Міфологічний світогляд для своєї реалізації створює систему табу, релігійний світогляд – формулює поняття гріха. Науковому світогляду відповідає правова свідомість. Вона вимагає певних зусиль і часу для свого формування. Ніяка правова система не зможе функціонувати, якщо цінності, які покладені в її основу, невідомі, або не сприймаються більшою частиною людей. Отже необхідно одночасно формувати екологічну свідомість, екологічно орієнтований світогляд і правову систему, яка дасть змогу ефективно контролювати людську діяльність в межах, які забезпечують екологічно припустимі навантаження на природу. Щоправда, “сьогодні наука ще не може дати точної відповіді на питання, де проходить межа припустимого навантаження на природні системи. Екологами сформульовано “правило десяти відсотків”. Але де стосовно тієї чи іншої екосистеми проходить межа десяти відсотків – точно відповісти ми не можемо”. Але ніякі наукові поради виконуватись не будуть, будь-яке природоохоронне законодавство сприйматиметься як “екологічний фашизм”, якщо в людей не буде розуміння і внутрішньої переконаності у справедливості “екологічного імперативу”. Кожна людина повинна розуміти, яку користь або яку шкоду може завдати наука, той чи інший технічний проект, щоб свідомо і грамотно приймати важливі для всього суспільства і навіть планети рішення.
Релігійний світогляд висуває на перший план ідею примату духовного над матеріальним. Буддизм висуває як головний принцип недіяння. “Недіяння не є проповіддю ліні, неробства, безділля. Недіяння – це діяння, яке не порушує рівноваги ні в природі, ні в духовному світі особи, ні в міжособистісному спілкуванні. Це діяльність, яка сумірна буттю і мотивується внутрішньою зосередженістю, відлюдним розмірковуванням”. Індуїзм і брахманізм зосереджують увагу людини і культури в цілому на зміні внутрішнього світу людини з метою морального самоочищення. Християнство закликає людину до самовдосконалення з метою досягнення святості, тобто підкорення тілесної, матеріальної природи людини її духовній, божественній природі. Іудаїзм суворо обмежує полювання, вживання в їжу багатьох тварин, взагалі вводить поняття “кошерного”, тобто “придатного” для будь-что в людському житті, і відповідно “некошерного”, “непридатного”, забороненого. Однією з цілей дотримання шабат (суботи) є невтручання в природу протягом хоча б одного дня. Суворо забороняється в суботу запалювати вогонь, навіть для приготування їжі. Тобто, релігія, головним чином, спрямовує діяльність людини “на себе”, всередину.
У західноєвропейській культурі внаслідок процесу секуляризації поступово затвердилася протилежна ціннісна орієнтація – активне ставлення до навколишнього світу, до природи. В цій сфері діяльності людина також довела свою велич і могутність. Але досягнуто це надто високою ціною: спустошенням природи (екологічна криза) і спустошенням людини (бездуховність і втрата сенсу життя).
3. Варіанти формування екологічної свідомості запропоновані різними авторами.
За П.Г.Олдаком: “Суспільство престижного споживання, живе не на проценти, а на основний капітал природи. Цей тип споживання змогли забезпечити собі на якийсь строк відносно невелика кількість країн світу. Поширити його на світ в цілому взагалі неможливо”. І все ж таки система цінностей сучасної цівілізації не просто міцно тримається – вона активно поширюється серед країн, які розвиваються. Зміна система цінностей – найскладніша задача, але поки ми її не вирішимо, не можна й сподіватися на вирішення екологічної проблеми.
П.Г. Олдак як найважливіші завдання, що постали зараз перед людством, виділяє такі:
1) поставити під контроль розвиток демографічних процесів;
2) забезпечити рішуче згортання виробництв, які використовують “агресивну” технологію, і прискорений перехід до природозберігаючих технологій;
3) відмовитися від глобального воєнного і науково-технічного суперництва, боротьби за ринки і сфери впливу, перевести конфронтацію у співрозвиток, співтворчість;
4) відмовитись від химер суспільства престижного споживання, виробити і затвердити норми поміркованого достатку, добровільної простоти, перевести боротьбу за самоствердження у площину змагання творчих рішень;
5) перейти до керування розвитком біосоціальних систем, затвердити пріоритет національного над приватним, глобального над національним, виробити політичні інститути для вирішення цього завдання;
6) визнати за найвищу мету збереження здорового середовища проживання і повноцінність природних ресурсів, відмовитись від залишкового принципу виділення коштів на збереження нашого земного дому і виділяти стільки, скільки треба (тобто 5-7% ВНП замість 1-2%, які виділяються зараз), діяти у відповідності з масштабами тієї загрози, яка нависла над людством.
