Сутність розрахунків при використанні цього методу базується на визначенні середніх величин часу роботи устаткування та затрат на утримання і експлуатацію устаткування по двох групах показників. Для цього вся сукупність даних групується по мірі збільшення часу роботи устаткування (фактору затрат) і визначаються середні по кожній половині даних. Порядок розрахунків середніх ілюструє таблиця (табл. 4).
Таблиця 4
Допоміжні розрахунки для визначення коефіцієнтів рівняння затрат за спрощеним статистичним методом
| Період | Абсолютні значення | Відносні значення | ||
| час роботи обладнання, машино-годин | затрати на утримання і експл., тис. грн. | час роботи обладнання, машино-годин | затрати на утримання і експл., тис. грн. | |
| VI VII II IX VI III | ||||
 I X IV V XI XII
| ||||
Виходячи із отриманих середніх розраховуємо абсолютну величину постійних затрат: 
Підставивши значення середніх величин отримуємо а = 430. Знаючи величину постійних затрат можна по будь-якому значенню середніх визначити змінні затрати. По верхній групі вони складають 550000-430000=120000. Ставка змінних затрат 120000 / 30000 = 4 грн., а, відповідно, функція y = 430 + 4 * x.
Лабораторна робота № 3.
Тема: “Попроцесна калькуляція собівартості готової продукції та незавершеного виробництва”.
Мета: набути практичних навичок розрахунку собівартості за двома методами при використанні попроцесної калькуляції.
Завдання.
1. Теоретична частина.
а) охарактеризувати методи обліку затрат та калькулювання собівартості продукції;
б) проаналізувати особливості використання методів середньозваженої та FIFO при оцінці залишків незавершеного виробництва та готової продукції.
2. Практична частина.
Задача. Підприємство “Алекс” згідно з контрактом з урядом та іншими країнами займається виробництвом військової техніки: виробляє ракети-перехоплювачі. Всі ракети виробляються за ідентичним виробничим процесом. Система калькулювання собівартості продукції на заводі має одну статтю прямих затрат (основні матеріали) і одну статтю непрямих затрат (затрати на обробку). Основні матеріали додаються на першій операції технологічного процесу. Затрати на обробку додаються рівномірно. Відомі наступні дані по заводу за жовтень 2002 року.
| Показник | Фізичні одиниці (ракети) | Основні матеріали | Затрати на обробку |
| Незавершене виробництво на 1.10.02 Розпочато виробництво протягом жовтня Завершено протягом жовтня Незавершене виробництво на 31.10.02 Понесені затрати протягом жовтня | X Y Z A | B D | C E |
Ступінь завершення початкового (вхідного) залишку незавершеного виробництва: Основні матеріали? %; Затрати на обробку 60 %.
Ступінь завершення кінцевого (вихідного) залишку незавершеного виробництва: Основні матеріали? %; Затрати на обробку 70 %.
Необхідно визначити собівартість одного готового виробу та розподілити затрати між готовою продукцією і незавершеним виробництвом за умови використання методів середньозваженої та FIFO.
Значення невідомих показників по варіантах:
| Показник | Варіант | ||||
| № 1 | № 2 | № 3 | № 4 | № 5 | |
| X | |||||
| Y | |||||
| Z | |||||
| A | |||||
| B | |||||
| C | |||||
| D | |||||
| E |
| Показник | Варіант | ||||
| № 6 | № 7 | № 8 | № 9 | № 10 | |
| X | |||||
| Y | |||||
| Z | |||||
| A | |||||
| B | |||||
| C | |||||
| D | |||||
| E |
Пояснювальна частина.
При використанні попроцесної калькуляції розрізняють два методи визначення собівартості готової продукції та залишків незавершеного виробництва:
- метод середньозваженої;
- метод FIFO.
Основна відмінність між методами FIFO і середньозваженої полягає у порядку визначення умовних одиниць.
