Голова НБУ, його повноваження

Голова НБУ звільняється з посади ВРУ за поданням ПУ у визначених законом випадках (закінчення строку повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину; інші).

Повноваження Голови НБУ: 1) керує діяльністю НБУ; 2) діє від імені НБУ і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями; 3) головує на засіданнях Правління НБУ; 4) підписує протоколи, постанови Правління НБУ, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються НБУ; 5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови НБУ; 6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями НБУ, його підприємствами, установами; 7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності НБУ, крім віднесених до виключної компетенції Ради НБУ та Правління НБУ; 8) одноосібно несе відповідальність перед ВРУ та ПУ за діяльність НБУ.

Голова НБУ має одного першого заступника та 3 заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою НБУ. Директори департаментів НБУ призначаються та звільняються з посади Головою НБУ відповідно до законодавства України про працю.

 

125. Підзвітність НБУ.

НБУ підзвітний ПУ та ВРУ в межах їх конституційних повноважень (ст. 51 ЗУ "Про НБУ").

Підзвітність означає: 1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ ВРУ за поданням ПУ; 2) призначення та звільнення ПУ половини складу Ради НБУ; 3) призначення та звільнення ВРУ половини складу Ради НБУ; 4) доповідь Голови НБУ ВРУ про діяльність НБУ; 5) надання ПУ та ВРУ двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

НБУ має право подавати ПУ у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ

 

126. Законодавчі обмеження діяльності НБУ.

НБУ забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України (ст. 54 ЗУ "Про НБУ").

Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам Укр (ст. 48 ЗУ "Про НБУ").

НБУ забороняється (ст. 71 ЗУ "Про НБУ"): 1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ; 2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ; 3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям НБУ. Ці обмеження не стосуються: 1) набуття з метою покриття заборгованості НБУ будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк; 2) випадків виконання операцій з метою забезпечення виконання функцій НБУ, передбачених ЗУ "Про НБУ"; 3) участі у капіталах інших підприємств, установ, що забезпечують діяльність НБУ.

127. Поняття та види банків за законодавством України

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система України складається з НБУ та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Види банків: 1) За колом виконуваних операцій: а)універсальн і б)спеціалізовані - якщо більше 50 % його активів є активами одного типу або якщо більше 50 % його пасивів є вкладами ФО. Спеціалізованим банкам крім ощадних забороняється залучати вклади від ФО в обсягах, що перевищують 5% капіталу банку. 2) За організаційно-правовою формою: а) установи у формі акціонерного товариства, б) установи у формі ТОВ, в) кооперативні банки. 3) За формою власності :а) державні, б) створені за рахунок приватного капіталу. 4) За територією діяльності: а) обласні (регіональні), б) ті, що діють на території всієї країни (національні). 5) Заспеціалізацією: а) ощадними, б) інвестиційними, в) іпотечними, г) розрахунковими (кліринговими). 6) За джерелом походження капіталу: а) за рахунок приватного капіталу, як національного, так і іноземного; б) за рахунок державних коштів (100% держ. коштів), створюються за рішенням КМУ.

 

128. Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні

Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні визначені в ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році. Банки різних організаційно-правових форм створюються відповідно ЗУ "Про господарські товариства", чинного законодавства України про кооперацію та НПА НБУ.

Банки створюються у формі ВАТ або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути: ощадними;інвестиційними; іпотечними; розрахунковими (кліринговими).

Реєстрація банку здійснюється шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Рішення про реєстрацію банку надсилається листом уповноваженій особі банку та територіальному управлінню НБУ за місцезнаходженням банку з доданням статуту зареєстрованого банку, титульна сторінка якого засвідчена підписом заступника Голови і відбитком печатки НБУ.

Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку в разі: - порушення порядку створення банку; - невідповідності установчих документів, потрібних для реєстрації банку, чинному законодавству України; - подання неповного пакета документів або невідповідності поданого пакета вимогам чинного законодавства України, в тому числі НПА НБУ; - незадовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку

 

 

129. Правові засади створення та функціонування державних банків в Україні

Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні визначені в ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році. Банки різних організаційно-правових форм створюються відповідно ЗУ "Про господарські товариства", чинного законодавства України про кооперацію та НПА НБУ.

