Основні риси філософії Просвітництва

* раціоналізм – опертість на розум, організація світу і держави на засадах розуму

* антропоцентризм – розуміння людини як природної і колективної істоти

* матеріалізм: механістична картина світу

* філософія історії: ідея прогресу як поступального удосконалення людського розуму

* детеологізація світоглядних основ суспільства і атеїзм

* критика релігії і схоластики

* пантеїзм – спроба отоження Бога і природи

* акцент на розробці філософських проблем змінюється, відбувається перехід від онтології до гносеології

* гуманізм - визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

* теоцентризм - (грец. Theos — Бог + лат. Centrum — центр кола) — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя.

Філософські погляди Канта

Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануіл Кант. Він ставив такі питання: як можливі в математиці, природознавстві, філософії теоретичні положення, що мають всезагальне і необхідне значення. Згідно з Кантом всезагальність і необхідність положень науки і філософії не залежать ні від сваволі суб*єкта, що пізнає, ні від досвіду. Всезагальність і необхідність повідомляються знанню апріорними (не залежними від досвіду, додосвідними), всезагальними і необхідними формами чуттєвості і розсудку. Це твердження неминуче веде до агностицизму, оскільки форми, властиві суб*єкту, який пізнає, і які слугують йому для синтезу чуттєвих даний, не можуть бути зараховані до об*єктивної реальності, яка існує незалежно від людської чуттєвості і розсудку. Цю об*єктивну реальність Кант визначає як «непізнавану річ у собі».

Також Кант поширював ідеї від розвитку простого до складного (ідея саморозвитку), подолав суперечності між емпіризмом і раціоналізмом, обгрунтував роль практики в процесі пізнання. Кант вважав, що повинна існувати фаза практики,висунув і обгрунтував гіпотезу походження сонячної системи з гігантської газової туманності, вносить у свою теорію пізнання нове гносеологічне поняття – розсудок.

За Кантом, в основі синтезу категорій розсудку та чуття лежать типові просторово-часові схеми наших дій із речами. Тобто ми бачимо в речах передусім такі визначеності, які пов'язані із особливостями наших взаємодій з ними. Тому люди з різним досвідом діяльності, люди різного фаху в тих самих речах бачать різні предмети. Отже, досвід — це досвід діяльності (правда, за Кантом, насамперед розумової).

До надбань філософії Канта слід віднести також його етичні, естетичні та соціологічні ідеї. У сфері моралі Кант виходив із визнання вихідної рівності всіх людських розумів як суверенних чинників свідомого вибору поведінки. З такої рівності випливає, що кожен окремий розум повинен у прийнятті рішень діяти як загальний розум. На цій основі формулюється кантівський «категоричний імператив» («остаточне повеління»): «Чини завжди так, щоб максима (тобто вираз у формі принципу) твоєї волі могла мати також і силу... всеза-гального закону». Це означає, що людина, обираючи певний тип поведінки, повинна припускати можливість такої ж поведінки для будь-кого. У сфері естетики Кант дійшов висновку, що там, де йдеться про мистецький смак людини, не діють закони логічного обґрунтування. Тому естетичні сприйняття є цілісні, неаналітичні, непрагматичні, і естетичні судження будуються як ціннісні, оцінні.

Глибокими і повчальними були ідеї Канта щодо руху історії; вони зберігають свою актуальність ще й донині. Кант вважав, що в основі історичного процесу лежать природні потреби людини. Але людина внаслідок своєї вихідної обмеженості та незахищеності повинна виявити свої розумові здібності і стати творцем нового життя. Розум рухає людські дії, а також визначає прямування історії до справедливого, розумно організованого громадянського суспільства, де повинні запанувати закони, рівність, справедливість та загальний мир.