Це обов’язково враховується в підсистемах АІСФМ в АРМ і виділяються як пункти меню

Конкретні управлінські рішення мають бути підтверджені необхідними розрахунками та оформлені у вигляді бізнес-плану, де будуть сформовані цілі підприємства, визначатись шляхи їх досягнення. При підготовці бізнес-плану можлива повна або часткова автоматизація окремих його розділів. Типова структура бізнес-плану прийнята у міжнародній практиці має такі розділи:

- Титульна сторінка

- Вступна частина

- Аналіз стану справ у галузі

- Сутність проекту

- План маркетингу

- Виробничий план

- Організаційний план

- Оцінка ризиків

- Фінансовий план

- Додатки.

У розділі “ Аналіз стану справ у галузі ” на комп’ютерній основі визначаються результати комплексних маркетингових досліджень за такими показниками:

- Динаміка продажів у галузі за попередні роки та прогнозовані темпи їх зростання.

- Тенденції ціноутворення (рівень цін т а їх динаміка)

- Кількісна характеристика груп споживачів

- Оцінка впливу науково-технічних виробничих факторів.

Для розділу “ Сутність проекту ” автоматизовано визначається вартість проекту і графік виробничих капіталовкладень.

У розділі “ План маркетингу ” визначаються: бюджет маркетингових досліджень, загальний обсяг продукції, план збуту, бюджет рекламної компанії.

Розділ “ Виробничий план ” містить розрахунки потреб в ресурсах і виробничих потужностях на реальну виробничу програму, обсяг капіталовкладень, планову собівартість.

У розділі “ Оцінка ризиків ” подаються розрахунки різних видів ризиків із застосуванням економіко-математичних моделей.

Розділ “ Фінансовий план ” містить низку розрахунків, які дають змогу здійснити економічну оцінку всього проекту з точки зору окупає мості. У повному обсязі цей розділ містить такі форми фінансових документів:

- Зведений баланс доходів і витрат

- План грошових надходжень

- Балансовий план на кінець першого року (активи, пасиви, власний капітал)

- План по джерелах і використанню коштів.

Центральним терміном є бізнес-правило, це твердження, яке обмежує деякі аспекти бізнесу, для того щоб контролювати і впливати на процеси в бізнесі. При розробці ІС впроваджують сховище бізнес-правил. Основна перевага використання сховища бізнес-правил – це можливість за допомогою програмного забезпечення підтримувати процес трансляцій бізнес-висловлювань. Сховище бізнес-правил є центральним місцем де менеджери та аналітики можуть визначати та підтримувати бізнес-правила підприємства. Використання такої технології вирішує багато проблем при впровадженні комплексних ІС.

Сучасним напрямком в ІС підприємницької діяльності є впровадження “електронного бізнесу”, який охоплює всі види підприємницької діяльності, що здійснюються в кібернетичному просторі. Е-бізнес складний комплекс, що включає підсистеми: обміну інформацією, електронного документообігу, управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, людськими), глобального пошуку інформації і комерційних пропозицій, електронної торгівлі, взаємозв’язок з партнерами та клієнтами тощо.

Приклади: Автоматизація проходить в корпоративних системах (вам вже відомих) та окремих програмних продуктах. Автоматизація на базі корпоративних систем більш доцільна та досконала бо має усі наявні дані та результати роботи інших підсистем.

BS Inegrator, яка вже згадувались раніше має такі модулі:

“Средства” – для роботи з основними засобами, матеріальним та нематеріальними активами. Модуль підтримує знос (8 методів зносу), облік ремонту, індексацію засобів, інвентаризацію.

“Платежі” – організацію платежів, підготовка доручень, робота з банківськими документами.

“Финансы” – дозволяє автоматизувати бізнес-процеси.

Ще відомі програмні продукти, які безпосередньо автоматизують фін менеджмент DeloPro та Miracle ( остання дуже відома система в світі, працює як оболонка, має велику кількість додатків). Також можна відзначити “Поскриптум”, “Сімплан”, “Прожектор”, “Джі-план”, “Експресплан”, Project Expert.