Державний банк засновується за рішенням КМУ після отримання позитивного висновку НБУ про намір заснування державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною постановою КМУ і має відповідати вимогам ЗУ "Про банки і банківську діяльність", інших ЗУ та нормативно-правових актів НБУ.

Для реєстрації державного банку подаються документи, що дають змогу зробити висновок про професійну придатність голови, його заступників та членів наглядової ради, кандидатури яких відповідають таким вимогам: наявність громадянства України; наявність повної вищої економічної або юридичної освіти, або наукового ступеня в галузі економіки, фінансів та/або права; наявність досвіду роботи не менше 3 років в органах законодавчої влади чи на керівних посадах в органах центральної виконавчої влади України або банківській установі або досвіду наукової, практичної роботи в сфері економіки, фінансів, права).

 

130. Правові засади створення та функціонування кооперативних банків в Україні

Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні визначені в ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році. Банки різних організаційно-правових форм створюються відповідно ЗУ "Про господарські товариства", чинного законодавства України про кооперацію та НПА НБУ.

Місцевий кооперативний банк створюється ЮО і ФО відповідно до вимог ЗУ "Про банки і банківську діяльність", та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу. Учасниками банку можуть бути резиденти та нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути ЮО, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі ЮО здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків. Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки) тільки від своїх учасників.

 

131. Правові основи ліцензування банківської діяльності.

Банківська ліцензія - документ, який видається НБУ в порядку і на умовах, визначених у ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльості», ЗУ "Про банки і банківську діяльність", на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

 

132. Правове положення відокремлених підрозділів банку

Підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком. Філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим НПА НБУ. Відомості про філії та представництва банків НБУ включає до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Правове положення відокремлених підрозділів банку визначене в ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році.

133. Банківські операції, їх види за законодавством України.

Здійснення банківських операцій та обмежень щодо діяльності банків визначені ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та інших НПА НБУ. На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі виключно банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від ЮО та ФО; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Операції, які можуть виконувати банки на підставі банківської ліцензії без отримання письмового дозволу НБУ: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Операції, які можуть виконувати банки на підставі банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ: 1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; 2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; 3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; 4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: - з інструментами грошового ринку; - з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; - з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; 5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; 6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

 

134.Законодавчі обмеження діяльності банків

Банкам забороняється (ст. 48 ЗУ "Про банки і банківську діяльність") діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: 1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських фій; 2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; 3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

 

135. Банківські об¢єднання, їх типи.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України (ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Питання банківських об`єднань регулюються ЗУ "Про банки і банківську діяльність", Положенням НБУ про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань, Положенням НБУ про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою НБУ та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною НБУ формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими НБУ.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду у разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його учасників.

 

136. Правові засади створення та функціонування банківських об’єднань в Україні

Правові основи створення та державної реєстрації банків в Україні визначені в ЗУ, Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців», ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженому Постановою НБУ в 2001 році. Банки різних організаційно-правових форм створюються відповідно ЗУ "Про господарські товариства", чинного законодавства України про кооперацію та НПА НБУ.

 

137. Правове положення банків з іноземним капіталом в Україні.

Банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 % (ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Правове положення банків з іноземним капіталом в Україні регулюється ЗУ "Про банки і банківську діяльність", Положенням НБУ про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, іншими НПА НБУ.

Для створення і отримання статусу банку з іноземним капіталом його засновники (правління (рада директорів)) зобов'язані отримати попередній дозвіл НБУ. Для отримання попереднього дозволу до НБУ необхідно подати такі документи: 1) клопотання про надання попереднього дозволу; 2) інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та наявність необхідних коштів для заснування банку; 3) дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу; 4) інформацію про андерайтера та його ділову репутацію, угоду з андерайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках шляхом андерайтингу. Клопотання розглядається НБУ протягом 1 місяця з дня його отримання.

