Поняття позамашинної інформаційної бази, склад робіт з її організації

Ефективність будь-якої інформаційної системи обробки даних багато в чому залежить від способу організації її інформаційної бази (ІБ). Що розуміють під цим терміном? Згідно з держстандартом інформаційна база — це сукупність упорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні IС. Тож під IБ загалом розуміють сукупність певним чином організовуваної, збережуваної та контрольованої інформації, зафіксованої на носіях системи. Ця інформація відбиває стан керованого об’єкта і зовнішнього середовища. Склад і зміст IБ визначаються, з одного боку, вимогами системи і самою суттю управління, а з іншого — вимогами автоматизованої обробки даних на ЕОМ. Тому при розробці інформаційної бази слід керуватися такими принципами: використання єдиної методики ідентифікації об’єктів і подій; застосування типової схеми обміну даними між системою і людьми, зокрема формування масивів, внесення до них змін і видачу даних; застосування єдиної схеми зберігання даних, необхідних для забезпечення розв’язування задач управління; забезпечення одноразовості і незалежності вводу даних від часу розв’язування та кількості розв’язуваних економічних задач; забезпечення можливості поетапного і безперервного нарощування ємності інформаційної бази; використання програмного апарату, який забезпечує ефективну роботу з даними; забезпечення інформаційної взаємодії з іншими інформаційними системами.
3. Информацийни процедури

Над економічною інформацією виконуються відповідні операції, які можна об’єднати в певні процедури: збір і реєстрація, перетворення, споживання інформації. Ці процедури, особливо процедуру перетворення інформації, можна ще деталізувати і розглядати як окремі процедури.
Процедура збору і реєстрації інформації передбачає виявлення і подання інформації для подальшого її використання. Збір інформації — це підрахунок, зважування або інші способи вимірювання кількості тих чи інших дій. Оскільки переважна кількість економічної інформації подається у фіксованому на носіях вигляді, то збір інформації завжди супроводжується її реєстрацією. Реєстрація — це занесення виміряної кількості інформації на відповідні носії. Така дія здійснюється або вручну на паперових носіях, або з допомогою технічних засобів. До того ж інколи зафіксовану інформацію з допомогою технічних засобів (лічильників, датчиків) доводиться знову переєстровувати на інші носії, які забезпечуватимуть подальшу її обробку (первинні документи, машинні носії).
Процедура перетворення інформації включає такі елементи як переміщення (передавання) інформації каналами зв’язку і прямим переміщенням носіїв, групування, арифметична та логічна обробка інформації, зберігання інформації.
Передавання інформації каналами зв’язку може бути одностороннім — відбуватися в одному напрямі, якщо для розв’язування задачі по них передаються лише вхідні дані, і двостороннім, коли каналами зв’язку в зворотному напрямі передаються і результати розв’язування задачі. Нині передавання інформації каналами зв’язку (переважно двостороннє) набуває дедалі більшого поширення, оскільки швидко поширюються інформаційні мережі, електронна пошта. Але ще лишається досить поширеним (особливо в сільській місцевості) кур’єрський спосіб передавання інформації.

4. Документація на розробку інформаційних систем

Види та комплектність документів на інформаційні системи визначає Державний стандарт - «Інформаційна технологія. Види, комплектність і позначки документів при створенні автоматизованих систем». До таких документів найчастіше належать звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Звіти про обстеження, науково-дослідну роботу та ескізний проект складаються в довільній формі. їх структура та зміст можуть бути погоджені між замовником та розробником систем. Зміст і структуру технічного завдання, технічного та робочого проектів визначають державні стандарти.

Технічне завдання на автоматизовану систему є основним документом, який визначає вимоги та порядок її створення або модернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.

2. Призначення та мета створення системи.

3. Характеристика об'єктів автоматизації.

4. Вимоги до системи.

5. Склад та зміст робіт зі створення систем.

6. Порядок контролю та приймання системи.

7. Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкта автоматизації до вводу системи в дію.

8. Вимоги до документації.

9. Джерела розробки.

Дозволяється вносити до технічного завдання деякі розділи або поєднувати та деталізувати окремі з них.