 

4.

Маркетингова діяльність підприємства пов’язана з використанням різноманітної і досить великої за обсягом інформації (збір інформації, аналіз зібраної інформації, представлення отриманих результатів). Це обумовлює необхідність системного підходу до організації її здобування, обробки та аналізу в процесі вироблення управлінських рішень. Відповідно, має будуватись система з урахуванням комплексного підходу. В залежності від ресурсів фірми та складності інформаційних потреб робота маркетингової служби може бути автоматизована чи ні. Не великі фірми можуть ефективно працювати без автоматизації. ІС має такі функціональні підсистеми:

- система планування маркетингу

- система контролю маркетингу

- система ціноутворення

- система обробки результатів маркетингових досліджень

- система управління рекламою

Планування включає:

1. Стратегічне планування (планування ринкової стратегії, визначення обсягів і строків фінансування)

2. Управління реалізацією комплексної ринкової стратегії (планування асортименту, управління збутом, управління виробничою діяльністю)

Контроль включає

1. Облік і контроль виконання запланованих завдань в розрізі планових періодів по окремим видам товарів (контроль обсягів реалізації товарів та послуг, контроль доходів і прибутків). Використовується модуль в планово-економічних відділах керівниками середнього та вищого рівнів.

2. Облік і контроль ефективності витрат у системі просування товарів (транспортних витрат, канали збуту, організація місць продажу). Користувачами цієї ділянки є робітники ревізійної служби підприємства.

3. Стратегічний контроль – глобальний контроль ефективності маркетингової діяльності в цілому. Використовується вищим керівництвом підприємства

Підсистема ціноутворення за своєю архітектурою є СППР. Це зумовлено причинами – умови ринкової економіки тобто конкурентна структура ринку, попит на продукцію, рівень витрат. Вхідна інформація для визначення цін не завжди є повністю визначеною, тобто на окремих етапах ціноутворення можлива багатоваріантність рішення. Головним в цій підсистемі є вибір методів ціноутворення, аналіз цін конкурентів, аналіз витрат, визначення попиту. Стрімкий розвиток ІТ вимагає розробки нової цінової стратегії.

Підсистема управління рекламою на сучасному етапі основним широко впроваджує Internet. Створення корпоративних Web-серверів, де розміщується інформація про компанію, товари і послуги. Другий елемент – застосування баннерів на інших Web-сторінках, це могутній інструмент іміджевої реклами. При створенні реклами слід враховувати: увагу (заголовок), інтерес, бажання і вигода для покупця, довіра, миттєве прийняття рішення (крайні строки прийняття рішення).

Маркетингова інформаційна система має чотири ключових елемента:

- банки даних: інформація щодо збуту товарів у асортиментному розрізі, ринків, споживачів, цін, результатів рекламних заходів, господарської діяльності фірми та ін.;

- підсистема досліджень: засоби зв’язку з ринком і внутрішнім середовищем підприємства, які дозволяють маркетинговим менеджерам оперативно ставити запитаняння і отримувати на них відповіді;

- інтелектуальна підсистема і набір процедур для аналізу ситуації на ринку, моделей і методик досліджень, які дозволяють визначити зв’язок між окремими факторами, колективами відповідних фахівців;

- підсистема зв’язку: засіб об’єднання банку даних, підсистем досліджень та інтелектуальної підсистеми в одне ціле.

Математичну основу маркетингової діяльності складають - методи лінійного програмування, теорія ймовірності, математична статистика, економіко-математичне моделювання, сітьове планування.

Досить поширеним методом збору первинної маркетингової інформації є метод моделювання. Особливої популярності він набув з розвитком програмного забезпечення і комп’ютерної техніки. Під час моделювання вивчається дія незалежних факторів на залежні, моделюються і порівнюються різні варіанти можливого впливу факторів. Моделі в маркетингових дослідженнях частіше класифікуються за критерієм управлінських цілей, котрі мають бути досягнуті. За цим критерієм моделі поділяються на дискрептивні, прогнозні та інструктивні.

