Цей метод є надзвичайно поширеним у соціально-психологічних дослідженнях і використовується для з'ясування, чи розуміють досліджувані конкретні завдання, життєві ситуації, а також з метою отримати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості. Анкетування ґрунтується на опосередкованій соціально-психологічній взаємодії дослідника й опитуваного (респондента). Бесіда дає змогу одержати інформацію на основі вербальної (словесної) комунікації. За анкетного методу, на відміну від методу бесіди, не обов'язковий особистий контакт. Використовується опитувальний лист, який є сукупністю впорядкованих за змістом і формою запитань.
Анкетування повинно відповідати таким вимогам:
— запитання протягом анкетування мають залишатися незмінними;
— перед початком необхідно провести інструктаж про порядок заповнення анкети;
— наявність гарантії анонімності;
— запитання анкети повинні бути чіткими, лаконічними;
— на початку анкети запитання мають бути простими, поступово ускладнюючись;
— запитання мають ураховувати індивідуально-психологічні особливості респондента: вік, стать, рівень освіти, схильності й переваги тощо.
Кожна анкета має певну структуру і може містити такі комунікативні компоненти:
— епіграф до анкети і звернення до респондента (це робиться з метою створення позитивного емоційного настрою респондента, сприяння активізації його розумової діяльності в потрібному напрямі, позитивного впливу на формування мотивації до участі в опитуванні, підкреслення ролі громадської думки);
— повідомлення про мету дослідження, умови анонімності опитування, використання одержаних результатів та їх значення, правила заповнення анкети та пояснення;
— основна частина анкети, яка містить питання про факти, поведінку, продукт діяльності, мотиви, оцінки і думки респондентів;
— запитання про соціально-демографічні характеристики респондентів (це своєрідна візитна картка респондента, його схематичний портрет, який можна розмістити як на початку, так і наприкінці анкети).
Метод анкетування дає змогу зібрати багато матеріалу, вивчити велику кількість осіб. Недолік його — в залежності інформації від наявності чи відсутності установки в опитуваних на щирість у відповідях, здатності респондента об'єктивно оцінювати вчинки людей, ситуації, свої якості та якості інших.
2. Сфери використання психологічного аналізу інформації.
Психологічний аналіз інформації певною мірою супрводжує всі етапи осмислення здобутих даних, оскільки є суб’єктивним проявом журналіської розумової діяльності. Як окремий метод психологічний аналі може знадобитися у різних ситуаціях. Великої ваги він може мати під час бесід або інтерв’ю, оскільки дає змогу оцінити не лише інформацію, а і людину, що надає цю інформацію. Психологічний аналіз інформації має бути присутнім і на останньому етапі створення матеріалу, оскількі інколи той або інший матеріал не варто публікувати із загальнолюдський гуманістичних або етичних міркувань (інколи шкода від публікації матеріалу більша ніж користь).
3. Репрезентація економічної інформації у різних аналітичних жанрах.
Жанри подання економічної інформації: Аналітичні жанри: економічний огляд, економічний коментар, інтерв’ю, журналістське розслідування. Плюс от себя что-то допишите!!!
Білет 23
1. Інтерв’ю в журналістиці: жанр і метод.
Жанр інтерв'ю є результатом «закріпленості» у журналістському тексті форми одержання автором цього тексту визначених фактів про дійсність за допомогою методу інтерв'ю. Як відомо, сам по собі метод інтерв'ю відноситься не до теоретичних, а до емпіричних. Очевидно, з цієї причини і жанр інтерв'ю часто відносять до інформаційних жанрів, що базується саме на інформації, отриманій в результаті застосування емпіричних методів дослідження.
Інтерв'ю, як і інші емпіричні методи, застосовується для одержання вихідних фактів, необхідних для підготовки не тільки інформаційних виступів, але й аналітичних. Інформація, отримана методом інтерв'ю, може бути трансформована і представлена, наприклад, на газетній смузі у вигляді кореспонденції, звіту, репліки, статті. Це означає, що використання даного методу при зборі інформації ще не породжує автоматично жанр інтерв'ю. Лише, у випадку яскравого виявлення в тексті «ходу» застосування цього методу він може визначати форму такої публікації як діалогічну, питально - відповідальну.
