Вибори в конституційному праві – це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленого більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату мають право балотуватися два і більше кандидатів.
Види виборів:
1. У залежності від того, які органи обираються:
а) парламентські;
б) президентські;
в) вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.
2. У залежності від того, обирається виборний орган повністю чи частково:
а) загальні;
б) часткові (тобто замість депутатів, які вибули; коли обирається лише частина колегіального виборного органу влади).
3. У залежності від підстав проведення:
а) чергові;
б) позачергові (дострокові);
в) повторні.
4. У залежності від територіальних меж проведення:
а) загальнонаціональні;
б) місцеві.
5. У залежності від способу волевиявлення виборців:
а) прямі;
б) непрямі.
Виборче право
| Об’єктивне – один із головних конституційно-правових інститутів, які складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади | Суб’єктивне – це закріплене Конституцією (ст.38) і гарантоване державою право громадян України вільно обирати та бути обраними до виборних органів публічної влади. |
Рис. 2.2. Виборче право
Принципи виборчого права – це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади (ст. 71 Конституції).
1) Принцип вільних виборів:
Кожний виборець самостійно вирішує: брати йому участь в виборах чи ні. З цього випливає відсутність обов’язкового вотуму – юридичного обов’язку виборців брати участь у голосуванні: при призначенні результатів виборів не враховуються, яка частка виборців взяла участь у голосуванні – вибори вважаються такими, що відбулися, якщо проголосував хоча б один виборець. Ухилення громадян від участі у виборах називається абсентеїзм (від лат. Absent - відсутній). Абсентеїзм може бути викликаний поважними причинами (хвороба), незацікавленістю в результатах виборів, бажанням використати свою неучасть як політичну демонстрацію.
2) Принцип загального виборчого права:
Передбачає надання виборчих прав усім громадянам України. Загальне виборче право передбачає, що кожний громадянин України, який досяг 18 років, має право голосу під час проведення виборів і референдумів. Громадянин, який має право брати участь у голосуванні, називається виборцем. Права голосу позбавлені особи, що визнані судом недієздатними (внаслідок психічного захворювання). Ці норми забезпечують загальновизнаний демократичний принцип виборчого права – його загальність.
Ст. 70 Конституції передбачає деякі спеціальні умови (виборчі цензи) для отримання виборчих прав:
- ценз громадянства – виборчих прав не мають іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні;
- віковий ценз – активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років;
- ценз дієздатності – не мають активного та пасивного виборчого права особи, що визнані судом недієздатними;
- ценз осілості – право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.
Ст. 76 Конституції та виборче законодавство встановлюють додаткові обмеження щодо пасивного виборчого права громадян: народні депутати – з 25 років, Президент - з 35 років. Також встановлюється ценз осідлості (народні депутати – 5 років, Президент – 10 років).
3) Принцип рівного виборчого права:
означає забезпечення рівних для кожного виборця можливостей впливати на результат виборів:
● усі виборці повинні мати однакову кількість голосів на виборах:
● повинна бути забезпечена єдина норма представництва – кожний депутат має представляти однакову кількість виборців;
● забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною та іншими ознаками;
● усім громадянам має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.
4) Пряме виборче право:
Депутатів усіх рівнів України, Президента України обирають безпосередньо виборці – в бюлетені кожний виборець бачить прізвища кандидатів і висловлює своє ставлення саме до них. Таке голосування називають прямим.
5 ) Принцип таємного голосування:
Полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Форма виборчого бюлетеня виключає можливість встановити, який саме бюлетень опустив до виборчої скриньки той чи інший виборець.
Виборчі системи
Виборча система: в широкому значенні – система суспільних відносин, які складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування; у вузькому розумінні – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.
Основні види виборчих систем:
1. Мажоритарна (франц. majoritee - більшість), за якою обраними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів виборців по виборчому округу, в якому вони балотувалися.
2. Пропорційна, за якою розподіл мандатів між партіями, що виставляли своїх кандидатів до представницького органу, здійснюється у відповідності з отриманою ними кількістю голосів виборців.
3. Змішана, яка передбачає поєднання перших двох систем: обрання однієї частини депутатів здійснюється за мажоритарною системою, тобто по виборчим округам, іншої – за партійними списками.