 

 

138. Правове положення філій іноземних банків в Україні

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.

Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов: 1) держава, в якій зареєстровано іноземний банк, належить до держав, які беруть участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF); 2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду; 3) між НБУ та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов; 4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 10 мільйонів євро; 5) наявність письмового зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України.

Акредитацію філій та представництв іноземних банків в Україні здійснює НБУ шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії, що є підставою для здійснення нею банківської діяльності.

 

139. Способи реорганізації банків

Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ.

У відповідності з ЗУ "Про банки і банківську діяльність" реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов'язків до банку-правонаступника, який створюється у результаті злиття.

Приєднання означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків до іншого банку.

Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу.

Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.

Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

 

140 Органи управління банку, їх повноваження.

Органами управління банку є: загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку (ст. 37 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників, компетенція: 1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання; 2) внесення змін та доповнень до статуту банку; 3) зміни розміру статутного капіталу банку; 4) призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії; 5) затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, діє на підставі положення, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.

Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без дорученн я.

 

 

141. Органи контролю банку, їх повноваження.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників, які не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку, діє на підставі статуту, чи окремого положення. Функції: 1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку; 2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку; 3) визначає зовнішнього аудитора; 4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку; 5) приймає рішення щодо покриття збитків; 6) приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень; 7) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку; 8) готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників; 9) здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.

Ревізійна комісія - обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників або їх представників(не працівників банку), підзвітна загальним зборам учасників банку та здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю банку в межах повноважень: 1) контролює дотримання банком законодавства України і НПА НБУ; 2) розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників; 3) вносить на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

142. Порядок формування статутного капіталу банку.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку (ст. 32 ЗУ "Про банки і банківську діяльність"). Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро. Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день укладення установчого договору. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел та бюджетних коштів, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено та не має права без згоди НБУ зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу.

Банки здійснюють емісію власних акцій та оголошують підписку на паї відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених ЗУ "Про банки і банківську діяльність". Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку.

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням НБУ про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод, але не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

 

143. Капітал банку та його структура.

Капітал банку (ст. 30 ЗУ "Про банки і банківську діяльність") включає: 1)основний капітал; 2)додатковий капітал. Основний капітал банку включає: сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям: 1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання; 2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку; 3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків; 4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження НБУ додатковий капітал може включати: 1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв); 2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання); 3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям: вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими; вони не можуть бути погашені за ініціативою власника; вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати; 4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.

 

144. Поняття банківських рахунків та їх види

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність").

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать: 1) рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених ЗУ або актами КМУ; 2) поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам ЮО - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України; 3) поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам; 4) карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками; 5) поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів; 5) інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту

145. Поняття та елементи розрахункових правовідносин

Розрахункові правовідносини – це такі, що виникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи.

Елементами розрахункових правовідносин є їх суб’єкти, об’єкт, та зміст. Суб’єктами розрахункових правовідносин є платник, одержувач платежу, банк платника та банк одержувача, НБУ. Об’єкт розрахункових правовідносин - це грошові кошти, або інші цінності які можуть бути використанні у розрахункових відносинах (наприклад, казначейські зобов’язання, що є видом цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і надають право на одержання фінансового доходу, виконують функцію так званих "квазі" грошей тобто власник казначейського зобов’язання може використовувати його як засіб платежу при здійсненні ним розрахункових операцій). Зміст – певні конкретні права та обов’язки суб’єктів даних правовідносин.

Основний зміст розрахункових відносин розкривається через принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків.

 

146. Правові основи відкриття, обслуговування та закриття рахунків клієнтів у банках

Відповідно до ГКУ (гл. 72, 74), ЦКУ (гл. 35, § 1), ЗУ "Про НБУ", "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", інших законодавчих актів України та НПА НБУ розроблена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою НБУ і регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах клієнтам: суб'єктам господарювання,ФО, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій, використання і закриття рахунків.