1. Дискрептивні моделі використовують для опису існуючої маркетингової системи. Дискрептивні моделі використовуються для того, щоб відчути ситуацію і для подальшої розробки інших моделей.

2. Прогнозні моделі використовуються для прогнозування стану маркетингової системи при зміні факторів.

3. Інструктивні моделі створюються для того, щоб проаналізувати зміни в маркетинговій системі і наслідки різних маркетингових стратегій.

Сучасним напрямком у розвитку маркетингових досліджень є е лектронне тестування ринку, яке заклечається в тому, що учасники споживацької панелі отримують спеціальні ідентифікаційні карточки, які вони пред’являють при покупці товару. Інформація фіксується у централізованій БД на сервері. Електронне тестування ринку забезпечує швидкість і низьку вартість проведення експериментів, конфіденційність отриманих результатів. Однак тестуючий ринок може не відповідати реальному ринку. Застосування Internet-технологій надає такі переваги: зручність (24 години на добу), швидкість, конфедеційність, менше витрат, розширення ринку, підвищення рівні реагування, пристовсованність до ринкових умов. Але є й недоліки: шахрайство, вторгнення у особисте життя, назойливість. Для підвищення рейтингу компанії за допомогою Internet можна проводити PR – акції, мероприємства по просуванню компанії в Internet Internet-брейдінги, проведення в мережі акцій, лотерей, конкурсів, спонсорство, on-line конференції, розсилання. Бренд – це уявлення про товар, ярлик який умовно причіплюють до товару. Брендінг – мистецтво створення довгострокового покупця до певної товарної марки. Всі ці мероприємства будуть посилювати зв’язок з суспільством (PR-мероприємства або Public relations). Найефективніший засіб впровадження ціх ідей це сайт і банерна реклама.

Закономірним наслідком розвитку інформатизації підприємства стало виділення із загальної теорії маркетингу – маркетингу інформаційних продуктів та послуг, який називають інформаційним маркетингом.

Майбутня модель ІС підприємства це взаємозв’язок між системами автоматизованого проектування і виробництвом із застосуванням штучного інтелекту, які будуть здатні миттєво реагувати на вимоги покупця, не створюючи запасів готових виробів. Гнучкі виробничі системи стануть легко перемикатись з одного виробу продукції на інші. Маркетингова інформація буде вводитись безпосередньо в проекти виробництва. Виробничі процеси будуть змодульовані як інтегровані системи, які будуть включати планування, прогнозування продажу, управління запасами. Комплексна автоматизація виробництва дасть можливість виробництва продукції “на замовлення”. В моделі майбутнього в маркетинговій діяльності буде широко використовуватись віртуальна реальність VR - технологія з мультимедійним оточенням. По думці експертів, через декілька років 50% всіх досліджувань буде проводитися за допомогою Internet.

Приклади:

Ринок програмних продуктів в цьому напрямку раз у раз збільшується як за рахунок вітчизняних так і закордонних розробок.

Marketing Expert – конструкторський набір, засіб для розробки стратегічних і тактичних планів маркетингу, розв’язання задач з аудиту. За допомогою графічного процесору можна будувати графічні моделі. Ця система забезпечує багатокритеріальний аналіз маркетингової діяльності підприємства і аналіз ринку.

Marketing Analytic – розробка українських програмістів, дозволяє організувати ефективну систему взаємовідношень з клієнтами, визначати довгострокові маркетингові цілі і стратегії, забезпечує керівництво необхідною інформацією для прийняття управлінського рішення, аналіз ринку та інші можливості. (досить серйозна розробка, сумісна з 1С підприємством)

Система “Галактика” (автоматизація роботи підприємства) має модуль “Маркетинг”, але ця програма орієнтована на підприємство торгівлі. Також в складі цієї програми є модулі (бізнес-планування, Бухоблік, фін. Діяльність).