Для реалізації цієї програми необхідна добра воля і правова система. За М.М. Моісеєвим: “Здатність правильно використовувати і регулювати могутність сучасного суспільства і означає “екологічну культуру” та “екологічне мислення”. Академіки В.П. Казначєєв та А.Л. Яншин: “Екологічне мислення – це рівень знань, культури, виховання, при якому кожен у своїй професійній та непрофесійній діяльності переслідує цілі створення та організації найкращих умов психоемоційного, природного та суспільного середовища для подальшого розвитку людини, збереження і розвитку її здоров’я”.
Л.Г. Мельник присвятив проблемі формування екологічного мислення книжку – “Мир, открытый заново: (Рождение екологического мышления)”, в якій наводить такий перелік складових частин останнього: “Це усвідомлення таких важливих моментів. По-перше, усі явища, які відбуваються на планеті, просторово пов’язані між собою. Будь-який процес, що має місце в окремих екосистемах планети, так чи інакше позначається на всій екосистемі Землі… По-друге, Земля наближається до такого моменту, коли її економіка повинна буде перейти на економіку замкненої системи… на відміну від відкритої економіки, де завжди забезпечене нове постачання ресурсів та відтік відходів… По-третє, усі явища пов’язані у часі. Людина завжди повинна пам’ятати, що вона належить до Людства, яке живе не тільки у теперішньому часі, а й в майбутньому… В-четверте, необхідно усвідомлювати своє місце у Всесвіті, у просторовій і часовій нескінченності”.
Найбільш лаконічно, афористично, дещо у гумористичній формі сутність екологічного мислення сформулював американський еколог та біолог Баррі Коммонер у своїх чотирьох екологічних законах:
1) усе пов’язане з усим;
2) все повинно кудись діватися;
3) природа знає краще;
4) ніщо не дається задарма.
Для усвідомлення цих, здавалося б не дуже складних істин, сучасній людині доводиться докладати все ж таки чимало зусиль. Причина цього полягає у певній консервативності мислення. Слідуючи за Френсісом Беконом, який для ствердження проголошених ним нових принципів (вони, до речі, сприяли формуванню буржуазної та науково-промислової доби) спершу піддав різкій критиці старі, і насамперед ідоли свідомості, які заважають людині побачити істину і нові методи її здобуття.
М.Л. Поліщук пропонує для полегшення формування нового мислення спершу позбутися “ідолів сучасної свідомості”. Серед них він виділяє чотири головних: технократизм, регіоналізм, механіцизм та фаталізм. Про технократизм та механіцизм вже було сказано багато. Біосфера, яка включає і суспільство, є надзвичайно складний природний об’єкт, а тому відтворити його сутність мовою однієї лише механіки та вирішити всі соціальні проблеми засобами техніки, якою б досконалою вона не була – неможливо. Вибирає цілі – Людина, приймає рішення – Людина, несе відповідальність – також Людина. Ні механіки, ні технології для такої суто людської діяльності недостатньо.
Що ж стосується ідолу фаталізму, який також випливає з механістичного світогляду, оскільки будь-який механізм (в тому числі і історичний) діє без випадковостей, а отже все відомо наперед, то сучасна наука, особливо синергетика, вказують на принципову невизначеність подій у майбутньому. А тому ні окрема людина, ні людство не повинні сидіти “склавши руки” і чекати фатальної розв’язки екологічної кризи. “Любов до природи, як і любов до Батьківщини, закладається з раннього дитинства, “с той песни, что пела нам мать”. На цій емоційній основі у дошкільних закладах, середній та вищій школі будується екологічна свідомість. Але активна життєва позиція може формуватися лише у діях, у боротьбі. Виступи на захист природи рідного краю – конституційне право і громадський обов’язок кожної людини”.
