Розвиток Я-концепції у пізньому дитинстві

Становлення соціального "Я" молодшого школяра - одного із найважливіших структурних елементів "Я-концепції" - відбувається не лише під впливом оцінок дорослих - вчителів, батьків, але й ровесників. У сформованих дорослими колективах завжди існують мікрогрупи, що створюються на основі власних симпатій та спільності інтересів. У першокласників мікрогрупи складаються переважно з двох чоловік і базуються на спільних інтересах, які переважають на даному відрізку часу. До десяти років "Я-концепція" формується під впливом ровесників, яким віддається перевага над іншими, незалежно від їх статі. Від десяти до дванадцяти років відбувається статева ізоляція, за умов якої групи складаються вже з трьох та більше членів. До четвертого класу зменшується вплив вчителів і батьків на формування "Я-концепції" та збільшується вплив ровесників, які входять до складу однієї мікрогрупи.

У процесі розвитку особистості посилюється схильність описувати себе в соціальних термінах, кожний з яких означає належність до певного "Ми". Групових "Ми", з якими дитина співвідносить власне "Я", багато і вони є досить різними. З віком дитина вже може диференціювати їх та усвідомлювати власну належність до них.

Соціальні контакти молодшого школяра з ровесниками неминуче впливають на становлення його "Я-концепції". Поряд з дорослими діти створюють своє "суспільство", що складається із різноманітних груп, в яких встановлено певні рангові категорії, за якими оцінюється кожний учасник групи. Наприклад, останній з математики може бути самим сильним у класі. Проте, в цих умовах дитина не оцінюється за якою-небудь однією ознакою, що дає їй постійне місце в певній групі. Навпаки, дитина постійно переміщується з однієї категорії до іншої. Дане положення фіксується нею у понятті та усвідомлюється. Дитина пізнає себе як зосередження різних можливостей. Сама різноманітність оточення, в якому може опинитись молодший школяр, і в якому він може себе уявити, виступає чинником консолідації особистості. Зміна якості та зв'язків тепер вже не змушує молодшого школяра повністю відмовлятися від себе у порівнянні з дітьми дошкільного віку.

Крізь призму соціального "Я" триває формування надзвичайно важливих образів для дитини - емоційного "Я", ідеального "Я" та фізичного "Я". Усі соціальні контакти дитини із значущими іншими є певним чином емоційно забарвленими, що в свою чергу сприяє становленню емоційного "Я". В період від шести до дев'яти років дитина починає усвідомлювати, що не тільки вона сама, але й інші люди мають стійкі, незалежні від конкретної ситуації, характери і переконання. У зв'язку з цим, безпосередні переживання цих людей можна зрозуміти лише в контексті їх життєвого досвіду. В результаті перед дитиною відкривається можливість можливість синтезу безпосередньої реакції на емоційний стан іншої людини з усвідомленим уявленням про неї як про особистість, що виступає необхідною передумовою розуміння.

Із формуванням образів соціального "Я" та емоційного "Я" нерозривно пов'язано становлення ідеального образу "Я". Саме в процесі емоційно забарвлених соціальних контактів із значущими іншими формується ідеальне "Я". Так, під час дружнього спілкування "образ Я" складається особливо інтенсивно, оскільки через інших ми стаємо собою. Водночас дружба сприяє розвитку "Я-ідеального".

Ідеальне "Я" формується в дітей вже до кінця початкової школи. Якщо у дітей дошкільного віку плани реального, бажаного та можливого ще слабо диференційовані, домагання і досягнення не розмежовуються, то у дітей молодшого шкільного віку реальні та ідеальні уявлення про себе розпочинають диференціюватися. Зміст ідеального образу "Я" в нормальних дітей складають переважно позитивні якості. Ідеальне "Я" відіграє велику роль у становленні особистості - діти прагнуть поводити себе згідно зі своїм ідеальним образом "Я", що пов'язаний з образом конкретної людини.

Велике значення в молодшому шкільному віці має і фізичне "Я". Образ тіла, шо містить оцінку свого фізичного "Я", виступає джерелом розвитку "Я-концепції". Зокрема на "Я-концепцію" дитини суттєво впливає тип будови її тіла, зокрема ті стереотипні реакції, що викликані цим типом. Експериментально досліджено, що діти молодшого шкільного віку з готовністю приймають атлетичну будову тіла, та уникають ровесників з пікнічною будовою (схильність до повноти).