По цій домінуючій ознаці текст може бути названий жанром інтерв'ю. Однак те, до якої групи жанрів можна відносити конкретне інтерв'ю - інформаційним чи аналітичним, залежить від змісту тексту, викладеного у формі інтерв'ю. Якщо інформаційне інтерв'ю несе в собі лише повідомлення про факт, відповідаючи на питання: хто? Що? Де? Коли?, то аналітичне інтерв'ю, крім того, містить і аналіз факту, відповідаючи при цьому на питання: чому? Яким чином? Що це означає? тощо. Роль автора аналітичного інтерв'ю полягає насамперед у тому, що своїми питаннями він задає насамперед напрямок аналізу, що звичайно здійснює сама людина у якої беруть інтерв'ю.
2. Особливості рольового аналізу.
Загальну сукупність підходів до аналізу документів можна розділити на 3 групи. Перша група дослідницьких методів поєднує варіанти традиційного аналізу, що враховує поверхневі, технічні характеристики матеріалу, цільові й структурні особливості тексту, обсяг, розміщення, ступінь ефективності. Друга група базується на кількісному (формалізованому) аналізі документів, що враховує частоту появи аналізованих категорій і характер їхньої спрямованості. Третя група містить у собі, методики якісного аналізу, що орієнтуються на вивчення текстів: психологічний, мотиваційний, рольовий аналіз.
Рольове уособлення є невід’ємним елементом будь-якої рольової гри, емоційним входженням людини в образ реальної чи уявної людини відповідно до попередньої (стартової, базової) інформації щодо її соціальної, етнічної приналежності, політичних, естетичних, релігійних поглядів тощо. В нашому випадку важливо виявити особливості (можливості) його використання за умови, якщо базова інформація закладена у пропонованих учневі історичних джерелах.
Документальний характер навчальної інформації надає їй втаємничено-романтичного, конкретного і образного вигляду. Це відповідає віковим особливостям підліткового періоду, протягом якого діти мислять переважно образами, а не абстракціями. З іншого боку, учнів традиційно підкуповує можливість перевірити не лише власні дослідницькі, але й акторські здібності. Тому мотиваційно рольове уособлення є цілком самодостатнім.
Найбільш поширеним є індивідуальне входження в образ
Гуртове рольове уособлення надає старшокласникам можливість позбавитись тих психологічних комплексів, котрі частенько гальмують творчість та ініціативу. „Ховаючись" за роль, підліток досліджує власні здібності, почуття, реакції, яких за звичних обставин може соромитись. Особливо це стосується (актуально) дітей, які ще не віднайшли комфортної ролі у колективі і не мають особливого впливу на оточення, отже – не ризикують різко (помітно) змінювати свій імідж.
Рольове уособлення, таким чином, дозволяє учневі експериментувати із пошуком лінії особистісної поведінки, яка найбільше відповідає його генетичним особливостям. У свою чергу це забезпечує максимально повну і глибоку самореалізацію особистості
Утім найповніше задовольняє потребу рольової самореалізації старшокласників їх проективна активність. Саме вона дозволяє широко практикувати принципи змінності, кооперації та вільного вибору у функціонуванні цільових учнівських мікрогруп.
3. Аналіз інформації зі сфери освіти і культури.
Інформаційні ресурси невиробничої сфери – освіти, культури, мистецтва, науки, їх використання і реалізація майже зовсім не досліджені. Сьогодні інформація такого плану, на жаль, менше цікавить читаючу публіку, ніж політична. Це призвело до того, що надзвичайно мало матеріалів на подібні теми друкуються сучасними ЗМІ. Тим не менш, хоча і в меншій мірі, але ЗМІ постійно поширюють інформацію з цих сфер. Найчастіше здобута інформація виливається або в інформаційні жанри, або в жанр рецензії і т.п. Для аналізу інформації із цих сфе треба бути добре обізнаним і звертатися за порадами до експертів. Найчастіше „культурну” інформацію готують одні і ті ж люди в редакції, які є добре обізнаними в цій сфері.
Білет 24
1. Типологія інтерв’ю як методу збору інформації.
