Інформаційні технології і системи – основа інформаційної індустрії

Завершується вік енергетики і на його зміну у відповідності з прогнозом Н. Вінера приходить вік інформатики. Інформація починає відігравати усе більш важливу роль у розвитку суспільства та міжнародного бізнесу і як ресурс (запас), і як товар.

Для ефективного функціонування організації будь-якого масштабу недостатньо володіти тільки матеріальними, людськими та фінансовими ресурсами. Для забезпечення будь-якого виду діяльності необхідні Інформаційні ресурси, які тісно пов’язані з кожним із перерахованих ресурсів та використовуються при управлінні ними.

Інформаційні ресурси організації складаються із сукупності внутрішньої та зовнішньої інформацій. Внутрішня відображає фінансово-господарський стан організації, а зовнішня – економічні, соціальні, технологічні, політичні та інші відносини підприємств з клієнтами, постачальниками, посередниками, конкурентами, державними органами тощо. Необхідно вивчати інформаційні потреби, планувати та управляти інформаційними ресурсами, не зважаючи на відсутність методології їх якісної та кількісної оцінки. На рівні організації це означає [29]:

· оцінку інформаційних потреб на кожному рівні і в межах кожної функції управління;

· вивчення та раціоналізацію документообігу організації; стандартизацію типів і форм документів; типізацію інформації і даних;

· подолання проблеми несумісності типів даних;

· створення системи управління даними тощо.

Інформація є невід’ємною складовою процесу виробництва. Вона стала таким же важливим виробничим ресурсом, як енергія та матеріали, таким же основним економічним ресурсом науково-технічного потенціалу як технічні, трудові та фінансові ресурси. Використання інформаційних ресурсів підвищує якість управління, веде до інтенсифікації виробництва. Крім того, інформація у виробничих системах виступає як взаємозамінний ресурс стосовно трудових, сировинних, енергетичних та інших видів ресурсів.

Глибинні зміни, які відбулися останнім часо м у світовій економіці внаслідок інтенсивного розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій та систем привели до трансформації бізнес-середовища, прискорили процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства для якого характерно забезпечення потрібної степені інформованості усіх членів та надання зростаючого об’єму інформаційних послуг високого рівня. Суть цих змін полягає у наступному [42, 60]:

· поява та зміцнення позицій глобальної економіки.

Глобалізація світових індустріальних економік привела до появи як дуже великих можливостей на цьому новому ринку, так і нових загроз, а також до зростання конкуренції. Це суттєво підвищило цінність інформації для фірм та породило нові задачі і складності, пов’язані з передачею, контролем та координацією інформації, а також з операціями всередині корпорацій, філіали яких розкидані по великій території. «Вибух» електронної комерції ще більше прискорив здійснення операцій у бізнесі, а для споживачів ще більше спростив порівняння та вибір цін та якості серед конкурентів міжнародного рівня;

Успіх фірми сьогодні і в майбутньому залежить від її здатності діяти в глобальному масштабі. Управління розгалуженою глобальною корпорацією – це зв’язки з дистрибьютерами та постачальниками, робота на протязі 24-х годин на добу у різних національних умовах, місцева та міжнародна звітність – усе це, очевидно, неможливо реалізувати без відповідних інформаційних технологій та систем адекватної потужності. Завдяки глобальним системам комунікацій та управління споживачі можуть здійснювати придбання на ринку, на якому представлені фірми усього світу, отримуючи цінну та якісну інформацію цілодобово;

· трансформація індустріальної економіки в економіку, що базується на знаннях та інформації, які є ключовими компонентами у створенні багатства, перенесення виробництва товарів у менш розвинуті країни.Прикладом є перетворення основних індустріальних економік США, Японії і Німеччини в економіки основані переважно на інформації. Для цих та інших сильних індустріальних держав знання та інформація стали ключовими компонентами, які становлять їх благополуччя, а інформація та технологія, яка доставляє, обробляє та розподіляє її – найважливішими стратегічними ресурсами фірм.