Метод середньозваженої базується на припущенні, що всі виготовлені у звітному періоді одиниці продукції були розпочаті і завершені в цьому ж періоді (тобто фізичний рух продукції не збігається з обліковим). Кількість умовних одиниць у незавершеному виробництві на початок періоду не підраховується, а затрати, що акумулюються в цьому незавершеному виробництві на початок місяця, додаються до затрат поточного періоду і діляться на загальну кількість одиниць виготовленої продукції плюс кількість умовних одиниць у незавершеному виробництві на кінець періоду.
Собівартість однієї умовної одиниці у методі середньозваженої буде одночасно собівартістю одного виробу. Тому загальна сума затрат на виготовлення продукції розраховується множенням собівартості однієї умовної одиниці на кількість випущених виробів. Подібно – шляхом множення кількості умовних одиниць на собівартість однієї одиниці – визначається собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця.
Метод FIFO передбачає, що залишки незавершеного виробництва на початок періоду обробляються у поточному періоді в першу чергу. Тому при розрахунку умовних одиниць враховується ступінь “недоробки” виробів. У зв’язку з цим окремо розраховується собівартість виробів, вироблених з незавершеного виробництва попереднього періоду і розпочатих обробкою в поточному періоді.
Спочатку визначається собівартість однієї умовної одиниці, що складається з затрат поточного місяця. Вона і буде собівартістю одного виробу, який розпочато і завершено обробкою в поточному періоді.
Потім визначається собівартість одного виробу, що виготовлений із незавершеного виробництва на початок місяця. Для цього затрати у залишках незавершеного виробництва на початок місяця додаються до затрат, що понесені при доопрацюванні незавершеного виробництва попереднього місяця, і діляться на кількість виробів, виготовлених з незавершеного виробництва.
Приклад. Припустимо, що у залишках незавершеного виробництва на початок місяця знаходиться 100 одиниць виробів, готовність яких у частині матеріальних затрат складає 40 %, у частині інших затрат – 70 %. За звітний місяць було оброблено 300 одиниць виробів (у тому числі 100 одиниць із незавершеного виробництва на початок місяця), з яких 250 одиниць готові повністю, 50 одиниць (незавершене виробництво на кінець місяця) в частині матеріальних затрат готові на 60 %, а у частині інших затрат – на 40 %.
Загальна сума матеріальних затрат на початок місяця склала 1200 грн., за місяць було витрачено матеріалів на суму 3000 грн. Інші затрати на початок місяця склали 1000 грн., за місяць нараховано інших затрат на суму 1700 грн.
Метод середньозваженої.
1. Визначаємо кількість умовних одиниць по двох видах затрат:
| Вид затрат | Кількість умовних одиниць | ||
| у виготовленій за місяць ГП | у НЗВ на кінець місяця | всього | |
| Затрати матеріалів | 50 *0,6 = 30 | ||
| Інші затрати | 50 * 0,4 = 20 |
2. Розраховуємо собівартість однієї умовної одиниці:
- затрати матеріалів = (1200 +3000) / 280 =15 грн.
- інші затрати = (1000 +1700) / 270 = 10 грн.
- всього собівартість однієї умовної одиниці (одного виробу) = = 15 + 10 = 25 грн.
3. Розподіляємо затрати між готовою продукцією і незавершеним виробництвом
| Вид затрат | Сума затрат, грн. | ||
| ГП | НЗВ | всього | |
| Затрати матеріалів | 250 * 15 = 3750 | 30 * 15 = 450 | |
| Інші затрати | 250 * 10 = 2500 | 20 * 10 = 200 | |
| Всього |
Метод FIFO.
1. Визначаємо ступінь “незавершеності” незавершеного виробництва на початок місяця:
- в частині матеріальних затрат = 100% - 40% = 60%;
- в частині інших затрат = 100% - 70% = 30 %.