За технікою проведення розрізняють:
• вільне - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань;
• спрямоване (стандартизоване) - спілкування інтерв'юера та респондента регламентовано детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера, котрий зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, звичайно, переважають закриті запитання;
• напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів.
За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю:
• панельне - багаторазове інтерв'ю одних і тих же респондентів щодо однієї і тієї ж проблеми через певні проміжки часу;
• групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;
• клінічне інтерв'ю — тривала, глибока бесіда, мета якої полягає в одержанні інформації про внутрішні спонукання, мотиви, схильності респондентів;
• фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес або явище, про реакції суб'єкта на задану дію.
За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.
2. Аналітика як спосіб оцінювання дійсності.
Аналітика («мистецтво аналізу») - частина мистецтва міркування - логіки, яка розглядає вчення про аналіз - операції уявного або реального розчленування цілого (речі, властивості, процесу або відносини між предметами) на складові частини, що виконується в процесі пізнання або предметно-практичної діяльності людини.
Ще в IV столітті до нашої ери учень Платона давньогрецький філософ Арістотель у своїй «Органоні» назвав два відомих своїх твори за логікою словом «Аналітика» («Перша Аналітика» та «Друга Аналітика»), так як вони розкладають логічне мислення на найпростіші елементи і потім від них переходять до складних форм мислення. Будучи засновником формальної логіки як науки, Аристотель називав її, «аналітика», термін-ж «логіка» міцно увійшов в ужиток вже після його смерті в III столітті до нашої ери. У XVIII столітті родоначальник німецької класичної філософії Іммануїл Кант назвав «аналітикою» розкладання людської пізнавальної здібності. Згідно Леонарду Ейлера, у математиці «невизначеною аналітикою» називається та частина алгебри, яка займається вирішенням невизначених алгебраїчних задач, в яких число рівнянь менше числа невідомих величин. Винахідником їх вважається Діофант Олександрійський, внаслідок чого і рівняння ці називаються діофантових. Журналіст у своїй праці пстійно звертається до аналітичних методів, особливо під час написання аналітичної групи жанрів. Саме використання анлітичних методів осмислення отриманої інформації дає змогу оцінити певні процесси буття і як наслідок створити якісний матеріал.
3. Особливість аналізу екологічної інформації.
Поняття "екологічна інформація" міцно ввійшло в нашу мову, у лексикон працівників засобів масової інформації та різних організацій, що працюють у галузі екології. При цьому, мабуть, говорячи про екологічну інформацію, різні люди мають на увазі зовсім різні речі, і багато проблем і навіть конфлікти виникають саме через різне тлумачення цього поняття. Згідно з Конвенцією "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля", екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:
a) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;
б) фактори – речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті a) і аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;
в) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).
Систематизацію екологічної інформації, її аналіз, а також пошук додаткової інформації з суміжних наук доцільно проводити на основі попередньо розробленої інформаційної моделі досліджуваної екологічної проблеми, або екологічного об'єкту. У даній моделі необхідно враховувати всі необхідні завдання і функції екологічного об'єкту або екологічної проблеми, зв'язки з іншими об'єктами чи системами; завдання, які виникатимуть на шляху поліпшення всіх елементів, можливостей екологічного об'єкту або екологічної проблеми. Для взаємодії користувача з базою даних медико-екологічного моніторингу розроблено спеціальний графічний інтерфейс, який забезпечує пошук у таблицях даних, обробку й аналіз статис-тичної інформації, подання результатів аналізу у вигляді тематичних карт з виділенням небезпечних територій.У процесі аналізу стану екологічної безпеки за даними екологічного моніторингу виникає необхідність обробки великих масивів статистичної інформації. Якщо прості операції обробки можна реалізувати в Excel, то істотно більше можливостей пропонують спеціалізовані математичні пакети, зокрема пакет Statistica 6.0, який використовувався для розрахунку інтегральних індексів забруднення атмосфери. Результати аналізу інформації також зберігаються в базі даних, оскільки вони можуть бути корисними для наступних етапів аналізу. Тому одержані результати впорядковуються у формі таблиць, що містять узагальнені чисельні характеристики (наприклад, індекси забруднення або рівні ризику), які також можна подати в графічному вигляді.Завершальною стадією аналізу екологічного стану міста (регіону) є оформлення картографічних зображень із визначенням територій підвищеного ризику.
