Способи визначення результату в змаганнях

Види спортивних зманагь

В залежності від мети, завдань, форм організації, складу учасників спортивних змагань поділяються на різні види. В системі олімпійського спорту змагання можуть поділятися за наступними критеріями:

● за значенням (підготовчі, відбіркові, головні);

● за масштабами (районі, місцеві, регіональні, континентальні, Олімпійські ігри);

● за вирішенням завдань (контрольні, класифікаційні, відбіркові, показові);

● за характером організації (відкриті, закриті, традиційні, матчеві, кубкові та інші);

● за формою заліку (особисті, командні, особисто-командні);

● за віковими категоріями учасників (дитячі, юнацькі, для дорослих, для ветеранів);

● за статтю (серед чоловіків або жінок);

● за професійною орієнтацією учасників (шкільні, студентські ті інші).

 

Способи визначення результату в змаганнях

Різні види спорту за способом визначення результату можуть бути згруповані в чотири групи:

1. Види з об’єктивно метричним вимірювальним результатом.

2. Види, в яких результат визначається умовними одиницями (балами, очками), які присвоюються за виконання обумовленої програми змагань. Яскравий приклад – танцювальний спорт, художня гімнастика, фігурне катання.

3. Види, в яких спортивний результат визначається кінцевим ефектом або перевагою в умовних одиницях (очках) за виконані дії в варіативних ситуаціях.

4. Комплексні види спорту.

 

12. Методика розвитку швидкісних здібностей.

Під швидкісними здібностями спортсмена варто розуміти комплекс функціональних властивостей, що забезпечують виконання рухових дій у мінімальний час. Розрізняють елементарні й комплексні форми прояву швидкісних здібностей.

Комплексний прояв швидкісних здібностей випливає зі змісту змагальної діяльності в конкретному виді спорту, тому робота над підвищенням швидкісних якостей спортсмена може бути розділена на два взаємозалежних етапи: етап диференційованого вдосконалювання окремих складових швидкісних здібностей (час реакції, час одиночного руху, частота рухів і ін.) і етап інтегрального вдосконалювання, на якому відбувається об'єднання локальних здібностей у цілісних рухових актах, характерних для даного виду спорту.

 

13. Етап спеціалізованої базової підготовки

На початку цього етапу основне місце продовжують займати загальна і допоміжна підготовка, широко застосовуються вправи з суміжних видів спорту, удосконалюється їх техніка. У другій половині етапу підготовка стає більш спеціалізованою.

На цьому етапі широко використовуються засоби, що дозволяють підвищити функціональний потенціал організму спортсмена без застосування великого об'єму роботи, максимально наближеної по характеру до діяльності змагання. Найбільш напружені навантаження спеціальної спрямованості слід планувати на етап підготовки до вищих досягнень.

На цьому етапі багаторічної підготовки не тільки створюються всесторонні передумови для напруженої спеціалізованої підготовки на наступному етапі, метою якого є досягнення найвищих результатів, але і забезпечується достатньо високий рівень спортивної майстерності у вибраних видах змагань.

14.Побудова багаторічної підготовки. Особливості побудови підготовки на різних етапах підготовки спортсменів-танцюристів.

На початкових етапах підготовки тренувальний процес не передбачає великих навантажень, технічна підготовка включає тільки базові рухи, з кожним наступним етапом підготовка має все більш спеціалізований характер, збільшується кількість засобів, розширюються методи тренування, збільшується кількість змагань, спеціалізація стає вузькою.

 

15. Мета, об’єкт і види контролю

Метою контролю є оптимізація процесу підготовки і діяльності змагання спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їх підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму. Ця мета реалізується за допомогою рішення багатообразних приватних задач, пов'язаних з оцінкою станів спортсменів, рівня їх підготовленості, виконання планів підготовки, ефективності діяльності змагання і ін.

Об'єктом контролю в спорті є зміст учбово-тренувального процесу, діяльності змагання, стан різних сторін підготовленості спортсменів (технічною, фізичною, тактичною і ін.), їх працездатність, можливості функціональних систем.

Види контролю. У теорії і практиці спорту прийнято виділяти наступні види контролю - етапний, поточний і оперативний, кожний з яких ув'язується з відповідним типом стану спортсменів.

 

16. Психічні стани спортсмена перед стартом та способи управління ними.

Передстартова ейфорія та передстартова апатія.

Емоційне передстартове збудження є позитивним фактором, якщо не перевищує оптимальних для даного спортсмена меж. Оптимальне збудження виявляється у впевненості спортсмена у власних силах, позитивній установці на змагальну боротьбу, підвищеній увазі, високому ступені регуляції рухів та ін. Як тільки рівень емоційного збудження перевищує ці межі, виникає стан невпевненості, неспокою, зниження уваги, дискоординації рухової та вегетативних функцій, який веде, до зниження ефективності змагальної діяльності.