2. Розраховуємо кількість умовних одиниць продукції:
| Вид затрат | Кількість умовних одиниць | ||
| у виготовленій за місяць ГП | у НЗВ на кінець місяця | всього | |
| Затрати матеріалів | 100 * 0,6 + (250 -100) = 210 | 50 *0,6 = 30 | |
| Інші затрати | 100 * 0,3 + (250 – 100) = 180 | 50 * 0,4 = 20 |
3. Визначаємо собівартість однієї умовної одиниці:
- затрати матеріалів = 3000 / 240 = 12,5 грн.;
- інші затрати = 1700 / 200 = 8,5 грн.;
- всього собівартість однієї умовної одиниці = 12,5 + 8,5 = 21 грн.
4. Розподіляємо затрати між готовою продукцією і незавершеним виробництвом:
| Вид затрат | Сума затрат, грн. | ||
| ГП | НЗВ | всього | |
| Затрати матеріалів | 210 * 12,5 + 1200 = 3825 | 30 * 12,5 = 375 | |
| Інші затрати | 180 * 8,5 + 1000 = 2530 | 20 * 8,5 = 170 | |
| Всього |
Після цього окремо визначаємо собівартість одного виробу: виготовленого із незавершеного виробництва і розпочатого та завершеного обробкою в поточному періоді.
5. Собівартість 100 одиниць виробів (завершене обробкою незавершене виробництво попереднього місяця):
(1200 + 1000) + (100 * 0,6 *12,5 + 100 * 0,3 * 8,5) = 3205 грн.
Собівартість одиниці виробів, виготовленої із незавершеного виробництва: 3205 / 100 = 32,05 грн.
6. Собівартість одиниці виробів із 150 одиниць, що були розпочаті та завершені обробкою в поточному місяці: 12,5 + 8,5 = 21 грн.
Лабораторна робота № 4.
Тема: “Облік зведення затрат”.
Мета: набути практичних навичок оцінки залишків незавершеного виробництва та собівартості готової продукції за двома варіантами обліку зведення затрат.
Завдання.
1. Теоретична частина.
а) визначити мету і завдання обліку зведення затрат;
б) охарактеризувати особливості застосування напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів в обліку зведення затрат.
2. Практична частина.
На підставі даних по підприємству здійснити зведення затрат за двома варіантами. Для цього визначити собівартість незавершеного виробництва кожного структурного підрозділу (цеха) та підприємства в цілому, а також собівартість готової продукції. Скласти кореспонденцію рахунків.
Вихідні дані. ВАТ “Олімп” здійснює виробничу діяльність У відповідності до технології продукція підприємства проходить обробку послідовно в трьох цехах: № 1, №; 2, № 3. На початку місяця залишки незавершеного виробництва у цехах складали:
| Цех № 1 | Цех № 2 | Цех № 3 | |||
| № операції обробки | кількість деталей | № операції обробки | кількість деталей | № операції обробки | кількість деталей |
Протягом місяця структурні підрозділи (цехи) підприємства понесли такі затрати:
| Затрати | Цех № 1 | Цех № 2 | Цех № 3 |
| Матеріальні На оплату праці Всього | 679.5 1444.5 | 1215.5 1495.5 |
На виробництво одиниці продукції в цеху № 1 витрачається матеріалів на суму 5 грн., у цеху № 2 – 5 грн., у цеху № 3 – 2 грн. Вартість обробки однієї деталі на операції № 1 складає 1 грн., № 2 – 1,5 грн., № 3 – 2 грн., № 4 – 2,5 грн., № 5 – 3 грн., № 6 – 4 грн., № 7 – 4,5 грн.
Наприкінці місяця залишки незавершеного виробництва склали:
| Цех № 1 | Цех № 2 | Цех № 3 | |||
| № операції обробки | кількість деталей | № операції обробки | кількість деталей | № операції обробки | кількість деталей |
| а а а | в в | с с |
Значення невідомих показників по варіантах:
| Показник / Варіант | ||||||||||
| а в с |
Пояснювальна частина.
