Завдання на підготовку до практичної роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕС­Ь­КА НА­ЦІ­О­НА­ЛЬ­НА АКА­ДЕ­МІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХ­НО­ЛО­ГІЙ

 

 

Ка­фе­д­ра безпеки

життєдіяльності

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних робіт з курсу БЖД для

бакалаврів усіх професійних напрямків

денної і заочної форм навчання

 

Затверджено

радами спеціальностей:

		7.05020201, 8.05020201, 6.050202, 6.050702	прот. № від 2014 р.
		7.03050401, 8.03050401, 6.030504, 7.03050901, 8.03050901, 6.030509, 7.03060101, 8.03060101, 6.030601	прот. № від 2014 р.
		7.03051001, 8.03051001, 7.03051002, 8.03051002, 6.030510	прот. № від 2014 р.
		7.04010602, 8.04010602, 7.04010603, 8.04010603, 7.04010604, 8.04010604, 6.040106	прот. № від 2014 р.
		7.05050313, 8.05050313, 8.05050206, 6.050502	прот. № від 2014 р.
		7.05170101, 8.05170101	прот. № від 2014 р.
		7.05170103, 8.05170103	прот. № від 2014 р.
		7.05170104, 8.05170104, 7.05170105, 8.05170105, 7.05170108, 8.05170108	прот. № від 2014 р.
		7.05170107, 8.05170107	прот. № від 2014 р.
		7.05170106, 8.05170106,	прот. № від 2014 р.
		7.05170109, 8.05170109, 7.05170112, 8.05170112	прот. № від 2014 р.
		7.05170110, 8.05170110	прот. № від 2014 р.
ОДЕСА ОНАХТ 2014

 

 

Ме­то­ди­чні вказівки до практичних робіт з курсу БЖД для бакалаврів усіх професійних напрямків денної і заочної форм навчання /Укл. О.А. Нетребський, С.М. Неменуща, З.М. Сахарова / ­Одеса: ОНАХТ, 2014.- 81 с.

 

 

 

Відповідальний за випуск зав. ка­фе­д­рою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор

 

 

Практичні роботи №№ 1-5 для студентів напряму підготовки:

6.051701 «Харчові технології та інженерія», професійного спрямування:

«Технології хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчоконцентратів»

«Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса»

«Технологія зберігання, консервування та переробки молока»

«Технологія продуктів бродіння і виноробства»

«Технологія зберігання, консервування та переробки плодів і овочів»

«Технології зберігання та переробки водних біоресурсів»

«Харчові технології»

«Технології харчових продуктів оздоровчого і профілактичного призначення»

 

Практичні роботи №№ 1,3-5 для студентів напряму підготовки:

6.051701 «Харчові технології та інженерія», професійного спрямування:

«Технології зберігання і переробки зерна»

6.140101 «Готельно-ресторанна справа»

6.140103 «Туризм»

 

Практичні роботи №№ 1,3,4 для студентів напряму підготовки:

6.030510 «Товарознавство і торгівельне підприємництво»

6.050202 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології»

6.030504 «Економіка підприємства»

6.030507 «Маркетинг»

6.030509 «Облік і аудит»

6.030601 «Менеджмент»

6.050502 «Інженерна механіка»

6.050702 «Електромеханіка»

6.04 0106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

 

 

Підписано до друку _____ 2014 р. Формат 1/16.

Ум. друк. арк. ___ Замовл. № ___. Тираж 300.

 

 

 

Практична робота № 1

Оцінка ризику на виробництві і в побуті

 

(2 години)

Мета і завдання роботи.

Мета: засвоїти методологію визначення ризику

Завдання: навчити визначати кількісні оцінки небезпеки

 

Завдання на підготовку до практичної роботи.

Студент повинен засвоїти методологію визначення ризику згідно загальним положення і списку наведеної літератури і підготувати протокол практичної роботи. В протоколі вказують назву, мету і завдання роботи. Також у протоколі треба стисло дати відповіді на питання для самоперевірки (№1-10), коротко охарактеризувати методи визначення ризику, що викладені в методичних вказівках і навести розрахунки ризику на виробництві і в побуті за варіантом завдання.