BS Inegrator (модуль “Маркетинг”)

Для даної сфери роботи може підійти Office 2000 (міні-бухгалтерія, MicrosoftProject, Access, Excel).

 

5.

З впровадженням КІС виникають абсолютно нові задачі при доборі персоналу. Організація ІС управління персоналом набуває великого значення, тому що це впливає на роботу відділу кадрів, бухгалтерії, канцелярії, керівників підприємства чи установи. Основним функціональними підсистемами є:

- Формування та облік кадрів

- Планування

- Прогнозування і маркетинг персоналу

- Розвиток кадрів

- Аналіз і розвиток засобів стимулювання праці

Автоматизація потреб у персоналі охоплює розрахунки витрат часу на виконання плану виробництва продукції і планового фонду заробітної плати, планової потреби в основних робітниках та інших категоріях персоналу, прийом та вибуття працівників.

Інформацію щодо фактичної наявності персоналу на підприємстві надає підсистема оформлення та обліку кадрів, до задач якої входять автоматизація документального оформлення прийому та звільнення, кадрового переміщення, облік наявності та руху особового складу, оцінка та аналіз персоналу. Аналітичні відомості про формування у цій підсистемі містять інформацію про кваліфікаційну структуру персоналу, статево-вікову структуру, соціальні послуги, тривалість робочого дня, освіту та іншу ін.

Автоматизація планування здійснюється за допомогою СППР (виявлення дефіциту або надлишку персоналу). У процесі прийняття рішень здійснюється по-перше, вибір заходів кадрової політики шляхом оцінювання переваг і недоліків кожного заходу і визначення ймовірності їх здійснення; по-друге, оцінювання кандидатів на прийняття, переведення, звільнення, навчання працівників з подальшим зведенням в глобальну оцінку. Критеріями оцінки працівників є: продуктивність працівника (знання, інтелект, здібності, якість, теми робіт, кількість виконаної роботи), поведінка працівника (здатність до співробітництва, здатність до керування, стійкість, здатність до розвитку).

З появою КІС виникає необхідність в бізнес-аналітику з кадрової політики підприємства. Ця людина повинна мати багаж знань як з бізнесі так і з ІТ, і звісно з питань кадрової підготовки. Досвід показує, що з впровадженням КІС робота відділу кадрів координально змінюється (якісно). Для прийняття ефективного управлінського рішення вводяться інформаційні бази кадрового потенціалу, інтегрованих сховищ даних, що використовуються багатьма користувачами. Удосконалення інформаційного забезпечення управління кадровим потенціалом підприємства може надати керівникам структурних підрозділів різні варіанти розв’язання виробничих проблем.

Основні вимоги до ІС:

- структуризація великої кількості компонентів кадрового потенціалу;

- зручний та зрозумілий інтерфейс;

- можливість інтегрувати даних системи з іншими програмами, що використовуються в економічному аналізі;

- ефективне зберігання даних, можливість модернізації;

- наявність засобів аналізу даних.

Internet вже широко використовується у даних ІС для пошуку робітників. Сьогодні в мережі можна зустріти віртуальних кадрових агентства, дошки оголошень з вакансіями тощо. За допомогою мережі можна не тільки знайти інформацію про роботу але й поспілкуватись з представникам чи роботодавцями, зробити попередній чи остаточний відбір кадрів.

Інформаційна база систем роботи з персоналом містить велику кількість словників, шаблонів документів, договорів, особових карток, наказів, довідок, законодавчих актів. Нормативна база повинна поновлюватись регулярно і для цього необхідний зв’язок ІС з Internet. ІС роботи з персоналом надають можливість виконувати пошук, працювати з архівами, підготовлювати накази і контракти.

Як правило на підприємствах застосовуються корпоративні ІС, які включають модуль управління персоналом (Кадри), або розробляються окремі незалежні програми силами програмістів підприємства. Прикладами готових систем, які мають відповідний модуль є “Галактика”, R/3, 1С-підприємство, BS Inegrator, та інших системах вузького направления наприклад в банківських, страхових системах.