Білет 25
1. Логіка інтерв’ювання.
Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.
З точки зору інформаційної насиченості, найбільш вдале інтерв’ю можна створити якщо:
• Добре підготуватися до бесіди, тобто вивчити предмет розмови, а також вивчити співрозмовника як індивідуальність;
• Навчитися контролювати хід бесіди, замічати ускладнення розмови і своєчасно прибирати їх;
• Володіти достатньою кількістю прийомів, здатних збагачувати спілкування;
Також існують спеціальні положення щодо ведення інтерв’ю:
• Журналіст повинен іти до співрозмовника маючи думку, але при цьому, з бажанням отримати думку. Його питання повинні налаштовувати співрозмовника на розмову;
• Щоб бесіда була плодотворною, для початку треба зацікавити в співрозмовника. Журналіст може задавати потрібні питання, але співрозмовник завжди має право не відповідати на них;
• Сам журналіст повинен бути цікавий співрозмовнику як людина;
Кожне джерело інформації має свої плюси і мінуси. Інтерв’ю є найсуб’єктивнішим джерелом інформації. Наприклад, очевидці однієї події по різному можуть розповісти про свої враження від неї. Але все ж таки ця якість може бути дуже корисною для журналіста-він може почути різні думки, точки зору на проблему, по іншому подивитись на ситуацію і зробити корисні висновки. Кожному журналісту буває потрібно провести інтев’ю, опитувати людей, вести бесіду, без якої рідко обходиться створення матеріалу. Справжній журналіст повинен правильно вести бесіду, налаштувати і зацікавити співрозмовника, аби йому було приємно спілкуватися з ним.
2. Загальна характеристика аналітичних жанрів.
Специфіка аналітичних жанрів - в їх націленості на доказовий виклад ідеї та відстоювання авторської позиції. Новина передається через систему думок, очікуваних читачем. Аналітичні жанри відрізняються глибоким, детальним опрацюванням причинно-наслідкових зв'язків, оціночних відносин предмета, грунтовністю аргументації. Предметною підставою таких жанрів виступають соціальні ситуації, проблеми, конфлікти. У сферу дослідження дійсності залучені методи узагальнення, аналізу, синтезу. Основна вимога до аналітичних жанрів - виваженість фактів, доказовість висновків і чітка авторська позиція. Коментар - основа аналітичних жанрів, він представляє собою загальний композиційний та стилістичний метод відображення дійсності. У ході дослідження дійсності журналіст дуже часто ставить перед собою завдання, пов'язане з визначенням майбутнього стану явища, що його зацікавило. Це називається прогнозуванням. У журналістиці формуються прогнози кількох видів: прогноз - зобов'язання, прогноз - впевненість, прогноз - бажання, прогноз пропозиція, прогноз - інформація, прогноз - сумнів.
3. Аналіз інформації в політичній сфері.
Можна дати наступне визначення політичної інформації: "це, перш за все, складова і найважливіша частина соціальної інформації і охоплює всі явища і факти, події в політичній сфері життя суспільства – відносини між різними соціальними верствами, етнічними утвореннями, інститутами управління і суспільством, державами, і навіть між різними релігіями земної кулі. Сюди ж відносяться повідомлення про події та явища, що відбуваються в соціальному житті, – в економіці, культурі, науці і техніці, що мають політичне значення. Особливістю політичної інформації, що визначає її успіх, є новизна. Звичайно, ця особливість характерна і для інших видів інформації. У математичній теорії інформації відсутність новизни означає відсутність самої інформації. І в життєвому розумінні відомості тоді представляють інтерес, коли несуть із собою інформацію, коли ми дізнаємося щось нове, відмінне від відомого. Практично в будь-якому факті можна побачити його політичні межі, і тоді стане ясно, наскільки він актуальний в цьому відношенні. Наприклад, багато явищ, прямо чи безпосередньо не пов’язані з галузі політичних відносин, в умовах будівництва нового суспільного ладу набувають політичного характеру і стають предметом політичної інформації. Це, звичайно, не означає, що її предметом може бути лише подія або явище в громадському житті, яке вимірюється тільки державними масштабами. Часто на конкретних прикладах місцевого характеру можна побачити і показати зміст і вимоги великої політики. Для аналізу такої інформації журналісту необхідно чітко орієнтуватися в політичних процесах своєї країни та світу. Для об’єктивного аналізу політичної інформації необхідно залучати спеціалістів політологів та висвітлювати погляди різних політиних сил, щоб не виглядати заангажованим.