Знати: мету і зміст практичної роботи, методологію визначення ризику, методи розрахунку ризику на виробництві і в побуті.

Вміти: кількісно оцінити розміри ризиків.

 

Список літератури

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка ризику на виробництві і в побуті».

2. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» // Вісник Верховної Ради. - №29. -2007. - с. 1001-1011.

3. Лесенко Г. Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів // Охорона праці. - №4. – 2004. - с. 36-38.

4. Лесенко Г. Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва // Охорона праці. -№5. - 2004. - с. 39-40.

5. Лесенко Г., Масюкевич О. Оцінка ступеня ризику від здійснення господарської діяльності // Охорона праці. -№12. - 2001. - с. 29-30.

6. Статистичний щорічник України за 2013 рік. // www. ukrstat.org

7. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. - 304с.

 

Загальні положення.

Будь-яка діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, яка може стати причиною захворювання, травми, погіршення самопочуття, смерті. Потенційна небезпека може існувати явно і неприховано і виявлятися в своїх наслідках або результатах, котрі інколи важко передбачити.

Ризик, як кількісна оцінка небезпеки, є загальноприйнятим в усьому світі. Під ризиком розуміють частоту реалізації небезпеки [7]. Нескінченно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі. І чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Прагнення людини і суспільства завжди були спрямовані на досягнення нульового ризику. Однак всесвітній досвід життя людини об’єктивно вказує на ілюзію цього прагнення. Тому сучасне суспільство прийняло концепцію прийнятного (допустимого) ризику, графічна інтерпретація визначення якого наведена на рис.1.

 

Вона показує, що рівень допустимого ризику є категорія соціально-економічного характеру, яка безпосередньо залежить від коштів, що вкладені в систему безпеки. Зрозуміло, що їх розмір не може бути безкінечним, тому ще може поставити під загрозу існування самого суспільства. З цього випливає, що кожне суспільство, кожна держава самостійно визначає рівень ризику в залежності від свого економічного і морально-етичного стану. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ОЗДН) [1] визначає ризик як кількісну міру небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них.

Складність категорії ризику сприяла розробці методології його визначення, яка, в свою чергу, спричинила появу ряда методів розрахунку ризику. До базових з них відносяться: інженерний, людський, експертний, соціологічний методи.

Інженерний метод базується на розрахунку імовірності виявлення небезпек, їх імовірним аналізі і побудові «дерев небезпек».

Імовірність виявлення небезпек визначається за формулою:

, (1)

де – імовірність виникнення події A;

m,n – відповідно кількість несприятливих і загально можливих випадків події А.

Імовірний аналіз небезпек зводиться до визначення імовірності одночасного виникнення небезпечних подій і розрахунку їх суми:

. (2)

Побудова дерева подій або помилок чи відмов передбачає графічне зображення послідовностей виникнення подій, встановлення причин і ланцюгів їх відмов, що в результаті дозволяє визначити надійність реалізації головної події. Побудова дерева відмов здійснюється за допомогою дедуктивного та індуктивного методів.

Модельний метод передбачає побудову моделей типу:

Визначення ризику в модельному методі здійснюється за допомогою практично всіх відомих методів моделювання: математичних, фізичних, логічних тощо.

Експертний метод полягає в оцінці події за допомогою висновків фахівців-спеціалістів, яких відбирають за коефіцієнтом компетентності:

 

 

, (3)

де k, k₁ k₂ k₃ – відповідно коефіцієнти компетентності, рівня теоретичного знання проблеми, самооцінки практичного досвіду, самооцінці здатностей до випробувань.

До групи експертів включають фахівців з коефіцієнтом компетентності 0,5 < k < 1. За допомогою експертного метода визначають не тільки одиничні показники безпеки, а також групові і узагальнені:

, , (4)

 

де k_заг, k_jгр – відповідно узагальнений і груповий показник безпеки;

m_і – коефіцієнт вагомості і-го показника;

q_і – показник, за яким здійснюється оцінка.

Рівень безпеки сукупності подій визначається співвідношенням:

, (5)

де k – рівень безпеки сукупності подій;

k_баз – базовий показник безпеки.