Програмні продукти з російського ринку – “ Кадры и трудовые контракты ” (фирма Паритет Софт), «Атлант-кадры ” (АО “Новый Атлант”).

 

6.

Діяльність по організації проходження документів в межах підприємства прийнято називати діловиробництвом. В основі діловиробництва лежить документообіг. В будь якій організації можна виділити три потоки документів: вхідні, вихідні, внутрішні. На сьогодні організація документообігу у нас (також в Росії) та на заході суттєво відрізняються. В нашій країні передбачена централізація обробки документів (канцелярія, або інша служба). Документи фіксуються там, в них вносять резолюції, передають оригінал чи копію по відповідних відділах чи посадовим особам. Якщо виникає потреба отримати довідку про стан справ, контроль про виконання то звертаються до відповідної картотеки (журналу). Таким чином передбачається наявність двох інформаційних потоків (одні співробітники працюють з документом, другі - контролюють хід виконання по формальним ознакам). На заході характерна децентралізація документообігу. Так відповідні робітники організації безпосередньо напряму отримують документи і працюють з ними, їх доля залежить від порядності і відповідальності працівника. Це не завжди є доцільним, крім того не можливо від слідкувати над якими документами працює установа і їх поточний стан. Західна система організації процесу документообігу виключає наявність проміжних виконавців і оптимізацію роботи.

На сьогодні з наявність локальних і глобальних мереж, БД, шаблонів документів автоматизація діловиробництва не складає зайвих зусиль. Даний підхід дає можливість говорити про безпаперову технологію ведення документів в межах організації. Але є проблема – це розподілення прав доступу до тих чи інших документів при роботі в мережі. Вона вирішується за допомогою спеціальних імен і паролів, що надають певні права користувачам. І ще одна проблема – це правовий статус електронного документа. Це мається проблема електронного підпису (спеціальний код), який не дає сумнівів в авторстві і правильній передачі документа.

На сьогодні існує дві технології роботи з документами:

- Єдиний користувач, який направляє документ, при цьому наступний користувач може відправити його далі і сам визначити маршрут (по - етапне направлення)

- Групова робота з документами (паралельна робота кількох виконавців).

Існує величезна кількість готових програмних комплексів, які автоматизують цей етап роботи підприємства, при цьому вони є орієнтованими на вітчизняну чи на західну форми, орієнтовані на державну чи приватну установу, орієнтовані на відповідну галузь господарства. У 2003 році голова Держекомзв’язку провів семінар та було видано разом з СБУ “Методичні засади електронного документообігу”. Електронний документообіг – найважливіша складова ІС органів влади. Близько 20 центральних органів влади мають власні автоматизовані системи документообігу. Специфіка державних структур висуває вимоги до програмних продуктів та системи захисту. Широко використовують державні структури Internet. Наприклад в США користувачі Internet можуть спілкуватись з чиновниками адміністрації президента в режимі реального часу. Новий сервіс називається (електронний уряд).

 

Приклади:

FossDoc – універсальний пакет, якій легко налагоджується під будь-яку сферу діяльності, має трьохрівневу структуру (сервер, сховище даних, клієнтські місця), працює під Windows (має стандартні вікна).

“Дело” – Має кілька версій “Дело-Старт”, “Дело-Секретар”, “Дело-Предприятие”, відповідно призначенню невеликі організації, маленькі організації, крупні підприємства.

“Ефрат” – має дві версії “Ефрат-документооборот” (повноцінна система автоматизації інформаційними потоками і документами) та “Ефрат-Офис” –універсальна система для невеликих підприємств.

“Діловодство” – українська розробка орієнтована на державні установи.

“Корпорація” – українська розробка, автоматизована система призначена для територіально розподіленої корпорації.

Megapolis – це розробка в повному комплекті є корпоративною системою з великою кількістю модулів і підсистем, але особливу цікавість представляє її модуль “Документообіг”, який може функціонувати окремо.

