Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.
Ресурси: випуск. Фактор часу.
Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
Принципи,види та форми підприємництва.
Малий бізнес в Україні.
1. У національному господарстві беруть участь мільйони господарств в тому числі і економічні агенти тобто:домогосподарства,держава та її суб’єкти,банки,страхові компанії,підприємства і т.д.
| Ринок Ресурсів |
ресурси ресурси
| Домогосподарства |
| Підприємства |
виручка споживацькі витрати
| Ринок товарів і послуг і |
товари і послуги товари і послуги
Отже,підприємство одночасно є суб’єктом ринку (покупцем і продавцем) і виробничо-ринковою системою (перетворює вхідні ресурси в кінцевий продукт). З іншого боку підприємство є юридично самостійною формою існування бізнесу,відповідним чином зареєстрована одиниця,яка має комерційну самостійність.
Згідно законодавства: «Підприємство-це самостійно господарюючий статутний суб’єкт,який має право юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку». Підприємство повинно мати розрахунковий рахунок (ін.. рахунки) в установах банка,печатку з своїм найменуванням,товарний знак (в промисловому вир-ві). Воно може здійснювати всі види господарської діяльності,які незаборонені законодавством. Має право вільно розпоряджатися майном,одержувати кредит та укладати договори.
Такі поняття як «підприємство», «фірма» та «компанія» не тотожні,мають певні відмінності.
Підприємство -це економічна одиниця,де виробляються товари і послуги.
Фірма -це суб’єкт,під яким фізична або юридична особа веде свої справи.
Компанія -це один із видів юридичної особи,яка має одне чи декілька підприємств.
Як суб’єкт ринку:
Підприємство-це конкуруюча,прагнуча до власної вигоди організація,яка виробляє і реалізує товари і послуги.
Це головний суб’єкт ринку,тому що саме тут відбувається з’єднання економічних ресурсів у процес виробництва, -тут значною мірою вирішується доля НТП і ефективність виробництва. Від діяльності під-ва залежить величина сусп. Продукту, соціально-економічний розвиток суспільства,ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення.
Функції підприємства,як об’єкта ринку:
1) = вироб-во товарів і послуг та їх реалізація з метою отримання прибутку;
2) = збільшення особистих доходів працівників підприємств;
3) = конкурентоспроможність та виживання в конкурентному середовищі;
4) = створення резервів страхових фондів,підвищення надійності,стабільності функціонування підприємства;
5) = підвищення репутації підприємства,його суспільне визнання;
6) = розширення і реконструкція на базі НТП та ін..
Принципи діяльності підприємства:
1) = самостійно визначають напрями і структуру свого виробництва в залежності від попиту і структури ринку;
2) = основою господарських програм є не адміністративно встановлені завдання і показники, а договори укладені з контрагентами;
3) = форми,системи,розміри оплати праці встановлюються самостійно;
4) = самостійно здійснює свою зовнішньо-економічну діяльність. Належна валютна виручка зараховується на валютний рахунок і використовується ним самостійно;
5) = відносини органів державного управління з підприємствами ґрунтуються на використанні економічних методів (податки,замовлення,тощо).
В світовій практиці існують різні організаційно-правові форми підприємств,які визначені і закріплені законодавством кожної країни.
В Україні виділяють такі організаційно-правові форми:
= індивідуальне п-во – яке засноване на приватній власності фіз. особи і виключно на її праці;
= сімейне п-во – власність всієї сім’ї і використовується праця членів цієї сім’ї;
= приватне п-во – засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили;
= колективне – засноване на власності трудового колективу п-ва,кооперативу, іншого статутного товариства,громадської або релігійної організації;
= державне комунальне – засноване на власності адміністративно-територіальної одиниці;
= державне – засноване на загальнодержавній власності (АЕС);
= спільне – засноване на об’єднанні майна різних власників;
= орендне – володіння залишається у власника,а функція розпорядження і використання передається орендарю.
Існують інші критерії класифікації підприємств:
- за організаційними формами: завод,фабрика,виробниче об’єднання, колгосп,радгосп,ферми,магазин і т.д.
- за масштабами виробництва: - масового;
- серійного;
- індивідуального вир-ва;
- за ступенем спеціалізації: - спеціалізовані;
- універсальні;
- змішані;
- за кількістю працівників: малі,великі,середні.
Основні типи підприємств,щодо правових аспектів:
(форми підприємства (зп))
- одноосібна фірма;
- партнерство (ТОВ);
- корпорація (АГ)
Ресурси і випуск. Фактор часу і періоди функціонування підприємств.
У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення вхідного потоку (ресурсів) у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.
Виробництвом називають будь-яку діяльність щодо використання природних ресурсів та ресурсів самої людини для отримання благ,тобто – це процес перетворення одних благ в інші блага.
Випуск – товари чи послуги в грошовому або натуральному вигляді вироблені фірмою за певний проміжок часу з використанням необхідних ресурсів.
Ресурси або фактори виробництва – це блага,які потрібно придбати фірмі для випуску інших економічних благ. (Основні види ресурсів: капітал,праця,земля,підприємницькі здібності,їх власниками є домогосподарства)
Технологія – знання про те,як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага. Щоб max. прибуток фірма повинна вибирати таку технологію,щоб звести до min. затрати ресурсів за будь-якого обсягу виробництва. Отже,виробничий процес технологічно ефективний,якщо не існує ніякого іншого способу,при якому для виробництва продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові не збільшення інших.
У процесі виробництва виділяють короткостроковий,довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – це період у виробничій діяльності фірми,протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів,що забезпечують випуск продукції,його тривалість залежить від технології виробництва.
Довгостроковий період – період у діяльності фірми,достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва,які потрібні фірмі для випуску продукції.
Ці дві категорії економічні,а не часові,оскільки для різних галузей і фірм тривалість виробничого процесу різна.
Кожне підприємство прагне отримати такі рішення,які дозволили б в умовах обмеженості ресурсів максимізувати прибуток. Існують поняття: оптимального та рівноважного станів.
Оптимальний стан п-ва – це такий стан,за якого п-во max.симізує свій прибуток (поведінка раціон).
Рівноважний стан п-ва – це стан,коли граничний продукт (МР) дорівнює граничним витратам (МС) МР=МС
