Система принципів та їх класифікація

Принципи цивільного процесуального права тісно взаємо­пов'язані і в сукупності становлять систему (від грец. зуз-іета — ціле, складене з частин). Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окре­му стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і зав­дань цивільного судочинства, дія одного принципу зумовлює дію інших. Жоден з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окре­мих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

Кількісний склад системи принципів цивільного процесу­ального права в нормативному порядку не передбачений і в науці цивільного процесу визначається по-різному¹. Це ви­кликало зауваження, за яким кількісний склад системи постійний і не може бути довільно змінений за бажанням того чи іншого автора, і що не може бути окремо взятих принципів для стадії чи процесуального інституту2. Але такі міркування не відповідають правовим реаліям і не узгоджуються з діалек­тикою, властивою для розвитку суспільно-правових кате­горій. Розвиток держави і права зумовив зміни у системі принципів у напрямі закріплення повноти їх змісту в норма­тивному регулюванні, встановлення нових принципів — публічності, охорони особистого і сімейного життя громадя­нина, неможливості процесуального сумісництва. Тому наука цивільного процесуального права покликана встановити всі принципи системи, розкрити їх зміст, роль і значення у функціонуванні цивільного судочинства, повноту їх законо­давчого відтворення і шляхи розвитку. Цивільному процесу­альному праву України притаманні й такі принципи як публічність, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва.

Зміст принципу публічності визначають правила, які нада­ють право і зобов'язують органи прокуратури, державного уп­равління, інші організації та окремих громадян захищати в цивільному судочинстві права інших осіб, державні і гро­мадські інтереси (статті 3-5 ЦПК України). Цей принцип ха­рактеризує також встановлене ЦПК України активне процесуа­льне правове становище суду (статті 11, 12, 35, 43, 130, 250).

Принцип раціональної процесуальної форми впровадже­ний у правове регулювання процесуальних дій суду і учас­ників процесу (їх змісту, умов і порядку виконання) та спря мований на забезпечення своєчасності, правильності й ефек­тивності цивільного судочинства.

Неможливість процесуального сумісництва як принцип по­лягає в тому, що певний суб'єкт у одній справі може бути тільки в одному процесуальному становищі — позивача, свідка тощо.

Для виявлення специфічних властивостей принципів вони класифікуються на групи за різними ознаками: а) за дією у си­стемі права — на загальні, міжгалузеві і галузеві; б) за фор­мою нормативного закріплення — закріплені Конституцією України і в законодавстві про судочинство; в) за роллю в регу­люванні процесуально-правового становища суб'єктів пра­вовідносин — на принципи, які визначають процесуально-правову діяльність суду, та на принципи, що визначають про­цесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників процесу; г) за предметом регулювання — на прин­ципи організації правосуддя (судоустрою і судочинства) і функціональні — принципи процесуальної діяльності (судо­чинства); на принципи, які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність, об'єктивна істина та ін.), і прин­ципи, що визначають процесуальну форму виконання проце­суальних дій (усність, безпосередність, безперервність); ґ) за їх значимістю — на фундаментальні (абсолютні — диспози­тивність, змагальність, рівноправність сторін, суддівське керівництво і процесуальний формалізм) і конструктивні (відносні — всі інші принципи). Класифікацію принципів можна проводити за змішаною основою, наприклад, за дією у системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулювання, але найбільш поширена класифікація принципів — за формою нормативного за­кріплення.

До принципів цивільного процесуального права, закріпле­них Конституцією України, належать: здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124); принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції (ст. 125); участь народу у здійсненні правосуддя через народ­них засідателів (ст. 124); виборність і призначуваність суддів (ст. 128); здійснення правосуддя суддею одноособово і коле гією суддів (ч. 2 ст. 129); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129); здійснення правосуддя професійними суддями та, у визначених законом випадках, народними засідателями (ст. 127); законність (п. 1 ст. 129); рівність усіх учасників про­цесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні пе­ред судом їх переконливості (п. 4 ст. 129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 7 ст. 129); державна мова судочинства (ст. 10); забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ст. 129); ухвалення су­дами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129); до­ступність і гарантованість судового захисту прав і свобод лю­дини та громадянина (ч. З ст. 8, ч. 4 ст. 32, частини 1, 2 ст. 55, ч. 1 ст. 59, п. 6 ст. 129); участь громадськості для захисту прав громадян (ст. 36); публічність (ст. З, ч. 2 ст. 19, п. 2 ст. 121); недоторканність людини (статті 3, 29); недоторканність жит­ла (ст. ЗО); таємниця листування, телефонних розмов, теле­графної та іншої кореспонденції (ст. 31); охорона особистого і сімейного життя громадянина (ст. 32).

До принципів цивільного процесуального права, закріпле­них законодавством про судочинство, належать: диспози-тивність, об'єктивна істина, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість про­цесуального сумісництва, усність, безпосередність, опера­тивність (відповідно статті 11, 27, 31, 60, 159, 160 ЦПК Ук­раїни).