Ідентифікація клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, здійснюється на підставі відповідних документів (а) для громадян Укр, які: постійно проживають в Укр, – паспорт громадянина Укр або тимчасове посвідчення громадянина Укр, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, -свідоцтво про народження; б) для іноземних громадян, які: постійно проживають в Укр, – паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання; в) для осіб без громадянства, які: постійно проживають в Укр, – посвідка на постійне проживання; тимчасово перебувають в Укр, – паспортний документ; г) для біженців – посвідчення біженця, інших документів)

Якщо підприємство вперше відкриває рахунок у цьому банку, воно повинно подати документи за визначеним переліком (• заяву про відкриття поточного рахунка; • засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію ЮО; • засвідчену копію належним чином зареєстрованого установчого документа; • картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів ЮО надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів; • копію документів, що підтверджують реєстрацію ЮО у відповідному органі Пенсійного фонду України (у разі використання найманої праці), у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, інші)..

 

 

148. Правова природа договору банківського рахунка.

Договір банківського рахунку є консенсуальним та двостороннім. Із змісту ч. 4 ст. 1068 та ст. 1070 ЦК випливає, що він може бути оплатним. При цьому обов'язок із оплати може покладатися як на банк так і на клієнта. Так, відповідно до ч. 4 ст. 1068 клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Згідно з правилами ст. 1070 ЦК за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

За договором банківського рахунка виникають декілька груп відносин: 1) банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять від клієнта або від третіх осіб, а також видавати на вимогу клієнта необхідні йому суми. При цьому банк може використовувати кошти, що є на рахунку, на власний розсуд, у тому числі як кредитні ресурси для інших осіб. Однак у будь-якому випадку, банк повинен забезпечити клієнту можливість безперешкодно розпоряджатися коштами на його рахунку; 2) банк зобов'язується виконувати доручення клієнта про здійснення платежів і про отримання коштів, які належать клієнту.

Сторонами договору банківського рахунку є банк або інша фінансова установа та клієнт.

 

148. Правова природа договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу носить реальний, оплатний та односторонній характер. Він вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. Вклад в готівковій або у безготівковій формі, що переданий вкладником або для нього третьою особою стає власністю банку, який його використовує для здійсненні інших банківських операцій. Зазначена обставина зумовлюється особливістю об'єкту договору - грошових коштів, що мають родовий та споживний характер, повернення яких можливе лише шляхом виплати такої ж самої суми коштів. Крім повернення вкладу, банк після закінчення строку дії договору чи достроково на вимогу вкладника зобов'язаний виплатити вкладнику нараховані на суму вкладу відсотки або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Зобов'язання банку щодо нарахування і виплати процентів або доходу в іншій формі характеризує даний договір як оплатний.

Конструкція договору банківського вкладу передбачає обов'язок банківської установи, що прийняла від вкладника чи для нього певну грошову суму виплачувати по закінченню обумовленого у договорі періоду таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі. У залежності від виду договору та встановлених сторонами прав та обов'язків механізм реалізації договору може відповідно уточнюватися.

 

149. Примусове списання коштів з рахунка клієнта.

Списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом. Неналежний стягувач - особа, що не має визначених ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підстав на ініціювання переказу коштів з рахунка платника (ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Єдиним органом, на який покладено функції щодо примусового виконання рішень і яким мають виконуватися виконавчі документи є Державна виконавча служба України. Органи та організації, у тому числі податкові органи та банки, які виконують рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів, не є органами примусового виконання ("Про виконавче провадження").

Практичне здійснення примусового списання коштів з рахунка клієнта банками регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ (2004 рік), Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких НПА НБУ (2008 рік) та інших НПА НБУ, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

150. Учасники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде НБУ, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов'язковою. Вкладник - фізична особа, яка має вклад у учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Правове регулювання діяльності Фонду, в тому числі і стосовно джерел формування його коштів здійснюється на підставі ЗУ "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ЗУ "Про банки і банківську діяльність", іншого банківського законодавства.

