Ресурси і випуск. Фактор часу і періоди функціонування підприємств

Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.

Ресурси: випуск. Фактор часу.

Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

Принципи,види та форми підприємництва.

Малий бізнес в Україні.

1. У національному господарстві беруть участь мільйони господарств в тому числі і економічні агенти тобто:домогосподарства,держава та її суб’єкти,банки,страхові компанії,підприємства і т.д.

Ринок Ресурсів

Підприємство-це економічний агент,що є споживачем факторів виробництва на ринках факторів та виробником продукції та її продавцем на ринках товарів і послуг.

 

ресурси ресурси

Домогосподарства

Підприємства

витрати доходи

 

виручка споживацькі витрати

Ринок товарів і послуг і

товари і послуги товари і послуги

 

Отже,підприємство одночасно є суб’єктом ринку (покупцем і продавцем) і виробничо-ринковою системою (перетворює вхідні ресурси в кінцевий продукт). З іншого боку підприємство є юридично самостійною формою існування бізнесу,відповідним чином зареєстрована одиниця,яка має комерційну самостійність.

Згідно законодавства: «Підприємство-це самостійно господарюючий статутний суб’єкт,який має право юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку». Підприємство повинно мати розрахунковий рахунок (ін.. рахунки) в установах банка,печатку з своїм найменуванням,товарний знак (в промисловому вир-ві). Воно може здійснювати всі види господарської діяльності,які незаборонені законодавством. Має право вільно розпоряджатися майном,одержувати кредит та укладати договори.

Такі поняття як «підприємство», «фірма» та «компанія» не тотожні,мають певні відмінності.

Підприємство -це економічна одиниця,де виробляються товари і послуги.

Фірма -це суб’єкт,під яким фізична або юридична особа веде свої справи.

Компанія -це один із видів юридичної особи,яка має одне чи декілька підприємств.

Як суб’єкт ринку:

Підприємство-це конкуруюча,прагнуча до власної вигоди організація,яка виробляє і реалізує товари і послуги.

Це головний суб’єкт ринку,тому що саме тут відбувається з’єднання економічних ресурсів у процес виробництва, -тут значною мірою вирішується доля НТП і ефективність виробництва. Від діяльності під-ва залежить величина сусп. Продукту, соціально-економічний розвиток суспільства,ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

Функції підприємства,як об’єкта ринку:

1) = вироб-во товарів і послуг та їх реалізація з метою отримання прибутку;

2) = збільшення особистих доходів працівників підприємств;

3) = конкурентоспроможність та виживання в конкурентному середовищі;

4) = створення резервів страхових фондів,підвищення надійності,стабільності функціонування підприємства;

5) = підвищення репутації підприємства,його суспільне визнання;

6) = розширення і реконструкція на базі НТП та ін..

Принципи діяльності підприємства:

1) = самостійно визначають напрями і структуру свого виробництва в залежності від попиту і структури ринку;

2) = основою господарських програм є не адміністративно встановлені завдання і показники, а договори укладені з контрагентами;

3) = форми,системи,розміри оплати праці встановлюються самостійно;

4) = самостійно здійснює свою зовнішньо-економічну діяльність. Належна валютна виручка зараховується на валютний рахунок і використовується ним самостійно;

5) = відносини органів державного управління з підприємствами ґрунтуються на використанні економічних методів (податки,замовлення,тощо).

В світовій практиці існують різні організаційно-правові форми підприємств,які визначені і закріплені законодавством кожної країни.

В Україні виділяють такі організаційно-правові форми:

= індивідуальне п-во – яке засноване на приватній власності фіз. особи і виключно на її праці;

= сімейне п-во – власність всієї сім’ї і використовується праця членів цієї сім’ї;

= приватне п-во – засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили;

= колективне – засноване на власності трудового колективу п-ва,кооперативу, іншого статутного товариства,громадської або релігійної організації;

= державне комунальне – засноване на власності адміністративно-територіальної одиниці;

= державне – засноване на загальнодержавній власності (АЕС);

= спільне – засноване на об’єднанні майна різних власників;

= орендне – володіння залишається у власника,а функція розпорядження і використання передається орендарю.

Існують інші критерії класифікації підприємств:

- за організаційними формами: завод,фабрика,виробниче об’єднання, колгосп,радгосп,ферми,магазин і т.д.

- за масштабами виробництва: - масового;

- серійного;

- індивідуального вир-ва;

 

- за ступенем спеціалізації: - спеціалізовані;

- універсальні;

- змішані;

- за кількістю працівників: малі,великі,середні.

Основні типи підприємств,щодо правових аспектів:

(форми підприємства (зп))

- одноосібна фірма;

- партнерство (ТОВ);

- корпорація (АГ)

Ресурси і випуск. Фактор часу і періоди функціонування підприємств.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення вхідного потоку (ресурсів) у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Виробництвом називають будь-яку діяльність щодо використання природних ресурсів та ресурсів самої людини для отримання благ,тобто – це процес перетворення одних благ в інші блага.

Випуск – товари чи послуги в грошовому або натуральному вигляді вироблені фірмою за певний проміжок часу з використанням необхідних ресурсів.

Ресурси або фактори виробництва – це блага,які потрібно придбати фірмі для випуску інших економічних благ. (Основні види ресурсів: капітал,праця,земля,підприємницькі здібності,їх власниками є домогосподарства)

Технологія – знання про те,як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага. Щоб max. прибуток фірма повинна вибирати таку технологію,щоб звести до min. затрати ресурсів за будь-якого обсягу виробництва. Отже,виробничий процес технологічно ефективний,якщо не існує ніякого іншого способу,при якому для виробництва продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові не збільшення інших.

У процесі виробництва виділяють короткостроковий,довгостроковий періоди.

Короткостроковий період – це період у виробничій діяльності фірми,протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів,що забезпечують випуск продукції,його тривалість залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період – період у діяльності фірми,достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва,які потрібні фірмі для випуску продукції.

Ці дві категорії економічні,а не часові,оскільки для різних галузей і фірм тривалість виробничого процесу різна.

Кожне підприємство прагне отримати такі рішення,які дозволили б в умовах обмеженості ресурсів максимізувати прибуток. Існують поняття: оптимального та рівноважного станів.

Оптимальний стан п-ва – це такий стан,за якого п-во max.симізує свій прибуток (поведінка раціон).

Рівноважний стан п-ва – це стан,коли граничний продукт (МР) дорівнює граничним витратам (МС) МР=МС