология. [Пер. с англ., нем. / А.Ф. Грязнов (общ.ред.и сост.)] / Бертран Рассел. — М.: Дом интеллектуальной книги, 1998. — 527с.
13. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре: / Г. Риккерт [Пер. с нем. ]; под ред. А.Ф. Зотова — М.: Республика, 1998. — 413с. — (Мыслители ХХ века).
14. Рорти Р. Философия и зеркало природы / Ричард Рорти [Пер. с англ. / В.В. Целищев (ред.)]. — Новосибирск: Изд-во Новосибирского ун-та, 1997. — 320с.
15. Степин В. С. Теоретическое знание. Структура, историческая эволюция / Вячеслав Степин. — М.: Прогресс-Традиция, 2003. — 744с.
16. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации / Вячеслав Семенович Степин, Лидия Федоровна Кузнецова (РАН; Институт философии {Москва}). — М., 1994. — 275с.
17. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / Пол Фейерабенд [И.С. Нарский (общ.ред.и вступ.ст.), А.Л. Никифоров (пер.с англ.и нем.)]. — М.: Прогресс, 1986. — 544 с. — (Для научных библиотек).
18. Фреге Г. Избранные работы / Готлоб Фреге: [В.В. Анашвили (сост.), В.В. Анашвили (пер.с нем.): А.Л. Никифоров (сост.)]. — М.: ДИК, 1997. — 159с.
19. Фуко М. Археологія знання / Мішель Фуко: Михайло Москаленко (ред.), Віктор Шовкун (пер.з фр.). — К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003. — 325с.
20. Холтон Дж. Тематический анализ науки. / Дж. Холтон [пер. з англ. С. Р. Микулинского]. — М.: Прогресс, 1981. — 371 с.