 

151. Джерела формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Джерелами формування коштів Фонду є: 1) початкові збори з учасників Фонду; 2) регулярні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду; 3) спеціальні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду; 4) кошти, внесені НБУ в розмірі 20 мільйонів гривень; 4¹) щорічні внески НБУ від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами у розмірі, встановленому законом; 5) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; 6) кредити, залучені від КМУ, НБУ, банків та іноземних кредиторів; 7) пеня, яку сплачують учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду; 8) доходи від депозитів, розміщених Фондом у НБУ.

Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Фонд має право придбавати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Міністерством фінансів України та НБУ. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.

152. Правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Фонд гарантування вкладів ФО є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів ФО.

Фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в НБУ. Фонд має печатку із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке затверджується КМУ та НБУ. Місцезнаходження Фонду - місто Київ.

Правове регулювання діяльності Фонду здійснюється на підставі ЗУ "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, КМУ та НБУ

 

153.Поняття платіжної системи, її члени та учасники.

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Учасниками платіжної системи є всі види підприємств, державні структури, громадські організації, населення, комерційні та центральний банки. Установлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил поведінки ставить їх у рівні умови, захищає інтереси кожного з них. Тому створення високоефективної, дійової та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави.

Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача.

 

154. Види платіжних систем за законодавством України

ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

В Україні можуть створюватися: 1) внутрішньодержавні банківські та 2) небанківські платіжні системи.

1) До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться: системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу коштів між його підрозділами.

Система масових платежів призначена для переказу коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних інструментів, крім вищевказаних систем.

2) Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу НБУ.

Система електронних платежів НБУ (СЕП НБУ) - це державна система міжбанківських розрахунків, яка діє через встановлення банком кореспондентських відносин з НБУ шляхом відкриття кореспондентського рахунка в НБУ в порядку, визначеному НБУ. НБУ гарантує її надійність і безпеку, організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського переказу

 

155.Договірне списання коштів з рахунка платника

Списання договірне - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом (п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: - умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; - номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; - назву отримувача; - номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; - перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до цієї Інструкції.

Платіжна вимога оформляється за встановленою формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" отримувач зазначає назву, номер і дату договору з платником, яким передбачене право отримувача на договірне списання, а також назву і статтю закону, що передбачає таке списання.

 

156. Арешт коштів на рахунках клієнтів

У відповідності із ЗУ "Про банки і банківську діяльність" арешт на кошти та інші цінності ЮО або ФО, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду (ст. 59). Зупинення видаткових операцій за рахунками ЮО або ФО здійснюється лише в разі накладення арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках ЮО чи ФО, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

 

157. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування.

1. Банківське законодавство врегульовує практичне здійснення розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування в ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

2. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

3. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом.

4. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним цифровим підписом, не приймається до виконання. При цьому при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - член платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

5. Дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта. Дистанційне розпорядження - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку

 

158. Інкасування векселів

Банківська операція з інкасування векселів, що належить до комісійних операцій, разом із супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах

Порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті в національній валюті на території України, визначено в Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженому постановою НБУ (2002 рік), інкасування векселів – розділ 10.

Види інкасування векселів разом із супровідними документами: 1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних документів; 2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними документами

Сторонами в операції з інкасування є: комітент (принципал), банк-ремітент, інкасувальний банк, банк-пред'явник та платник, якому має бути зроблене пред'явлення векселів та супровідних документів згідно з дорученням на інкасування.

 

159. Доміціляція векселів.

Доміціляція векселя - призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміціляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміціляції.

Правове регулювання операцій з векселями, в тому числі стосовно доміціляції векселі в, здійснюється згідно із Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу", ЗУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", ЗУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі",

160. Банківські платіжні картки, їх види.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Пластикова картка може використовуватися не лише як інструмент для здійснення платежів, а й як інструмент для зберігання коштів із можливістю їх отримання у готівковій формі через банкомат, як інструмент отримання кредиту.

