Соціологічна наука як суспільне явище. Взаємовплив соціології і суспільства. Чинники, що зумовлюють зміни у впливі соціології на суспільство. Врахування специфічних особливостей конкретного суспільства на певному етапі його розвитку при визначенні функцій соціології. Теоретико-пізнавальні, практично-політичні та громадянські функції сучасної української соціології. Примноження фундаментального знання щодо структури та функціонування суспільства в цілому та його окремих елементів як результат реалізації теоретико-пізнавальних функцій соціології. Прогностична функція, функція соціальної критики та функція освіти як складові теоретико-пізнавальної групи функцій соціології.
Сприяння ефективному управлінню соціальними процесами через надання органам влади оперативної соціологічної інформації щодо реального стану суспільства в цілому чи місцевої громади як результат реалізації практично-політичних функцій соціології. Соціально-інженерна діяльність (соціальне проектування та соціальні технології) як механізм реалізації практично-політичних функцій соціології. Соціальне планування як складова практично-політичних функцій соціології.
Створення в Україні громадянського суспільства як мета реалізації громадянських функцій соціології. Формування та розвиток соціологічного мислення різних верств населення як одна з головних умов розбудови громадянського суспільства. Роль загальносоціологічної та спеціальної соціологічної освіти у формуванні соціологічного мислення особистості. Інформаційна функція як складова громадянських функцій соціології.
В. Ядов про ідеологічний вплив соціології, її внесок у трансформацію суджень та поглядів особистості.
Роль соціології у розвитку сучасної України. Необхідність "втручання" соціології у розробку соціальної політики та обґрунтування реформ, що здійснюються українською державою. Проблеми та перспективи розвитку соціальної роботи в Україні. Інституціоналізація громадської думки як умова розбудови громадянського суспільства та правової держави в Україні.
Модуль 2. Етапи розвитку соціологічної думки: світовий та вітчизняний контекст
Тема 6. Проблеми періодизації розвитку світової соціологічної думки. Протосоціологія: головні персоналії. Історичні, соціокультурні та теоретичні передумови виникнення соціології як самостійної науки
Історія науки як відображення логіки її розвитку. Історія суспільних і природничих наук. Періодизація розвитку соціологічної думки як наукова проблема.
Передісторія соціології чи протосоціологія. Основні персоналії протосоціології. Соціологічні міркування в конфуціанських текстах. Розвиток соціологічної думки в роботах давньогрецьких філософів (Солон, Платон, Аристотель, Парменід, Геракліт, Протагор, Піндар, Епікур та ін.). Соціологічний погляд на світ в "Історичних пролегоменах" Ібн Халдуна. Соціологічні спостереження у творах М. Монтеня ("Досвіди"), Б. Паскаля ("Думки"), П. де Лакло ("Небезпечні зв’язки"), Ж де Лабрюйєра ("Характери або нрави нашого століття"), Ф. де Ларошфуко ("Мемуари", "Максими"), Ш. Монтеск’є ("Персидські листи", "Про дух законів"), Д. Дідро ("Лист про сліпих у повчання зрячим" та ін.), К.-А. Гельвеція ("Про розум", "Про людину") Ф.-М. Вольтера ("Філософські думки", "Філософський словник" та ін.).
Історичні, соціокультурні та теоретичні передумови виникнення соціології як самостійної науки. Фактори й умови, що детермінують виникнення нової галузі наукового знання. Промислові перетворення в країнах Західної Європи XVIII – початку XIX ст. як історичний та соціокультурний чинник розвитку соціологічної думки.
Велика французька революція як одна із історичних передумов виникнення соціології. Нові соціокультурні феномени постреволюційної Франції як об’єкт дослідження нової галузі наукового знання – соціології.
Загальнонаукові фактори, що сприяли становленню соціології. Творчість Ш. Монтеск’є як теоретичне джерело становлення соціології як окремої галузі наукового знання. Праця Ш. Монтеск’є "Про дух законів" ‑ перший досвід порівняльної соціології соціальних інститутів. Соціально-філософська концепція К. Сен-Сімона як програма трансформації "суспільного знання" у позитивну науку про суспільство ("Нарис наук про людину").
"Відкритість", демократичність суспільства як важливий фактор становлення та успішного функціонування соціології.