Однак автоматизація діловиробництва це частина роботи. Розвиток можливостей інформатизації створює базу для переходу до нових виробничих відношень. Головною умовою підвищення ефективності управління є автоматизація робочих місць співробітників підприємства (офісу). Для роботи електронного офісу характерним є:

- Діловиробництво

- Обробка оперативної інформації

- Ведення архіву

- Оперативне розповсюдження документів і контроль їх проходження

- Наявність інформаційних зв’язків між підрозділами і філіалами

- Масове виробництво і обробка персональних документів (рахунки, повідомлення, листи, контракти и т.п.)

На сьогодні до 15% документів втрачаються при паперовій технології та 30% робочого часу витрачається на їх пошуки. Сфера інтелектуальної праці в офісах на 80% складається з трьох видів професійно-фундаментальної діяльності: маркетинг і торгівля, проектування і аналіз, управління операціями; останні 20% припадають на такі сфери, як постачання, кадри, фінанси і право, які природно мають різну атрибутику. Потенційний економічний ефект для сфери маркетингу і торгівлі пов’язується не тільки із зниженням витрат і збільшення прибутковості але із кращім задоволенням запитів споживача, якісним постачанням інформації.

Перехід до електронного офісу це крок до суттєво нових виробничих відношень. Електронний офіс передбачає наявність різноманітних технічних засобів, які забезпечують прийом і передачу основних видів інформації – звукових (мовних повідомлень), даних відображених в статистиці і динаміки (графічні і текстові).

Ключем для вирішення проблеми підвищення рівня ефективності діяльності персоналу будь-якого офісу вважається впровадження електронного офісу. Для кожного співробітника офісу (або групи співробітників) розробляється і оснащується автоматизоване робоче місце, професійно орієнтоване на виконання конкретних функцій управління. Не дивлячись на короткий термін існування електронний офіс вже пройшов три стадії розвитку:

Перший етап – орієнтація на автоматизацію рутинних, часто повторюючих операцій, які здійснюються секретарями та технічним персоналом організації.

На другому етапі розвитку – окремі пристрої об’єднувались за допомогою внутрішніх ліній в єдину мережу, що дозволяло виконувати ряд додаткових функцій.

Третій етап розвитку електронних офісів пов’язаний з широким застосування АРМів, об’єднаних в локальну і корпоративну мережу

Розвиток автоматизації дав можливість організації електронних діалогів і полілогів ( широкій обмін інформації між кількома партнерами). Це надає можливість колективної роботи в мережі, дистанційне керування і розподілення роботи. Розвиток автоматизації надає можливість комплексної роботи офісу і телефаксного зв’язку, мобільного зв’язку, Internet- ресурсів (електронної пошти, електронної дошки оголошень, реклами, електронної комерції і т.д.)

Офісні системи – одна з найбільш традиційних галузей впровадження ІТ в усьому світі. При чому системи направлені не тільки на масштаби фірми але на урахування різних правил „гри”. Закупка готових систем або замовлення системи під „ключ” не завжди додає впевненості керівництву фірми. Системи сьогодні повинні бути гнучкими, давати можливість розвитку і нарощування, щоб оновлюватись і пристосовуватись до змін. Особливості сучасних систем – це врахування людського фактору, в якості адрес можливо застосування імен співробітників або їх посад, повинна створюватись карта статистичної перевірки замкнутості документообігу (документ не повинен бути відправленим в „нікуди” або зупинитись не відомо чому і де), можливість створення в електронному вигляді виробничого „сленгу” даної організації, інтуїтивно-зрозумілий інтерфейс (щоб за кілька годин оволодіти навиками роботи з системою).

Приклади:

InterOffice –розробка фірми Oracale, працює на клієн-сервеній технології.

“Справа” – розробка українських програмістів фірми “Електронні офісні системи”.

Однак розробки цього напрямку мають дуже вузьку спеціалізацію, орієнтовані на конкретного замовника.

 

7.