17. Мета, завдання та зміст загальної допоміжної та спеціальної фізичної підготовки.

Фізична підготовленість спортсмена поділяється на загальну, допоміжну і спеціальну.

Фізична підготовка - одна з найважливіших складових частин спортивного тренування, вона спрямована на розвиток рухових якостей - сили, швидкості, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей. Вона ділиться на загальну і спеціальну. Деякі фахівці рекомендують також виділяти допоміжну підготовку.

Загальна фізична підготовка направлена на гармонійний розвиток різних рухових якостей, котрі опосередковано сприяють досягненню високих результатів в обраному виді спорту.

Допоміжна фізична підготовка базується на загальній фізичній підготовленості. Вона створює основу, необхідну для ефективного виконання великих обсягів роботи, щодо розвитку спеціалізованих якостей, а також сприяє підвищенню функціональних можливостей різних органів і систем організму. При цьому ставиться мета поліпшити нервово-м'язову координацію, вдосконалювати здатність спортсменів витримувати великі навантаження і ефективно відновлюватися після них.

Спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток рухових якостей у відповідності з вимогами, зумовленими специфікою конкретного виду спорту.

18. Завдання та зміст етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.

На цьому етапі знаходяться можливості для подальшого підвищення майстерності і зростання спортивних результатів. Особлива увага повинна бути обернена на знаходження резервів у сфері тактичної і психологічної підготовленості, тобто в тих сторонах майстерності, результативність в яких багато в чому визначається досвідом спортсмена, знанням сильних і слабких сторін основних суперників, що особливо важливе в єдиноборстві і спортивних іграх, проте може виявитися вирішальним і у всіх інших видах спорту, зумовлюючи характер тактичної і психологічної боротьби в змаганнях.

19. Мікроцикли, їх типи, структура й зміст.

Мікроциклом прийнято називати серію занять, які проводяться протягом декількох днів і забезпечують комплексне вирішення завдань, які поставлені на даному етапі підготовки. Тривалість мікроциклів може коливатися від 3—4 до 10—14 днів. Найпоширеніший семиденні мікроцикли, які, збігаючись по тривалості з календарним тижнем, добре узгоджуються із загальним режимом життям спортсменів. Мікроцикли іншої тривалості звичайно планують у змагальному періоді, які звичай пов’язані з необхідністю змінити режим діяльності, формування специфічного ритму працездатності у зв’язку з конкретними умовами майбутніх відповідальних змагань.

ТИПИ МІКРОЦИКЛІВ

Розрізняють наступні типи мікроциклів:

- втягуючі,

- ударні,

- підводні,

- змагальні,

- відновні.

 

 

21. Загальна характеристика витривалості.

Під витривалістю прийнято розуміти здібність до ефективного виконання вправи, долаючи стомлення, що розвивається. Рівень розвитку цієї якості обумовлюється енергетичним потенціалом організму спортсмена і його відповідністю вимогам конкретного виду спорту, ефективністю техніки і тактики, психічними можливостями спортсмена, що забезпечує не тільки високий рівень м'язової активності в тренувальній і змаганні діяльності, але і віддалення і протидію процесу розвитку стомлення. Загальна витривалість (згідно широко поширеним уявленням) - здібність спортсмена до ефективного і тривалого виконання роботи помірної інтенсивності (аеробного характеру), в якій бере участь значна частина м'язового апарату.

Спеціальна витривалість - це здібність до ефективного виконання роботи і подолання стомлення в умовах, детермінованих вимогами діяльності змагання в конкретному виді спорту.

 

 

22. Загальна характеристика гнучкості.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здібність до досягнення найвищої амплітуди рухів в результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості.

При достатньому рівні розвитку гнучкості спортсмена доступна йому амплітуда рухів в різних суглобах перевищує необхідну для ефективного виконання вправ змагань. Ця різниця визначається як запас гнучкості.

 

23.Регламентація та способи проведення у змаганнях.

У більшості видів спорту найчастіше зустрічаються такі способи: коловий, відбірково-коловий, змішаний і спосіб прямого вибування.

Коловий спосіб. При проведені змагань цим способом всі учасники змагань зустрічаються з усіма суперниками почергово. Результати зустрічей (перемоги, поразки, нічиї) враховуються при опреділенні порядкового місця, яке посів спортсмен (команда). Вище місці присвоюється спортсмену (команді), які набрали більшу суму очок.