Ідол регіоналізму особливо болюче нагадав про себе за останні роки. Насамперед це розпад Радянського Союзу, Чехословаччини, Югославії, процеси у Канаді, Іспанії, Турції. Але майбутнє все ж таки вбачається за інтеграцією людства. Глобальні проблеми, в тому числі і екологічна, змушують людей різних країн об’єднувати свої зусилля. Безумовно, процес діалектичний і глобалізація буде супроводжуватися регіоналізацією, структуруванням людства за новими принципами, які з необхідністю враховуватимуть інтереси людства (цілого) і етносів (частин). Людство стоїть на порозі нового витка інтеграційних процесів, коли воно вимушене буде від усвідомлення єдності перейти до єдності організації. Мова не йде про повну уніфікацію життя, знищення культур, традицій, мов різних народів. Ми вже добре розуміємо, що уніфікація згубна і для природи, і для культури. Але різні культури повинні об’єднувати і взаємозбагачувати народи і людство в цілому, а не роз’єднувати і бути причиною для розбрату. “Перенос акцентів у розумінні всесвітньості історичних процесів, - як вказує М.Л. Поліщук, - на принципи єдності, об’єднання народів з метою вирішення глобальних проблем, що стоять перед світом, можливі на шляхах ствердження нового типу політичного мислення з його загальнолюдськими критеріями, орієнтацією на науковість, відкритість, з його готовністю до діалогу, компромісу, з його вірою у цінність гуманізму, розуму, плюралізму і доброї волі”. Кожна людина повинна усвідомити, що ми повинні жити під гаслом “Мислити глобально – діяти локально” (девіз Міжнародної екологічної організації Greenpeace).
Наслідком екологізації мислення повинні стати практичні міри, до яких можна віднести такі:
1) створення інфраструктури екологічної служби: екологічний моніторинг, спостереження за станом грунтів, атмосфери, гідросфери, біосфери (міграція хімічних елементів і сполук, зміни в біоті тощо);
2) вдосконалення правових норм і механізмів у галузі у галузі охорони навколишнього середовища;
3) перехід від експериментування над природою і суспільством до глобального моделювання екосистем і біосфери в цілому на ЕОМ з метою екологічного прогнозування;
4) екологізація техніки та технології;
5) впровадження екологічної проблематики у програми підготовки школярів та студентів;
6) ствердження у міжнародних стосунках нового політичного мислення.
Глобальні проблеми сучасності з новою силою поставили питання про моральну відповідальність людини. Моральна проблематика завжди була актуальна, але в наш час вона “збагатилася” новими, дещо несподіваними питаннями. І пов’язане це насамперед з екологічною кризою. Екологічна криза виявила конфлікт між Природою і Суспільством, у якого є і моральна сторона. Наука дала в руки людини знання. Але гасло Ф. Бекона “Знання – сила” був зрозумілий однобоко і в аморальних руках знання перетворилося на зброю страшенної руйнівної сили – атомну бомбу, бойові отруйні речовини, неякісні атомні реактори, екологічно брудні технології тощо. У людині як у фокусі зібрано всі моральні проблеми: від внутрішнього вибору до взаємодії з природою. Але на кожному рівні відбуваються якісні зміни моральної відповідальності. Зрівнявшись своєю могутністю з планетарними силами, людина бере на себе відповідальність за долю цивілізації, біосфери, планети Земля.
Список використаної літератури:
1. Лосев А.В., Провадкин Г.Г. Социальная экология: Учеб. пособие. - М.: Владос, 1998. - 311с
2. Скребець В.О. Екологічна психологія: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999. - 144 с
3. Скребець В.О. Екологічна свідомість: історичний розвиток, сучасний стан, психологічна діагностика. – Чернігів, 1999. – 66 с
4. Іваненко С.М. Проблеми охорони природи. – К., 2001.
5. Підручник з екології. – К., 2000.
6. Екологічний словник-довідник. – Харків, 2000.
Екологічна культура, таким чином, має на увазі зміну характеру відносин людей до природи і характеризується такими особливостями:
· вищу цінність являє гармонійний розвиток людини і природи, природне визнається спочатку самоцінним, незалежно від корисності або марності для людини;
· відмова від ієрархічної картини світу, світ людей не протиставлено світу природи, обидва вони є елементами єдиної цільної системи;
· метою взаємодії з природою є максимальне задоволення як потреб людини, так і потреб всього природного співтовариства;
· характер взаємодії з природою не порушує існуючу в природі рівновагу;
· етичні норми і правила рівним чином поширюються як на взаємодію між людьми, так і на взаємодію зі світом природи;
· розвиток людини і природи - процес взаємовигідного співробітництва;
· діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти природу заради неї самої.