· трансформація підприємств. Для нового стилю виробництва характерні менша ієрархічність, децентралізація, гнучкий менеджмент, які базуються на миттєво отримуваній інформації необхідній для виготовлення та поставки масово-заказних товарів та послуг, які унікальним чином розповсюджуються на специфічних ринках та серед споживачів;

· поява кіберкорпорацій, які відрізняються відтрадиційних фірм своєю майже повною опорою на інформаційні технології в організації та менеджменті. Інформаційні технології у них – це ядро бізнесу та найважливіший інструмент управління.

Поява глобальних ринків, основаних на інформації, привела до виникнення унікального середовища для прийняття рішень. Для сьогоднішнього бізнес-середовища характерні більш сильна конкуренція та суттєве зростання цінності інформації як стратегічного ресурсу. Рішення усе частіше приймаються більш децентралізовано, часто групами людей, які можуть знаходитись у різних частинах земної кулі. Рішення часто необхідно приймати оперативно (або в обмежений проміжок часу) при наявності величезного об’єму інформації. Необхідність швидкого прийняття рішень, потреба в координації та покращенні деяких аспектів цієї процедури дали поштовх розвитку низки технологій, які полегшують прийняття рішень, від баз даних та інформаційних послуг у режимі on-line до систем підтримки прийняття рішень та програм штучного інтелекту.

Нові принципи глобального управління узагальнюються в системний метод управління, який визначається як інтегроване управління процесом. Його основною характеристикою є об’єднання споживачів, постачальників та виробників у виробничий процес. Найбільш суттєвий вклад у виробництво – це не сировина, машини, гроші, а інформація та знання. Знання – що робити, як, коли і чому – є найбільш важливим ресурсом. Рушійною силою підприємства (фірми), головною метою стратегії, тактики та операцій стає інтегрований покупець. Він виступає не тільки в ролі споживача, а також у ролі виробника. Тільки покупці знають, що у них користується перевагою та чому, а виробники забезпечують «як». Покупці також є основними інвесторами у підприємство. Завдяки своїм придбанням та відданості вони фінансують та підтримують більшість видів діяльності фірми, забезпечуючи її знаннями та метою, підтверджують її обґрунтованість. Замість того, щоб визначати задачі на основі прогнозування майбутньої обстановки (а потім мобілізувати усі способи та засоби для їх досягнення), компанії вважають за краще збільшити свою мобільність, гнучкість, швидкість реакції, для того, щоб охопити усі можливі варіанти майбутніх ситуацій незалежно від їх ймовірності. Планування базується не на прогнозах та передбаченнях, а на створенні та постійному розширенні спроможностей до швидкого реагування, на тому, щоб бути готовим діяти за будь-яких умов. На передній план виходить так зване кінетичне підприємництво (ділова або корпоративна кінетика), у якому всі канали доступу відкриті усім покупцям і усі ресурси підприємства доступні окремому покупцю. Покупці конструюють власні торгові відношення, товари та послуги. Кожен службовець – це «адвокат» покупця, і усі ресурси знаходяться під контролем цих «адвокатів». Реагувати на купівельні події – це значить задіяти усі необхідні процеси підприємства – збут, маркетинг, розробку нової продукції, розпорядження знаннями та виписку рахунків – усе робиться заради одного покупця. Ділова кінетика – це природній результат успішного, в масштабі усієї системи, масового виготовлення на замовлення.

Для оперативної реакції на ситуацію яка склалася на ринку та швидкого прийняття відповідних заходів великі організації використовують інформаційні технології. Одним із аспектів такого рішення є масове виготовлення на замовлення, коли інформаційно-обчислювальні мережі використовуються для зв’язку заводських цехів з процесами оформлення замовлень, проектування та збуту готової продукції, причому можливий контроль навіть над процесами виробництва. В результаті створюється динамічна структура, яка дозволяє налагодити випуск заказаних виробів, не витрачаючи на це додаткових коштів.

У якості прикладу можна розглянути виробництво персонального комп’ютера: його процесор, найбільш ймовірно, розроблений та виготовлений у США; оперативна пам'ять розроблена в США, а виготовлена на заводі в Малайзії; дисплей спроектований і створений у Японії за американськими патентами; клавіатура виготовлена в Тайвані; увесь комп’ютер - зібраний в Японії. Керівництво усіма процесами збирання, збуту та постачання здійснюється із Силіконової долини, розташованої в Каліфорнії. Реалізація подібної схеми була б неможливою без потужних глобальних інформаційних та телекомунікаційних систем.

