Припинення шлюбу є юридичним фактом, із яким закон пов’язує важливі правові наслідки. В разі припинення шлюбу припиняються особисті та майнові правовідносини подружжя. В той же час припинення шлюбу може слугувати підставою виникнення інших правовідносин, нових особистих та майнових прав колишнього подружжя. Так, особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а другий з подружжя не може їй у цьому перешкоджати; після розірвання шлюбу кожен із подружжя набуває право щодо утримання від другого з подружжя; якщо шлюб припинився внаслідок смерті одного з подружжя, то інший має право на визначення своєї частки у спільному майні та право на спадкування щодо майна померлого; із припиненням шлюбу пов’язане набуття особою права на повторний шлюб тощо. Усі ці обставини свідчать про важливість визначення питань, які стосуються підстав, порядку та процедури припинення шлюбу.
Відповідно до законодавства (ст. 104 СК), шлюб припиняється за однією з двох підстав: а) внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим; б) внаслідок розірвання шлюбу.
Якщо шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, припинення шлюбу не потребує спеціального оформлення. Відповідні права та обов’язки в цьому випадку виникають або припиняються внаслідок самого факту смерті або оголошення особи померлою. Реєстрація смерті, яка проведена відповідно до цивільного законодавства, і отримання свідоцтва про смерть, є достатнім підтвердженням припинення шлюбу. Якщо особа оголошена померлою, то правовою підставою виникнення юридичних наслідків є відповідне рішення суду щодо оголошення особи померлою, яке набрало чинність.
У житті можуть виникнути певні колізії між двома вказаними вище різновидами припинення шлюбу. Це може статися у випадку, якщо подружжя (один з нього) звернулося до суду із заявою (позовом) про розірвання шлюбу, а потім один із подружжя помер. Новий СК України вирішує цю колізію таким чином: якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті (ч. 3 ст. 104 СК); якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання (ч. 4 ст. 104 СК).
Вирішення цього питання має значення для визначення підстав та порядку припинення шлюбу в такій складній ситуації. Як видно з наведеного, головним є визначення дня смерті одного з подружжя — до набрання чинності рішенням суду або безпосередньо у сам день набрання чинності судовим рішенням. У першому випадку припинення шлюбу підтверджується свідоцтвом органу РАЦС щодо смерті особи, а в другому — відповідним рішенням суду щодо розірвання шлюбу.
Вопрс № 15Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання 1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною
заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них
відповідно до статті 107 цього Кодексу. 2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною
заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109
цього Кодексу.
3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом
одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті
110 цього Кодексу. Вопрс № 16.Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу
в шлюб 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати
другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з
приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від
шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою
нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для
того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,
наявність дитини, судимість тощо).
4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у
зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою
дарувальника може бути розірваний судом.
У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ,
яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати
її вартість. Вопрос № 17 Умови та порядок укладення шлюбу.Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)
нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі
державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням
суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.
1) взаємна згода осіб, що одружуються;
2) досягнення особами, що одружуються, шлюбного віку. Він складає 18 років для чоловіків, 18 років — для жінок. За заявою особи, що досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде вирішено, що це відповідає її інтересам.
Навіть за наявності зазначених умов шлюб не може бути укладений, якщо є до того юридичні перешкоди:
1) перебування в іншому, нерозірваному шлюбі. Законодавство України виходить із принципу одношлюбності, тобто чоловік і жінка можуть перебувати тільки в одному шлюбі;
2) родинні відносини. Не допускається шлюб між прямими родичами (наприклад, між дідом і онукою), між повнорідними і неповнорідними (що мають спільну матір або спільного батька) братом і сестрою, двоюрідними братом і сестрою, рідними тіткою, дядьком і племінником, племінницею. За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновителя й усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, ним усиновленими. Не можуть бути в шлюбі усиновитель і усиновлена ним дитина, за винятком випадку скасування усиновлення;
3) недієздатність одного з тих, хто одружується, встановлена в судовому порядку.
Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали
заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо
його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її
батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Стаття 93. Зміст шлюбного договору
1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між
подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та
обов'язки подружжя як батьків.
3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини
подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які
встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у
надзвичайно невигідне матеріальне становище.
5. За шлюбним договором не може передаватися у власність
одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке
підлягає державній реєстрації.
Стаття 94. Форма шлюбного договору
1. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і
нотаріально посвідчується.
Вопрос № 19 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ
Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення
стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та
інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та
суспільства.
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про
шлюб (1367-2002-п), зразок якого затверджує Кабінет Міністрів
України.
Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком
до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану
за їхнім вибором.
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються
нареченими. 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком
особисто.
3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини
особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної
реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально
засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження
представника мають бути нотаріально засвідчені.
4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася,
заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох
місяців від дня її подання.
Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами
та обов'язками 1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану
зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками
як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність
за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я
1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого
здоров'я.
2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження
наречених.
3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених
(1740-2002-п) встановлює Кабінет Міністрів України.
4. Результати медичного обстеження є таємницею і
повідомляються лише нареченим.
5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з
наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного
або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може
бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу
в шлюб 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати
другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з
приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від
шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою
нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для
того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,
наявність дитини, судимість тощо).
4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у
зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою
дарувальника може бути розірваний судом.
У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ,
яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати
її вартість.
Стаття 32. Час реєстрації шлюбу
1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня
подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
За наявності поважних причин керівник органу державної
реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до
спливу цього строку.
2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а
також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або
нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або
у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного
місяця. 3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації
шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану
може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці.
Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.
Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
1. Шлюб реєструється у приміщенні органу державної реєстрації
актів цивільного стану.
За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій
обстановці. 2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за
місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної
допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин
прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та
нареченого
1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації
їхнього шлюбу є обов'язковою.
2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.
Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як
спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними
прізвищами.
2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого
прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають
мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого
прізвища воно буде починатися.
Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не
випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена
і (або) наречений.
3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої,
нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із
частин свого прізвища на прізвище другого.
Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків
подружжя.
2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи
переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені
Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.
Стаття 37. Правозгідність шлюбу
1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами
першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не
визнаний недійсним за рішенням суду.
Вопрос № 20Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до
реєстрації шлюбу, вона має право:
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної
сумісної власності подружжя;
2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона
поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього
Кодексу;
4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Вопрос № 21Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу,
здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може
бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та
чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру
припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу
та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної
реєстрації актів цивільного стану.
Вопрос № 22Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною
заявою подружжя, яке має дітей
1. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву
про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із
них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього
життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також
про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
2. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має
бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору
аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису
нотаріуса.
3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде
встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі
дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені
їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу
одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку
дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання
шлюбу.
Вопрос № 23Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із
подружжя.
2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений
протягом вагітності дружини та протягом одного року після
народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив
протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з
подружжя або дитини.
3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про
розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство
зачатої дитини визнане іншою особою.
4. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про
розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо
батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду
відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового
запису про народження дитини.
5. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу,
якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний
недієздатним.
Вопрос № 24Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з
подружжя
1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини
позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої
дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде
встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу
суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що
мають істотне значення.
