Поняття інноваційної діяльності

 

В умовах ринкової економіки інновації мають сприяти інтенсивному розвитку економіки, забезпечувати приско­рення впровадження у виробництво останніх досягнень науки і тех­ніки, повніше задовольняти споживачів у різноманітній високоякіс­ній продукції і послугах.

З цієї точки зору слід детальніше розглянути, що ж таке іннова­ції і в чому полягає їхнє особливе значення для розвитку економіки.

Слово innovation (англ.) утворене з латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Отже, у перекладі з англійської «інновація» озна­чає «введення нового, відновлення».

Впровадження нового у господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація — це нововведення, яке пов'язане з науково-технічним прогресом (НТП) і полягає у відновленні основ­них фондів і технологій, в удосконалюванні управління й покращен­ні економічних показників підприємства.

Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підви­щення якості та кількості продукції, появи нових товарів і послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, вклю­чаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівни­ків) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації й кооперації праці).

Методологія системи представлення інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі збору, обробки й аналізу інформації про науку й інновації в межах Організації економічного співробіт­ництва і розвитку було створено Групу національних експертів з показників науки і техніки, яка розробила «Порадник Фраскаті» («Стандартна практика, що пропонується для обстеження дослі­джень і експериментальних розробок»). Цей документ отримав таку назву завдяки тому, що першу версію рекомендацій було прийнято в м. Фраскаті. Він періодично уточнюється, що зумов­лено змінами у стратегії науково-технічної політики на націо­нальному й міжнародному рівнях, в організації наукових дослі­джень і розробок. Останню редакцію «Порадника Фраскаті» прийнято в 1993 р. Вона містить основні поняття, що стосуються наукових досліджень і розробок; їхнього складу і меж; методику виміру чисельності персоналу, зайнятого дослідженнями й роз­робками тощо.

Методика збору даних про технологічні інновації базується на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. Вони отримали назву «Порадник Осло».

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що втілюється у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або ж удосконаленого технологічного процесу, що ви­користовується в практичній діяльності або в новому підході до со­ціальних послуг.

Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формулю­вання мети, структури й обсягу подальших досліджень. Саме тому ми приділяємо таку увагу дослідженню сутності базового поняття «інновація», яке має відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововве­дення» й «інновація». Нововведення — оформлений результат фунда­ментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у певній сфері діяльності з підвищення її ефективності. Ново­введення можуть оформлятися у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; докуме­нтації на новий або удосконалений продукт, технологію, управлінсь­кий або виробничий процес; організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або принципів; доку­мента (стандарту, рекомендацій, методики, інструкцій і т. ін.); ре­зультатів маркетингових досліджень тощо. Вкладення інвестицій у розробку нововведення — половина справи. Головне — впровадити нововведення, перетворити нововведення на форму інновацій, тобто завершити інноваційну діяльність і одержати позитивний результат, і вже потім продовжити дифузію інновації. Для розробки нововве­дення необхідно провести маркетингові дослідження, НДДКР, орга­нізаційно-технологічну підготовку виробництва, налагодити вироб­ництво й оформити результати.

Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління та одержання економічного, соціаль­ного, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб (для впровадження у власному виробництві або для накопи­чення), так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть но­вовведення їхніх продавців, що можуть одразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або ж просто накопичуватися в очі­куванні своєї реалізації. На «виході» фірми будуть лише нововве­дення як товари.

По-третє, неправомірно до поняття «інновація» включати роз­робку інновації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи на­лежать до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого й можуть стати нововведення або інновації.

Нововведення можуть бути купованими або власної розробки, призначеними для накопичення, продажу або впровадження в про­дукцію (виконувані послуги), що випускається фірмою, тобто пере­творення на форму інновації.

На сучасному етапі технологічної революції фірми прагнуть збільшувати питому вагу нововведень, реалізованих в інноваціях, що дає їм можливість підвищувати рівень монополізму в даній сфері й диктувати покупцям і конкурентам свою політику. Добробут сус­пільства визначається не масою чинників виробництва й не обсягом інвестицій, а ефективністю інноваційної діяльності, що й дає кінце­вий позитивний результат.

Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. ін.).

Процеси стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-тех­нологічної підготовки виробництва, виробництва та оформлення нововведень, їхнього впровадження (або перетворення на іннова­цію) й поширення в інші сфери (дифузія) називаються інновацій­ною діяльністю.

Можна виділити такі структурні джерела економічного розвит­ку країни:

1) на основі чинників виробництва;

2) на основі інвестицій;

3) на основі інноваційної діяльності.

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентноздатність й ефективність економіки визначаються струк­турою джерел. Якщо для функціонування й розвитку економіки країни, придбання споживчих товарів використовується в основно­му валюта від експорту природних ресурсів, сировини, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Напрям розвитку на основі інвестицій характеризується вкла­деннями капіталу не в підвищення конкурентноздатності окремих га­лузей країни, а в їхнє просте відтворення. В українській економіці інвестицій наразі не вистачає навіть на просте відтворення, через що зростає питома вага зношених основних фондів, підвищується їхня аварійність. Економічна політика країни, орієнтована на міжнародні кредити, безперспективна, бо ж кредити треба повертати, та ще й з великими відсотками.

Пріоритет слід віддавати розвиткові країни не на основі чинни­ків виробництва та інвестицій, а на основі активізації інноваційної діяльності в базових наукомістких галузях народного господарства, що є двигунами розвитку економіки. Чинники виробництва й інвес­тиції є лише засобами науково обґрунтованої інноваційної діяльнос­ті, а не її метою.

Інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Інноваційний продукт — результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим згаданим Законом.

Інноваційна продукція — нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Інноваційний проект — комплект документів, що визначає
процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (у т. ч. інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.

Пріоритетний інноваційний проект — інноваційний проект що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % від загального обсягу продукції і (або) послуг.

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, орга­нізацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми влас­ності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комуні­кативні, юридичні, освітні тощо).

Під інновацією мається на увазі об'єкт, не просто впровадже­ний у виробництво, а впроваджений успішно і такий, що приносить прибуток. За результатами наукового дослідження або зробленого відкриття він якісно відрізняється від попереднього аналога. Сукуп­ність науково-технічних, технологічних та організаційних змін, що відбуваються впродовж реалізації інновацій, можна визначити як інноваційний процес, а період створення, поширення й використання нововведень називають інноваційним циклом.

У залежності від об'єкта і предмета дослідження інновації мож­на розглядати:

• як процес (Б. Твісс, А. Койре, П. Пінінгс, В. Раппопорт,
Б. Санта, В. Кабаков, Г. Гвішіані, В. Макаров та ін.);

• як систему (Н. Лапін, И. Шумпетер);

• як зміну (Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін);

• як результат (А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич).

Крім того, інновації є об'єктом розгляду нових наук. При цьому філософи, досліджуючи інновації, наголошують на нових знаннях і вирішенні суперечностей. Психологи насамперед розглядають конф­лікти, що виникають при цьому, способи їхнього вирішення й си­нергетичні ефекти, яких досягають команди інноваторів. У технічних науках акцентується увага на технологічному боці змін принципово нових технологій. В економічній науці фіксується не лише процес впровадження, а й широкомасштабне рентабельне використання но­вовведення.

Інноваційні процеси розглядаються як процеси, що пронизують усю науково-технічну, виробничу, маркетингову діяльність вироб­ників і врешті-решт орієнтовані на задоволення потреб ринку. Най­важливішою умовою успіху інновації є наявність самого інноватора-ентузіаста, захопленого новою ідеєю й готового докласти максиму­му зусиль, аби втілити її в життя, і лідера-підприємця, котрий, ризи­куючи, узявся за проект, знайшов інвестиції, організував виробницт­во, просунув новий товар на ринок і тим самим реалізував свій ко­мерційний інтерес.

Останнім часом багато великих фірм і організацій у країнах з розвиненою ринковою економікою були змушені шукати шляхи й можливості заохочення нового покоління винахідників і новаторів — високоефективних внутрішньофірмових підприємців, які вишу­кують можливості для розвитку ініціативи, розробки нової продук­ції, технології освоєння нових сфер діяльності з використанням внутрішніх ресурсів. Таке внутрішнє підприємництво в рамках вели­ких корпорацій одержало назву інтрапренерства.