Білет 26
1. Специфіка індивідуального інтерв’ю.
Індивідуальне інтерв’ю, як правило, є вільним, нестаедартизованим. Голована його мета – вивчення особистісних характеристик даної особистості. Цей вид інтерв’ю поділяють на клінічні, глибинні, фокусовані. Кліннічні інтерв’ю спрямовані на виявлення акцентуацій особистості, пошук стресогенних чинників, причин негативних психічних станів. Глибинні інтерв’ю – на з’ясування подій і переживань опитуванного в минулому, що находиться в глибинах його пам’яті. Фокусоване інтерв’ю концентрує увагу опитуваного на конкретній життєвій події, проблемі, які мають для нього значення.
2. Специфіка аналізу економічної інформації.
Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів, які є суттєвими для розробки технологій. Це: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, конфіденційна інформація, чутки.
Специфічними ознаками економічної інформації є її залежність від об'єкта управління; переважання у формі подання даних алфавітно-цифрових знаків; необхідна висока точність результатів обчислень та оформлення їх у вигляді, зручному для сприйняття людиною; значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки; великі обсяги оброблюваної інформації; можливість одержання значної кількості похідних даних у разі обробки тих самих показників за різною методикою, постійне нагромадження й тривале зберігання.
Економічна інформація досить неоднорідна, вона має складну схему взаємозв'язків окремих її видів. Різновидами економічної інформації є облікова інформація та інформація аналізу господарської діяльності, яким притаманні як спільні властивості, так і низка специфічних особливостей.
Типи анкетування.
Анкетування має кілька різновидів. За способом розповсюдження анкет опитування поділяються на:
• роздавальні, коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, поки вона заповнюється, і тут же одержує її — очне роздавальне опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів — заочне роздавальне опитування;
• поштове — анкета за попередньою домовленістю висипається і одержується поштою;
• пресове — анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію;
• телетайпні (за цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв'язок).
За типом дослідницьких завдань опитування бувають:
• стандартизоване — націлене на одержання статистичної інформації;
• фокусоване — збираються дані за умов конкретної ситуації;
• глибинне — спрямоване на одержання пошукової інформації. За рівнем компетентності респондентів розрізняють:
• масове опитування (думка неспеціалістів з тої чи іншої теми);
• масове опитування у співробітництві з дослідником (передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується);
• симптоматичне опитування (достатнє знання у респондента загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань дослідження);
• експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається).
За місцем проведення:
- За місцем проживання
- За місцем роботи або навчання.
В останньому випадку воно може бути груповим (або аудиторним);
3. за рівнем стандартизації:
- Повністю стандартизованим
- Частково стандартизованим.
Цей вид анкетування визначається характером питань (закритими або напівзакритими).
Анкетування має як переваги (оперативність, економія коштів і часу тощо), так і недоліки, пов'язані з суб'єктивністю одержуваної інформації, її достовірністю і т. д. Тому анкетування необхідно поєднувати з іншими методами збору первинної інформації.
Існує і інша класифікація:
За кількістю респондентів
• Індивідуальне анкетування (один респондент)
• Групове анкетування (кілька респондентів)
• Масове анкетування (від сотні до тисяч респондентів)
По повноті охоплення
• Суцільне (опитування всіх представників вибірки)
• Вибіркове (опитування частини вибірки)
За типом контактів з респондентом
• Очне (у присутності дослідника-анкетера)
• Заочне (анкетер відсутній):
- Розсилка анкет поштою
- Публікація анкет в пресі
- Публікація анкет в інтернеті
- Вручення і збір анкет за місцем проживання, роботи і т.д.