Законодавством України не здійснювалось класифікації платіжних карток, однак практика їх застосування дозоляє виділити наступні види:

1) Залежно від можливості здійснення операцій за карткою у разі, якщо необхідна для проведення трансакції сума перевищує ту, що заходиться на картрахунку, банківські пластикові картки поділяють на дебетові та кредитні. Дебетова банківська пластикова картка передбачає розрахунки за операції із платіжною карткою у межах власних коштів клієнта, які обліковуються на його картковому рахунку. Кредитна банківська пластикова картка передбачає виконання розрахунків за операції із платіжною карткою за рахунок кредиту у банку. На практиці чисто кредитні картки застосовуються досить рідко. Розповсюдженою є дебетно-кредитна схема, згідно із якою договором між банком та клієнтом обумовлюється можливість надання овердрафту (короткострокового кредиту, що надається банком у разі перевищення суми операції за платіжною карткою встановленого витратного ліміту).

2) Залежно від сфери застосування (корпоративна/некорпоративна сфера) банківські платіжні картки поділяються на особисті та корпоративні. Особиста картка є платіжною карткою, емітованою на ім’я клієнта – фізичної особи, що не є суб’єктом підприємницької діяльності. Корпоративна картка є платіжною карткою, емітованою на ім’я довіреної особи клієнта - ЮО або ФО – підприємця.

 

161. Види безготівкових розрахунків.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковимичеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг;

Розрахункові чеки - використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту.

162. Поняття платіжного інструмента та його види.

Платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника (1.31) ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні").

До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби.

Документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються НБУ. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються НБУ.

Спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

 

163. Правове регулювання безготівкових розрахунків в Україні.

Правове регулювання безготівкових розрахунків в Укр здійснюється на ступними н/п актами:

1) Конституцією (ст. 92, 99, 100); 2) ГКУ (гл. 35); 3) ЦКУ (гл. 71, 72, 74); 4) ЗУ "Про НБУ"

5) ЗУ "Про банки і банківську діяльність" - визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Укр і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки Укр та підтримки вітчизняного товаровиробника.

6) ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" - визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах Україні, а також встановлює відповідальність суб’єктів переказу.

7) Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою НБУ (2003) - регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій;

8) Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ, - встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків ЮО і ФО та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

9) Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою НБУ (2001) встановлює загальні вимоги НБУ до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодерж платіжних систем, що створюються в Україні.

 

 

164. Організація міжбанківських розрахунків в Україні.

Базовим законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Укр та загальний порядок проведення переказу коштів у межах Укр є ЗК "Про платіжні системи та переказ коштів в Укр". Цим Законом систему електронних платежів НБУ (СЕП) визначено держ системою міжбанківських розрахунків.

Міжбанківський переказ здійснюється шляхом: 1) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в НБУ; 2) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку.

Міжбанківський переказ коштів - переказ коштів між банками в безготівковій формі, що обумовлений потребою виконання платежів клієнтів або власних зобов'язань банків. Міжбанківський переказ у СЕП у режимі реального часу - міжбанківський переказ, що здійснюється з індивідуальним обробленням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким списання коштів з технічного рахунку учасника СЕП (платника) та зарахування коштів на технічний рахунок учасника СЕП (отримувача) виконується одночасно. Міжбанківський переказ у СЕП у файловому режимі -міжбанківський переказ, що здійсню-ється з індивідуальним обробленням міжбанківсь-кого електронного розрахункового документа, за яким між списанням коштів з технічного рахунку учасника СЕП (платника) та зарахуванням коштів на технічний рахунок учасника СЕП (отримувача) є певний проміжок часу.

 

165. Відповідальність банків при здійсненні переказу коштів.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до ЗУ "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні" та умов укладених між ними договорів (ст. 32 ЗУ "Про платіжні системи і переказ грошей в Укр").

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. В протилежному випадку отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 %суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми грошей цьому банку протягом 3 робочих днів від дати надходження такого повідомлення. У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю