Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до занять

Терміни, параметри, характеристики	Визначення
Надзвичайна ситуація (НС)	порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що призвела чи може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Надзвичайна ситуація для охорони здоров’я	обставина, що виникла раптово, при якій можливості органів та закладів охорони здоров’я з попередження та ліквідації медичних наслідків НС не відповідають існуючим можливостям і вимагають залучення додаткових медичних сил та засобів ззовні чи суттєвої зміни повсякденних форм та методів роботи.
Аварія	вихід із ладу, руйнування споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення виробничого чи транспортного процесу в наслідок чого на об’єкті чи певній території створюється загроза для життя та здоров’я людей.
Катастрофа	раптова, швидкоплинна подія викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила чисельні людські втрати, завдала шкоду або загрозу здоров’ю значній кількості людей, викликала руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також спричинила шкоду довкіллю.
Класифікація НС техногенного та природного характеру за рівнем	- Державний рівень; - Регіональний рівень; - Місцевий рівень; - Об’єктовий рівень (таблиця №1)
Відповідно до причин походження НС поділяються на:	а) НС техногенного характеру; б) НС природного характеру; в) НС соціально-політичного характеру
Залежно від кількості потерпілих надзвичайні ситуації поділяють на:	1) малі (25—100 потерпілих, з них 10—15 потребують госпіталізації); 2) середні (101—1000 потерпілих, з них 16—250 потребують госпіталізації); 3) великі (більше 1000 потерпілих, з них понад 250 осіб потребують госпіталізації); 4) гігантські (десятки, сотні тисяч потерпілих).
Стихійне лихо	це явище природи, яке виникає раптово і призводить до різкого порушення нормальної діяльності населення, ураження та загибелі людей, знищення матеріальних цінностей.
Загальні риси, які властиві стихійному лиху	- великий просторовий розмах, - значний вплив на навколишнє середовище, - сильний психологічний вплив на людину
3 групи природних катастроф	тектонічні катастрофи (землетруси, море хвилювання, зсуви, виверження вулканів) топологічні катастрофи (повені, селі, снігові лавини та інші) метеорологічні катастрофи (бурі, урагани, засухи, пожежі)
Землетруси	це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок розривів у земній корі та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань (15% усіх природних катастроф). (таблиця №2)
Магнітуда землетрусу	це загальна енергія землетрусу або максимальна амплітуда зміщення ґрунту в мікронах, виміряна сейсмографом на відстані 100 км від епіцентру. Глибина землетрусу — до З0—40 км. Під інтенсивністю землетрусу розуміють ступінь збитків і руйнувань у визначеному місті на поверхні землі, заподіяних землетрусом.
Землетрус оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера	1 бал реєструється лише спеціальними приладами (сейсмографами); 2-3 бали – слабі; 4 бали – помірні; 5 балів – досить потужні; 6 – 7 балів – потужні; 8 балів – руйнівні; 9 – 10 балів – сильно руйнівні; 11 – 12 балів – катастрофічні.
4 зони руйнувань:	А – зона повних руйнувань – 100,0% пошкодження (11-12 балів); Б – зона сильних руйнувань – 50,0-90,0% пошкоджень (9-10 балів); В – зона середніх руйнувань – 30,0-50,0% пошкоджень (7-8 балів); Г – зона слабких руйнувань – 10,0-30,0% пошкоджень (5-6 балів).
Повені	це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше.
Повені природного характеру (групи)	I група – спричинені випаданням значних опадів чи інтенсивним таненням снігу; II група – виникають під дією сильного вітру; III група – зумовлені підводними землетрусами і виверженням підводних чи острівних вулканів.
4 зонизатоплення	Перша зона – зона катастрофічного затоплення (висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год. і більше; довжина зони може бути до 10 км. Час проходження хвилі прориву 30-60 хвилин); Друга зона – зона швидкої течії (швидкість течії 15 –20 км/год., довжина зони 15 – 25 км. Час проходження хвилі 1-4 години); Третя зона – зона середньої течії (швидкість течії 10 –15 км /год, довжина 30 –50 км. Час проходження хвилі – більше 4 годин); Четверта зона – зона слабкої течії (зона розливу) (швидкість течії 6 – 10 км / год., довжина залежить від рельєфу місцевості і може складати 35 – 70 км. від гідроспоруди або природного джерела). 40,0% - у загальній структурі стихійних лих.
Сель (таблиця № 3)	(селевий потік; походить від арабського сайль — бурхливий потік) — бурхливий грязьовий або грязе-кам'яний потік, що складається із суміші води і уламків гірських порід, раптово виникає в басейнах невеликих гірських річок. Є різновидом повені. Виникає внаслідок танення снігу або льодовиків, прориву водоймищ, рідше землетрусу, виверження вулканів. Селі поділяють на: дощові, снігові, льодяникові, вулканічні, сейсмічні, антропогенні. За своїм впливом (руйнівною дією) на споруди розрізняють селі: малопотужні, середньої потужності, потужні, катастрофічні.
Що характеризує зону затоплення	- швидкість течії води; - висота хвилі; - відстань між греблею і населеним пунктом.
Зсуви	це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння.
Шторми, урагани, смерчі	Для визначення сили вітру використовують шкалу, що була запропонована англійським гідрографом Бофортом (1806), прийнята Головною фізичною обсерваторією (таблиця № 4). Основною причиною виникнення бурі, урагану й смерчу є циклонічна діяльність атмосфери. Урагани виникають у будь-яку пору року, але частіше з липня по жовтень. Решту вісім місяців вони бувають рідко, шляхи їх короткі. Ураган – це вітер величезної руйнівної сили, що має 12 балів за шкалою Бофорта і велику тривалість.
Пожежі	це стихійне, некероване людиною розповсюдження вогню. Вони класифікуються на природні пожежі (лісові, торф’яні, степові, польові), і пожежі в населених пунктах (окремі, масові, суцільні). Залежно від характеру горіння природні пожежі поділяються на низові, верхові та ґрунтові. Пожежі можуть бути: окремі (горить один або декілька будинків), масові (горить до 20,0% будівель), суцільні (горить більше 20,0% будівель). Структура уражень: опіки, травми,отруєння угарним газом, нервово-психічні розлади.
Транспортні катастрофи	За видами транспортні катастрофи поділяють на авіаційні, автошляхові, залізничні, водні та трубопровідні. Причини транспортних катастроф: людський (особистий) фактор, погодні умови та видимість на шляхах, а також: погана організація дорожнього руху; несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів; низька дисципліна учасників дорожнього руху; перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу; вживання алкоголю, наркотичних засобів, зниження працездатності тощо; помилкові дії членів транспортних екіпажів та диспетчерів; заколисування під час руху; хвороби; зіткнення з перешкодами(машини, люди,тварини); терористичні акти…
Уражуючи факторипри транспортних катастрофах	загальні (характерні для усіх видів транспорту) і специфічні (характерні лише для конкретного виду транспорту). Наприклад, специфічним уражуючим фактором під час авіакатастрофи є дія гіпоксії та вибухової декомпресії тощо.
Загальні уражуючи фактори транспортних катастроф:	— механічні (динамічні) ураження (травми тощо); — термічні ураження (опіки тощо); — хімічні ураження (отруєння тощо); — психічні ураження, психоемоційні розлади тощо.
Загальні втрати при транспортних катастрофах	1) безповоротні (постраждалі, які загинули до надання медичної допомоги та зникли безвісти); 2) медико-санітарні (уражені і хворі, які втратили працездатність і потребують медичної допомоги та доставлені на лікування до медичних пунктів і закладів).
Залежно від чисельності потерпілих визначають п'ять категорій транспортних катастроф (за ступенем медичних наслідків):	I — до 5 осіб; II —6—15 осіб; III — 16—30 осіб; IV —31—50 осіб; V — понад 50 осіб.
Причини виникнення залізничних катастроф:	— порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства, порушення правил безпеки під час транспортування вантажів (вибухових, легкозаймистих, токсичних речовин тощо); — дії зовнішніх факторів у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової і нафтової промисловості, вибухів, пожеж тощо; — неправильні дії (бездіяльність) локомотивних бригад і чергового персоналу станцій; — зіткнення з перешкодами (автомобілями, людьми, тваринами); — терористичні акти.
Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень потерпілих	— з ураженнями легкого ступеня тяжкості — 35—40 %; — з ураженнями середнього і тяжкого ступеня — 20—25 %; — потерпілі з ураженнями вкрай тяжкого ступеня — 20 %; — потерпілі у термінальному стані — 20 %.
Види уражень людей при залізничних катастрофах:	1) механічні травми – 90%; 2) термічні опіки – 10%; 3) гострі отруєння та хімічні опіки; 4) радіаційні ураження; 5) комбіновані і поєднані ураження.
Аналіз причин випадків авіакатастроф дає змогу встановити, що:	— 50—60 % пов'язані з помилками людей; — 15—30 % внаслідок відмови техніки; — 10—20 % — унаслідок впливу зовнішнього середовища (гроза, зледеніння, туман тощо); — у 5—10 % — інші причини (через саботаж, воєнні дії, тероризм).
Основні ураження постраждалих при авіакатастрофах	-механічні пошкодження – 90%(10% - шок); -черепно-мозкова травма – 40-60%; -сполучені травми та опіки – 10-20%.
Структура санітарних втрат при аваріях в шахтах(вибух метану)	-механічні травми – 2,0 –3,0%; -отруєння оксидом вуглецю (чадним газом) – 40,0%; -механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%; - термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні - --- травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%; -опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%.

Таблиця 1.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368)

За рівнем

Рівень НС	Поширеність НС	Кількість загиблих	Кількість постраждалих	Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності
Державний	1.На територію інших держав. 2.Двох або більш регіонів	Понад 10 осіб. Понад 5 осіб	Більше 300 осіб Понад 100 осіб	Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб). Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб).
Регіональний	На територію двох або більш регіонів (міст обласного значення)	3-5 осіб	50-100 осіб	1-10 тис. на тривалий час
Місцевий	За межі потенційно-небезпечного об’єкту, загрожує довкіллю сусіднім населеним пунктам	1-2 особи	20-50 осіб	100-1000 осіб
Об’єктовий	Не підпадає під названі вище визначення

Таблиця 2.