| Терміни, параметри, характеристики | Визначення |
| Надзвичайна ситуація (НС) | порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що призвела чи може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та значних матеріальних втрат. |
| Надзвичайна ситуація для охорони здоров’я | обставина, що виникла раптово, при якій можливості органів та закладів охорони здоров’я з попередження та ліквідації медичних наслідків НС не відповідають існуючим можливостям і вимагають залучення додаткових медичних сил та засобів ззовні чи суттєвої зміни повсякденних форм та методів роботи. |
| Аварія | вихід із ладу, руйнування споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення виробничого чи транспортного процесу в наслідок чого на об’єкті чи певній території створюється загроза для життя та здоров’я людей. |
| Катастрофа | раптова, швидкоплинна подія викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила чисельні людські втрати, завдала шкоду або загрозу здоров’ю значній кількості людей, викликала руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також спричинила шкоду довкіллю. |
| Класифікація НС техногенного та природного характеру за рівнем | - Державний рівень; - Регіональний рівень; - Місцевий рівень; - Об’єктовий рівень (таблиця №1) |
| Відповідно до причин походження НС поділяються на: | а) НС техногенного характеру; б) НС природного характеру; в) НС соціально-політичного характеру |
| Залежно від кількості потерпілих надзвичайні ситуації поділяють на: | 1) малі (25—100 потерпілих, з них 10—15 потребують госпіталізації); 2) середні (101—1000 потерпілих, з них 16—250 потребують госпіталізації); 3) великі (більше 1000 потерпілих, з них понад 250 осіб потребують госпіталізації); 4) гігантські (десятки, сотні тисяч потерпілих). |
| Стихійне лихо | це явище природи, яке виникає раптово і призводить до різкого порушення нормальної діяльності населення, ураження та загибелі людей, знищення матеріальних цінностей. |
| Загальні риси, які властиві стихійному лиху | - великий просторовий розмах, - значний вплив на навколишнє середовище, - сильний психологічний вплив на людину |
| 3 групи природних катастроф | тектонічні катастрофи (землетруси, море хвилювання, зсуви, виверження вулканів) топологічні катастрофи (повені, селі, снігові лавини та інші) метеорологічні катастрофи (бурі, урагани, засухи, пожежі) |
| Землетруси | це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок розривів у земній корі та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань (15% усіх природних катастроф). (таблиця №2) |
| Магнітуда землетрусу | це загальна енергія землетрусу або максимальна амплітуда зміщення ґрунту в мікронах, виміряна сейсмографом на відстані 100 км від епіцентру. Глибина землетрусу — до З0—40 км. Під інтенсивністю землетрусу розуміють ступінь збитків і руйнувань у визначеному місті на поверхні землі, заподіяних землетрусом. |
| Землетрус оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера | 1 бал реєструється лише спеціальними приладами (сейсмографами); 2-3 бали – слабі; 4 бали – помірні; 5 балів – досить потужні; 6 – 7 балів – потужні; 8 балів – руйнівні; 9 – 10 балів – сильно руйнівні; 11 – 12 балів – катастрофічні. |
| 4 зони руйнувань: | А – зона повних руйнувань – 100,0% пошкодження (11-12 балів); Б – зона сильних руйнувань – 50,0-90,0% пошкоджень (9-10 балів); В – зона середніх руйнувань – 30,0-50,0% пошкоджень (7-8 балів); Г – зона слабких руйнувань – 10,0-30,0% пошкоджень (5-6 балів). |
| Повені | це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше. |
| Повені природного характеру (групи) | I група – спричинені випаданням значних опадів чи інтенсивним таненням снігу; II група – виникають під дією сильного вітру; III група – зумовлені підводними землетрусами і виверженням підводних чи острівних вулканів. |
| 4 зонизатоплення | Перша зона – зона катастрофічного затоплення (висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год. і більше; довжина зони може бути до 10 км. Час проходження хвилі прориву 30-60 хвилин); Друга зона – зона швидкої течії (швидкість течії 15 –20 км/год., довжина зони 15 – 25 км. Час проходження хвилі 1-4 години); Третя зона – зона середньої течії (швидкість течії 10 –15 км /год, довжина 30 –50 км. Час проходження хвилі – більше 4 годин); Четверта зона – зона слабкої течії (зона розливу) (швидкість течії 6 – 10 км / год., довжина залежить від рельєфу місцевості і може складати 35 – 70 км. від гідроспоруди або природного джерела). 40,0% - у загальній структурі стихійних лих. |
| Сель (таблиця № 3) | (селевий потік; походить від арабського сайль — бурхливий потік) — бурхливий грязьовий або грязе-кам'яний потік, що складається із суміші води і уламків гірських порід, раптово виникає в басейнах невеликих гірських річок. Є різновидом повені. Виникає внаслідок танення снігу або льодовиків, прориву водоймищ, рідше землетрусу, виверження вулканів. Селі поділяють на: дощові, снігові, льодяникові, вулканічні, сейсмічні, антропогенні. За своїм впливом (руйнівною дією) на споруди розрізняють селі: малопотужні, середньої потужності, потужні, катастрофічні. |
| Що характеризує зону затоплення | - швидкість течії води; - висота хвилі; - відстань між греблею і населеним пунктом. |
| Зсуви | це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння. |