Екологічна свідомість, тобто ставлення людини до природи, формується у процесі екологічного виховання та освіти.
Таким чином, освіта для сталого розвитку покликана забезпечити можливість участі кожної людини в підвищенні якості свого життя і турботі про навколишнє середовище, для чого задіяні всі рівні освіти:
· дошкільний, де закладаються початкові знання про навколишній світ, виробляються принципи і звички поведінки, які визначають у майбутньому дорослому свідомість і повагу до природи, іншим людям і самому собі;
· шкільний, де людина отримує основний обсяг загальноосвітніх знань, готується до самостійного життя, прийняття відповідальних рішень;
· вузівський, де формується професійне мислення, готуються кадри для сфери природокористування та соціально-економічного розвитку;
· післявузівської, де ідеї та принципи сталого розвитку реалізуються у професійній діяльності, в системі підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки.
Основні напрями формування екологічної культури не можуть бути ефективно реалізовані, якщо природоохоронні принципи не будуть впроваджені у суспільство шляхом масового виховання та пропаганди охорони навколишнього середовища. Основними напрямками поширення екологічних знань серед населення є:
· забезпечення відкритості інформації про стан навколишнього середовища;
· забезпечення доступу громадян до екологічної інформації, життєво важливої для їх безпеки;
· збільшення обсягів екологічної літератури, масових видань з питань охорони навколишнього середовища;
· прагнення обговорювати публічно актуальні питання охорони навколишнього середовища.
Можливість включитися кожному в різну практичну діяльність дає участь у масштабних загальноукраїнських та міжнародних акціях. Робота під гаслом «Думки глобально - дій локально» дозволяє кожному відчути свою причетність до вирішення спільної для всіх проблеми.
Зниження споживання, повторне використання, вторинна переробка - ці три процеси взаємопов'язані. У першу чергу варто задуматися про зниження споживання, другий крок - знайти конструктивне застосування для речей та матеріалів, що стали непотрібні.
Що можна переробити, а що не можна. Уважно читайте етикетки, що стосуються можливості вторинної переробки упаковки, що вийшли з вживання речей. Відслужилу техніку - на переробку. Городяни все більше звикають до переробки електронних пристроїв. Якщо у вас є прилад, що вже відпрацював своє, запропонуйте його ремонтній майстерні або приватному майстру на деталі.
Економте воду. Вимикайте кран з водою в той час, поки чистите зуби. За рік це допоможе зберегти близько 11'000 літрів питної води. Користуйтеся душем, а не приймайте ванну. Всього дві хвилини включеного душа - це 38 літрів води.
Купуйте товари з вторсировини. Підтримуйте рециклінг (англ. переробка, циклічність), купуючи і використовуючи те, що можна буде переробити. Зараз можливо відшукати речі з високим вмістом вдруге використаної сировини.
При покупці нової речі зверніть увагу на можливість її переробки після закінчення терміну служби. За оцінками експертів, людина користується пластиковим пакетом 12 хвилин, а розкладається він 400 років.
Якщо у вас є речі, які вам не підходять або не подобаються, але цілком придатні, благодійні організації візьмуть їх і передадуть нужденним.
Недопалки забруднюють навколишнє середовище чи не найсильніше пакетів: при згорянні тютюну виділяється приблизно 4000 речовин, левова частка з яких токсичні. Недопалки, які розпадаються протягом 10 років, виділяють агресивні речовини (ртуть, миш'як, кадмій), які проникають в грунт.
У зелений колір пофарбовані тепер не тільки трава і дерева. Зеленими тепер стають одяг, продукти, магазини й цілі країни. Людство безповоротно змінює навколишній світ, заподіює шкоду природі і змінює життя кожної людини не в кращу сторону. Однак прогрес зупинити неможливо - ми в змозі лише знайти той баланс, який дозволить нам жити на чистій планеті. А для цього потрібно просочити все суспільство, зверху до низу зеленими ідеями.
Охорона природи
