Фінанси підприємств – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання та розподілу грошових доходів і накопичень, формування та використання відповідних фондів грошових коштів. Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, де формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які створюються на підприємствах при розподілі їх доходів і накопичень.
Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Досить часто поняття “фінанси підприємств” ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак, фінанси - це не гроші, а грошові відносини, які виникають у підприємства в процесі їх створення та здійснення виробничо - фінансової діяльності.
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія виявляються і виражають свою сутність через дві основні функції: розподільчу і контрольну. Розподільча функція фінансів підприємств виявляється у формуванні, розподілі і використанні фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарювання. Контрольна функція фінансів підприємств виявляється у контролі за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Під терміном фінансові ресурси підприємства в економічній науці й на практиці прийнято вважати сукупність грошових коштів, які є у розпорядженні підприємств, їх можна поділити на декілька груп залежно від джерел формування: власні, залучені і позичені кошти.
Власні кошти – це кошти підприємства, які формуються за рахунок власного капіталу. Статутний капітал є основною складовою власного капіталу, основним джерелом власних фінансових коштів. За рахунок грошових коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) включають також пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), амортизацію, неоплачений капітал (вираховується при визначенні підсумку власного капіталу).
Крім того, до власного капіталу, за рахунок якого формуються активи підприємства, відносять також і прирівняні джерела їх формування – забезпечення наступних витрат і платежів. Забезпечення – це зобов’язання з невизначеними сумами або часом погашення, які можуть створюватися на підприємствах для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, відшкодування цільових втрат тощо. У балансі підприємства усі забезпечення групуються за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування.
Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в обігу. До залучених фінансових ресурсів відносять усі види кредиторської заборгованості з поточних зобов’язань підприємства: поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів; заборгованість перед бюджетом до сплати податків, перед органами страхування; заборгованість з оплати праці, з акціонерами по виплаті дивідендів; інші поточні зобов’язання.
Позичені кошти – це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. До них відносяться: довгострокові і короткострокові кредити банків; довгострокові фінансові забезпечення, на які нараховуються відсотки; відстрочені податкові зобов’язання по сплаті податків; бюджетні кошти на умовах повернення.
Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це власний, залучений та позичений грошовий капітал, який використовується підприємствами для здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання визначають фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність.
Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Фінансова діяльність підприємств має бути організована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно із чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. Господарський механізм саморозвитку ґрунтується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод господарювання, що полягає у постійному порівнянні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку.
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємства. Він передбачає, що фінансові відносини підприємства регламентуються державою насамперед економічними методами – за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики.
Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій.
Фінансові санкції є мірою фінансової відповідальності і застосовуються у вигляді пені та/або штрафів. Пеня застосовується у вигляді процентів, що нараховуються за кожний день порушення встановленого строку. Штрафи є грошовими стягненнями у фіксованих розмірах, що встановлюються законодавством.
Підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та власного прибутку. Воно зобов’язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємства. Це виявляється в процесі формування статутного фонду (капіталу), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, використання фондів грошових коштів, у взаємовідносинах з бюджетом.
Організація фінансів підприємства відображає галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно - кліматичних чинників на виробництво.
Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства, досягнення ним поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Основними завданнями фінансової діяльності є:
- забезпечення фінансовими ресурсами виробничо-господарської та інших видів діяльності підприємства;
- своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
- пошук шляхів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності, збільшення власного капіталу;
- контроль за ефективним розподілом і використанням фінансових ресурсів.
Фінансову роботу на підприємстві здійснюють за такими основними напрямами:
- фінансове прогнозування та поточне планування;
- поточна й оперативна фінансово-економічна робота;
- аналіз та контроль виробничо-господарської та фінансової діяльності.
Фінансове прогнозування та поточне планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення ефективної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
Фінансове планування – це процес визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибуток, амортизація та ін.) і їх розподілу за напрямками використання у запланованому році (періоді). Призначення фінансового планування – визначення сукупної потреби підприємства у фінансових ресурсах у розмірах, що забезпечують розширене виробництво, виконання фінансово-кредитних зобов’язань перед бюджетом, банками, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання.
Об’єктом фінансового планування є: доходи і накопичення, їх формування та розподіл; взаємовідносини з ланками фінансово-кредитної системи; фонди грошових коштів, їх формування та використання; капітальні вкладення та оборотні активи, планування їх обсягів і джерел фінансування; визначення джерел і обсягів фінансування соціальної та культурно-побутової сфер підприємства.
Поточна й оперативна фінансова робота спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійну підтримку платоспроможності на належному рівні. Її зміст полягає у постійній роботі зі споживачами щодо розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; проведенні розрахунків з постачальниками; своєчасному забезпеченні сплати податків, інших обов’язкових платежів у бюджет та цільові фонди; отриманні кредитів банку; погашенні позик банку та відсотків по них; здійсненні платежів за фінансовими операціями; отриманні коштів на оплату праці та інші господарські розрахунки.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його реального фінансового стану, необхідного для виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.
Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їх впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різних стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
Фінансову роботу на підприємстві виконують робітники фінансового відділу, а при його відсутності – співробітники бухгалтерії.