Застосування напівфабрикатного або безнапівфабрикатного варіанту обліку зведення затрат вливає серед інших факторів і на техніку оцінки залишків незавершеного виробництва. При застосуванні напівфабрикатного варіанту обліку зведення виробничих затрат для визначення залишків незавершеного виробництва у вартісному виразі необхідно кількість деталей, що залишились у кожному структурному підрозділі наприкінці періоду, оцінити за собівартістю вихідної сировини (на першій стадії обробки) або напівфабрикатів попередньої стадії обробки та затратам на обробку даного структурного підрозділу.
При використанні безнапівфабрикатного варіанта обліку для визначення залишків незавершеного виробництва необхідно:
- додати кількість деталей, що залишились незавершеними обробкою в даному структурному підрозділі, та кількість деталей, що раніше пройшли обробку в цьому структурному підрозділі і залишились на наступних стадіях обробки в межах підприємства;
- оцінити цю кількість деталей виходячи із суми затрат даного цеха на обробку одиниці цих деталей.
При цьому, якщо облік незавершеного виробництва здійснюється лише у подетальному, а не у поопераційному розрізі, то на деталі, що завершені обробкою в даному структурному підрозділі, затрати цього підрозділу відносяться у загальній сумі, а на деталі, що залишились у цьому підрозділі, - лише у половинній сумі.
На першій стадії обробки, крім того, в оцінку незавершеного виробництва має бути включена вартість вихідних матеріалів на всі деталі, що залишились у незавершеному виробництві.
Наприклад, залишки деталі А в цеху № 1 склали наприкінці звітного періоду 1000 штук, в цеху № 2 – 2000 штук, в цеху № 3 – 1500 штук. Затрати матеріалів на одну деталь в цеху № 1 – 1 грн., в цеху № 2 – 3 грн., в цеху № 3 – 1,5 грн. Вартість обробки однієї штуки цих деталей: в цеху № 1 – 0,50 грн., в цеху № 2 – 0,20 грн., в цеху №3 – 0,30 грн. Протягом місяця цехами були понесені такі затрати:
 Витрати
Підрозділ
| Сировина та матеріали | Заробітна плата | Всього |
| Цех № 1 Цех № 2 Цех № 3 | |||
| Всього |
При використанні напівфабрикатного варіанту незавершене виробництво оцінюється таким чином:
| Кількість | Мат. затрати | Затрати на оплату праці | Всього | |
| Цех № 1 Собівартість цеху № 1 Всього по цеху № 1 | 1000*(0,50/2)= 250 | |||
| Цех № 2 Собівартість цеху № 1 Собівартість цеху № 2 Всього по цеху № 2 | 2000*0,50 = =1000 2000*(0,20/2)= 200 | |||
| Цех № 3 Собівартість цеху № 1 Собівартість цеху № 2 Собівартість цеху № 3 Всього по цеху № 3 | 1500*0,50=750 1500*0,20=300 1500*(0,30/2)=225 | |||
| Всього по підприємству |
Кореспонденція рахунків матиме такий вигляд:
Цех № 1
Дт рах. 231 Кт рах. 20 10000 грн.
Дт рах. 231 Кт рах. 66, 65 5000 грн.
Дт рах. 232 Кт рах. 231: матеріали 10000-1000=9000 грн.
зарплата 5000-250=4750 грн.
Всього 13750 грн.
Цех № 2
Дт рах. 232 Кт рах. 231: матеріали 10000-1000=9000 грн.
зарплата 5000-250=4750 грн.
Всього 13750 грн.
Дт рах. 232 Кт рах. 20 30000 грн.
Дт рах. 232 Кт рах. 66, 65 1800 грн.
Дт рах. 233 Кт рах. 232: матеріали 9000+30000-8000=31000 грн.
