Вимоги до оформлення рисунків

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Випускна кваліфікаційна робота студента є підсумком навчання. Вона має відповідати певним вимогам, у тому числі і з оформлення. Тому цим стандартом надаються вимоги щодо оформлення кваліфікаційних робіт різного виду. Дотримання встановлених стандартом вимог є обов’язковим елементом успішного захисту кваліфікаційних робіт.

Кваліфікаційну роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній сторонці листа білого паперу формату А4 (210x297 мм), таблиці й ілюстрації розташовуються на листах формату А4 (допускається у разі необхідності розміщати ілюстрації та таблиці на листах формату А3). Роздруковані на ПК програмні документи мають відповідати формату А4 (мають бути розрізані), їх включають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи і розміщують у додатку.

Обсяг основного тексту магістерської роботи складає 100-120 сторінок; дипломної роботи – 100-110 сторінок; курсової роботи – не менш 35 сторінок; звітів з практик – не менш ніж 40 сторінок; контрольних робіт – не менш 20 сторінок. В загальний обсяг кваліфікаційних робіт включаються титульна сторінка, завдання на виконання роботи, зміст, реферат, вступ, 3 розділи та висновки. Додатки та список використаних джерел до загального обсягу кваліфікаційних робіт не входять, але нумеруються.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, що виявилися у процесі написання кваліфікаційних робіт, можна виправляти підчищанням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на це ж місце або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним засобом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Магістерська та дипломна роботи складаються із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. До кожного розділу додаються висновки (2-3 сторінки).

Кваліфікаційні роботи інших видів мають свою структуру у відповідності до їх характеру, але оформлюються усі за вимогами, що наведені у стандарті

Текст основної частини магістерської та дипломної роботи поділяють на розділи, які, у свою чергу, поділяються на підрозділи (параграфи). Заголовки структурних частин магістерської та дипломної роботи – “ЗМІСТ”, “РЕФЕРАТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” – друкують великими буквами симетрично до тексту (вирівнювання по центру, без абзацного відступу). Заголовки параграфів друкують маленькими буквами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком параграфу і текстом має бути 2 інтервали. Кожний розділ магістерської та дипломної роботи має починатися з нової сторінки, а параграфи продовжуються на цій же сторінці.

Якщо по тексту зустрічається перелік даних, у цьому випадку кожне нове починається з абзацного відступу без використання тире або інших елементів. Наприклад:

… такі як:

суспільні;

колективні;

особисті;

національні:

групові інтереси.

ВИМОГИ ДО ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТУ

Текст магістерської та дипломної робіт має бути набраний звичайним (не жирним, не курсивом) шрифтом Times New Roman №14 через полуторний інтервал. Абзацний відступ – 1,27. Поля таких розмірів: зсередини (ліве) – 28 мм (з урахуванням палітурки), зовні (справа) – 14 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Щільність тексту має бути однаковою. Текст роботи, рисунки, схеми, формули і таблиці не мають виходити за поля роботи. Текст роботи має бути вирівняний з обох боків (вирівнювання по ширині).

ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИЗАЦІЇ ТЕКСТУ

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул здійснюють арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою магістерської та дипломної робіт є титульний лист, який включають у загальну нумерацію сторінок роботи. На титульному листі номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.

Такі структурні частини роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Проте всі сторінки, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним способом. Не нумерують лише їхні заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 5. ВИСНОВКИ”.

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка великими літерами друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (рисунки, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі після їх першого згадування (або першого посилання на них). Якщо одразу за посиланням на ілюстрації їх розташувати цілком не можна (потрібен перенос), то ілюстрації розташовують на наступній сторінці. Рисунки і таблиці, які розміщені на окремих сторінках наукової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю або рисунок, розміри котрих перевищують формат А4, враховують як одну сторінку і розміщають у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. Посилання на рисунки та таблиці є скороченими. Наприклад: … динаміку витрат показано на рис. 3.1 або ….показники діяльності підприємства подано у табл. 1.2.

Рисунки позначають словом “Рис. ” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер рисунка має складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під рисунком..

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках). У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із указівкою її номера. Номер таблиці має складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на іншу сторінку справа над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці. Наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Формули в магістерській та дипломній роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номера формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Формули мають бути розміщені по центру рядка (вирівнювання по центру).

Примітки до тексту і таблиць, у яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, те після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад: Примітки:

1...

2...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РИСУНКІВ

Основними видами ілюстративного матеріалу в магістерській та дипломній роботах є рисунок, де можуть бути зображені схема, діаграма, графіки, блок-схеми, алгоритми.

Ілюструють магістерську та дипломну роботи виходячи з певного загального задуму, продуманого тематичним планом, що допомагає уникнути випадкових рисунків, пов'язаних з другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожний рисунок має відповідати тексту, а текст – исунку.