Інформаційна індустрія, як галузь економіки, що швидко розвивається, і пов’язана із збиранням, виробництвом, обробкою, передачею, розповсюдженням, зберіганням, експлуатацією, представленням, використанням, захистом різних видів інформації, а також із створенням необхідних для цього засобів та технологій, здійснює глибокий вплив на темпи та характер розвитку сучасного суспільства.

Індустрія обробки інформації базується на інформаційних технологіях, які становлять науково-методичну та технологічну базу інформаційної індустрії та утворюють науково-прикладну область, що швидко розвивається і суттєво впливає на темпи та характер суспільного прогресу.

Термін «технологія» достатньо невизначений і може мати багато тлумачень. У широкому розумінні технологія – це наука про закони виробництва матеріальних благ, яка базується на трьох складових: інформаційній – принципи виробництва, інструментальній – знаряддя праці (станки, машини, агрегати) та соціальній – кадри, які мають професійні навички. Для будь-якої виробничої системи під технологією розуміють сукупність методів обробки, виготовлення, змінення стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату, які використовуються у процесі виробництва для одержання готової продукції. Для конкретного виробництва технологію розуміють, як сукупність прийомів та методів, які визначають послідовність дій для реалізації виробничого процесу.

Коли йдеться про інформаційну технологію (ІТ), у якості матеріалу та кінцевого продукту виступає інформація. Однак, інформація отримана як продукт – це якісно нова інформація про стан системи, об’єкту або процесу. Термін «інформаційна технологія» (ІТ) має в літературі широку та вузьку трактовки. Широка трактовка:

· ІТ – це будь-яка форма технології, тобто будь-які засоби, які використовуються людиною для обробки інформації (див. Dictionary of Computing. Second edition. Oxford University Press, 1986);

· ІТ – це система технічних засобів та способів обробки інформації [97].

· Вузька трактовка:

· ІТ – це отримання, обробка, зберігання і передача графічної, текстової, цифрової, аудіо- і відео- інформації на основі мікроелектронних засобів обчислювальної техніки та зв’язку (див. Dictionary of Information Technology. MacMillan Press, London, 1982).

· ІТ – це система процедур перетворення інформації з метою формування, організації, обробки, розповсюдження та використання інформації [14].

У [40] подана схема, що визначає поняття інформаційної технології, яке базується на таких поняттях, як інформаційні ресурси та інформаційні процеси (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема, що визначає поняття інформаційної технології

Інформаційні процеси (ІП) у широкому розумінні – це процеси одержання, збереження, перетворення, представлення і передачі інформації, узяті зокрема або в сукупності. Зміст і характер ІП визначається інформаційною системою, у якій він протікає.

Інформаційна система, згідно з визначенням, поданим у ДСТУ – це система яка організовує накопичення і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери.

Автоматизована інформаційна система (АІС) або автоматизована вимірювальна інформаційна система (АВІС) являють собою інструмент, що дозволяє відібрати інформаційні ресурси і реалізувати інформаційні процеси.

Основу АІС (АВІС) складає ЕОМ, у складі якої наявні операційна система, система керування базою даних, формуються база даних і прикладні програми. До складу АВІС додатково входять вимірювальні пристрої. Основні функції АІС (АВІС) подані на рис. 3.2. та описані в [40].

Перша задача полягає у виділенні даних, що характеризують досліджувану систему, об’єкт, процес чи явище. Під даними маються на увазі сприйняті людиною факти, події, повідомлення, вимірювані характеристики, реєстровані сигнали тощо. З усієї множини подій, що відбуваються, і властивостей реальних об’єктів дослідник виділяє тільки цілком конкретні дані – ту малу частину величезного потенційно існуючого матеріалу, яка, на його погляд, необхідна для рішення поставленої перед ним задачі.

Рис. 3.2. Функціональна схема побудови ІТ та формування інформаційного забезпечення [40]

Аналіз даних ґрунтується на використанні сукупності математичних методів видобутку інформації з певним чином організованих даних для прийняття рішень, тобто реалізує тріаду «дані» – «інформація» - «рішення».

Задача пошуку та збереження інформації вирішується за допомогою створення баз даних, експертних систем, а також систем керування ними.