зарплата 4750+1800-1200=5350 грн.
Всього 36350 грн.
Цех № 3
Дт рах. 233 Кт рах. 232: матеріали 9000+30000-8000=31000 грн.
зарплата 4750+1800-1200=5350 грн.
Всього 36350 грн.
Дт рах. 233 Кт рах. 20 15000 грн.
Дт рах. 233 Кт рах. 66, 65 2500 грн.
Дт рах. 26 Кт рах. 233: матеріали 31000+15000-8250=37750 грн.
зарплата 5350+2500-1275=6575 грн.
Всього (собівартість виготовленої продукції) 44325грн.
Перевірка 64300-19975 = 44325 грн.
При використанні безнапівфабрикатного варіанту обліку зведення затрат розрахунок вартості залишків незавершеного виробництва по структурних підрозділах буде мати такий вигляд:
| Кількість | Мат. затрати | Затрати на оплату праці | Всього | |
| Цех № 1 в цеху № 1 в цеху № 2 в цеху № 3 Всього по цеху № 1 | 1000*(0,50/2)= 250 | |||
| Цех № 2 в цеху № 2 в цеху № 3 Всього по цеху № 2 | 2000*(0,20/2)= 200 | |||
| Цех № 3 в цеху № 3 Всього по цеху № 3 | 1500*(0,30/2)=225 | |||
| Всього по підприємству |
Кореспонденція рахунків матиме такий вигляд:
Цех № 1
Дт рах. 231 Кт рах. 20 10000 грн.
Дт рах. 231 Кт рах. 66, 65 5000 грн.
Дт рах. 261 Кт рах. 231: матеріали 10000-4500=5500
зарплата 5000-2000=3000
Всього 8500 грн.
Цех № 2
Дт рах. 232 Кт рах. 20 30000 грн.
Дт рах. 232 Кт рах. 66, 65 1800 грн.
Дт рах. 262 Кт рах. 232: матеріали 30000-10500=19500
зарплата 1800-500=1300
Всього 20800 грн.
Цех № 3
Дт рах. 233 Кт рах. 20 15000 грн.
Дт рах. 233 Кт рах. 66, 65 2500 грн.
Дт рах. 263 Кт рах. 233: матеріали 15000-2250=12750
зарплата 2500-225=2275
Всього 15025 грн.
Всього собівартість виготовленої продукції:
8500+20800+15025=44325 грн.
Перевірка 64300-19975 = 44325 грн.
Лабораторна робота № 5.
Тема: “Особливості обліку і розподілу затрат цехів допоміжних виробництв”.
Мета: набути практичних навичок розподілу затрат обслуговуючих підрозділів.
Завдання.
1. Теоретична частина.
а) охарактеризувати види допоміжних виробництв;
б) навести особливості обліку затрат та калькулювання собівартості у цехах допоміжних виробництв.
2. Практична частина.
Задача № 1. ВАТ “Сегмент” підготувало для своїх структурних підрозділів бюджети загальновиробничих затрат за нормальною потужністю:
| Назва підрозділу | Затрати |
| Обслуговуючи підрозділи: · відділ прибирання; · відділ кадрів; · центральна адміністрація; · кафетерій; · склад. Операційні підрозділи: · верстатний цех; · складальний цех. | X Y Z A B C D |
Для розподілу загальновиробничих затрат необхідно обрати відповідну базу розподілу, використовуючи наступну інформацію:
 Показник
Назва підрозділу
| Осн. вир. людино-години | Кіль-ть робіт-ників | Площа, м кв. | Виробн. людино-години | Кіль-ть заявок |
| Обслуговуючи підрозділи: · відділ прибирання; | - | - | - | - | - |
| · відділ кадрів; · центральна адміністрація; · кафетерій; · склад. Операційні підрозділи: · верстатний цех; · складальний цех. | - - - - | - | - - | - - - - |
Всього 20000 200 100000 27000 3000
Необхідно:
1. За допомогою робочої таблиці розподілити затрати обслуговуючих підрозділів за методом зменшуваного залишку. При цьому розмістити підрозділи у таблиці у такому порядку, який надано в умові. Визначити норму загальновиробничих затрат на основну виробничу людино-годину для верстатного і складального цехів.