| Шторми, урагани, смерчі | Для визначення сили вітру використовують шкалу, що була запропонована англійським гідрографом Бофортом (1806), прийнята Головною фізичною обсерваторією (таблиця № 4). Основною причиною виникнення бурі, урагану й смерчу є циклонічна діяльність атмосфери. Урагани виникають у будь-яку пору року, але частіше з липня по жовтень. Решту вісім місяців вони бувають рідко, шляхи їх короткі. Ураган – це вітер величезної руйнівної сили, що має 12 балів за шкалою Бофорта і велику тривалість. |
| Пожежі | це стихійне, некероване людиною розповсюдження вогню. Вони класифікуються на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові), і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні). Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові. Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20,0% будівель), суцільні (горить більше 20,0% будівель). Структура уражень: опіки, травми,отруєння угарним газом, нервово-психічні розлади. |
| Транспортні катастрофи | За видами транспортні катастрофи поділяють на авіаційні, автошляхові, залізничні, водні та трубопровідні. Причини транспортних катастроф: людський (особистий) фактор, погодні умови та видимість на шляхах, а також: погана організація дорожнього руху; несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів; низька дисципліна учасників дорожнього руху; перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу; вживання алкоголю, наркотичних засобів, зниження працездатності тощо; помилкові дії членів транспортних екіпажів та диспетчерів; заколисування під час руху; хвороби; зіткнення з перешкодами(машини, люди,тварини); терористичні акти… |
| Уражуючи факторипри транспортних катастрофах | загальні (характерні для усіх видів транспорту) і специфічні (характерні лише для конкретного виду транспорту). Наприклад, специфічним уражуючим фактором під час авіакатастрофи є дія гіпоксії та вибухової декомпресії тощо. |
| Загальні уражуючи фактори транспортних катастроф: | — механічні (динамічні) ураження (травми тощо); — термічні ураження (опіки тощо); — хімічні ураження (отруєння тощо); — психічні ураження, психоемоційні розлади тощо. |
| Загальні втрати при транспортних катастрофах | 1) безповоротні (постраждалі, які загинули до надання медичної допомоги та зникли безвісти); 2) медико-санітарні (уражені і хворі, які втратили працездатність і потребують медичної допомоги та доставлені на лікування до медичних пунктів і закладів). |
| Залежно від чисельності потерпілих визначають п'ять категорій транспортних катастроф (за ступенем медичних наслідків): | I — до 5 осіб; II —6—15 осіб; III — 16—30 осіб; IV —31—50 осіб; V — понад 50 осіб. |
| Причини виникнення залізничних катастроф: | — порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства, порушення правил безпеки під час транспортування вантажів (вибухових, легкозаймистих, токсичних речовин тощо); — дії зовнішніх факторів у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової і нафтової промисловості, вибухів, пожеж тощо; — неправильні дії (бездіяльність) локомотивних бригад і чергового персоналу станцій; — зіткнення з перешкодами (автомобілями, людьми, тваринами); — терористичні акти. |
| Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень потерпілих | — з ураженнями легкого ступеня тяжкості — 35—40 %; — з ураженнями середнього і тяжкого ступеня — 20—25 %; — потерпілі з ураженнями вкрай тяжкого ступеня — 20 %; — потерпілі у термінальному стані — 20 %. |
| Види уражень людей при залізничних катастрофах: | 1) механічні травми – 90%; 2) термічні опіки – 10%; 3) гострі отруєння та хімічні опіки; 4) радіаційні ураження; 5) комбіновані і поєднані ураження. |
| Аналіз причин випадків авіакатастроф дає змогу встановити, що: | — 50—60 % пов'язані з помилками людей; — 15—30 % внаслідок відмови техніки; — 10—20 % — унаслідок впливу зовнішнього середовища (гроза, зледеніння, туман тощо); — у 5—10 % — інші причини (через саботаж, воєнні дії, тероризм). |
| Основні ураження постраждалих при авіакатастрофах | -механічні пошкодження – 90%(10% - шок); -черепно-мозкова травма – 40-60%; -сполучені травми та опіки – 10-20%. |
| Структура санітарних втрат при аваріях в шахтах(вибух метану) | -механічні травми – 2,0 –3,0%; -отруєння оксидом вуглецю (чадним газом) – 40,0%; -механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%; - термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні - --- травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%; -опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%. |
Таблиця 1.
Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368)
За рівнем
| Рівень НС | Поширеність НС | Кількість загиблих | Кількість постраждалих | Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності |
| Державний | 1.На територію інших держав. 2.Двох або більш регіонів | Понад 10 осіб. Понад 5 осіб | Більше 300 осіб Понад 100 осіб | Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб). Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб). |
| Регіональний | На територію двох або більш регіонів (міст обласного значення) | 3-5 осіб | 50-100 осіб | 1-10 тис. на тривалий час |
| Місцевий | За межі потенційно-небезпечного об’єкту, загрожує довкіллю сусіднім населеним пунктам | 1-2 особи | 20-50 осіб | 100-1000 осіб |
| Об’єктовий | Не підпадає під названі вище визначення |
Таблиця 2.