Назви рисунків розміщають після їхніх номерів, по центру. При необхідності рисунки доповнюють пояснювальними даними.

Підпис під рисунком звичайно має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

порядковий номер рисунка, що позначається без знака номера арабськими цифрами;

тематичний заголовок рисунка, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не змінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

 

Рис. 1.4. Схема розміщення елементів касети:

1 – розмотувач плівки;

2 – сталеві ролики;

3 – провідний валик;

4 – опорні стояки.

 

Не варто оформляти посилання на рисунки як самостійні фрази, у яких лише повторюється те, що написано в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з рисунком, і де студенту необхідно посилатися на рисунок, розміщують посилання в круглих дужках (рис. 3.1) або вираз типу: “...як це очевидно з рис. 3.1 ” або “... як це показано на рис. 3.1 ”.

Якість рисунка має забезпечувати їх чітке відтворення. Рисунки виконують комп’ютерним засобом на білому папері. Не допускається використання сканованих рисунків.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦЬ

Таблиці у тексті магістерської та дипломної роботи використовують для:

подання цифрового матеріалу;

для упорядкованого подання текстового матеріалу.

Приклад побудови таблиці.

Таблиця 1.2
Показники, що характеризують конкурентні позиції продукції асоціації "Луганськмолоко"
Виробник	Вид продукції, %
Молоко	Кефір	Ряжанка	Сметана	Масло
Асоціація "Луганськмолоко"	20,9	51,0	27,8	23,4	31,4
Інші виробники в Україні	14,9	49,0	41,7	31,3	27,1
Імпорт	1,6	-	-	-	11,4
Прибалтика	1,4	-	-	1,3	2,9
Приватні виробники	61,2	-	30,5	44,0	27,2

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщають у заголовках рядів, шапці таблиці, або в них обох, а не в графах таблиці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, котрими характеризується присудок) – у графах, а не в шапці таблиці або в заголовках рядів. Кожний заголовок графи стосується всіх даних цієї графи; кожний заголовок рядка – усіх даних цього рядку. Одиниці виміру слід зазначати у тематичному заголовку.

Заголовок кожної графи в шапці таблиці має бути по можливості коротким. Необхідно уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф та виносу до узагальнюючих заголовків слів, що повторюються.

Боковик, як і шапка таблиці, потребує лаконічності. Повторюване слово тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У графах повторювані елементи, що мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщають так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони є одним реченням із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не меншою ніж 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву поміщають тільки над першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частині і розміщати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, у другому випадку – боковик.

Якщо текст, що повторюється в графах таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами “Те ж”, а далі лапками. Не можна ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, що повторюються. Якщо цифрові або інші дані не подають – ставлять прочерк.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛ

При використанні формул необхідно притримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, розміщають на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень, символів і числових коефіцієнтів потрібно надавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта необхідно оформляти з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули потрібно виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно лишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його необхідно перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати необхідно лише ті формули, на які є посилання в тексті і які використовуються для розрахунків. Інші нумерувати не слід. Порядкові номери відзначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний рядок нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують поза рамкою з правої сторони навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті формул таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому наприкінці формул можуть бути поставлені:

крапка (якщо формула закінчує речення);

кома (якщо після формули надаються пояснення значень, символів, числових коефіцієнтів тощо).

Двокрапку перед формулою ставлять, якщо

у тексті перед формулою є узагальнююче слово (наприклад, …розрахунок якого здійснюється за такою формулою:).

цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Після визначників та матриць можна розділові знаки не ставити.

Приклад оформлення формули:

УДВЗп = Бп: Зо,	(3.2)
где УДВЗп – удельный вес стоимости реализации общей системной функции производства в величине общих затрат предприятия;
Бп – бюджет функции производства;
Зо – общие затраты предприятия.

 

 

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ

У додатку наводиться різноманітний матеріал: вихідні дані до розрахунків, проміжні результати розрахунків, зразки документів або типових бланків, тексти програм тощо.

Додатки оформлюють як продовження магістерської та дипломної роботи після списку використаних джерел. Їх розміщують у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований маленькими буквами (крім першої великої) симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком маленькими літерами (крім першої великої) друкується слово “Додаток __” і велика буква, що позначає додаток.

Додатки помічають послідовно великими буквами української абетки, за винятком букв Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т. ін. Один додаток оформляється як додаток А.

При оформленні додатків на окремій сторінці друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”. Цю сторінку потрібно врахувати у загальній нумерації роботи.

Текст кожного додатка при необхідності може бути поділений. У цьому разі перед кожною таблицею або іншою складовою частиною додатка ставлять позначення додатка (букву) і крапку: наприклад, додаток А.2; рис. Д.2 – другий рисунок додатка Д); формула (В. 1) – перша формула додатка В.