Інтрапренерство — це саморегульований процес винахідника-ініціатора, його не можна ні призначити, ні зняти. Зазвичай це людина енергійна, котра прагне довести свою ідею до практичних результатів, незважаючи на жодні перешкоди.

Таблиця 1.1

Варіанти визначення поняття нововведення

Автор, назва, видання	Поняття «інновації»
1. Й. Шумпетер, Теория экономического развития, М.: Прогресс, 1982	Зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації у промисловості
2. Хартман Хауштайн, Берлин, 1979	Впровадження в практику здійснення і використання ідеї, пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі
3. В.Н. Лапин. Социальные аспекты управления нововведениями, Таллин, 1981	Комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу для кращого задоволення відомої потреби людей
4. Ф. Валента. Управление инновациями, М.: Прогресс, 1985	Зміна в початковій структурі виробничого механізму, тобто перехід його внутрішньої структури до нового стану: стосується продукції, технології, засобів виробництва, професійної і кваліфікаційної структури робочої сили, організації; зміни як із позитивними, так і негативними соціально-економічними наслідками
5. Т. Брайан. Управление научно техническими нововведениями, М.: Экономика, 1989	Процес, у якому інтелектуальний товар – винахід, інформація, ноу-хау або ідея – набувають економічного змісту
6. Л.Водачек. Стратегия управления инновациями на предприятии, М.: Экономика, 1989	Цільова зміна у функціонуванні підприємства як системи (кількісна, якісна, у будь-якій сфері діяльності підприємства)
7. Б. Санто. Инновация как средство экономического развития, М.: Прогресс, 1990	Суспільний, технічний, економічний процес: практичне використання ідей, винаходів, що призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий прибуток, охоплює весь спектр видів діяльності – від досліджень і розробок до маркетингу
8. И.Н. Молчанов. Инновационный процесс, Спб., 1995	Результат наукової праці, спрямований на удосконалення суспільної практики і призначений для безпосередньої реалізації в суспільному виробництві
9. Э.А. Уткин. Инновационный менеджмент, М.:Акапис, 1996	Об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті проведення наукового дослідження або відкриття, якісно відмінний від попереднього аналога; характеризується більш високим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послугами порівняно з попереднім продуктом; виробничі, організаційні, фінансові, науково-дослідні, навчальні та інші сфери, що забезпечують економію або умови для економії
10. Л.М. Гохберг, Статистик науки и инноваций. Краткий терминологический словарь, М., 1996	Кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг
11. Ф. Никон. Инновационный менеджмент	Сукупність технічних, виробничих, комерційних заходів, що призводить до появи на ринку нових і поліпшених процесів і устаткування
12. В.Г. Медынский. Инновационное предпринимательство, М: ИНФРА-М, 1997	Суспільний, технічний, економічний процес, що приводить до створення кращих за своїми властивостями товарів (продуктів, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень
13. П.Н. Завлина. Инновационный менеджмент. Справочное пособие, Спб.: Наука, 1997	Використання в будь-якій сфері суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності для удосконалення процесу діяльності або його результатів (виробництво, економічні, правові, соціальні відносини, галузі науки, культури, освіти та інші сфери діяльності суспільства)
14. Д.М.Гвишиани, М.: Наука, 1986	Комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу (нововведення) для нової (або кращого задоволення уже відомої) суспільної потреби; водночас це процес сполучених з цим нововведенням змін у тому соціальному і речовинному середовищі, де відбувається його життєвий цикл
15. В. Раппопорт. Диагностика управления: практический опыт и рекомендации, М.: Экономика, 1988	Практичне здійснення якісно нових рішень, сутність і зміст стратегії підприємства
16. Б. Твисс. Управление научно-техническими нововведениями, М.: Экономика, 1898	Процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту
17. С.Ю. Глазьев. Теория долгосрочного технического-экономического развития, М.: Властелин, 1993	Інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, вона завжди має розглядатися як складний процес, що забезпечує визначений технічний, соціально-економічний ефект. Інновація у своєму життєвому циклі змінює форми, просуваючись від ідеї до впровадження