2. Виконати завдання пункту першого за умови використання прямого методу.
Задача № 2. Завод по виготовленню скляних виробів складається з двох виробничих підрозділів: А і В та трьох допоміжних: F, H, E. Протягом місяця на підприємстві зафіксовані такі затрати: у підрозділі А – C грн., В – D грн., F – X грн., H – Y грн., E – Z грн. На підставі проведеного технологічного аналізу з’ясовано, що послуги допоміжних цехів розподіляються таким чином:
| A | В | F | H | E | |
| F, % | - | ||||
| H, % | - | ||||
| E, % | - |
Необхідно здійснити розподіл затрат обслуговуючих підрозділів за допомогою методу повторного розподілу.
Значення невідомих показників по варіантах:
| Показник | В. № 1 | В. № 2 | В. № 3 | В. № 4 | В. № 5 |
| X Y Z A B C D |
| Показник | В. № 6 | В. № 7 | В. № 8 | В. № 9 | В. № 10 |
| X Y Z A B C D |
Пояснювальна частина.
Задача № 1. Промислове підприємство складається з п’ятьох підрозділів: двох виробничих та трьох допоміжних: підрозділ А надає послуги по прибиранню, підрозділ В забезпечує електроенергією, підрозділ С – це відділ кадрів. Протягом звітного періоду у цих підрозділах були понесені такі затрати:
| Показник | Обслуговуючі підрозділи | Виробничі підрозділи | |||
| А | В | С | X | Y | |
| 1.Загальновиробничі затрати підрозділів, понесені ними безпосередньо |
| 2.Зайняті метри квадратні площі | |||||
| 3.Використано кіловат-годин | |||||
| 4.Кількість робітників | |||||
| 5.Всього відпрацьовано люд-годин | |||||
| Основна праця персоналу виробн. підрозділів, люд-год | - | - | - |
Необхідно розподілити затрати обслуговуючих підрозділів і розрахувати норми загальновиробничих затрат для виробничих підрозділів за методами прямого розподілу і зменшуваного залишку.
Метод прямого розподілу.
У відповідності до цього методу витрати обслуговуючих підрозділів відразу відносяться на витрати виробничих підрозділів у відповідності до обраної бази розділу. Так, для підрозділу А за базу розподілу доцільно обрати площу, яку займають підрозділи. Затрати обслуговуючого підрозділу А будуть віднесені на затрати виробничих підрозділів таким чином. Коефіцієнт розподілу витрат буде визначений діленням суми затрат підрозділу А (9000 грн.) на загальну площу виробничих підрозділів (15000 + 25000 = 40000 грн.) і буде дорівнювати 0,225. Відповідно на затрати підрозділу Х буде віднесено таку суму 15000*0,225=3375, а на затрати підрозділу У - 25000*0,225=5625. Затрати підрозділів В і С розподіляються аналогічно. При цьому для підрозділу В в якості бази розподілу використовується кількість використаних кіловат-годин, а для підрозділу С – кількість робітників. Результати розподілу мають такий вигляд:
| Підрозділ А | Підрозділ В | Підрозділ С | Підрозділ Х | Підрозділ Y |
| (9000) | ||||
| (24600) | ||||
| (14400) | ||||
| Загальна сума затрат 53535 | ||||
| Ставка розподілу загальновиробничих затрат 5,35 | 7,63 |
Ставка розподілу загально виробничих затрат визначається поділом загальної суми затрат по підрозділу на кількість виробничих людино-годин. Тобто по підрозділу Х - 53535:10000=5,35, по підрозділу У – 114465:15000=7,63.
