Мета роботи: Засвоїти методи вимірювання вологості матеріалів для швейних виробів.
Завдання:
1. Ознайомитись з будовою сушильного апарату та сушильної шафи, а також з методикою проведення досліджень за їх допомогою.
2. Навчитися визначати вологість та кондиційну масу проб текстильних матеріалів.
Загальні відомості:
В процесі експлуатації виробів текстильні матеріали піддаються дії атмосферної вологи та поту.
Вологість текстильного матеріалу характеризує вміст сорбованої водяної пари, а також капілярно– та механічно-зв’язаної води в рідкий фазі.
Сорбційна властивість текстильного матеріалу, тобто здатність поглинати пари води з оточуючого середовища, обумовлюється хімічним складом волокон (наявністю в молекулах полімеру гідрофільних аміногруп, які активно втримують молекули води), а також надмолекулярною структурою волокон, розміром внутрішньої поверхні (тобто поверхні мікропор) та її доступністю для дифузії парів води.
Розрізняють фактичну, нормальну та нормовану вологість матеріалу.
Фактична вологість матеріалу Wф показує вміст вологи у матеріалі на момент випробування. Її визначають за формулою:
(2.1)
де m – маса проби, г;
mс – маса проби після висушування до постійної маси, г.
Нормальна вологість матеріалу W – це рівноважна вологість матеріалу, яку він має при витримуванні протягом певного часу при нормальних кліматичних умовах.
Нормована (кондиційна) вологість матеріалу Wн' – умовна вологість, норма якої встановлюється нормативно-технічною документацією на конкретний вид матеріалу. Показники нормованої та нормальної вологості близькі.
Нормовану вологість Wн' для змішаної пряжі, неоднорідних ниток, текстильних полотен, які мають неоднорідний волокнистий склад, визначають за формулою:
(2.2)
де Wні – це нормована вологість кожного компоненту волокнистого складу, %;
Рі – номінальний вміст по масі 1-го виду волокна, %.
Маса текстильних матеріалів змінюється в залежності від вологості, тому розрахунок між споживачем та постачальником виконується за масою матеріалів при нормованої вологості (кондиційній масі):
. (2.3)
де Мф – фактична маса матеріалу, г, або кг.
Слід мати на увазі, що від вологості текстильних матеріалів істотно залежать міцність, здатність до деформації, жорсткість, стійкість до багатоциклових навантажень, фрикційні, теплові та електричні властивості. Ця залежність тим значніше, чим вище сорбційна здатність волокон і ниток.
Для визначення вологості матеріалу застосовують дві групи методів – прямі і непрямі. До прямих відносяться методи, за допомогою яких вимірюють кількість вологи, що видаляється із зразка матеріалу шляхом висушування, дистиляції, екстрагування. До непрямих методів відносяться електричні методи, які засновуються на залежності електричного опору або діелектричної постійної матеріалу від вмісту в ньому води.
Стандартними для матеріалів, що застосовуються при виготовленні швейних виробів є прямі методи визначення вологості за допомогою сушильних апаратів та сушильної шафи.
Методика виконання роботи