Соціологічний метод по сутності є чотирьох етапне дослідження, яке базується на зборі первинної соціологічної інформації, підготовці її для комп’ютерного опрацювання, інтерпретування результатів, формування висновків та рекомендацій. Суть цього методу передбачає проведення достатньо глибоких досліджень з формулюванням мети дослідження, визначенням об’єктом і предмета досліджень, обґрунтуванням методів досліджень, розробкою програми дослідження тощо.

В теорії і практиці оцінки ризику існують також евристичні методи, методи аналогій, комплексні тощо, які в тій чи іншій мірі доповнюють або повторюють вищенаведені основні методи. Тому їх інтерпретація не має вирішального значення і не наводиться.

Сучасний рівень травматизму і нещасних випадків з летальним наслідком в Україні у кілька разів перевищує відповідні в країнах з розвитою ринковою економікою. При цьому найбільший рівень травматизму в Україні спостерігається на приватних підприємствах, зокрема, у харчової промисловості, яка більше ніж на 90% приватизована.

Аналіз причин нещасних випадків під час професійної діяльності свідчить про прямий зв'язок травматизму з порушенням правил техніки безпеки і технології ведення робіт, з необережністю та поспіхом у роботі.

Середньостатистичні дані травматизму природного і техногенного характеру в Україні свідчать, що 75% травм обумовлені людським фактором, 15%з – технічним і 10% – природним. Таке співвідношення вказує на актуальність і пріоритет в дослідженнях людського фактора. Його значимість за дослідженнями багатьох авторів виявляється переважно в побуті, тобто в невиробничій діяльності людини. Такий стан пояснюється насамперед традиційною психологічною настановою людини: «Побут – це безпека». Але реалії науково-технічного прогресу, активізація діяльності сучасної людини та її прагнення до комфортних умов існування сприяють підвищенню ризику життя у побуті. Прикладом критичного росту ризику життя у побуті є Україна. Аналіз кількості загиблих у побуті за останні 30 років вказує на позитивну динаміку в період 1975-1986рр. (з 43 тис. осіб до 38 тис. осіб відповідно) та на негативну до 1995р. з більше ніж 100% приростом (80 тис. осіб). В наступні роки спостерігалась позитивна динаміка із зменшенням числа смертей на 14,3% до 2005р. (70 тис. осіб). Вона збереглась до 2006р. Стабільність позитивної динаміки в ці роки обумовлена тим, що в цей період в Україні, з 1992р. спостерігається активний розвиток законодавчої бази по безпеці життєдіяльності.

Існуючий стан небезпеки життя сприяє розробці і впровадженню ОЗДН, який зобов’язав визначити критерії оцінки ризику життя в суспільстві. За допомогою цих критеріїв пропонується встановити гранично допустимий рівень ризику, як міри безпеки життя людини.

Сьогодні Німеччина, Франція, Австрія, Росія і Україна оцінку безпеки проводять за допомогою інженерного методу з використанням таких показників, як:

, , , , (6)

де k_ч, k_Т, k_Н – відповідно показники частоти, тяжкості травматизму і непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих;

n_ч, n_НП – відповідно кількість нещасних випадків і днів непрацездатності;

І_ПР – інтегральний показник професійного ризику;

Е_ш, Е_П – відповідно суми відшкодування шкоди потерпілим і фактичних витрат на оплату праці.

Ризик життя Г. Лесенко і О.Масюкевич пропонують визначити за формулами [4]:

, (7)

, (8)

при , , ,

, ,

де R – ризик життя;

M _max, M_гр – відповідно сумарний нормативний і фактичний бали;

Р_Н , Р_Д – відповідно імовірність виникнення нещасного випадку за рік і втрати одним працівникам кількості робочих днів у зв’язку з нещасним випадком;

– відповідно частота виникнення нещасного випадку і коефіцієнт непрацездатності;

– відповідно середньорічна кількість нещасних і смертельних випадків за останні три роки;

– відповідно середньорічна кількість втрачених робочих днів у зв’язку з нещасними випадками на виробництві і середня чисельність працюючих за три останніх роки.

t – інтервал здійснення розрахунку, приймається рівнем 1 року.