До аудиту спеціального призначення відносять проведення аудиторських процедур зокрема щодо: 1) фін.звітів складених виходячи з іншої концепції, ніж м/н чи нац. Стандарти. 2) конкрентих рах-ів або статті у фін.звіті тобто елементів фін.звітів) 3) виконання контрактних угод; 4) узагальнення фінансових звітів, зокрема консолідованої фін.звітності. 5) Метою перевірки звітності аудитором є висловлення думки про достовірність цієї звітності та її подання відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Основним завданням проведення будь-якого аудиту є встановлення повноти т є встановлення повноти висвітлення та достовірності фінансових звітів.
64. Особливості аудиту фінансової звітності акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій. Особл-ті пров-ня аудиту АТ, крім КБ і п-в – інституціон.інвесторів, пров-ся відпов.до вимог держ.комісії з ЦП і фонд.ринку щодо ауд.перевірки ВАТ (крім КБ і п-в – інституці-он.інвесторів), Цей док-т визначає перелік питань, на підставі яких незалежні ауд-ри або АФ пов.підтвердити повноту та достовір-ть бух.звіт-ті ВАТ та сформувати на цій основі висновки про їх реальний фін.стан. З переліку питань, що підляг-ть перевірці, ауд-ру надане право виключати ті, що відсутні або несуттєві для діяль-ті п-ва і вкл.додатково ті питання, які вони вваж.доцільними. Ці вимоги розроблені у відп-ті з норм-ми АПУ. Питання: 1.Осн.відом-ті про ауд-ра і АФ: назва АФ,№, дата ліцензії, адреса; -назва док-ту “АВ” про достовір-ть бух.звіт-ті та аналіз фін.стану АТ; місце пров-ня та дата висновку; відом-ть пор аудра; ПІБ, №, серія сертиф-ту; масштаб перевірки; підстави для перевірки; м-ди, що викор.при перевірці; перелік док-тів для здійс-ня перевірки. 2.Осн.відом-ті про емітента: найм-ня еміт-та; код ЄДРПОУ; організ.-правова форма еміт-ту; №держ.реєстрації, дата видачі; р/р, назва банку; 3.Статутний фонд, к-л.: розмір; склад і стр-ра СФ (к-ть і види акцій, номін.в-ть); додерж-ня терміну відкритої передплати на акції та термінів оплати в разі випуску ЦП на період перевірки; дотрим-ня з-нів “Про ЦП та фонд.біржу” (ст.6,7); порядок оцінки вкладів у СтФ згідно із засновн.док-тами; порядок форм-ня СтФ та його зміни, додерж-ня вимог з-ну “Про госп.тов-ва”; порядок ведення АО СтФ; викуп акцій власної емісії та їх подальше викор-ня. 4.Облік ОЗ, НА та їх зносу. 5.Облік фін.вкладень. 6.Облік ТМЦ. 7.Облік витрат вир-ва та обігу. 8.Облік коштів в розрах-ках. 9.Облік позик.коштів. 10.Облік фондів та їх викор-ня. 11.Стат.БО і звіт-ті. 12.Висновок. Детально Аудит акціонерних товариств в основному здійснюється так само, як і на інших підприємствах, проте має певні особливості, обумовлені специфікою організації та господарської діяльності цих товариств. Колективна форма приватної власності, яка є основою функціонування акціонерних товариств, потребує чіткого державного регулювання і нагляду за діяльністю акціонерних товариств. Згідно із законодавством України, акціонерні товариства підлягають щорічному обов’язковому аудиту. Метою проведення аудиту акціонерних товариств є: підтвердження повноти і достовірності фінансової звітності; захист прав власності акціонерів шляхом розкриття об’єктивної фінансово-економічної інформації про діяльність товариств; визначення реального фінансового стану товариств незалежним експертом. При проведенні аудиту акціонерних товариств необхідно з одного боку додержуватись загально прийнятих методів та методичних прийомів, а з іншого — враховувати особливості створенні і функціонування товариств. Перш за все, це особливості формування, руху власного капіталу товариства, необхідність персоніфікованого обліку акціонерів, що повинно бути відповідно відображено в обліку і звітності. Необхідно також враховувати особливості використання прибутку на формування резервного капіталу та виплати дивідендів, а також особливості виплат процентів по облігаціях, їх емісії та погашення. Крім того, згідно з вимогами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (надалі ДКЦПФР) при проведенні аудиту акціонерних товариств обов’язковим є проведення аналізу фінансового стану товариств з використанням методу коефіцієнтів поряд із підтвердженням достовірності показників фінансової звітності. Вимогами ДКЦПФР визначено перелік питань, які повинні бути перевірені аудитором, але методика проведення аудиту повинна відповідати МСА. Проте аудитору дано право не включати до висновку ті питання, які несуттєві для діяльності підприємства, і водночас включати додатково інші питання, які він вважає доцільним. Ці вимоги розроблені відповідно до нормативів АПУ. Під час проведення перевірки незалежний аудитор подає засновнику такі відомості про аудиторську фірму: назва аудиторської фірми, номер свідоцтва в Національному реєстрі України, число і місяць його видачі АПУ; назва документа "Аудиторський висновок про достовірність бухгалтерської звітності та аналіз фінансового стану ВАТ "назва товариства"; місце проведення; відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, серія, дата видачі сертифіката аудитора АПУ, масштаб перевірки (законодавчі акти); методи, які використовуються під час перевірки; перелік документів для здійснення аудиторської перевірки. Основні відомості про емітента: найменування емітента, код ЕДРПОУ, організаційно-правова форма емітента, номер свідоцтва про державну реєстрацію та дата видачі свідоцтва, орган, що видав свідоцтво, поточний рахунок, основні види діяльності, кількість акціонерів, кількість власників облігацій, чисельність працівників, остання дата опублікування інформації про діяльність емітента, назва друкованого органу, тираж, дата виплати дивідендів та ін. Особливості аудиту акціонерних товариств враховуються на стадії його планування, проведення аудиту та п ідготовки аудиторського звіту і висновку. Аудиторський висновок, який складається за результатами аудиту фінансової звітності завжди буде мати модифіковану форму в зв’язку з обов’язковою наявністю додаткового розділу, присвяченому результатам аналізу фінансового стану акціонерного товариства та підприємства — емітента облігацій. Аудиторський висновок за результатами аудиту фінансової звітності акціонерних товариств подається суб’єктами господарювання до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, як було відмічено в обов’язковому порядку.
