На основі досліджень можна виділити такі провідні принципи виховання, як гуманізм, природовідповідність, зв'язок виховання з життям, виховання в праці, врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців, систематичність і послідовність виховання, єдність вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи вихованця.
· Принцип гуманізму виявляється в гуманному ставленні до дітей, у застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них («Діти, як квіти: полий, то ростимуть»).
· Народна педагогіка розглядає людину як частину природи й виховання підпорядковує її загальним законам.
· Народна педагогіка тісно пов'язана з життям трудящих мас. І справді, уявити собі народну виховну практику без зв'язку з життям просто неможливо. Адже основна мета народної педагогіки — дати молоді ґрунтовну підготовку до життя, сформувати в неї уміння і навички, необхідні для майбутньої суспільної діяльності. Виховна практика в трудових сім'ях склалася так, що діти постійно включаються в життя й діяльність дорослих. Така посильна участь дітей у справах людей розглядається в народній педагогіці, як природний і необхідний процес.
· Організація виховання на основі зв'язку з життям — єдиний шлях розв'язання найважливішого завдання народної педагогіки — залучення до соціального досвіду людей кожного нового покоління.
· Народна мудрість розглядає працю як могутній виховний засіб і мірило людської порядності. Суть принципу виховання в праці тлумачиться просто: праця — найдбайливіша і найпевніша нянька. Вона ж найсуворіша й найвимогливіша».
· Народ прагне і вміє враховувати у вихованні вікові та індивідуальні особливості дитини, забезпечуючи в зв'язку з цим наступність виховного процесу. Суть цього педагогічного принципу полягає в тому, щоб виховний вплив на дитину відповідав її віку, життєвому досвіду, силам і можливостям.
В основу моральності народна педагогіка кладе любов до Батьківщини,ставлення людини до праці,до людей і до себе.Наприклад,укр. Народні прислів’я і приказки закликають любити батьківський рідний край(«Кожному мила своя сторона»,»За рідний край-хоч помирай»); за торжество правди,волі,щастя(«По правді роби-доброго кінця сподівайся»,»Хліб сіль їж,а правду ріж»); цінити працю(«Без труда нема плода»); поважати гідність чесної людини(«Хто принижує чужу гідність,той і свою топче»); справжню дружбу(«Для приятеля нового не пускайся старого»)
Також чудовим засобом виховання цих рис є: укр. нар. казки, легенди, пісні, притчи.
Питання №24(естетичне виховання,сутність,завдання,зміст)
= Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.
Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини
Мета: сформувати естетичну культуру особистості,її здатність до естетичного освоєння дійсності
Естетична культура - сформованість у людини естетичних знань,смаків,ідеалів,здібностей для естетичного сприймання явищ дійсності,творів мистецтва,потреба вносити прекрасне в оточуючий світ,оберігати природну красу
Її рівень виявляється у естетичній свідомості
Естетична свідомість- форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах
Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Саме вони обумовлюють естетику поведінки особистості - ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).
Структуру естетичної свідомості складають:
· Естетичні сприйняття. Виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.
· Естетичні почуття. Почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.
· Естетичні судження. Передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища. У педагогічній практиці недопустиме нав'язування учням вчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів.
· Естетичні смаки. Постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Мають вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує, вони пов'язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.
· Естетичний ідеал. Це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображає уявлення про красу, її критерії.
Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естЗміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо
У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.
· Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.
· В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини, природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. д) природу, її красу в розмаїтті та гармонії барв. е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їхніх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість часто є предметом обговорення з учнями; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).
| Для забезпечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови: 1. - створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки; 2. - звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів; 3. - висока естетична культура виховних заходів; 4. - широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування; 5. - висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньому вигляді та поведінці; 6. - взаємодія школи, сім'ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо. |