Віртуальне підприємство – співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкується винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому контакті. Віртуальні підприємства являють собою групи людей, що займаються спільною справою незалежно від їх фізичного місцезнаходження, перетинаючи кордони підприємств і країн, у реальному часі (синхронно) або у відстроченому режимі (асинхронне). Вони (і підприємства, і люди) можуть швидко реа­гувати на зміни ринку при критично низьких витратах, з точки зору традиційного бізнесу. Це нова форма економічної організації. Місце знаходження партнерів віртуального підприємства втрачає значення., що активізує міжнародну співпрацю. В мережі ВП користувачі отримують до необхідних ресурсів, а мережа забезпечує сполучення і необхідний канал пропуску

Віртуальний офіс – територіально віддалені підрозділи або компанії та робочі місця, взаємодія яких забезпечується за допомогою інформаційних технологій. Отож віртуальний офіс – це комплекс технічних та організаційних рішень, які спрямовані на оптимізацію процесу роботи. Це організація, яка має віртуальних співробітників.

Одна з основних проблем, що стоять перед інформаційними системами сучасної організації, є проблемами з під’єднанням віддалених користувачів до центрального офісу (необхідно вибрати тип з’єднання, протоколи). Друга проблема – вимоги до технічної грамотності персоналу і захист інформації. Віртуальний офіс – це досить дороге задоволення (витрати на програмне і апаратне забезпечення).

Оскільки віртуальний офіс – це на сам перед система електронного документообігу, досі залишається недовіра до такої форми ведення бізнесу, оскільки електронна документація у нас не має під собою законодавчої бази. До ідеї віртуального офісу можна ставитись доволі скептично, але навіть за наявних умов від неї можна отримати реальну користь

Як показує статистика співробітник на 15% краще працює в дома ніж в офісі. Це нова форма економічної організації. Місце знаходження партнерів віртуального підприємства втрачає значення, що активізує міжнародну співпрацю.

На сучасному етапі тільки виробляться підходи організації виробництва продукції з використанням ідеї віртуальних підприємств. Найбільш загальні риси процесу організації ВП:

- Виробництво товарів або послуг повинно бути спрямовано відповідно до вимог клієнтів більш дешевим і швидким способом порівняно з традиційним підприємством;

- Знання і вміння учасників ВП забезпечувати гнучкість своїх ресурсів, швидко створювати віртуальні команди і віртуальне середовище для спільної діяльності.

- Ефект від ВП можна досягти лише при професійному використанні ресурсів Internet і сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Віртуальні підприємства можуть і будуть постійно перебу­довувати свою конфігурацію та архітектуру процесів, щоб зберіга­ти максимальну ефективність в умовах динамічного ринку. Завдя­ки своїй здатності створювати та експлуатувати більш новаторські і цілеспрямовані служби за менших капіталовкладень, у більш стислі терміни і зі значно меншим фінансовим ризиком вони скла­дуть серйозну конкуренцію великим традиційним корпораціям.

Створення ВП є новим явищем для класичної економічної теорії. Віртуальні організації характеризуються як добровільна тимчасова форма кооперації декількох, як правило незалежних суб’єктів. Це міжорганізаційне гнучке підприємство, що тимчасово створюється для отримання прибутку завдяки розширенню асортименту товарів і послуг. Серед віртуальних організацій слід розрізняти об’єднання «фізично» існуючих фірм, які співпрацюють на основі мережі Internet через причину територіальної віддаленості, та віртуальні компанії, які існують лише у вигляді WEB-сторінок і здійснюють інформаційне забезпечення за певними тематичними напрямами.

Перший тип використовує віртуальний простір як засіб комунікації при об’єднанні матеріальних, фінансових та інших ресурсів для реалізації спільних проектів. Для другого типу організації віртуальна реальність є єдиним можливим способом існування.

Розрізняють також наступні класи віртуальних підприємств:

- Одинарний бізнес (одна угода) і довгостроковий альянс;

- З динамічною структурою і фіксованою структурою;

- З координацією подібно „зірці” і демократичний альянс;

- За масштабом: одиночний рівень і мультирівень.