Функції захисту інформації реалізуються в АІС (АВІС) за допомогою методів криптографії, захисту паролів, способів боротьби з комп’ютерними вірусами та ін.

Передача інформації реалізується з використанням телекомунікаційних каналів, різних видів комп’ютерних мереж з метою перерозподілу інформації між особами, які приймають рішення.

У процесі реалізації інформаційної технології формується інформаційне забезпечення -сукупність відомостей (знань) про досліджувані об’єкти, системи, явища, що дають змогу приймати певні рішення.

Новий етап розвитку ІТ характеризується інтеграцією та взаємопроникненням засобів обчислювальної техніки, комп’ютерів та телекомунікаційних пристроїв – комп’ютерна телефонія, поява мобільних телефонів з функціями комп’ютерів (смартофонів) та ін. Найбільш яскраво таке проникнення спостерігається у сфері використання комп’ютерних мереж для телекомунікацій, що сприяло:

· виникненню нових організаційних форм роботи у різноманітних галузях людської життєдіяльності – створення віртуальних організацій, віртуальних офісів, електронна комерція, телемедицина, дистанційна освіта та ін.

· розвитку телекомунікаційних послуг – IP-телефонія, електронна пошта, телеконференції, мережеве теле- і радіомовлення та ін.

Таким чином під інформаційною технологією будемо розуміти сукупність методів і засобів отримання, обробки, представлення інформації, спрямованих на зміну її стану, властивостей, форми, змісту, які здійснюються в інтересах користувачів. Згідно ДСТУ 2226-93, інформаційна технологія – це технологічний процес, предметом перероблення й результатом якого є інформація.

Основу сучасних інформаційних технологій складають: комп'ютерна обробка інформації за заданими алгоритмами, зберігання великих об’ємів інформації на машинних носіях та передача інформації на будь-яку відстань за обмежений час.

На відміну від технічних, інформаційні технології не можуть існувати самі по собі. Можливості конкретних ІТ реалізуються тільки тоді, коли вони взаємозв’язані з іншими інформаційними технологіями, об’єднані в мережі або системи. Тому відбувся закономірний розвиток інформаційних технологій в інформаційні технології та системи.

Інформаційна технологія та система (ІТ/С) – це єдність апаратного, програмного, алгоритмічного забезпечення та мережі підтримки, направлене на досягнення певної мети [42]:

· апаратне забезпечення (Hardware). Сюди відносяться фізична структура або логічний макет, конфігурація машин, систем та іншого обладнання. Це засоби погодження задач виробництва (товарів і/або послуг) з досягненням заданого результату або мети;

· програмне забезпечення (Software). Воно представляє собою набір правил, керівних принципів та алгоритмів, необхідних для «оживлення» технічного обладнання. Сюди також відносяться програми, погодження, стандарти та правила користування, направлені на координацію окремих задач і процесу в цілому;

· алгоритмічне (інтелектуальне) забезпечення. Воно, в залежності від намірів, очікуваних результатів та цілей, повинно обґрунтовувати доцільність використання та розгортання технічного та програмного забезпечення, а також його конфігурацію в кожному конкретному випадку.

Апаратне, програмне та алгоритмічне забезпечення взаємозв’язані та рівнозначні. Вони утворюють ядро ІТ/С. Однак існує четвертий, найбільш важливий аспект ІТ/С – мережа підтримки ІТ/С, інфраструктура. Це необхідні фізичні, організаційні, адміністративні та культурні схеми, включаючи робочі завдання, необхідні навики, об’єм робіт, стандарти та критерії, стиль, культуру та організаційні моделі розгортання ІТ/С.

Прийнято вважати, що інформаційні технології і системи (ІТ/С) включають в себе і комп’ютерні і телекомунікаційні технології, а також зв’язані з ними програмне забезпечення та операційні системи. Додатки, які використовують ці технології, включають в себе комп’ютерні інформаційні системи для зберігання, обробки та пошуку даних, а комунікаційні послуги, які базуються на ІТ/С – телефонію, факсимільний зв'язок та електронну почту. Розвиток Інтернету та його використання для прикладних задач, таких як електронна торгівля, стає усе важливішим для організацій та суспільств в усьому світі [42].