Відбірково-коловий спосіб. При проведені змагань цим способом учасників (команди) спочатку розділяють на попередні групи, в яких кожен спортсмен (команда) зустрічається зі всіма суперниками даної групи. Потім спортсмени, які посіли місця в групі (в більшості видів спорту 1- 3-е місце, але не більше 50 % учасників даної попередньої групи), переходять до наступного туру змагань. Цих учасників розбивають на групи, які проводять поєдинки між собою для подальшого відбору, аж до фінальної зустрічі (туру), в якій і визначають переможця змагань.

Змішаний спосіб. Всі спортсмени (команди) попередньо беруть участь в одному - трьох турах, які проводяться відбірково-коловим способом. Потім переможці попередніх змагань зустрічаються між собою за жеребом способом прямого вибування. Кількість фіналістів, як і кількість переможців попередніх змагань, визначається Положенням про змагання, фінальні поєдинки проводяться коловим способом.

Спосіб прямого вибування. В змаганнях, які проводяться цим способом, учасник (команда), які програли поєдинок, вибувають з подальшої боротьби.

 

Спортивні змагання можуть бути особистими, командними та особисто-командними.

 

 

24. Мезоцикли їх типи, структура і зміст.

Мезоцикл є відносно цілісним етапом тренувального процесу тривалістю від 3 до 6 тижнів. Найбільш популярні чотиритижневі мезоцикли.

Типи мезоциклів:

- втягуючі

- базові

- контрольно-підготовчі

- передзмагальні

- змагальні мезоцикли.

 

25. Контроль тренувальних навантажень. При цьому застосовуються показники, що відображають величину навантажень (великі, значні, середні, малі) в різних утвореннях структури тренувального процесу (етапи, мікроцикли, заняття і ін.); їх координаційну складність, переважну спрямованість на вдосконалення різних сторін підготовленості, розвиток різних якостей і здібностей. Контроль навантажень змагань. Використовуються показники, кількість, що відображають, і співвідношення змагань різних видів (підготовчих, контрольних, таких, що підводять і ін.), загальна кількість стартів (ігор, сутичок, поєдинків) змагань і їх максимальна кількість в окремих змаганнях, в окремих днях, кількість зустрічей з рівними і сильнішими суперниками і ін.

 

 

26. Зміст та завдання підготовки до вищих спортивних досягнень.

На цьому етапі передбачається досягнення максимальних результатів у видах спорту і видах змагань, вибраних для поглибленої спеціалізації. Значно збільшується частка засобів спеціальної підготовки в загальному об'ємі тренувальної роботи, різко зростає практика змагання.

Основне завдання етапу - максимальне використання засобів, здатних викликати бурхливе протікання адаптаційних процесів. Тривалість і особливості підготовки до вищих досягнень багато в чому залежать від специфічних особливостей формування спортивної майстерності не тільки в різних видах спорту, але і в окремих видах змагань одного вигляду.

28. Координаційні здібності спортсмена дуже багатообразні і специфічні для кожного виду спорту. Проте їх можна диференціювати на окремі види по особливостях прояву, критеріях оцінки і чинниках, що їх обумовлюють. Спираючись на результати спеціальних досліджень, можна виділити наступні відносно самостійні види координаційних здібностей:

• оцінка і регуляція динамічних і просторово-часових параметрів рухів; збереження стійкості;

• відчуття ритму;

• орієнтування в просторі;

• довільне розслаблення м'язів;

• координованість рухів.

29. Загальна структура багаторічної підготовки і чинники, що її визначають.

Фактори, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів.

Загальні положення

У системі підготовки спортсмена слід виділяти наступні структурні елементи:

• багаторічну підготовку спортсмена як сукупність щодо самостійних і в теж час взаємозв'язаних етапів;

• річну підготовку;

• середні цикли (мезоцикли);

• малі цикли (мікроцикли);

• тренувальні заняття.

Вдосконалення наукових основ спортивної підготовки, досягнення передової практики привели до істотного збільшення тривалості виступу спортсменів на рівні вищих досягнень.

До цього питання слід віднести назви етапів багаторічної підготовки, їх залежність до видів спорту, так, як деякі(зокрема і спортивні танці) мають ранню спеціалізацію.

 

 

30. Характеристика етапу поступового зниження досягнень та етапу виходу зі спорту.

Підготовка на цьому етапі ще більша, ніж на попередньому, характеризується зниженням сумарного об'єму тренувальної і змагання діяльності, суто індивідуальним підходом до побудови процесу підготовки, підвищеною увагою до загальної і допоміжної підготовки, що повинне загальмувати процес втрати базових компонентів підготовленості.

Збільшенню тривалості завершального етапу спортивного шляху сприяє якісне медичне забезпечення підготовки спортсмена. Організм тривало виступаючих на високому рівні спортсменів зазвичай вже несе в собі наслідки перенесених раніше захворювань і травм, що, природно, підвищує вірогідність виникнення нових.